11 березня 2026 року м. ТернопільСправа № 921/32/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Чопка Ю.О.
за участі секретаря судового засідання Бацько Р.Є.
розглянувши матеріали справи
за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури (46001, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4) в інтересах держави в особі: Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (03190, м. Київ, вул. Януша Корчака, 9/12)
до відповідача - Фермерського господарства "Відродження" (48650, Тернопільська область, Заліщицький район, с. Дзвиняч)
про стягнення 97 200,00 грн.
За участю
Прокурора відділу представництва інтересів держави в суді Пагут Оксани Степанівни
представник від позивача: не прибув
Відповідач: не прибув
Встановив:
Позиція прокуратури.
23.01.2026 Тернопільська обласна прокуратура звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою №15-59вих-26 (вх. №38 від 19.01.2026) в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі -- Укрдержфонд) до відповідача - Фермерського господарства "Відродження", про стягнення коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурором зазначено, що фермерським господарством "Відродження" порушуються умови договору №157ФГ-2020 від 21.12.2020 про надання фінансової підтримки фермерському господарству (далі - договір №157ФГ-2020) в частині виконання обов'язку щодо повернення коштів фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду в розмірі 97 200,00 грн.
Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, Тернопільська обласна прокуратура зазначає, що Українським державним фондом підтримки фермерських господарств упродовж 4 місяців не вирішено питання щодо стягнення заборгованості державних коштів, наданих Відповідачу за договором №157ФГ-2020. Здійснення вказаним органом повноважень щодо усунення порушень законодавства є неналежним, відтак, інтерес держави потребує представництва прокуратури у суді.
Враховуючи вищенаведене, Тернопільська обласна прокуратура просить суд стягнути з фермерського господарства "Відродження" 97 200,00 грн коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству.
Позиція позивача.
Позивач явки свого уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення даного судового засідання був повідомлений належним чином.
Позиція відповідача.
Відповідач явки свого уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, запропонованого судом в ухвалі від 26.01.2026 відзиву на позов не надав, хоча про дату, час та місце проведення даного судового засідання був повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Процесуальні дії суду у справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2026 справу №921/32/26 передано на розгляд судді Чопко Ю.О.
Ухвалою суду від 26.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/32/26; постановлено здійснювати розгляд справи 921/32/26 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі підготовче засідання на 18.02.2026.
В подальшому, ухвалою суду від 18.02.2026 закрито підготовче провадження у справі № 921/32/26 та призначено її до розгляду по суті на 11 березня 2026 року.
В судове засідання 11.03.2026 представники сторін не з'явились, хоча про дату час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Прокурор заявлені вимоги підтримав.
11.03.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Встановлені судом обставини справи:
21 грудня 2020 року між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та фермерським господарством "Відродження" укладено договір №157ФГ-2020 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству (далі Договір).
Пунктом 1 договору передбачено, що Укрдержфонд надає фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству "Відродження" в сумі 417 200,00 грн, а фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути зазначену суму фінансової підтримки у строк на умовах, визначеним цим договором.
На підставі довідки від 17.12.2020 №157, виданої конкурсною комісією, фінансова підтримка надається для придбання обладнання, будівництва і реконструкції виробничих і невиробничих приміщень та поновлення обігових коштів відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 №1102 (п.2. Договору).
Відповідно до пп. 3.1, 3.1.2 Договору Укрдержфонд має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка повернення (п. 3.4.2 договору). У разі прострочення фермерським господарством графіка повернення коштів більш, ніж на 30 днів, Укрдержфонд має право в односторонньому порядку розірвати Договір з довгостроковим поверненням повної суми наданої фінансової підтримки та застосуванням штрафних санкцій відповідно до пп. 5.1 та 5.2 цього договору.
Пп. 3.2.1 п. 3.2 Договору сторони визначили обов'язок Укрдержфонду надати обумовлену Договором суму фінансової підтримки у безготівковому порядку шляхом перерахування зазначеної суми платіжним дорученням на поточний рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі.
Згідно п. 3.4.2 Договору фермрське господарство зобов'язалося повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду згідно з встановленим графіком:
- до 01 листопада 2021 року в сумі 80 000 грн;
- до 01 листопада 2022 року в сумі 80 000 грн;
- до 01 листопада 2023 року в сумі 80 000 грн;
- до 01 листопада 2024 року в сумі 80 000 грн;
- до 01 листопада 2025 року в сумі 97 200 грн.
Пп. 4.1 і 4.2 договору передбачено, що фінансова підтримка надається фермерському господарству з кінцевим терміном повернення 01 листопада 2025 року та повертається останнім згідно з встановленим графіком (п. 3.4.2 договору), крім випадків зміни умов Договору та/або розірвання договору Укрдержфондом в односторонньому порядку та вимоги від фермерського господарства довгострокового повернення фінансової підтримки. Цей договір діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим договором.
У пп. 5.1 та 5.2 зазначено, що відповідно до законодавства України у випадку прострочення зобов'язання з поверненням коштів фінансової підтримки Укрдержфонду фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу. За несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Договір №157ФГ-2020 набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін, діє до повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки та повного виконання ним будь-яких інших грошових зобов'язань, передбачених цим Договором (п. 7.1-7.2 Договору).
Платіжним дорученням № 157 (внутрішній номер 131011216 від 23 грудня 2020 року) та виписками Державної казначейської служби з рахунку Укрдержфонду за 27.11.2024, 26.04.2023, 20.10.2021, 06.03.2023, 21.12.2021 та 30.11.2021, що наявні у матеріалах справи, підтверджується перерахунок Укрдержфондом на рахунок ФГ "Відродження" грошових коштів у сумі 417 200, 00 грн.
Перелічені обставини встановлені рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2024 у справі №921/103/24 та від 10.07.2025 у справі №921/257/25.
Вказані рішення суду станом на 11.03.2026 року у встановленому порядку не скасовані та набрали законної сили.
Тернопільським відділенням Укрдержфонду підтримки фермерських господарств проведено розрахунок заборгованості фермерського господарства "Відродження" відповідно до договору №157ФГ-2020 станом на 02.11.2025 року (далі - розрахунок).
Відповідно до пп. 2, 3 розрахунку, сума коштів, що належить до повернення складає 417 200,00 грн. Станом на 02.11.2025 фермерським господарством "Відродження" повернуто 162 008,85 грн.
П. 5 розрахунку передбачено, що сума, яка підлягає до стягнення (за 2025 рік) складає 97 200,00 грн.
Листом №53-19/47 від 03.11.2025 Тернопільське відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, враховуючи відсутність коштів на сплату судового збору, просить пред'явити позов в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до Фермерського господарства "Відродження" про стягнення 97 200,00 грн неповернутої вчасно фінансової підтримки за договором №157ФГ-2020.
18.11.2025, з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави, Тернопільська обласна прокуратура звернулась до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств та його Тернопільського відділення з листом за №15-749вих-25, у якому просила надати інформацію про те, чи вживалися Укрдержфондом заходи до стягнення заборгованості за Договором №157ФГ-2020 від 21.12.2020 про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству, в тому числі шляхом звернення до суду; чи планується самостійне звернення до суду з таким позовом, якщо ні, то вказати причини та розмір простроченої заборгованості по наданих державою коштів як фінансової підтримки і реквізити для її повернення.
Листом Тернопільського відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств від 25.11.2025 №53-19/54 та листом Укрдержфонду від 16.12.2025 №53-4/561 прокуратуру повідомлено про те, що стягнення заборгованості за договором №157ФГ-2020 в розмірі 97 200,00 грн не проводилось. Разом з тим, самостійне звернення Укрдержфонду чи його регіонального відділення у Тернопільській області до Господарського суду Тернопільської області з метою стягнути заборгованість з Фермерського господарства "Відродження" є неможливим у зв'язку з відсутністю асигнувань у 2025 році на сплату судового збору.
Листом №15-51вих-26 від 15.01.2026 Тернопільська обласна прокуратура повідомила Український державний фонд підтримки фермерських господарств про прийняття рішення про звернення до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств до ФГ "Відродження" про стягнення коштів у сумі 97 200, 00 грн.
Враховуючи вищенаведене, Тернопільська обласна прокуратура звернулась з позовом до Господарського суду Тернопільської області про стягнення 97 200,00 грн коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству.
Відповідач в судове засідання не прибув, не спростував належними та допустимими доказами встановлених судом обставин, доказів оплати існуючої станом на день звернення прокурора до суду із зазначеним позовом заборгованості за 2025 рік в сумі 97 200, 00 грн не надав.
Враховуючи вищенаведене, докази добровільної, своєчасної та повної оплати, передбачених у пп. 3.4.2 п. 3.4 договору графіку платежів, зокрема строк оплати яких настав 01.11.2025, в матеріалах справи відсутні.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч. ч. 1-3 ст. 4 ГПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (близькі за змістом правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у п. 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у п. 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі №915/478/18, у п. 26 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
У судовому процесі, зокрема у господарському, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (близький за змістом правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у п. 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, п. 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі (рішення Конституційного Суду України у від 01.04.2008 № 4-рп/2008).
П. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Ч. 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14.10.2014, з наступними змінами (далі Закон №1697-VII) яка визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (ч. 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абз. 1-3 ч. 4).
Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону №1697-VII дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах
Звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону №1697-VII, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Верховний Суд України неодноразово зазначав, що протиправна бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Ч. 7 ст. 23 Закону №1697-VII передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.
Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що для звернення з позовом до суду прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону №1697-VII, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у п. 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Як вже зазначалось вище, предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача коштів поворотної фінансової допомоги за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі фермерському господарству.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про фермерське господарство" № 973-IV від 19.06.2003, з наступними змінами (далі Закон № 973-IV), державною бюджетною установою, яка виконує функції з реалізації державної політики щодо фінансової підтримки становлення і розвитку фермерських господарств, діє на основі Статуту, який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики є Український державний фонд підтримки фермерських господарств.
П. 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004, з наступними змінами, в чинній на день укладень правочину редакції, визначено, що фінансова підтримка надається в межах коштів, передбачених у державному бюджеті на відповідні цілі (далі - бюджетні кошти).
Згідно з п. 31 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) бюджетні позички та фінансова допомога з бюджету на поворотній основі належать до кредитів з бюджету. Кредитування бюджету - операції з надання коштів з бюджету на умовах повернення, платності та строковості, внаслідок чого виникають зобов'язання перед бюджетом (надання кредитів з бюджету), та операції з повернення таких коштів до бюджету (повернення кредитів до бюджету).
Ч. 1 ст. 50 БК України передбачено, що у разі надання кредитів з бюджету у позичальників виникає заборгованість перед бюджетом. З моменту надання кредитів з бюджету на суму отриманих з бюджету коштів права кредитора та право вимагати від позичальників повернення таких кредитів до бюджету у повному обсязі переходять до держави (Автономної Республіки Крим, територіальної громади). Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості не поширюється.
Джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині кредитування є повернення кредитів, наданих з державного бюджету фермерським господарствам (п. 3 ч. 3 ст. 30 БК України).
Обґрунтовуючи підстави для звернення до суду з даним позовом, прокурор вказав, що Фонд є державною спеціалізованою кредитно-господарською організацією, кошти якого формуються за рахунок коштів державного, обласного та місцевих бюджетів, передбачених для надання фінансової підтримки фермерським господарствам. Порушення відповідачем умов договору, не повернення наданої фінансової допомоги завдає шкоди економічним інтересам держави та унеможливлює реалізацію державної політики з надання кредитів суб'єктам господарювання. При цьому тривале невжиття Фондом заходів, спрямованих на усунення порушень вимог законодавства, стягнення з відповідача заборгованості, є встановленими ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виключними випадками, які дають прокурору право пред'явити такий позов з метою захистів інтересів держави.
Враховуючи зазначені вище листи Тернопільської обласної прокуратури, Укрдержфонду та його регіонального відділення, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Українського державного фонду підтримки фермерських господарств.
Кабінет Міністрів України щорічно в проекті Державного бюджету України передбачає кошти на підтримку фермерських господарств.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування щорічно передбачають кошти в проектах місцевих бюджетів на підтримку фермерських господарств.
Кошти Державного бюджету України спрямовуються на меліорацію земель, у тому числі їх зрошення та осушення, а також на консервацію та рекультивацію малопродуктивних сільськогосподарських угідь, на придбання сільськогосподарської техніки (комбайнів, тракторів, автомашин, бульдозерів, сівалок тощо).
За рахунок місцевих бюджетів фермерським господарствам може надаватися допомога у будівництві об'єктів виробничого і невиробничого призначення, житла, проведенні заходів щодо землеустрою.
Порядок використання коштів Державного бюджету України для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам, фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам установлюється Кабінетом Міністрів України.
Ч. 3 ст. 11 Закону № 973-IV передбачено, що фермерським господарствам надається допомога за рахунок Державного бюджету України і місцевих бюджетів, у тому числі через Український державний фонд підтримки фермерських господарств, на поворотній основі строком до п'яти років на такі цілі: придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, на виробництво та переробку сільськогосподарської продукції, будівництво та реконструкцію виробничих і невиробничих приміщень, у тому числі житлових, закладення багаторічних насаджень, розвиток кредитної та сільськогосподарської кооперації, зрошення та меліорацію земель.
Механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінекономіки для надання підтримки новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, іншим фермерським господарствам (далі - фінансова підтримка) через Український державний фонд підтримки фермерських господарств (далі - Фонд) і його регіональні відділення визначено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України за №1102 від 25.08.2004, з наступними змінами (далі - Порядок).
Згідно з п. 2 Порядку фінансова підтримка надається на конкурсних засадах: фінансова підтримка надається на конкурсних засадах: новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після їх державної реєстрації, а в трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років) та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, на безповоротній основі за бюджетною програмою "Фінансова підтримка фермерських господарств" і на поворотній основі за бюджетною програмою "Надання кредитів фермерським господарствам"; іншим фермерським господарствам - на поворотній основі за бюджетною програмою "Надання кредитів фермерським господарствам". Фінансова підтримка не надається фермерським господарствам, які мають заборгованість перед Фондом та його регіональними відділеннями, яких визнано банкрутами, щодо яких порушено справу про банкрутство та які перебувають у стадії ліквідації, а також у яких виявлено факти незаконного одержання та/або нецільового використання бюджетних коштів.
Фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається у розмірі, що не перевищує 500 тис. гривень, із забезпеченням виконання зобов'язання щодо повернення бюджетних коштів: новоствореним фермерським господарствам та фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, - строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності; іншим фермерським господарствам - строком до п'яти років для придбання техніки, обладнання, поновлення обігових коштів, у тому числі для придбання маточного поголів'я сільськогосподарських тварин (телиць, нетелей, корів, свиноматок, ярок, вівцематок, кізочок та козоматок) та проведення оцінки відповідності виробництва органічної продукції (сировини), виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, будівництва та реконструкції виробничих і невиробничих приміщень, для закладення багаторічних насаджень, розвитку кредитної та обслуговуючої кооперації, у тому числі для сплати вкладів до статутних капіталів сільськогосподарських кооперативів, утворених фермерськими господарствами самостійно або разом з членами особистих селянських господарств, зрошення та меліорації земель (п. 6 Порядку).
П. 12 Порядку передбачено, що для перерахування коштів фінансової підтримки, у разі надання фінансової підтримки на поворотній основі, Фонд надає органу Казначейства платіжні доручення і договір. Видатки щодо надання фінансової підтримки здійснюються шляхом перерахування коштів на поточні рахунки фермерських господарств, відкриті в установах банків. Фермерські господарства у тримісячний строк після надходження коштів фінансової підтримки подають до Фонду засвідчені головою фермерського господарства копії документів, що підтверджують цільове використання зазначених коштів.
Кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними відповідно до цього Порядку договорами на відповідний рахунок Фонду, відкритий в Казначействі за місцем реєстрації, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету (п. 13 Порядку).
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525, 526 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.
Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19).
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).
Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
Факт надання відповідачу кредиту (фінансової підтримки на поворотній основі) в сумі 417 200,00 грн згідно Договору №157ФГ-2020 від 21.12.2020, його часткове (на загальну суму 162 008, 85 грн) повернення фермерським господарством підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями платіжного доручення за №157 від 23.12.2020, розрахунку заборгованості фермерського господарства "Відродження" відповідно до договору №157ФГ-2020 станом на 02.11.2025 року, виписками Державної казначейської служби з рахунку Укрдержфонду за 27.11.2024, 26.04.2023, 20.10.2021, 06.03.2023, 21.12 2021 та 30.11.2021, а також рішеннями Господарського суду Тернопільської області від 29.04.2024 у справі №921/103/24 та від 10.07.2025 у справі №921/107/25 за участю тих самих сторін щодо виконання умов того ж укладеного між ними правочину, яке набрало законної сили. Такі обставини згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, не підлягають повторному доказуванню у справі, що розглядається.
Докази добровільної, своєчасної та повної оплати, передбачених у пп. 3.4.2 п. 3.4 договору графіку платежів, зокрема строк оплати яких настав 01.11.2024, в матеріалах справи відсутні.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
За ч. 4 ст. 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до змісту ст. 165 ГПК України, усі свої заперечення на позов відповідач повинен викласти у відзиві. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду з будь-якою із обставин, на яких ґрунтується позовні вимоги, відповідач позбавляється права в подальшому заперечувати проти таких обставин.
Відповідач в судове засідання не прибув, відзив на позов не подав та не спростував належними та допустимими доказами встановлених судом обставин, доказів оплати існуючої станом на день звернення прокурора до суду з даним позовом заборгованості в сумі 97 200, 00 грн (97 200,00 грн залишок несплаченого платежу, строк оплати якого настав 01.11.2025) не надав.
За даних обставин, позовні вимоги про стягнення з ФГ "Відродження" 97 200,00 грн основного боргу суд задовольняє в повному обсязі.
Згідно з ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору в сумі 3 328, 00 грн, суд покладає на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись статтями 12-14, 53, 73-74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 202, 232-233, 236-238, 240, 241, 326, 327 ГПК України, господарський суд -
1.Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з фермерського господарства "Відроження", Тернопільська область, Заліщицький район, село Дзвиняч (код 3739700) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м.Київ, вул. Януша Корчака 9/12 (код 20029342) - 97 200 (дев'яносто сім тисяч двісті) грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки на поворотній основі.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з фермерського господарства "Відроження", Тернопільська область, Заліщицький район, село Дзвиняч (код 3739700) на користь Тернопільської обласної прокуратури, м.Тернопіль, вул. Листопадова, 4 (02910098) - 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення прокурор, сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлено 18 березня 2026 року.
Суддя Ю.О. Чопко