адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
18.03.2026 Справа № 917/2357/25
Суддя Мацко О.С., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн», 38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, с-ще Гоголеве, вул. Гоголя, 68/1, код ЄДРПОУ 45221291,
про стягнення 40 255,67 грн
Без виклику сторін
Розглядається позовна заява ВЧ НОМЕР_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» про стягнення 40 255,67 грн пені за неналежне виконання умов договору № 688 від 03.07.2025р.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 15.01.2026 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Аргументи учасників справи:
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасної поставки товару за договором . Відповідач відзив на позов не надав. Ухвала про відкриття провадження у справі була скерована до Електронного кабінету відповідача та отримана ним 15.01.2026р., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
Виклад обставин справи, встановлених судом:
03.07.2025 року між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Максілайн» було укладено договір № 688 (а.с. 6-10), згідно з п. 1.1 якого Виконавець (ТОВ «Максілайн») взяв на себе зобов'язання поставити Замовникові (позивач) товари (блоки зі свинини знежилованої нежирної), а Замовник прийняти і оплатити такі товари.
Відповідно до Специфікації 1 до договору кількість товару 12 000 кг, загальна вартість товару з ПДВ 1860 000,00 грн., строк поставки - в повному обсязі або партіями, протягом 3 календарних днів з моменту надання заявки від замовника.
08.07.2025 року позивач надав ТОВ «Максілайн» (електронною поштою, яка вказана в договорі та специфікації) заявку №3.27/4545 на поставку товару за договором у вказаній в заявці кількості, дата поставки 10.07.2025 р. (а.с. 14).
У пункті 4.8 договору сторони узгодили, що право власності на товар переходить від Постачальника до Замовника в момент поставки товару. Приймання товару проводиться відповідно до товаросупроводжувальних документів.
23.07.2025р. сторонами було підписано видаткову накладну №МП-0000407 від 23.07.2025р. про передання товару - блоків заморожених знежилованого м'яса свинини нежирні у кількості 1997.800 на загальну суму 309 659.00 грн. Накладна оформлена належним чином, підписана сторонами, скріплена печатками (а.с.6).
Посилаючись на недотримання відповідачем строків поставки товару, позивач заявив до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» 40 255,67 грн пені за неналежне виконання умов договору .
Перелік доказів, якими позивач обґрунтовує наявність обставин, що є предметом доказування у даній справі: договір № 688 від 03.07.2025 р., заявка на поставку товару, видаткова накладна і ін..
Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Між сторонами по справі укладено договір, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст.ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначено вище, у специфікації 1, яка є невід'ємною частиною договору, вказано строк поставки товару в повному обсязі або окремими партіями протягом 3-х календарних днів з моменту надання заявки від замовника, але не пізніше 24.12.2025р. У заявці на поставку товару вказано, що дата поставки товару 10.05.2025 р.; отримавши заявку, відповідач не заявив щодо неї жодних заперечень (відповідні докази в матеріалах справи відсутні).
Положенням статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно з видатковою накладною №МП 0000407 від 23.07.2025р , підписаною сторонами, відповідач поставив позивачу товар з порушенням вищезазначеного строку, а саме: 23.07.2025р.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 549 ЦК України також встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
Згідно з п. 6.2,6.3 договору за порушення строку поставки товару, замовник має право вимагати від виконавця сплати неустойки у розмірі 0,5 % вартості товару, з урахуванням ПДВ, з яких допущено прострочення за кожний день прострочення.а за прострочення понад 10 днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.
Позивачем наведено розрахунок пені за порушення строків поставки товару за договором в розмірі 18 579,54 грн (12 календарних днів, з 11.07.2025р. по 22.07.2025р.), а також штраф 7% від 309 659,00 грн - 21 676,13 грн.
Виставлена відповідачу вимога залишена без реагування (арк..справи 11-12), що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги в повному обсязі відповідають положенням чинного законодавства України, є правомірними і обгрунтованими.
Відповідач, як зазначалося вище, відзиву на позов не надав.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 13 ГПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України).
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Крім того, згідно зі ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Також у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010 р. № 4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою № 63566/00 суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
У даному випадку, дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладене, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,00 грн.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Максілайн» (38310, Полтавська обл., Миргородський р-н, с-ще Гоголеве, вул. Гоголя, 68/1, код ЄДРПОУ 45221291) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) пеню в розмірі 40 255,67 грн пені, 2422,00 грн судового збору.
3. Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 18.03.2026р.
Суддя О.С. Мацко