адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
19.02.2026 Справа № 917/2098/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Дмитра Сіроша, за участю секретаря судового засідання Людмили Бойченко, розглянув у порядку загального позовного провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ", 61017, Україна, Харківська область, місто Харків, провулок Сіриківський, будинок 1А, ЄДРПОУ 44559026
до Комунального некомерційного медичного підприємства «Кременчуцький протипухлинний центр» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39617, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Лікаря О. Богаєвського, б. 60/1, ЄДРПОУ 01999559
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національна службу здоров'я України (код ЄДРПОУ 42032422, 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 19)
про зобов'язання вчинити дії
та за зустрічним позовом
Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області, 39617, м. Кременчук, Полтавська область, вул. Лікаря О. Богаєвського, б. 60/1, ЄДРПОУ 01999559
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ", 61017, Україна, Харківська область, місто Харків, провулок Сіриківський, будинок 1А, ЄДРПОУ 44559026
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Національна службу здоров'я України, код ЄДРПОУ 42032422, 04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, б. 19
про стягнення збитків у розмірі 298419,09 грн.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ" звернулося з позовом до Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області, в якому просить зобов'язати Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 01999559, 39617, м. Кременчук, вул. Лікаря О. Богаєвського, б. 60/1) виконати вимоги договору від 27.03.2023 № 65 шляхом подання (надсилання) заявок на поставку товарів до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ" (код ЄДРПОУ 44559026, 03062, м. Київ, вул. Чистяківська, б. 30).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на невиконання відповідачем обов'язку щодо замовлення товару на залишок у сумі 582 525,01 грн (2 328 715,53 - 1 746 190,52). Невиконання відповідачем Договору порушує законні права та інтереси позивача, який придбав для нього товар на загальну суму цього ж Договору.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.11.2025 суд залишив позовну заяву без руху на підставі частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви та строк усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Позивач, у встановлений судом строк, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 917/2098/25; постановив справу розглядати у порядку загального позовного провадження; призначив підготовче засідання у справі на 09:20 10.12.2025.
04.12.2025 відповідач за первісним позовом - Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ" із зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 298419,09 грн.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.12.2025 суд прийняв до провадження зустрічний позов Комунального некомерційного медичного підприємства "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області для спільного розгляду із первісним позовом. Об'єднав вимоги зустрічного позову в одне провадження з первісним позовом.
28.11.2025 від відповідача за первісним позовом надійшов відзив на позов (вх. № 15359).
28.11.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 15336), в якому просить:
- визнати поважними причини неподання копій платіжних доручень разом з позовною заявою;
- долучити копії інформаційних повідомлень про зарахування коштів, що додаються до цього клопотання, до матеріалів справи, а саме виписки з ЄДР та інформаційні повідомлення про зарахування коштів.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 10.12.2025 суд задовольнив клопотання позивача (вх № 15336 від 28.11.2025) про поновлення строку для долучення до матеріалів справи доказів, долучив до матеріалів справи виписки з ЄДР та інформаційні повідомлення про зарахування коштів, надав дозвіл відповідачу подати додаткові пояснення щодо долучених до матеріалів справи доказів та відклав підготовче засідання у справі на 20.01.2026 15:50 зал № 50.
15.12.2025 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічний позов (вх. № 16235).
14.01.2026 від відповідача за первісним позовом надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника (вх. №. 396).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.01.2026 суд закрив підготовче провадження у справі № 917/2098/25 та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 10:00 19.02.2026.
Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні, відповідно до частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд розглянув матеріали справи та
Рішенням позачергової ХХХ сесії міської ради VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22.08.2025 "Про безоплатне прийняття до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" з метою створення спроможної мережі закладів охорони здоров'я, забезпечення ефективності управління закладами охорони здоров'я Кременчуцької міської територіальної громади, відповідно до рішень Полтавської обласної ради від 30 серпня 2024 року №848 "Про передачу цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади", від 24 грудня 2024 року № 910 "Про внесення змін до рішення Полтавської обласної ради від 30 серпня 2024 року № 848", рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10 квітня 2024 року "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради", керуючись Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (зі змінами), статті 120, 122 Земельного кодексу України, статті 25, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, вирішено: прийняти безоплатно до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади цілісний майновий комплекс Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" (код ЄДРПОУ 01999559, юридична адреса: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Лікаря Богаєвського, буд. 60/1) з активами, пасивами та штатною чисельністю.
Також, вказаним рішенням міської ради змінено найменування Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" на повне найменування - Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області; скорочене найменування - КНМП "Кременчуцький протипухлинний центр".
Отже, Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є правонаступником усіх прав та обов'язків Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради".
27.03.2023 ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" (надалі - позивач) та Комунальне підприємство "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради", правонаступником якого є Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі - відповідач) уклали Договір № 65 (надалі - Договір).
Предметом Договору є постачання (продаж) позивачем у власність відповідача протягом 2023 року товару (лікарських засобів), кількість та найменування якого зазначено у Специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Договір діє до 31 грудня 2023 року, а в частині виконання взятих на себе зобов'язань - до повного виконання (пункт 11.1 Договору).
Ціна Договору (пункт 4.1) становить 2 384 189,58 грн.
Згідно з додатковою угодою № 1 від 21.07.2023 до Договору зменшено ціну до 2 382 715,53 грн, що мало наслідком відповідну зміну Специфікації (додатку № 1).
Умовами пп. 3.4 та 3.5 Договору ініціювання поставки товару здійснюється відповідачем шляхом направлення позивачу письмових заявок на електронну адресу позивача, після чого останній зобов'язаний поставити (передати) відповідачу замовлений товар протягом 5 робочих днів.
Водночас, пп. 6.2.3 Договору передбачено право відповідача зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків та потреб відповідача. У цьому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом підписання додаткових угод, які є обов'язковими для підписання позивачем.
Як зазначає позивач, на момент подання позову відповідач не звертався до позивача з пропозицією розірвання договору або про внесення змін до нього шляхом укладення додаткових угод, які стосуються зменшення обсягів закупівлі товарів, заявок на залишок товару, обумовленого Договором (з урахуванням додаткової угоди) та Специфікації до нього не подавав.
З огляду на викладене, позивач вважає, що відповідач не виконав власних зобов'язань щодо придбання товару у позивача на суму, визначену у Договорі та Специфікації до нього, частково замовивши та оплативши товар лише на суму 1 746 190,52 грн.
Крім того, позивач зазначає, що товар є специфічним та має строки його застосування.
Позивач виходить з того, що під предметом Договору є взаємні дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
Отже, відповідно до змісту Договору, сторони встановили певну послідовність та взаємну обумовленість спільних дій, спрямованих на виконання погоджених умов.
Однією з обов'язкових дій відповідача за умовами Договору є визначення окремої партії товару, яка підлягає поставці, шляхом надання (надсилання) позивачу письмових заявок на електронну адресу позивача modernfarm@ukr.net на загальну суму договору, яка становить 2 382 715,53 грн.
Позивач вважає, що обраний ним спосіб захисту відповідає змісту порушеного суб'єктивного права позивача та забезпечить його фактичне поновлення, оскільки заявлена позивачем вимога направлена на спонукання відповідача виконати умови Договору від 27 березня 2023 року № 65, виконання яких надасть позивачу можливість реалізувати право на реалізацію товару у повному обсязі та в порядку, встановленому у Договорі, тобто позивач просить застосувати судовий примус відповідача до дій, які він має здійснити на виконання зобов'язань за Договором від 27 березня 2023 року № 65, і які, водночас, зроблять можливим отримання позивачем того, на що позивач розраховував під час укладення договору та за наслідками його належного виконання зі сторони відповідача.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За змістом частин 1, 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 15 Цивільного кодексу України закріплено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом, та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21, від 09.08.2022 у справі №921/504/20, від 06.09.2022 у справі № 910/9228/21, від 22.02.2022 у справі № 910/2330/21, від 24.05.2022 у справі № 910/3100/21.
Додатково в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з'ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).
Отже під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Разом з цим Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 18.10.2022 у справі № 912/4031/20, від 13.09.2022 у справі № 917/9727/21.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 та постановах Верховного Суду від 20.12.2022 у справі № 914/1688/21, від 04.10.2022 у справі № 914/2476/20, від 08.11.2022 у справі № 917/304/21.
Позивач, звертаючись до суду з позовом про захист порушеного права у цій справі, обрав спосіб захисту свого права шляхом зобов'язання відповідача (Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області) виконати вимоги договору від 27.03.2023 № 65 шляхом подання (надсилання) заявок на поставку товарів до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ".
Суд зазначає, що за змістом статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути примусове виконання обов'язку в натурі (пункт 5 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України). Такий спосіб захисту застосовується у зобов'язальних правовідносинах у випадках, коли особа має виконати зобов'язання на користь позивача, але відмовляється від виконання зобов'язання чи уникає його. Примусове виконання обов'язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 910/15651/17, від 14.05.2029 у справі № 910/16744/17, від 25.06.2019 у справі № 910/16981/17 та постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 910/15893/17, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Суд встановив, що сторони у справі уклали договір поставки, відповідно до умов якого Постачальник (позивач) зобов'язувався у 2023 році поставити Покупцю (відповідачу) товар (лікарські засоби), кількість та найменування якого зазначено у Специфікації, що є невід'ємним додатком до договору, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.
Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі виник щодо виконання умов пунктів 3.4 та 3.5 Договору.
Так, відповідно до пункту 3.4 Договору Поставка товару здійснюється згідно з заявкою Покупця мінімальними партіями, на розсуд Покупця.
Згідно з пунктом 3.5 Договору товар повинен був поставлений протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати надсилання заявки Замовником, якщо інше не передбачено заявкою.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги невиконанням відповідачем зазначених пунктів Договору, що призводить до невиконання зобов'язань з поставки Товару за спірним Договором.
Разом з цим, слід зазначити, що у межах свободи Договору сторони погодили механізм правових наслідків у разі невиконання зобов'язань за Договором.
Так, відповідно до пункту 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством та цим Договором.
У випадках не передбачених цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України (пункт 7.5 Договору).
Згідно з пунктом 7.8 Договору у відповідності до статті 623 Цивільного кодексу України сторона, яка порушила умови Договору або усталені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинна відшкодувати завдані цим збитки іншій стороні, права або законні інтереси якої порушено.
Крім того сторони в пункті 6.5 Договору сторони погодили, що при неможливості виконання Договору Постачальник має право ініціювати розірвання Договору, сповістивши письмово Покупця з викладенням обставин, які стали на перешкоді виконанню взятих на себе обов'язків. Водночас Покупець не зобов'язаний погоджуватися на розірвання Договору.
Тобто, в укладеному Договорі поставки сторони передбачити правові наслідки невиконання, зокрема, відповідачем взятих на себе зобов'язань за цим Договором, що сприяють процесуальній економії та покликані відновити майнову сферу позивача внаслідок невиконання договірних зобов'язань.
Позивач вважає, що обраний спосіб захисту відповідає змісту порушеного суб'єктивного права позивача та забезпечить його фактичне поновлення, оскільки заявлена позивачем вимога направлена на спонукання відповідача виконати умови Договору від 27.03.2023 № 65, виконання яких надасть позивачу можливість реалізувати право на реалізацію товару в повному обсязі та у порядку, встановленому у Договорі, тобто позивач просить застосувати судовий примус відповідача до дій, які він має здійснити на виконання зобов'язань за Договором від 27.03.2023 № 65, і які, в свою чергу, зроблять можливим отримання позивачем того, на що він розраховував під час укладення Договору та за наслідками його належного виконання зі сторони відповідача.
На думку суду, вказані обставини можуть призвести до того, що рішення суду про зобов'язання відповідача направити спірні документи та узгодити заявки об'єктивно неможливо буде виконати, що не відповідає поняттю ефективного способу захисту.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21.09.2022 у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9). Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, у якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об'єктивно неможливо буде виконати.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 04.03.2023 у справі № 902/311/22.
З урахуванням предмета та підстав позову суд має розглядати лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, чим спір по суті буде вичерпано, або в їх задоволенні може бути відмовлено. У тому ж разі, якщо за змістом заявлених позовних вимог (а не з огляду на обставини справи) задоволення позову є неможливим, немає, як видається, підстав стверджувати про наявність юридичного спору. Суд повинен ухвалювати рішення, яким вичерпувати конфлікт між сторонами, а не давати одній зі сторін за відсутності для цього юридичних підстав сподівання на те, що вона в майбутньому отримає бажане для неї рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 369/10789/14-ц).
Суд також враховує, що визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Отже, обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ні змісту правовідносин, не здатний відновити порушені права з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позову. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/304/21, від 19.01.2022 у справі № 910/6899/21.
Також суд вказує, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 Цивільного кодексу України).
Характерними рисами зобов'язального правовідношення є наявність визначеного кола осіб - учасників зобов'язання - суб'єктів зобов'язання - боржника та кредитора, а також його особливого об'єкта - цивільно-правового обов'язку боржника перед кредитором і, відповідно, права вимоги кредитора до боржника. У зобов'язанні мають бути чітко визначені його суб'єкти та конкретизований його об'єкт. Об'єктом зобов'язання, як й іншого цивільного правовідношення, визнається визначена поведінка зобов'язаної особи. Отже, до елементів зобов'язання належать: суб'єкт (кредитор, боржник, на стороні яких може бути одна або декілька осіб, третя особа); об'єкт (юридичний - визначена поведінка суб'єктів та матеріальний (речі, гроші)); зміст (право вимоги кредитора і обов'язок (борг) боржника).
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Тобто сторонами зобов'язання з поставки є постачальник та покупець, предметом договору є товар, що становить предмет договору, юридично визначеною поведінкою постачальника є обов'язок поставити товар та прийняти оплату за нього, а покупця - прийняти товар та здійснити оплату за нього, як і визначено сторонами цього спору в укладеному ними договорі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ", звертаючись з позовом до суду, зазначає про не направлення відповідачем відповідно до пп. 3.4 Договору письмових заявок на електронну адресу позивача, після чого останній зобов'язаний поставити (передати) відповідачу замовлений товар протягом 5 робочих днів (пункт 5 Договору).
Проте наведені положення Договору не надають позивачеві прав кредитора у такому договірному регулюванні та не є ані юридичним, ані матеріальним об'єктом зобов'язання поставки, а є лише встановленим порядком виконання сторонами зобов'язання, порушення якого може бути підставою для звернення до суду, але у спосіб належний та ефективний для захисту певного права.
У цьому контексті суд зазначає, що з урахуванням викладеного, ефективний захист майнового або немайнового права чи законного інтересу у спосіб примушення до виконання обов'язку в натурі має відбуватися шляхом прийняття судом рішення саме про примусове виконання відповідачем обов'язку в натурі певних дій, які становлять зміст зобов'язання, коли за положеннями закону та/або договору відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії стосовно позивача або уникає виконання свого обов'язку. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем, зокрема, може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти, передати річ кредитору, виконати роботи чи надати послуги. Тоді як заявлена позивачем у цій справі вимога не становить зміст зобов'язання з поставки, унормованого у договорі та/або законі, та не призведе до поновлення порушеного права позивача здійснити поставку відповідно до умов договору.
З огляду на викладене, оскільки визначення предмета та підстав позову є правом позивача, у той час як встановлення його обґрунтованості - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, і саме у такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом, суд дійшов висновку, що обрання позивачем способу захисту, який не відповідає ані змісту правовідносин, ані здатен поновити порушені права, з огляду на відсутність механізму виконання такого рішення, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові.
Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14.05.2019 у справі № 910/16744/17 та від 11.06.2019 у справі № 910/15893/17, відповідно до якої спосіб захисту права у вигляді примусового виконання обов'язку в натурі передбачає імперативне присудження за рішенням суду (стягнення, витребування тощо) і не спрямоване на підсилення існуючого зобов'язання, яке не виконується, способом його відтворення в резолютивній частині рішення суду аналогічно тому, як його було унормовано сторонами в договорі.
Щодо зустрічного позову, слід зазначити наступне.
04.12.2025 відповідач за первісним позовом - Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району, Полтавської області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "МОДЕРН-ФАРМ" із зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 298419,09 грн.
15.12.2026 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на позов (вх. № 16259 від 15.12.2025) в якому заперечує проти позову. Зокрема, відповідач за зустрічним позовом заперечує проти доводів позивача про завдання збитків у розмірі 298 419,09 грн та вважає, що ці вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню з наступних підстав:
- позивач не надає належних доказів, які б підтверджували, що йому були завдані реальні збитки в результаті порушень, про які йдеться в зустрічному позові. Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитки можуть бути у вигляді реальних витрат або упущеної вигоди. Однак позивач не надав жодних документальних доказів щодо витрат, понесених ним, або про недоотриману вигоду.
Позивач за зустрічним позовом подав заперечення на відзив на зустрічний позов (вх. № 6456 від 19.12.2025), в яких заперечує проти доводів відповідача, посилаючись на те, що отримавши знижку на лікарські засоби від власного постачальника - ТОВ "Аметрин ФК", ТОВ "Модерн-фарм" не виконав обов'язок, передбачений пунктом 4.6 Договору від 27 березня 2023 № 65 та не підготував відповідну додаткову угоду на зниження ціни на лікарські засоби за одиницю товару. Ці незаконні дії ТОВ "Модерн-Фарм" призвели до втрати позивачем за зустрічним позовом грошових коштів на придбання лікарських засобів за ціною, яка підлягала зменшенню внаслідок дії п. 4.6 договору від 27.03.2023 № 65. Різниця в ціні між реальним придбанням лікарських засобів та ціною, яка підлягала зменшенню, є збитками.
Суд розглянув зустрічний позов та
Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області є правонаступником усіх прав та обов'язків Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради".
Рішенням позачергової ХХХ сесії міської ради УІІІ скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 22 серпня 2025 року "Про безоплатне прийняття до комунальної власності Кременчуцької міської територіальної громади цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" з метою створення спроможної мережі закладів охорони здоров'я, забезпечення ефективності управління закладами охорони здоров'я Кременчуцької міської територіальної громади, відповідно до рішень Полтавської обласної ради від 30 серпня 2024 року № 848 "Про передачу цілісного майнового комплексу Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади", від 24 грудня 2024 року № 910 "Про внесення змін до рішення Полтавської обласної ради від 30 серпня 2024 року № 848", рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 10 квітня 2024 року "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність Кременчуцької міської територіальної громади комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради".
ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" (постачальник, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Комунальне підприємство "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради", правонаступником якого є Комунальне некомерційне медичне підприємство "Кременчуцький протипухлинний центр" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (покупець, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) уклали договір від 27 березня 2023 № 65 відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".
За умовами зазначеного Договору ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" зобов'язувалося у 2023 році поставити на користь Комунального підприємства "Кременчуцький обласний онкологічний диспансер Полтавської обласної ради" товар, зазначений в пропозиції, дотримуючись технічних, якісних та кількісних вимог до предмета закупівлі (Додаток № 3 до тендерної документації "Технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі - Лікарські засоби (Ammonia*, Amikacin, Metamizole sodium, Amiodarone, Atracurium, Atropine, Hexamethonium bromide*, Verapamil, Tranexamic acid, Dexamethasone, Bendazol*, Diphenhydramine, Suxamethonium, Viride nitens*, Dopamine, Drotaverine, Silicones, Etamsylate, Theophylline, Isosorbide dinitrate, Insulin (human), Ketorolac, Enoxaparin, Aprotinin, Mono, Nikethamide, Lidocaine, Lidocaine, Magnesium sulfate, Phenylephrine, Metoclopramide, Naloxone, Nicotinic acid, Octreotide, Omeprazole, Ondansetron, Papaverine, Hydrogen peroxide, Chloropyramine, Urapidil, Furosemide, Cefoperazone and beta-lactamase inhibitor, Cefuroxime, Bupivacaine, Barbiturates in combination with other drugs, Glucose, Lidocaine), код ДК 021:2015 - 33600000-6 - Фармацевтична продукція") на умовах оплати ціни товару.
Асортимент та кількість товару визначено згідно зі специфікації.
За Договором від 27.03.2023 № 65 відповідач за зустрічним позовом протягом 2023 року поставив товари медичного призначення на загальну суму 1 746 190,52 (один мільйон сімсот сорок шість тисяч сто дев'яносто гривень 52 копійок).
Виробниками частини з поставлених товарів є ПАТ "Фармацевтична фірма "Дарниця" та АТ "Фармак", що вказано у видаткових накладних.
Як зазначає позивач за зустрічним позовом, при визначені ціни на лікарські засоби (надалі - товар) сторони повинні керуватися договором та нормами чинного законодавства України, зокрема, Законом України "Про ціни та ціноутворення", постановами Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955, від 25 березня 2009 року № 333, від 3 квітня 2019 року № 426 та інших нормативно-правовими актами при постачанні лікарських засобів закладам охорони здоров'я в Україні.
Згідно з пп. 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 року № 955, в редакції, що діяла на момент укладення спірного Договору, передбачено наступне.
Установити на лікарські засоби (крім наркотичних, психотропних лікарських засобів, прекурсорів та медичних газів, а також лікарських засобів, що підлягають закупівлі відповідно до договорів керованого доступу), які придбаваються повністю або частково за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, граничні постачальницько-збутові надбавки не вище ніж 10 відсотків, що нараховуються до оптово-відпускної ціни з урахуванням податків та зборів, та граничні торговельні (роздрібні) надбавки не вище ніж 10 відсотків, що нараховуються до закупівельної ціни з урахуванням податків.
Відповідно до пункту 4 Порядку формування цін на лікарські засоби і вироби медичного призначення, щодо яких запроваджено державне регулювання, затвердженого постановою КМУ від 25 березня 2009 року № 333 (в редакції, що діяла на момент укладення спірного договору) встановлено, що оптово-відпускна ціна є ціною одиниці імпортованого товару або ціною одиниці товару, що встановлюється в договорі, укладеному між вітчизняним товаровиробником та суб'єктом господарювання, що здійснює оптову торгівлю товаром.
На момент укладення Договору від 27 березня 2023 року № 65 ціни на товари медичного призначення, визначені його сторонами у специфікації, відповідали вимогам нормативно-правових актів.
Після укладення Договору від 27 березня 2023 № 65 ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" отримав від власного постачальника - ТОВ "АМЕТРИН" знижку на придбані товари, які в подальшому реалізовані на користь позивача за зустрічним позовом за Договором від 27 березня 2023 року № 65.
Як вважає позивач за зустрічним позовом після отримання ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" знижки від власного постачальника ціни на товари лікарського призначення, реалізовані за договором від 27 березня 2023 року № 65, не відповідають вимогам нормативно-правових актів.
Згідно з пунктом 4.5 договору від 27 березня 2023 № 65 істотними умовами цього Договору є предмет (найменування та якість) та ціна.
Відповідно до пп. 5) пункту 4.4 Договору від 27 березня 2023 № 65 істотні умови Договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків 5) погодження зміни ціни в Договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу)) та якості товару.
Позивач за зустрічним позовом зазначає, що отримавши від власного постачальника - ТОВ "АМЕТРИН" знижку на товари, ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" не звернувся до нього з пропозицією про зменшення ціни на товари медичного призначення за договором від 27 березня 2023 року № 65, що спричинило завдання йому збитків у розмірі 298 419,09 грн.
Позивач за зустрічним позовом стверджує, що йому завдано майнових втрат у зв'язку з завищенням витрат, пов'язаних з придбанням товару за Договором від 27 березня 2023 року № 65 за цінами, які на час їх постачання відповідачем за зустрічним позовом не відповідали вимогам нормативно-правових актів, що обмежують граничну надбавку до ціни їх реалізації.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Як установив суд, укладення Договору від 27 березня 2023 року № 65 є наслідком проведення процедури проведення закупівлі лікарських засобів, необхідних для реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення у 2023 році (інформація на сайті за посиланням https://prozorro.gov.ua/uk/tender/UA-2023-03-03-001809-a), де за власною ініціативою КНМП "КПЦ" розмістив оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-03-03-001809-a із визначенням номенклатури та кількості предметів закупівлі за кодом Єдиного закупівельного словника - ДК 021:2015:33600000-6: Фармацевтична продукція.
Ціни на лікарські засоби за їх видами визначено у специфікації до договору від 27 березня 2023 року, ціна договору становить 2 382 715,53 грн.
Тобто, ціни на лікарські засоби в Договорі від 27 березня 2023 року визначені за результатами проведення відкритих торгів за взаємною згодою сторін спору.
Відповідно до пункту 3.4 Договору від 27 березня 2023 року № 65 поставка товару здійснюється згідно із заявками КНМП "КПЦ" мінімальними партіями на розсуд КНМП "КПЦ".
За вимогами пункту 4.3 Договору від 27 березня 2023 року № 65 ціна, асортимент та загальна вартість партії товару вказується в рахунку на оплату. Ціна товару повинна складатись з відпускної ціни з урахуванням транспортних витрат автомобільним транспортом на склад КНМП "КПЦ". В ціну товару також включені витрати, пов'язані зі страхуванням, сплатою мита, податків, та інших зборів та обов'язкових платежів.
Ціна на товар також вказується у видаткових накладних, за якими відбувається приймання товару та перехід права власності на нього.
Згідно з пунктом 4.5 Договору 27 березня 2023 року № 65 ціна товару є істотною умовою Договору, яка може змінюватись лише у визначених у пункті 4.4 Договору випадках, зокрема погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення.
Отримання ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" від ТОВ "АМЕТРИН ФК" знижки на проданий КНМП "КПЦ" товар не є підставою для зміни ціни товару за Договором від 27 березня 2023 року № 65.
Разом з цим слід враховувати, що у пп. 6.3.4 договору 27 березня 2023 року № 65 передбачений обов'язок ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" на вимогу покупця КНМП "КПЦ" надавати документи, що підтверджують всі складові ціни товару.
Матеріали справи не містять доказів звернення покупця - КНМП "КПЦ" до ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" з питання підтвердження цін поставленого товару та їх складових.
Також, згідно з пп. 6.2.1 Договору 27 березня 2023 року № 65 КНМП "КПЦ" має право в односторонньому порядку відмовитись від власних зобов'язань за цим Договором у разі невиконання/порушення ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" зобов'язань, викладених у цьому Договорі.
Матеріали справи не місяять доказів порушення ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" зобов'язань перед КНМП "КПЦ" під час виконання Договору 27 березня 2023 року № 65, тому поведінка ТОВ "МОДЕРН-ФАРМ" є правомірною.
Позивач не зазначає будь-яких правових підстав для зміни Постачальником ціни товару в односторонньому порядку.
Відповідно до частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг)), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.
Зміна істотних умов договору в односторонньому порядку за загальним правилом неможлива; це вимагає згоди обох сторін або рішення суду при істотному порушенні, якщо інше прямо не передбачено самим договором або законом. Якщо договір не містить пункту про можливість односторонньої зміни чи розірвання, сторони повинні досягти згоди шляхом укладення додаткової угоди.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Водночас, пп. 6.2.3 Договору передбачено право відповідача зменшувати обсяг закупівлі товару та загальну вартість цього договору залежно від реального фінансування видатків та потреб відповідача. У цьому разі сторони вносять відповідні зміни до цього Договору шляхом підписання додаткових угод, які є обов'язковими для підписання позивачем.
Матеріали зустрічного позову не містять доказів звернення позивача за зустрічним позовом з вимогами до відповідача про зменшення ціни договору та укладення додаткової угоди щодо зміни ціни договору.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Позивач у зустрічній позовній заяві не обґрунтовує наявність збитків і не вказує, які саме збитки з перелічених у частині 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України були завдані.
Також не знайшли свого відображення у зустрічній позовній заяві елементи складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
Позивач не зазначив, в чому полягає протиправна поведінка ТОВ "Модерн-фарм", не доведено будь-яким чином наявність шкідливого результату, а саме збитків.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач за зустрічним позовом не надав належних доказів, які б підтверджували, що йому були завдані реальні збитки внаслідок порушень.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, збитки можуть бути у вигляді реальних витрат або упущеної вигоди. Однак позивач не надав жодних доказів на підтвердження витрат, понесених ним, або про недоотриману вигоду.
У позові зазначено, що збитки виникли через завищення ціни на лікарські засоби, які поставлялись ТОВ "Модерн-Фарм" в рамках договору від 27 березня 2023 року № 65.
Проте, позивач за зустрічним позовом не довів, що ціни на товар були вищими, ніж передбачено умовами договору та чинним законодавством.
Позивач за зустрічним позовом не довів наявність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та виникненням збитків.
Згідно з частиною 5 статті 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", зміна ціни товару є можливим лише за згодою обох сторін.
Тому, отримання відповідачем за зустрічним позовом знижки на товар від постачальника не є автоматичною підставою для зменшення ціни договору, оскільки відповідна зміна має бути погоджена сторонами.
Проте відповідне погодження ціни договору сторонами відсутнє.
Тобто отримання відповідачем за зустрічним позовом знижки на товар від постачальника не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України
Як установив суд, відповідач за зустрічним позовом не порушував умов договору та законодавства, тому відсутній причинно-наслідковий зв'язок між його діями та понесеними збитками.
З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні зустрічного позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд
У задоволенні первісного позову відмовити.
У задоволенні зустрічного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 18.03.2026 у зв'язку з перебуванням судді у відрядженні.
Суддя Д. М. Сірош