11.03.2026 Справа № 914/3142/15
м. Львів
за позовом: заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону
в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:
позивача 1: Міністерства оборони України, м. Київ
позивача 2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів
до відповідача 1: Комунального закладу Львівської обласної ради "Школа вищої спортивної майстерності", м. Львів
відповідача 2: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача:
третя особа 1: Виробниче підприємство "Мисливець", м. Львів
третя особа 2: ОСОБА_1 , м. Івано-Франківськ
третя особа 3: Львівська обласна рада, м. Львів
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання незаконним і скасування розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради № 2130 від 22.12.2005.
Суддя Олена ЩИГЕЛЬСЬКА
Секретар с/з Надія ВАШКЕВИЧ
Представників сторін:
прокурор: Бучко Р.В.,
від позивача-1: Гудима В.О. - представник;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача-1: Багрій О.Л., Штинда О.В. - представники, Штангрет У.П. - директор
від відповідача-2: не з'явився;
від третьої особи -1: не з'явився;
від третьої особи -2: Савчук І.В. - представник.
від третьої особи -3: Савчук І.В. - представник.
Суть спору: У вересні 2015 року Заступник військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова (далі - КЕЧ м. Львова) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Школи вищої спортивної майстерності та Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Виробниче підприємство «Мисливець», у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 23.10.2017р., просить визнати незаконним і скасувати розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації Львівської міської ради від 22.12.2005 № 2130 «Про оформлення права власності на будівлі по вул.Єрошенка, 34 у м. Львові» в частині оформлення права власності на нерухоме майно, яке розташоване на території військового містечка № 368 у м. Львів, вул. Єрошенка, 34, а саме нежитлові приміщення літ. І-1 площею 4,4 м2, Е площею 2,4 м2, В-1 площею 60 м2, А-1 площею 89,6 м2, Д площею 2 м2, Б-1 площею 4,4 м2, М площею 67,2 м2, Л площею 66,2 м2, З-2 площею 12,4 м2, И-2 площею 12,6 м2, Ж-2 площею 12,4 м2, К-2 площею 12,6 м2, загальною площею 512,3 м2; визнати за державою в особі Міністерства оборони України право власності на це майно та витребувати його у Школи вищої спортивної майстерності.
Рішенням Господарського суду Львівської області (суддя Мороз Н.В.) від 09.04.2019 у справі №914/3142/15, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Якімець Г.Г.) від 18.09.2019р., у задоволенні позову заступника військового прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави, в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова до Школи вищої спортивної майстерності та до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Виробничого підприємства «Мисливець» про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння; визнання незаконним і скасування розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації ЛМР №2130 від 22.12.2005р. відмовлено.
15.01.2020 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалено постанову, якою постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.09.2019р. та рішення Господарського суду Львівської області від 09.04.2019р. у справі №914/3142/15 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
30.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, ухвалив: заяву Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про забезпечення позову задовольнити повністю та заборонити Комунальному Закладу Львівської обласної ради Школа вищої спортивної майстерності (місцезнаходження: Україна, 79057, Львівська обл., місто Львів, вул.Чупринки Т. генерала, будинок 117; ідентифікаційний код: 02928226) та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо зміни правового статусу, продажу, передачі чи відчуження у інший спосіб, внесення у статутний капітал, зміни технічних характеристик або знищення, внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі внесення змін до існуючих реєстраційних записів, виключення відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно предмета спору, а саме нежитлових приміщень, літ. «І-1» площею 4,4 кв.м., «Е» площею 2,4 кв.м., «В-1» площею 60,0 кв.м., «А-1» площею 89,6 кв.м.,«Д» площею 2,0 кв.м., «М» площею 67,2 кв.м., «Л» площею 66,2 кв.м., « 3-2» площею 12,4 кв.м., «И-2» площею 12,6 кв.м., «Ж-2» площею 12,4 кв.м., «К-2» площею 12,6 кв.м. та частину будівлі літ. «Б-1» площею 170,5 кв.м., які знаходяться у м. Львові на вул. Єрошенка В., 34..
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 у справі №914/3142/15 позов задоволено повністю.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 914/3142/15 рішення суду першої інстанції скасовано в частині вимог про визнання незаконним і скасування розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 22.12.2005 № 2130, визнання за державою Україна в особі Міністерства оборони України права власності на спірне майно. У задоволенні вказаних вимог відмовлено. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 залишено без змін.
14.01.2025 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалено постанову, якою касаційну скаргу Комунального закладу Львівської обласної ради "Школа вищої спортивної майстерності" задоволено частково. Рішення Господарського суду Львівської області від 29.01.2024 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.08.2024 у справі № 914/3142/15 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.
Згідно з Протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 30.01.2025 справу передано до розгляду судді Щигельській О.І.
Ухвалою суду від 03.02.2025 суд прийняв справу до розгляду та призначив підготовче засідання на 26.02.2025. Хід справи викладено в ухвалах суду та протоколах судових засідань. Зокрема ухвалою суду від 28.01.2026 відкладено розгляд справи на 11.03.2026.
В судове засідання 11.03.2026 з'явився прокурор, представники позивача-1, відповідача 1 та третьої особи-3. Позивач-2, треті особи- 1, 2 які не заявляють самостійних вимоги на предмет спору на стороні відповідача явки уповноважених представників в судове засідання 11.03.2026 не забезпечили.
Представник відповідача-1 заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі, оскільки до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" та набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України, ухваленого за результатами такого розгляду.
Прокурор та представник позивача-1 не заперечили проти задоволення усного клопотання представника відповідача-1 щодо зупинення провадження у даній справі.
Розглянувши наявні матеріали справи судом встановлено наступне.
Як вбачається з обґрунтування представника відповідача-1 останній посилається посилається на набранням чинності Законом № 4292-ІХ . З огляду на що, заявник просить суд залишити без руху позовну заяву та зобов'язати надати документи, що підтверджують унесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертна-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви.
Водночас, постановою Пленуму Верховного Суду від 12.09.2025 року прийнято рішення звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 12 березня 2025 року №4292-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".
На переконання суду, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 4292-ІХ щодо зворотності дії в часі окремих положень цього Закону суперечать статті 58 Конституції України. Тому суд вважав, що положення частини шостої статті 164 і частини другої статті 174 ГПК України щодо залишення позовної заяви без руху з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертна-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, не можуть застосовуватися до позовних заяв, поданих до суду до набрання чинності Законом №4292-ІХ.
09 квітня 2025 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилання захисту прав добросовісного набувача" №4292-IX від 12.03.2025 (далі - Закон №4292-ІХ), згідно з яким внесено зміни у ст.ст. 261, 388, 390, 391 ЦК України, ст.ст. 164, 174, 177, 185, 265 ГПК України та ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно зі змістом Закону України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача":
- статтю 164 ГПК України доповнено частиною 6 такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".
- частину другу статті 174 ГПК України доповнено абзацом третім такого змісту: "Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави невнесення у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок позивача внести відповідну грошову суму".
У п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону визначено, що положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви та обчислення строків позовної давності в справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом.
З матеріалів даної справи слідує, що прокурор звернувся до суду із позовом про, в тому числі, витребування майна.
Судом встановлено, що Третя колегія суддів Другого сенату Конституційного Суду України 5 листопада 2025 року постановила ухвалу №192-3(ІІ)/2025 про відкриття конституційного провадження у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача». Стан розгляду: розподілено судді-доповідачу.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України обов'язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об'єктивною неможливістю її розгляду до вирішення іншої справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У разі застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, згідно з вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду потрібно у кожному випадку з'ясовувати: 1) як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом; 2) чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (постанови Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 04.08.2021 у справі №903/636/20, від 14.09.2022 у справі №911/1977/21, від 14.12.2022 у справі №906/750/21).
Верховний Суд зазначав, що, зважаючи на приписи частини четвертої, шостої статті 75 ГПК України, пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (постанова Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №904/4393/21).
При цьому сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та ухвалення рішення у цій справі, а також саме по собі зазначення про неможливість розгляду цієї справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.
Під неможливістю розгляду справи слід розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Тобто, зупинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України можливе лише тоді, коли певні обставини, підстави, факти тощо не можуть бути з'ясовані та встановлені судом у даному процесі, проте які мають значення для справи. Натомість вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Даної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №910/13545/17, від 07.08.2018 у справі №906/763/15, від 10.09.2018 у справі №904/6160/17, від 22.04.2019 у справі №922/2381/16.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження в якій зупинено.
Таким чином, вирішуючи питання щодо зупинення провадження у справі через неможливість її розгляду до вирішення іншої справи, суд повинен належним чином проаналізувати імовірні наслідки ухвалення судом рішення за результатом розгляду вказаної справи, їх взаємозв'язок зі спірними правовідносинами, що є предметом розгляду у цій справі, підставами позову. Подібний висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №914/2930/21.
Відповідно до ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених цією Конституцією випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до цієї Конституції.
Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, гласності, обґрунтованості та обов'язковості ухвалених ним рішень i висновків.
До повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема, вирішення питань про відповідність Конституції України (конституційність) законів та інших правових актів Верховної Ради України (п. 1 ч. 1 ст. 150 Конституції України).
Статтею 1 Закону України "Про Конституційний Суд України" визначено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.
Отже, Конституційний Суд України є єдиним орган конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність Конституції України законів України.
З огляду на вищевикладені обставини, враховуючи положення пункту 2 розділу ІІ «;Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року №4292-IX, які мають значення для справи №914/3142/15, суд доходить висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №914/3142/15 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» від 12 березня 2025 року №4292-IX, на підставі п.5 ч.1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-31 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу. Тому зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України допустиме лише на стадії підготовчого провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Згідно зі ст. 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
Господарським процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Разом з тим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) указує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (рішення ЄСПЛ у справі "Жоффре де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992 року).
У постанові Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 зроблено висновок, що відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Разом з тим, такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.07.2024 у справі № 927/1124/23.
Виконуючи передбачене ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завдання господарського судочинства, судом має бути врахована необхідність застосування загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 Цивільного кодексу України) та однієї з акcіом судочинства: "Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem" ("У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права".). Ураховуючи вказані обставини, що перешкоджають прийняттю рішення у цій справі, а також потребують вчинення процесуальних дій, які віднесенні до завдань підготовчого провадження, є достатні підстави повернутись до стадії підготовчого провадження у справі № 904/5068/24.
З огляду на те, що питання про зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст.227 Господарського процесуального кодексу України має вирішуватись судом на стадії підготовчого провадження, суд вважає за необхідне повернутись на стадію підготовчого провадження для завершення виконання завдань підготовчого провадження, визначених ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, у зв'язку з зупиненням провадження у справі суд вважає за необхідне відкласти вирішення клопотання представника відповідача-1 про залишення позову без руху.
Керуючись ст.ст. 119, 227, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Повернутись зі стадії розгляду справи № 914/3142/15 по суті на стадію підготовчого провадження.
2. Усне клопотання представника відповідача-1 про зупинення провадження у справі задовольнити.
3. Провадження у справі №914/4132/15 зупинити до вирішення Конституційним Судом України конституційного подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".
4. Зобов'язати учасників справи невідкладно повідомити суд про результати вирішення Конституційним Судом України вказаної справи.
5. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 254-259 ГПК України.
Суддя Щигельська О.І.