65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" березня 2026 р. Справа № 916/695/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Букарова Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ (з), вул. Транспортна, буд. 14-А, офіс 635; код ЄДРПОУ 39473623),
до відповідача: STL Marine Bulgaria LTD (15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria),
про стягнення 1015583,26 грн.
За участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від приватного виконавця Шипкова Є.О. - не з'явився.
Обставини справи.
В провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа № 916/695/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" до STL Marine Bulgaria LTD про стягнення суми заборгованості у розмірі 1015583,26 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з STL Marine Bulgaria LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" суму боргу у розмірі 1015583,26 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 12187,00 грн.
20 жовтня 2025 року на виконання рішення Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 по справі № 916/695/25 видано відповідний наказ.
25 лютого 2026 року Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" подано до Господарського суду Одеської області в порядку ст. 339 ГПК України скаргу (зареєстрована за вх. № 2-358/26) на дії (бездіяльність) приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича, в якій скаржник просить:
- Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) щодо не проведення опису та накласти арешт на морське судно m/t “STL FORTIS» (flag TANZANIA, IMO 9109811) зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, в межах виконавчих проваджень за № 79460430 та за № 79687785;
- Зобов'язати приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) провести опис та накласти арешт на морське судно m/t “STL FORTIS» (flag TANZANIA, IMO 9109811) зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, в межах виконавчих проваджень за № 79460430 та за № 79687785.
Ухвалою суду від 27.02.2026 прийнято до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" від 25.02.2026 (вх. № 2-358/26) на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Єгора Олексійовича. Призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 16.03.2026 о 14:10 год., з повідомленням учасників справи про час і місце проведення судового засідання. Запропоновано приватному виконавцю Шипкову Є.О. та боржнику (відповідачу) надати пояснення щодо скарги до 13.03.2026.
10 березня 2026 року до суду від приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. надійшла заява про розгляд скарги без участі виконавця.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
16 березня 2026 року до суду від ТОВ "СТАРК ШИППІНГ" надійшла заява про розгляд скарги без участі заявника.
Вказану заяву суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.
Представник боржника (відповідач) у судове засідання 16.03.2026 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що скарга на дії приватного виконавця може бути розглянута без участі представників учасників справи.
У судовому засіданні 16.03.2026 судом постановлено вступну та резолютивну частини ухвали.
Дослідивши матеріали справи, суд
Матеріали справи свідчать, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.01.2025 у справі № 916/229/25 був накладений арешт на морське судно m/t “STL FORTIS» (flag TANZANIA, IMO 9109811), зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, юридична особа, що не є резидентом України, яке знаходиться на причалі ГТС-3372 на 95,3 км в акваторії морського порту Ізмаїл, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії Ізмаїльського морського порту та заборони виходу з акваторії Ізмаїльського морського порту.
Надалі рішенням Господарського суду Одеської області від 17.09.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з STL Marine Bulgaria LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" суму боргу у розмірі 1015583,26 грн та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 12187,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 21.10.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з STL Marine Bulgaria LTD на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" 50000,00 грн понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" в обґрунтування скарги зазначає, що представником відповідача у справі був адвокат Уштван В'ячеслав Сергійович (який є також одним із засновників відповідача).
Відповідні рішення про стягнення (накази) були подані на виконання до приватного виконавця Шипкова Є.О., який відкрив виконавчі провадження 79460430 та за № 79687785 щодо виконання наказу про примусове виконання рішення суду від 20.10.2025 по справі 916/695/25 та наказу на виконання додаткового рішення від 24.11.2025 по справі 916/695/25.
18 лютого 2026 року стягувач (ТОВ "СТАРК ШИППІНГ") звернувся до приватного виконавця з заявою відповідно до якої просив провести опис та накласти арешт на морське судно m/t "STL FORTIS" (flag TANZANIA, IMO 9109811) зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, юридична особа, що не є резидентом України, яке знаходиться на причалі ГТС-3372 на 95,3 км в акваторії морського порту Ізмаїл, шляхом обмеження в його пересуванні в акваторії Ізмаїльського морського порту та заборони виходу з акваторії Ізмаїльського морського порту
25 лютого 2026 року листом (вих. № 2214) приватний виконавець відповів стягувачу, що не може провести відповідний опис та арешт у зв'язку з тим, що власником судна (відповідно до сертифікату про реєстрацію є Unika Logistic (станом на 04.03.2024), а не STL Marine Bulgaria LTD.
Дані обставини стали підставою для звернення позивача (стягувач) зі скаргою до суду.
Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О., суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права..
Відповідно до ч. 1 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи до розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або за ініціативою суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав. Отже, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на положення статті 129-1 Конституції України.
Відповідно до статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК).
Питання, пов'язані з примусовим виконанням судових рішень і рішень інших органів, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов'язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об'єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 зазначеного Закону).
Частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами (ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію.
Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.
Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
За приписами ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.
За змістом статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Як визначено ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), протоколи до неї та практику практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Стаття 1 Протоколу 1 Конвенції проголошує, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) визначено три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям
У контексті статті 1 Першого протоколу Конвенції майном є заробітна плата, а також присуджені судом виплати
Неспроможність державних органів надати заявнику майно, присуджене йому згідно з остаточним рішенням суду становить втручання, несумісне з гарантіями, закріпленими в пункті 1 статті 1 Першого протоколу (рішення у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року).
Аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції, ЄСПЛ неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути:
- незалежним від будь-якої дискреційної дії державних органів та доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06 вересня 2005 року у справі "Гурепка проти України", заява № 6158/00, § 59);
- "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (див. рішення від 05 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України", заява № 38722/02, § 75);
- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 16 серпня 2013 року у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07, § 29).
З моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.
За приписами пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У рішенні ЄСПЛ від 20 липня 2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
У рішенні від 17 травня 2005 року у справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) ЄСПЛ зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої пунктом 1 статті 6 Конвенції.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" (заява № 56849/00) від 29 червня 2004, "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року).
Відповідно до змісту рішення ЄСПЛ від 20 липня 2004 року у справі "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.
У справі "Фуклєв проти України" (рішення від 07 червня 2005 року) ЄСПЛ вказав, що держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.
Сукупний аналіз рішень ЄСПЛ у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України" достеменно засвідчує його однозначну позицію про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, та констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з Конституцією України
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18 рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11 рп/2012).
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Таким чином, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови діяв всупереч положенням ст.8, 19, 55, 129-1 Конституції України.
Судом встановлено, що під час розгляду справи 28 березня 2025 року до Господарського суду Одеської області від представника STL Marine Bulgaria LTD надійшла заява про вступ у справу як представника, в якій повідомлялось, що з адвокатом Уштван В.С. укладено договір від 28.03.2025 про надання правової допомоги Болгарській компанії "STL MARINE BULGARIA" LTD, яка є власником судна STL FORTIS. Як стало відомо на судно STL FORTIS накладений арешт у вказаній справі. З метою захисту прав судновласника, адвокат Уштван В.С. просить долучити його як представника "STL MARINE BULGARIA" LTD колишня назва "Unika Logistic" (Болгарія) до справи.
Крім того, скаржником до матеріалів справи надано Посвідчення вих. № 20260121150640/21.01.2026 від Міністерства юстиції Болгарії відповідно до якого: «Реєстраційне агентство посвідчує, що у Торговому реєстрі та Реєстрі некомерційних юридичних осіб відносно ТОВ «Ес Ті Ел Марин Болгарія», ЄІК 103750054, у частині «Зареєстровані дані» за період з 01.01.2008 по 21.01.2026.
Судом досліджено вказане посвідчення та встановлено, що UNIKA LOGISTIC це колишня назва "STL MARINE BULGARIA" LTD, яка була актуальна станом на 16.09.2021, а в подальшому назва була змінена на "STL MARINE BULGARIA" LTD і вона актуальна на теперішній час.
З урахуванням викладеного та зазначеного, суд приходить до висновку про визнання неправомірною бездіяльність приватного виконавця Шипкова Є.О. щодо непроведення опису та накладення арешту на морське судно m/t “STL FORTIS» зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD та задовольняє скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. щодо примусового виконання наказів у справі № 916/695/25.
Керуючись статтями 234, 235, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАРК ШИППІНГ" на дії (бездіяльність) приватного виконавця задовольнити.
2. Визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) щодо непроведення опису та накладення арешту на морське судно m/t “STL FORTIS» (flag TANZANIA, IMO 9109811) зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, в межах виконавчих проваджень за № 79460430 та за № 79687785.
3. Зобов'язати приватного виконавця Шипкова Єгора Олексійовича (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) провести опис та накласти арешт на морське судно m/t “STL FORTIS» (flag TANZANIA, IMO 9109811) зареєстрованим власником якого є компанія STL Marine Bulgaria LTD, 15 Ak. Andrey Saharov str., Mladost Distr., A Shop 19, 9000, Varna, Bulgaria, в межах виконавчих проваджень за № 79460430 та за № 79687785.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.
Повну ухвалу складено 18.03.2026.
Суддя Нікітенко С.В.