Справа №932/5554/23
Провадження №2/932/1567/23
19 лютого 2026 року м. Дніпро
Шевченківський районний суд м. Дніпра в складі: головуючого-судді Цитульського В.І., за участю секретаря судового засідання Підопригори Р.А., представників сторін ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу,
- за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
- за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів в якості відшкодування за належну частину спільного майна,
- за зустріним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про поділ майна подружжя, за участі третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгеніївна,
Основні процесуальні рішення та дії.
14.06.2023 ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_5 , у якому просив визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 та на частину земельної ділянки із кадастровим номером 1223284500:02:052:0051, в порядку спадкування після дружини ОСОБА_7 .
Для розгляду справи визначено головуючу суддю Кудрявцеву Т.О., яка ухвалою від 15.06.2023 відкрила загальне позовне провадження.
29.09.2023 ОСОБА_5 подала зустрічний позов у якому просила встановити факт постійного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу її дочки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з 01.12.2015 по 01.09.2017 та стягнути з останнього на її користь грошову компенсацію за частину спільного сумісного майна - автомобіля «Citroen C-Elysse».
Ухвалами суду від 16.01.2024 до участі у справі в якості співвідповідача за первинним позовом залучено ОСОБА_6 , прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_5 .
30.01.2024 ОСОБА_4 подав відзив на зустрічний позов ОСОБА_5 .
13.03.2024 ОСОБА_6 подано зустрічний позов, у якому він просить визнати за ним право власності на частину квартири АДРЕСА_1 , як на частину спільного майна подружжя ( ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ).
Ухвалою від 19.02.2025 прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_6 .
У зв'язку із звільненням головуючої судді, 24.07.2025 для розгляду справи визначено головуючого суддю Цитульського В.І., який ухвалою від 29.06.2025 прийняв справу до свого провадження.
Протокольною ухвалою від 02.12.2025 закрито підготовче провадження.
12.02.2026 суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого відкладено на 19.02.2026.
Узагальнені доводи учасників.
Первинний позов ОСОБА_4 мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_7 . Спадкоємцями за законом до її майна є він та матір - ОСОБА_5 . Проте остання відмовляється надати правовстановлюючі документи на спадкове майно (квартира АДРЕСА_1 та земельна ділянка із кадастровим номером 1223284500:02:052:0051). Відтак він вимушений звернутися до суду за захистом свого права власності на частину спадкового майна.
Зустрічний позов ОСОБА_5 мотивовано тим, що її донька ОСОБА_7 та ОСОБА_4 постійного проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 01.12.2015 по 01.09.2017, після цього зареєстрували шлюб. У квітні 2017 року вони спільно та за спільні кошти придбали автомобіль «Citroen C-Elysse». Відтак такий автомобіль був спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , а відповідно його частина увійшла до складу спадщини після останньої. Оскільки автомобіль зареєстрований за ОСОБА_4 та перебуває у його володінні, ОСОБА_5 просить стягнути із ОСОБА_4 частину ринкової вартості автомобіля.
Заперечуючи проти цього позову ОСОБА_4 зазначає, що автомобіль «Citroen C-Elysse» придбаний ним самостійно. В період з 01.12.2015 по 01.09.2017 він не проживав із ОСОБА_7 однією сім'єю.
Зустрічний позов ОСОБА_6 мотивовано тим, що він перебував у шлюбі із ОСОБА_7 з 16.02.2001 по 18.03.2005. Квартира АДРЕСА_1 набута 18.03.2003 за спільні кошти подружжя, відтак є спільним майном подружжя і йому належить право на її частину.
В судовому засідання представники ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 навели пояснення, аналогічні поданим ними заявам по суті справи. Представник ОСОБА_4 зазначила про пропуск ОСОБА_6 строку позовної давності.
Обставини, встановлені судом.
Відповідно до свідоцтва про одруження, про розірвання шлюбу та витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перебували в зареєстрованому шлюбі з 16.02.2001 до 18.03.2005.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 зареєстрували шлюб 02.09.2017.
Відповідно до витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (про народження та про шлюб) ОСОБА_5 (змінила прізвище із « ОСОБА_8 ») є матір'ю ОСОБА_7 .
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та договором купівлі продажу від 18.12.2003 підтверджується факт належності ОСОБА_7 на праві власності квартири АДРЕСА_1 .
Вартість квартири згідно звіту оцінювача становить 1 562 290 грн.
Також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та свідоцтвом про право власності від 14.10.2013 підтверджується факт належності ОСОБА_7 на праві власності земельної ділянки із кадастром номером 1223284500:02:052:0051, площею 0,25 га по АДРЕСА_2 .
Вартість ділянки згідно звіту оцінювача становить 262 736 грн, земельна ділянка передана у власність рішенням Новостепанівської сільської ради 07.07.2011.
Із відповіді ТСЦ МВС №1242 вбачається, що право власності на автомобіль «Citroen C-Elysee», 2016 року випуску, зареєстровано за ОСОБА_4 з 08.04.2017.
ОСОБА_5 подала фотознімки вказаного автомобіля на тимчасовій реєстрації, біля якого, з її слів, стоять окремо ОСОБА_7 та ОСОБА_4 .
Також додано довідку Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ згідно якої ОСОБА_7 працювала там на посаді професора кафедри.
Згідно висновку судового експерта - товарознавця від 01.09.2023 середньо ринкова вартість автомобіля «Citroen C-Elysee», 2016 року випуску становить 261 398,20 грн.
Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків доходи ОСОБА_4 за період грудень 2015 року - вересень 2017 року становили в середньому 6 тис грн за квартал, ОСОБА_7 - 116 101,23 грн за 4 квартал 2015 року, 167 441,73 грн за 2016 рік, 120 429,03 грн за 3 квартали 2017 року.
ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть.
ОСОБА_5 звернулася із заявою про прийняття спадщини 20.04.2022, ОСОБА_4 - 19.09.2022.
05.10.2022 до нотаріуса звернувся ОСОБА_9 із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частину спільного із ОСОБА_7 майна подружжя (квартира АДРЕСА_1 ).
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 подали нотаріусу заяви у яких просили відмовити ОСОБА_9 у видачу свідоцтва про право власності на частку спільного майна подружжя.
Постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ковальової Є.Є. від 20.04.2023 ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_7 з підстав відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Свідок ОСОБА_10 повідомила, що спірну квартиру куплено подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Стосунки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 почалися у 2015 році, в 2016 році вони почали спільно проживати, спільно купили автомобіль.
Свідок ОСОБА_11 повідомила, що спірну квартиру куплено подружжям ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . ОСОБА_7 та ОСОБА_4 почали спільно проживати у 2015 році, спочатку ОСОБА_4 приїжджав на автомобілі «Славута», а в 2017 році ОСОБА_7 та ОСОБА_4 купили новий автомобіль.
Свідок ОСОБА_12 зазначила, що новий чоловік у ОСОБА_7 з'явився у 2016 році, спочатку приїжджав рідко, а спільне проживання почалося після одруження, осінню 2017 року.
Свідок ОСОБА_13 повідомила, що ОСОБА_4 проживав окремо від ОСОБА_7 та переїхав до неї осінню 2017 року.
Свідок ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_7 почали разом проживати після їхнього одруження.
Законодавство та висновки Верховного Суду, що застосовані судом.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01.01.2004.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.
Згідно статтею 28 КпШС України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Суд може визнати майно, нажите кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу, власністю кожного з них.
За правовим висновком, наведеним у постанові Верховного Суду від 28.01.2026 у справі №504/563/23, набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з частиною другою статті 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
За змістом положень статті 74 СК України, у разі пред'явлення позову про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, позивач повинен довести початок і кінець такого проживання, а також набуття в цей період спірного майна. Обставини проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу, існування між ними відносин, притаманних подружжю, ведення спільного господарства, а також набуття ними спільного майна у цей період має бути підтверджено належними і допустимими доказами.
Аналогічні правові висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №154/2386/17.
У відповідності до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Згідно ч.2 ст. 1258 ЦК України, кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).
Висновки суду.
Квартири АДРЕСА_1 куплена та формена на ОСОБА_7 18.12.2003, під час перебування останньої у шлюбі із ОСОБА_6 .
Відтак презюмується, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Такої презумпції в межах даної справи не спростовано, заперечень щодо рівності часток у спільному майні не наведено.
Відтак позов ОСОБА_6 про визнання за ним права власності на частину такої квартири, підлягає до задоволення повністю.
Доводи представника ОСОБА_4 про пропуск ОСОБА_6 строку позовної давності є хибними.
Зокрема, після розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 18.03.2005 остання залишилася проживати у спільній квартирі, дій щодо відчуження квартири не вчиняла. Доводів про те, що ОСОБА_7 заперечувалося право власності ОСОБА_6 на частину квартири, чинилися перешкоди у здійсненні правомочностей власника не наведено.
Відтак відсутні підстави вважати про порушення прав ОСОБА_6 на квартиру до подання у 2022 році заяв ОСОБА_4 та ОСОБА_5 із запереченнями про видачу йому свідоцтва про право власності на частку спільного майна подружжя.
Тобто позов ОСОБА_6 який поданий 13.03.2024, поданий в межах трьох річного строку позовної давності.
Спадкоємцями майна ОСОБА_7 є її мати ОСОБА_5 та її чоловік ОСОБА_4 .
До спадкового майна увійшла частина квартири АДРЕСА_1 та земельна ділянка із кадастровим номером 1223284500:02:052:0051.
Оскільки ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів, його позов підлягає задоволенню в частині визнання права власності на частину квартири та частину земельної ділянки.
При цьому належним відповідачем за таким позовом є ОСОБА_5 , яка не надала правовстановлюючі документи нотаріусу.
Вимоги ОСОБА_5 щодо автомобіля не підлягають до задоволення.
Так, фотознімки ОСОБА_7 та ОСОБА_4 на фоні автомобіля, розмір їхніх доходів не свідчать про їхнє спільне проживання однією сім'єю та спільне придбання майна.
Показання свідків щодо факту їхнього спільного проживання у 2015-2016 роках є суперечливі.
Об'єктивних та беззаперечних доказів на підтвердження факту спільного проживання ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , факту придбання автомобіля за їхні спільні кошти, не надано.
Розподіл судових витрат.
При зверненні до суду ОСОБА_4 сплачено судовий збір в сумі 13 420 грн.
Останнім заявлено до розподілу 2 100 грн за підготовку технічного паспорту, 2 300 грн за підготовку звіту про оцінку та 2 200 грн за експертну грошову оцінку.
При зверненні до суду ОСОБА_6 сплачено судовий збір в сумі 7 811,45 грн.
При зверненні до суду ОСОБА_5 сплачено судовий збір в сумі 2 380,60 грн.
Враховуючи результат вирішення спору, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно задоволеним вимогам та виходячи із вартості присудженого їм майна.
У відшкодуванні інших витрат ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки такі витрати недоведені.
З огляду на наведене суд,
Позов ОСОБА_6 задовільнити повністю.
Визнати за ОСОБА_6 право власності на частину квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в користь ОСОБА_6 , в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, по 3 905,73 грн з кожного.
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 задовільнити частково.
Визнати за ОСОБА_4 право власності на:
- частину квартири АДРЕСА_1 ;
- частину земельної ділянки із кадастром номером 1223284500:02:052:0051, площею 0,25 га по АДРЕСА_2 .
В задоволенні решти вимог ОСОБА_4 - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 , в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, 5 219,41 грн.
У задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про встановлення факту, що має юридичне значення, стягнення коштів в якості відшкодування за належну частину спільного майна - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: В.І. Цитульський