адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018Код ЄДРПОУ 03500004
18.03.2026 Справа № 917/341/26
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О. М., розглянувши заяву Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій про забезпечення позову (вх. №3471 від 16.03.2026 року) по справі № 917/341/26
за позовною заявою Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій, вул. Юрія Руфа (Леонова), 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39612
до відповідачів:
1. Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022
про визнання протиправним та скасування рішення; визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії з анулювання односторонніх дій -
06.03.2026 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій до відповідачів Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" про:
- визнання протиправним та скасувати рішення засідання комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" по розгляду акта про порушення споживачем ПРРЕЕ, оформлене протоколом №А21500036 від 31.12.2025 року;
- визнання протиправними дій ТОВ "Полтаваенергозбут" зі здійснення перерахунку вартості спожитої електричної енергії, формування та виставлення рахунку від 31.12.2025 року №А21500036 про донарахування до сплати вартості електричної енергії за період з серпня 2025 р. по грудень 2025 р. споживачу - Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій (вул. Старшого Лейтенанта Кагала, 38, м. Кременчук);
- зобов'язання ТОВ "Полтаваенергозбут" вчинити дії з анулювання власних попередніх односторонніх дій з перерахунку вартості спожитої електричної енергії, формування та виставлення рахунку від 31.12.2025 року №А21500036 про донарахування до сплати вартості електричної енергії, шляхом скасування рахунку від 31.12.2025 р. №А21500036 та звільнення Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій від сплати (вх. №356/26).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2026 року справу № 917/341/26 розподілено судді Тимощенко о. М.
Ухвалою від 16.03.2026 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 23.04.2026 року на 10:00 год. та встановив сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
16.03.2026 року до суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх. № 3471), відповідно до якої останній просив заборонити Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (ЄДРПОУ 00131819) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (ЄДРПОУ 42223804) на час розгляду справи і до набрання рішенням суду у ній законної сили вчиняти дії, направлені на припинення розподілу електричної енергії Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій у зв'язку із не сплатою вартості електричної енергії визначеної на підставі оскаржуваного у цій справі рішення комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", зафіксоване в протоколі від 31.12.2025 р. № А21500036 по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідачі не позбавлені права та технічної можливості здійснити припинення електропостачання його об'єкту і доказом того, що відповідач має намір вчинити такі дії, є попередження про припинення постачання електричної енергії від 16.01.2026 р. №1/26_21500938, від 12.02.2026 р. №2/26_21500563, від 16.02.2026 р. №2/26_21501187 з підстав несплати заборгованості на суму 152974,82 грн, яка була нарахована на підставі рішення, яке оскаржує позивач. Процес відновлення постачання електричної енергії споживачу постачальником та оператором розподілу систем є тривалим і у разі припинення відповідачем постачання позивачу електричної енергії та встановлення судом безпідставності такого припинення та скасування рішення, на підставі якого нарахована заборгованість, процедура відновлення постачання електричної енергії споживачу займе тривалий проміжок часу, враховуючи, зокрема строк, протягом якого вказане судове рішення набере чинності. Відключення електроенергії матиме тяжкі наслідки для мешканців гуртожитку, у якому проживають студенти та велика кількість переселенців з прифронтових зон України, приміщення гуртожитку не газифіковане і електроплити є для них єдиним засобом для приготування їжі.
Заявник зазначає, що такий захід забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, на забезпечення яких він вживається, оскільки в разі ймовірного вчинення відповідачами дій з припинення розподілу електричної енергії позивачу, унеможливлюватиметься захист або поновлення прав і законних інтересів позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду із заявами про доповнення підстав позову, зокрема, новими обставинами, так і до суду з відповідними новими позовами. На думку позивача, запропонованим ним заходом забезпечення позову не можуть бути порушені права відповідача, оскільки абзацом 4 п. 7.11 ПРРЕЕ встановлено, що на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскаржуваним фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання. Норма права, встановлена в абзацу 4 пункту 7.11 ПРРЕЕ, є імперативною для суб'єкта постачання електричної енергії, якому належить право відключити споживача від електропостачання та відновити його. Зазначена норма права діє самостійно за наявності визначених в її гіпотезі умов, незалежно від наявності підстав для застосування судом заходів забезпечення позову (пункт 41 постанови Верховного Суду від 06.05.2024 у справі №922/5196/23).
Розглянувши заяву Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій про забезпечення позову та дослідивши надані докази, господарський суд зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
В силу приписів ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача
Водночас забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Господарський суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
Водночас, для встановлення наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.
Разом з цим, при дослідженні наявності або відсутності підстав для забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Суд зазначає, що виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого, заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Вказана правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 910/9254/18, від 22.01.2021 у справі № 910/5550/19.
З матеріалів справи вбачається, що АТ "Полтаваобленерго" надає послуги з розподілу електричної енергії Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій; ТОВ "Полтаваенергозбут" є постачальником електричної енергії позивачу.
Як зазначено у заяві, ТОВ "Полтаваенергозбут" направило на адресу Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій попередження про припинення постачання електричної енергії від 16.01.2026 р. №1/26_21500938, від 12.02.2026 р. №2/26_21500563, від 16.02.2026 р. №2/26_21501187 з підстав несплати заборгованості на суму 152974,82 грн., яка була нарахована на підставі рішення, яке оскаржує позивач.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ на період розгляду судом спірних питань щодо порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів, наявність яких передбачена цими Правилами, припинення електропостачання такого споживача, пов'язане з оскарженим фактом порушення, не здійснюється за умови своєчасного надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду. Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Необхідними умовами застосування цієї норми права є своєчасне надання споживачем до моменту відключення відповідної ухвали суду про прийняття позовної заяви до розгляду.
Відкриття провадження у справі після факту відключення споживача є підставою для відновлення електропостачання.
Проте суб'єкти постачання електричної енергії не завжди виконують вимоги абзацу четвертого пункту 7.11 ПРРЕЕ.
ВПВС у постанові від 11.02.2026 у справі № 344/13201/23 відступила від висновків, викладених у постанові ВС у складі колегії суддів КГС від 06.05.2024 у справі №922/5196/23, та зазначила, що вирішення питання щодо відновлення / припинення або обмеження електропостачання на підставі п. 7.11 ПРРЕЕ здійснюється з використанням інституту процесуального права - забезпечення позову шляхом заборони відключення електропостачання такого споживача на час вирішення справи про оскарження факту порушення споживачем цих Правил та/або умов договорів.
Проаналізувавши наявні матеріали поданої заяви, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (ЄДРПОУ 00131819) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (ЄДРПОУ 42223804) на час розгляду справи і до набрання рішенням суду у ній законної сили вчиняти дії, направлені на припинення розподілу електричної енергії Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій у зв'язку із не сплатою вартості електричної енергії визначеної на підставі оскаржуваного у цій справі рішення комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", зафіксоване в протоколі від 31.12.2025 р. № А21500036 по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ.
Слід також відзначити, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, необхідним для попередження подальших неправомірних дій, про усунення яких позивач просить в позові, і такий захід забезпечення позову не вирішує наявності будь-якого права. Крім того, вказаний спосіб забезпечення позову покликаний на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову з огляду на предмет спору, правову природу спірних правовідносин.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову та необхідність її задоволення.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідачі не позбавлені права звернутися до Господарського суду Полтавської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 140, 233, 234, 235 ГПК України, суд
1. Заяву Кременчуцького фахового коледжу транспортної інфраструктури та технологій про забезпечення позову (вх. № 3471 від 16.03.2026 р.) задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову у справі №917/341/26 шляхом заборони Акціонерному товариству "Полтаваобленерго" (ЄДРПОУ 00131819) та Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (ЄДРПОУ 42223804) на час розгляду справи і до набрання рішенням суду у ній законної сили вчиняти дії, направлені на припинення розподілу електричної енергії Кременчуцькому фаховому коледжу транспортної інфраструктури та технологій у зв'язку із не сплатою вартості електричної енергії визначеної на підставі оскаржуваного у цій справі рішення комісії Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", зафіксоване в протоколі від 31.12.2025 р. № А21500036 по розгляду акту про порушення споживачем ПРРЕЕ.
Стягувач: Кременчуцький фаховий коледж транспортної інфраструктури та технологій (вул. Юрія Руфа (Леонова), 14, м. Кременчук, Полтавська область, 39612, код ЄДРПОУ 01116437).
Боржники:
1. Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (вул. Старий Поділ, 5, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 00131819)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (вул. Панянка, 65 Б, м. Полтава, 36022, код ЄДРПОУ 42223804).
Ухвала набирає чинності з дня її постановлення.
Ухвалу дійсна для пред'явлення до виконання до органу державної виконавчої служби протягом строку, встановленого Законом України "Про виконавче провадження".
Ухвалу може бути оскаржено у 10-денний термін з дня її постановлення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала підписана 18.03.2026 року.
Суддя О. М. Тимощенко