16 березня 2026 року Справа № 915/1367/24
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Коваль C.М.,
без виклику сторін,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
справу № 915/1367/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", 79018, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, електронна пошта: khpanasiuk@primocollect.com.ua;
до фізичної особи-підприємця Горбушіної Альони Олександрівни, АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
про стягнення грошових коштів у загальній сумі 30420 грн.,-
Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - Банк) пред'явлено позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Горбушіної Альони Олександрівни (далі-підприємець Горбушіна) грошових коштів у загальній 30420 грн., з яких: 18000 грн. - сума позики, 12420 грн. - сума прострочених платежів по відсотках, з посиланням на неналежне виконання підприємцем Горбушіною зобов'язань за укладеним, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію", з Банком (правонаступник ТОВ "Фінансова компанія "24/7" ) кредитним договором від 15.12.2023 № 460057-КС-001 (далі - договір), а саме, зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування ними, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у спірній сумі.
У позивній заяві також викладено вимогу про стягнення з підприємця Горбушіної грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: анкети клієнта - фізичної особи-підприємця, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС); Договору позики №11376 від 10.04.2024, з додатком до нього; платіжної інструкції про надання позики № 245 від 10.04.2024; Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024, з додатком до нього; платіжної інструкції до Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024; повідомлення-вимоги по кредитному договору №11376; досудової вимоги № Х5026 від 18.10.2024; застосування норм статей 205, 509, 525, 526, 625, 627, 628, 629, 638, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, статей 173, 180, 193, 229, 245 Господарського кодексу України, статей 3, 11 Закону України "Про електрону комерцію"; та мотивовані порушенням відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем.
Ухвалою суду від 11.11.2024 позовну заяву було прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1367/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Так, копію ухвали було надіслано позивачу та його представнику в їх електронні кабінети. Документ доставлено до електронних кабінетів позивача 12.11.2024, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними довідками. За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Враховуючи наведене, слід вважати, що копію ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.11.2024 у справі № 915/1367/24 позивач отримав 12.11.2024.
Від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.08.2024, направлене на адресу відповідача, отримано 22.11.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.
10 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " 24/7", як Позикодавцем, та Фізичною особою-підприємцем Горбушіною Альоною Олександрівною, як Позичальником, був укладений Договір позики № 11376 (далі - Договір позики), відповідно до якого Позикодавець передає Позичальнику у власність грошові кошти (позику) на умовах повернення, строковості та сплачуваності, а Позичальник зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити Позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього Договору (п. 2.1).
За умовами наведеного Договору:
- тип позики: довгострокова (п. 2.2.1); мета отримання позики: придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної професійної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом (п. 2.2.2); сума позики: 18000 грн. 00 коп. (п. 2.2.3); строк позики: загальний строк - до " 09" червня 2024 року (60 днів). Строк позики складається з розрахункових періодів, визначених Графіком обов'язкових платежів, що є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2.4); дата надання позики: " 10" квітня 2024 року (п. 2.2.5); дата повернення позики: " 09" червня 2024 року (п. 2.2.6);
- процентні ставки, що застосовуються в межах строку позики: акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. цього Договору. Базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору. Основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду. Особливості нарахування процентів за основною процентною ставкою визначено Розділом 3 цього Договору (п. 2.3);
- Позикодавець зобов'язаний, зокрема: перерахувати на вказані банківські реквізити Позичальника суму позики (п. 5.1.1);
- Позичальник зобов'язаний, зокрема: повернути позику та сплатити нараховані проценти (п. 5.3.2);
- договір позики укладається в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця в порядку. передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" шляхом попереднього розміщення Позикодавцем в Особистому кабінеті Позичальника Договору позики для вивчення та прийняття його умов Позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого Позикодавцем Договору у відповідне поле (п. 8.1);
- цей Договір укладено в інформаційно-комунікаційній системі Позикодавця - вебсайт https:// beemoney.com.ua/ (п. 8.4).
Додатком № 1 до Договору позики сторони погодили Графік обов'язкових платежів за Договором позики у період з 10.05.2024 по 09.06.2024.
Суд зауважує, що вищенаведений Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію".
За приписами статті 3 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
При цьому, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За змістом ч. 1 ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: 1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; 2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; 3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
З матеріалів справи вбачається, що спірний договір був підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, який був надісланий відповідачем на номер телефону, зазначений позивачем при реєстрації на сайті позикодавця. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 22.11.2021 у справі № 234/7719/20.
Судом взято до уваги приписи ч. 4. ст. 236 ГПК України, відповідно до яких при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням наведеного, суд визнає, що укладення між сторонами договору про надання кредиту підтверджене належними та допустимими доказами.
При цьому, відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Крім того, зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ЄСПЛ наголошує, що "…у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом". Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Оцінюючи зібрані у справі докази, суд вважає більш вірогідними обставини, на які посилається позивач.
Так, оцінюючи подані позивачем на підтвердження факту укладення договору докази, господарський суд враховує положення ч. 13 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідно до якої електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно зі ст. 96 ГПК України.
Таким чином, паперові копії: Договору позики № 11376 від 10.04.2024, Довідки про ідентифікацію та Анкети клієнта приймаються судом в якості належних доказів укладення між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " 24/7" та Фізичною особою-підприємцем Горбушіною Альоною Олександрівною позики № 11376 від 10.04.2024.
При цьому судом враховується, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, не є порушенням норм процесуального права недослідження оригіналу електронних доказів за наявності в матеріалах справи паперових копії цих доказів за відсутності обґрунтованих сумнів у їх відповідності оригіналу (постанова Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20).
У подальшому, 25 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " 24/7", як Клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ", як Фактором, був укладений Договір факторингу № 25-09/2024 (далі - Договір факторингу), відповідно до предмету якого Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1).
За умовами наведеного Договору:
- перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги, Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. В день, коли здійснюється Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників, Клієнт зобов'язаний передати Фактору інформацію згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього Договору, на підставі Акта прийому-передачі інформації згідно з Реєстром Боржників в електронному вигляді (Додаток № 5) (п. 1.2);
- клієнт зобов'язується протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за Договором позики Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства (п. 1.3);
- права вимоги вважаються прийнятими Фактором для здійснення факторингу шляхом підписання ним Акта прийому-передачі Реєстру Боржників (Додаток № 2) (п. 1.5);
- Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 року. Договір вважається укладеним, якщо він підписаний від імені Сторін їх уповноваженими представниками, а підписи скріплені печатками Сторін (п. 9.1).
Договір скріплено підписами та печатками Клієнта і Фактора.
Позивачем надано до матеріалів справи Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 1 від 25.09.2024, зі змісту якого вбачається, що Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників № 1 від 25.09.2024 в кількості 91 шт., після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 року, від Клієнта до Фактора переходять права Вимоги заборгованості від боржників і Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей.
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 вбачається, що під № 53 у вказаному реєстрі наявний запис про Договір № 11376 від 10.04.2024 із Горбушіною Альоною Олександрівною (заборгованість за сумою позики - 18000,00 грн., заборгованість за процентами за користування позикою - 12420 грн).
Таким чином, відповідно до умов договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " 24/7" фактично відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" належні йому права вимоги зі сплати заборгованості за договором позики № 11376 від 10.04.2024.
Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості та процентів за наданою позикою.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором позики, а також наявності у позивача відповідного права вимоги.
Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:
- анкета клієнта - фізичної особи-підприємця, що сформована за допомогою програмного забезпечення (ІТС);
- Договір позики № 11376 від 10.04.2024, з додатком до нього;
- довідка про ідентифікацію;
- платіжна інструкція про надання позики № 245 від 10.04.2024;
- Договір факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024, з додатком до нього;
- платіжна інструкція до Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024;
- повідомлення-вимога по кредитному договору №11376;
- досудова вимога № Х5026 від 18.10.2024.
Відповідач доказів на підтвердження власної правової позиції суду не надав.
Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання Договору позики № 11376 від 10.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю " 24/7", як позикодавець, свої зобов'язання відповідно до умов Договору виконало в повному обсязі та надало Фізичній особі-підприємцю Горбушиній Альоні Олександрівні, як позичальнику, грошові кошти (позику) в розмірі 18 000,00 грн., на підтвердження чого позивачем надано до матеріалів справи платіжну інструкцію № 245 від 10.04.2024.
Як вбачається з умов вищенаведеного Договору № 11376 від 10.04.2024, вказаний договір був укладений на умовах повернення, строковості та оплатності відповідно до яких відповідач, зокрема, зобов'язався повернути позику відповідно до умов Договору та сплатити проценти за користування позикою.
З урахуванням наведеного суд констатує, що за даними позивача, не спростованими та не запереченими відповідачем, позичальник скористався грошовими коштами як позикою, проте, не виконав свого зобов'язання з повернення позики, у зв'язку із чим станом на день звернення позивача до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед позивачем складає 30420 грн., у тому числі: 18000 грн. - заборгованість за сумою позики; 12420 грн. - заборгованість відсотками.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин обов'язок доведення факту повного та своєчасного виконання зобов'язань за кредитним договором закон покладає на позичальника.
Крім того, суд відмічає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Умовами Договору позики сторони погодили кінцевий термін повернення позики позичальником - 09.06.2024.
У вказаний строк відповідач не повернув позикодавцю кредитні кошти. Доказів іншого матеріали справи не містять.
Крім того, як уже було наведено вище, відповідно до умов договору факторингу № 25-09/2024 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія " 24/7" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" належні йому права вимоги зі сплати заборгованості за договором позики № 11376 від 10.04.2024.
Матеріали справи містять підписаний Фактором та Клієнтом Акт прийому-передачі Реєстру Боржників № 1, а, отже Фактом став кредитором по відношенню, зокрема, до боржника - Горбушиної Альони Олександрівни , запис про якого наявний у зазначеному реєстрі під № 53.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлялися повідомлення-вимога по кредитному договору №9941 та досудова вимога № Х5026 від 18.10.2024 щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 30420 грн.
Матеріали справи не містять доказів реагування відповідача на вказані вимоги.
Судом взято до уваги приписи ч.1 ст. 1082 ГПК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що матеріали справи містять такі надані позивачем докази направлення відповідачеві досудової вимоги № Х5026 від 18.10.2024 щодо сплати заборгованості в загальному розмірі 30420 грн.:
- фіскальний чек Акціонерного товариства "Укрпошта" від 19.10.2024;
- список № 1 згрупованих відправлень "рекомендований лист", з якого вбачається під № 18 направлення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 0600974030974 Горбушина Альона Олександрівна , за адресою: вул. Шаповаленка, 69, 1, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, Калинівка (Вітовський), 57212.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження свого твердження про неотримання досудової вимоги № Х5026 від 18.10.2024 (наприклад, доказів щодо отримання у поштовому відправленні зі штрихкодовим ідентифікатором 0600974030974 документів інших, ніж відповідна вимога).
За такого, суд зазначає, що законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.
17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.
Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).
Таким чином, суд, з урахуванням стандарту доказування "вірогідність доказів", вважає за можливе вбачати доведеною обставину направлення позивачем відповідачу досудової вимоги № Х5026 від 18.10.2024.
Як наслідок, за висновками суду в спірних правовідносинах відповідачем дійсно порушено умови Договору позики № 11376 від 10.04.2024 в частині повноти та своєчасності проведення розрахунків, у зв'язку з чим позивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
Так, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що станом на момент звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" до суду з позовною заявою розмір заборгованості відповідача за наданою позикою становить 18000 грн.
Відповідач також не надав суду доказів звернення до позивача, з належним обґрунтуванням підстав, щодо неможливості проведення оплат у відповідний період.
Отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як уже було наведено вище, умовами п. 2.3 Договору позики сторони погодили розміри процентних ставок, що застосовуються в межах строку позики, зокрема: акційна процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі наявності акційних пропозицій та діє лише за умови дотримання Позичальником умов оплати заборгованості за цією ставкою відповідно до п. 3.1.1. цього Договору. Базова процентна ставка, фіксована: 0.80000 % на день - застосовується протягом першого розрахункового періоду відповідно до п. 3.1.2. цього Договору, а також у разі продовження строку позики протягом першого розрахункового періоду згідно з умовами відповідної Додаткової угоди, укладеної Сторонами цього Договору. Основна процентна ставка, фіксована: 1.50000 % на день - застосовується протягом усього строку позики, окрім першого розрахункового періоду.
На підставі наведеного позивач цілком правомірно нарахував та просить стягнути з відповідача проценти та комісію.
Відповідачем розрахунок заявлених позивачем до стягнення сум не спростовано та не заперечено, контррозрахунок не надано.
З урахуванням наведеного, судом за наявними матеріалами справи перевірено наданий позивачем розрахунок і встановлено, що позивачем відповідні нарахування проведено правильно.
Отже, позовні вимоги в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, судовий збір за подання позову підлягає покладенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238 ГПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Горбушіної Альони Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КРЕДИТ- КАПІТАЛ" (79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28; ідентифікаційний код 35234236) грошові кошти у загальній 30420 грн., з яких: 18000 грн. - сума позики, 12420 грн. - сума прострочених платежів по відсотках, а також грошові кошти на відшкодування судових витрат у справі зі сплати судового збору в сумі 2422 грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.М. Коваль.