вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
18 березня 2026 рокуСправа № 921/70/26
у складі судді Хоми С.О.
розглянувши матеріали: Заяви № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 13.03.2026 (вх.№ 1986 від 13.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестнол" про забезпечення позову
у справі № 921/70/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСТНОЛ" , 81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул.Івасюка В., буд. 2Г, код ЄДРПОУ 44706355
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро", 46001,Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 23, оф.313, код ЄДРПОУ 43000742
про: стягнення заборгованості в розмірі 818452,00 грн. та судових витрат в розмірі 9821,45 грн.
ВСТАНОВИВ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТНОЛ" (81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул.Івасюка В., буд. 2Г, код ЄДРПОУ 44706355) звернулося до господарського суду з позовною заявою № без номера документ сформований в системі "Електронний суд" 11.02.2026 (вх. №82 від 11.02.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро" (46001,Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 23, оф.313, код ЄДРПОУ 43000742) у якій просить суд:
- відкрити провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТНОЛ» (81500, Львівська область, Львівський р-н, м. Городок, вул. Івасюка В., будинок 2Г, код ЄДРПОУ 44706355, р/р НОМЕР_1 в АТ "Південний") до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313, код ЄДРПОУ 43000742, р/р НОМЕР_2 в АТ “ОЩАДБАНК») та задовольнити її,
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТНОЛ» заборгованість в розмірі : 818 452,00 грн. (вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 00 копійок),
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компнаія Вікторія Агро» судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю “ВЕСТНОЛ» у зв'язку із розглядом судом даного позову, в розмірі : 9 821,45 грн. (дев'ять тисяч вісімсот двадцять одна гривня 45 копійок).
Ухвалою від 16.02.2026 відкрито провадження у справі №921/70/26 та призначено підготовче засідання на 11.03.2026 на 12 год. 30 хв.
Ухвалою від 11.03.2026 підготовче засідання відкладено на 01.04.2026 на 14год. 30хв.
13.03.2026 через систему “Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестнол" Мандзюка І.М. надійшла Заява № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 13.03.2026 (вх.№ 1986 від 13.03.2026) про забезпечення позову , в якій просить:
- накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313, код ЄДРПОУ 43000742, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК»), а також на кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах, наявних у Відповідача, в межах суми 818 452, 00 грн;
- накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313).
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.03.2026 у справі №921/70/26 головуючим суддею для розгляду даної Заяви визначено суддю Хому С.О.
Розглянувши Заяву № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 13.03.2026 (вх.№ 1986 від 13.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестнол" про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 136 Господарського процесуального кодексу України (надалі- ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 137 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За приписами ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 137 ГПК України визначено вичерпний перелік видів заходів забезпечення позову, який може доповнюватися виключно за рахунок певних заходів забезпечення позову, прямо передбачених законами України або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (пункт 10 частини 1 статті 137 ГПК України).
Відповідно до ч. 7.ст. 145 ГПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (постанова Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 915/508/18 тощо).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17 та у постанові Верховного Суду від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).
Крім того, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Аналіз змісту наведеного свідчить, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та, зокрема не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26.04.2024 у справі №916/4893/23.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, сформулювала такі висновки:
- у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23);
- можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. У разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Необхідно відступити від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів (пункт 24);
- накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те, і на інше - у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що суперечить вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами (пункт 30);
- за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (пункт 31).
У постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 зазначено, що у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. У вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача, суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.
Заява забезпечення позову обґрунтована наступним:
Позивачем подано до відповідача позовну заяву про стягнення боргу в розмірі 818 452, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами, що 08.10.2024 року між ТОВ «КОМПАНІЯ ВІКТОРІЯ АГРО» (Продавець по Договору, Відповідач по справі) та ТОВ «ВЕСТНОЛ» (Покупець по Договору, Позивач по справі) укладається Договір поставки № К0001/2024 (Договір).
У період з 15.10.2024 по 24.10.2024 року за цим Договором та Специфікаціями №№ 1,2,3 Продавцем поставлено Покупцю Товару загальною кількістю 802,14т. на загальну суму 6 577 548, 00 грн.
У період 14.10.2024 -01.11.2024 року Покупцем було перераховано на рахунок Продавця суму у розмірі 7 396 000, 00 грн, що відповідає 901,95 тоні Товару.
Різниця між сплаченими Покупцем коштами та вартість фактично поставленого Продавцем Товару склала: 7 396 000, 00 (сплачено коштів) - 6 577 548, 00 (вартість поставленого Товару) = 818 452, 00 грн. Тобто, фактично Продавцем недопоставлено у належний строк Покупцю 99,81 т. Товару на суму в розмірі 818 452, 00 грн., через що з огляду на положення п.5.4 Договору у Відповідача виник обов'язок повернути дану суму коштів, який не виконаний до цього часу.
02 грудня 2025 року, за вихідним № 119, Покупець направив Продавцю Повідомлення про розірвання Договору поставки № К0001/2024 від 08.10.2024 з вимогою про повернення сплачених коштів за Договором поставки № К0001/2024 від 08.10.2024. Але Відповідач проігнорував направлене Позивачем Повідомлення та вимогу повернути фактично сплачені кошти. Станом на даний час відповідач і надалі ігнорує вимоги повернути кошти за непоставлений товар, свідомо не отримує кореспонденцію за місцем реєстрації своєї діяльності, не створює електронний кабінет в системі електронного суду та не появляється на судові засідання.
Окрім цього, згідно відкритих даних Єдиного реєстру боржників на веб-сайті Мінюсту вбачається, що відповідач внесений до Єдиного реєстру боржників та є боржником за двома виконавчими провадженнями № 80104339 та № 80044164, за обома з яких стягувачем є ДПСУ ГУ ДПС у Тернопільській області.
Натомість згідно відкритих даних ЄДР вбачається, що статуний капітал відповідача як гарантія виконання зобов'язань перед кредиторами - становить лише мінімальні 1 000 грн., що в принципі недостатньо для покриття будь-яких боргів.
Зазначені обставини свідчать про те, у випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду може бути неможливе або істотно утруднене для позивача.
Предметом позову у даній справі є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікторія Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТНОЛ» заборгованість в розмірі: 818 452,00 грн. (вісімсот вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят дві гривні 00 копійок).
Отже, позивач звернувся до суду з позовною вимогою майнового характеру.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 28.08.2019 у справі №910/4491/19.
Отже, виконання судового рішення у справі (за умови задоволення позовних вимог) безпосередньо залежить від того, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
У цьому контексті варто зауважити, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, що знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що у майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За наведених умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача у будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін. Такого висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 917/805/23, від 11.10.2023 у справі № 916/409/21, від 15.09.2023 у справі № 916/2359/23, від 08.08.2023 у справі № 922/1344/23, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 22.04.2024 у справі № 922/3929/23, що свідчить про усталеність судової практики з цього питання.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).
Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.
Водночас не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.
При використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначити обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (пункт 8.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20).
Суд наголошує, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.
Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 13.01.2021 у справі № 910/9855/20, від 19.01.2021 у справі № 902/774/20, від 25.01.2021 у справі № 902/775/20, від 31.08.2021 у справі № 910/5116/21, від 07.09.2021 у справі № 910/6481/21, від 08.12.2021 у справі № 927/481/21, від 21.12.2021 у справі № 910/10598/21, від 11.02.2022 у справі № 927/893/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21.
Таким чином, враховуючи предмет, виконання в майбутньому судового рішення у цій справі за позовом про стягнення грошових коштів у загальному розмірі 818452,00грн, суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог, подальше виконання рішення безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.
Щодо вимоги накласти арешт на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро», суд зауважує наступне.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21, постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22).
При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував (у постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до правових висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22, накладення арешту як на кошти, так і на майно відповідача, причому окремо на те і на інше у повній сумі спору, матиме наслідком подвійне забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), що також суперечить наведеним вимогам закону (ч. 4 ст. 137 ГПК України) стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.
При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 915/373/20 та від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, а також від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 і від 15.06.2021 у справі № 757/48375/20 (щодо аналогічних за змістом положень Цивільного процесуального кодексу України).
Щодо цього, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22 зазначено, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення коштів доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Отже, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 818 452,00грн, доцільно, на переконання суду, накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
При цьому, можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є за встановлених судом обставин справи для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
До того ж, за обставин звернення з позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 06.10.2025 у справі №907/312/25).
З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне Заяву № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 13.03.2026 (вх.№ 1986 від 13.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестнол" про забезпечення позову задовольнити частково, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313, код ЄДРПОУ 43000742, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК»), а також на кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах та на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313), в межах суми 818 452, 00 грн.
В решті вимог Заяви про забезпечення позову в задоволенні відмовити.
Відповідно до п.6 ст. 139 ГПК України позивач повинен зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що з огляду на обставини справи в застосуванні зустрічного забезпечення позивач не вбачає підстав.
Згідно статті 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Згідно ч.8 ст.140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до ч.1 ст.144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст.ст.137-140, 141, 144, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву № без номера, документ сформований в системі “Електронний суд» 13.03.2026 (вх.№ 1986 від 13.03.2026) Товариства з обмеженою відповідальністю "Вестнол" про забезпечення позову - задовольнити частково.
2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313, код ЄДРПОУ 43000742, р/р НОМЕР_2 в АТ «ОЩАДБАНК»), а також на кошти, що знаходяться на будь-яких інших рахунках у банківських або інших фінансово кредитних установах та на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікторія Агро» (46001, Тернопільська область, Тернопільський р-н, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 23, оф. 313), в межах суми 818 452, 00 грн.
3.В решті вимог Заяви про забезпечення позову в задоволенні - відмовити.
4.Стягувач за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕСТНОЛ" (81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул.Івасюка В., буд. 2Г, код ЄДРПОУ 44706355).
5.Боржник за даною ухвалою: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро" (46001, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 23, оф.313, код ЄДРПОУ 43000742).
6.Ухвала є виконавчим документом.
7. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
8. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання три роки - до 19.03.2029 включно.
9.Ухвала підлягає оскарженню в строк і порядок передбачені ст.ст.256,257 ГПК України.
10.Оригінал ухвали направити Товариству з обмеженою відповідальністю "ВЕСТНОЛ" (81500, Львівська обл., Львівський р-н, м. Городок, вул.Івасюка В., буд. 2Г,) поштовою кореспонденцією з повідомленням про вручення.
10. Копію ухвали направити:
- відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Вікторія Агро" (46001,Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м.Тернопіль, вул.Грушевського, 23, оф.313, код ЄДРПОУ 43000742) - рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
В зв'язку із перебуванням судді на семінарі 17.03.3026 ухвалу підписано: 18 березня 2026 року.
Суддя С.О. Хома