16.03.2026 Справа № 914/3551/25
За позовом:Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі: позивача-1:Міністерства оборони України, м. Київ позивача-2: Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району, Львівська обл., м. Яворів
до відповідача:ОСОБА_1 , Волинська обл., с. Коршів
про:стягнення пені та штрафу
Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Зусько І.С.
Представники учасників справи:
прокурор:Ваврин М.М.;
від позивача-1:Гудима В.О. - представник;
від позивача-2:не з'явився;
від відповідачки:Ярошенко Д.В. - адвокат.
Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (надалі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (надалі - Позивач-1), Яворівської квартирно-експлуатаційної частини району (надалі - Позивач-2) до ОСОБА_1 (надалі - Відповідачка, ОСОБА_1 ) про стягнення пені та штрафу.
Ухвалою від 25.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначив на 22.12.2025.
Ухвалою від 22.12.2025 відкладено підготовче засідання 16.01.2026.
Підготовче засідання 16.01.2026 не відбулося у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Крупника Р.В. (у період з 15.01.2026 по 23.01.2026 включно).
Зважаючи на це, ухвалою від 27.01.2026 підготовче засідання призначено на 16.02.2026.
У підготовчому засіданні 16.02.2026 суд прийняв до розгляду заяву прокурора про збільшення розміру позовних вимог (вх. №5589/25 від 25.12.2025), продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 16.03.2026.
Прокурор та представник позивача-1 з'явилися у підготовче засідання 16.03.2026. Водночас, позивач-2 не забезпечив явку повноважного представника у підготовче засідання 16.03.2026.
Представник відповідача взяв участь у підготовчому засіданні 16.03.2026 у режимі відеоконференції.
Від прокурора до суду надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №843/26 від 25.02.2026).
У ході проведення підготовчого засідання суд зазначив, що станом на 16.03.2026 залишається невирішеним клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 (вх. №5603/25 від 26.12.2025).
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 1-3, 6 частини 1 статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно із пунктами 10, 19 частини 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи, здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що у відзиві на позовну заяву відповідачка наполягає на необхідності передачі справи №914/3551/25 за територіальною підсудністю до Господарського суду Волинської області. На її переконання, при визначенні підсудності спору у справі прокурор повинен був виходити із загального правила про подання позову за місцезнаходженням ОСОБА_1 , передбаченого статтею 27 ГПК України, а не із правила про альтернативну підсудність, яке допускає подання позову у спорі, що виник з договору, за місцем виконання такого договору, передбаченого частиною 5 статті 29 ГПК України. Згідно із доводами відповідачки спір у даній справі не стосується зобов'язання про передачу товару, що виключає застосування правил альтернативної підсудності, адже стосується стягнення штрафних санкцій за договором (грошових коштів), тобто не основного, а зустрічного зобов'язання. Умовами договору, на підставі якого нарахована заявлена до стягнення неустойка, не визначено місця виконання грошового зобов'язання.
Прокурор заперечив проти вказаних доводів відповідачки у відповіді на відзив, вказавши, що спір виник із договорів поставки, укладених між відповідачкою та позивачем-2, які виконувалися на території Львівської області для потреб оборони держави. Так, місце поставки товару визначене умовами договорів у специфікаціях та фактично пов'язане з місцезнаходженням позивача-2, що знаходиться у с. Вербляни Яворівського району Львівської області. Саме за цим місцем мало бути виконано основне зобов'язання, невиконання якого стало підставою для нарахування штрафних санкцій. Відтак, справу правомірно прийнято до розгляду Господарським судом Львівської області.
Надаючи оцінку доводам та запереченням сторін, суд зазначає, що у даній справі предметом позову є матеріально-правові вимоги про стягнення з відповідачки неустойки у загальному розмірі 1'014'997,63 грн., з яких за Договором №168 від 25.03.2025 пеня становить 154'500,19 грн., штраф становить 413'932,20 грн., а за Договором №172 від 25.03.2025 пеня становить 121'376,64 грн., штраф становить 325'188,60 грн.
Підставами позову слугують обставини неналежного виконання відповідачкою зобов'язання з поставки деревини, яке вона взяла на себе згідно із Договором №168 від 25.03.2025 та Договором №172 від 25.03.2025. Відповідно до умов специфікації до Договору №168 від 25.03.2025 відповідачка мала виконати зобов'язання з поставки за адресою: село Вербляни Яворівського району Львівської області, а згідно з специфікацією до Договору №172 від 25.03.2025 - за адресою: Старицький гарнізон (пісочна дорога).
Судом встановлено, що у провадженні Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду перебуває справа №924/698/23 за позовом першого заступника керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Красилівської міської ради та Красилівської міської ради до ТОВ «Енергопрод Сервіс» про визнання недійсними додаткових угод №2 від 14.10.2022 та №3 від 14.11.2022 до договору №43 від 17.02.2022 про закупівлю електричної енергії, а також стягнення 41'420,73 грн.
Перед об'єднаною палатою у справі №924/698/23 поставлено питання про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у справі №924/674/21, щодо застосування частин 1 та 5 статті 29 ГПК України, яка визначає правила альтернативної підсудності.
При передачі справи №924/698/23 на розгляд об'єднаної палати, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду виходив із того, що частиною 5 статті 29 ГПК України передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
Відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Колегія суддів зазначила, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини 1 статті 532 ЦК України.
У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини 1 статті 532 ЦК України. Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим, не підлягає застосуванню і частина 5 статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
На переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція спору має визначатись за загальним правилом частини 1 статті 27 ГПК України.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що справи №914/3551/25 та №924/698/23 є подібними, а у справі №924/698/23 очікується постановлення Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у подібних правовідносинах, висновки якої будуть впливати на можливість розгляду судом справи №914/3551/25.
Таким чином, з метою недопущення неоднакового застосування норм права та необхідності врахування актуальної позиції Верховного Суду в подібній справі, з'ясувавши думку учасників справи, враховуючи встановлені вище обставини, суд вважає за необхідне зупинити розгляд справи до закінчення перегляду в касаційному порядку справи №924/698/23 Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Керуючись статтями 2, 12, 177, 182, 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Зупинити провадження у справі №914/3551/25 до прийняття Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду судового рішення у справі №924/698/23.
2. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса сторінки суду http://lv.arbitr.gov.ua на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається.
Повну ухвалу складено та підписано 18.03.2026.
Суддя Крупник Р.В.