ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
11.03.2026Справа № 910/11978/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" Закарпатської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Венчурс" м. Києва
про відшкодування вартості безпідставно набутого майна, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 4135873,07 грн.,
Суддя Паламар П.І.
Секретар судового засідання Григоряк М.С.
Представники:
від позивача: Шинкаренко О.П., Арановська Н.А.,
від відповідача: Росавіцька В.П., Слободянюк М.М.
у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" звернулося в суд з указаним позовом.
Позивач зазначав, що між ним та відповідачем було укладено договір підряду № 20230815-3 від 15 серпня 2023 р., додаткові угоди до цього договору, згідно з якими він за завданням відповідача зобов'язався власними та/ або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно та у встановлені цим договором строки та порядку, виконати земляні та залізобетонні роботи на об'єкті: "Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій по вул. Авіаційній у с Крушинка Фастівського району Київської області згідно наданої замовником проектної документації і здати виконані роботи останньому, а відповідач зобов'язався прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх вартість згідно умов договору.
Згідно п.п. 3.2., 6.1. договору ціна робіт включає вигоду виконавця, всі його витрати та використані матеріали на виконання своїх зобов'язань за договором. За договором виконавець зобов'язується виконати роботи відповідно до правил, стандартів та інших вимог нормативно-технічних та нормативно-правових актів України, які зазвичай ставляться до такого виду робіт, та відповідно до умов договору та його додатків, на свій ризик, за рахунок власних сил, засобів, матеріалів, техніки, устаткування.
Для виконання робіт за договором на об'єкт будівництва ним були завезені матеріали, придбані власним коштом.
Згодом із сторони замовника мали місце системні випадки внесення суттєвих змін до проектної документації та/або складу й характеру робіт за договором, через що не всі поставлені матеріали було можливим використати у будівництві.
Листом-повідомленням № 20240812-1 від 12 серпня 2024 р. на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, п. 12.6. договору відповідач достроково розірвав договір підряду № 20230815-3 від 15 серпня 2023 р.
У зв'язку із достроковим розірванням договору підряду значна частина матеріалів не була використана і лишилась у володінні відповідача на будівельному об'єкті.
Частина цих матеріалів (арматурний прокат) була придбана у нього відповідачем на підставі договорів поставки арматурного прокату №№ F-20240610-2 від 10 червня 2024 р., F-20241001-1 від 1 жовтня 2024 р., F-20241002-2 від 2 жовтня 2024 р.
Під час вивезення решти матеріалів 12 вересня 2024 р. відповідач припинив йому доступ до об'єкта будівництва, унеможлививши перебазування цього майна.
14 липня 2025 р. він заявив відповідачу вимогу про повернення безпідставно набутого (збереженого) майна вартістю 4135873,07 грн. або за умови неможливості його повернення здійснення компенсації вартості такого майна.
Листом № 20250728-2 від 28 липня 2025 р. відповідач відмовився повертати належне йому майно або відшкодовувати його вартість.
Проте поведінка останнього, який заперечив факт наявності у нього залишків будівельних матеріалів, які не були витрачені під час будівництва свідчить про втрату цього майна.
Посилаючись на те, що відповідач який безпідставно заволодів належним йому майном, можливість повернення якого в натурі втрачена, позивач на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 4124685,57 грн. вартості безпідставно набутого майна, 11187,50 грн. три проценти річних з простроченої суми, а також понесені ним по справі судові витрати.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Зазначав, що між сторонами існували чинні договірні відносини, які виключають застосування глави 83 ЦК України (зобов'язання з безпідставного збагачення). Договір було розірвано в односторонньому порядку, проте всі розрахунки мають здійснюватися в межах дії договору та відповідно до ст. 849 ЦК України. Відсутні належні та допустимі докази того, що спірні матеріали були передані, прийняті чи використані ним, зокрема відсутні акти приймання-передачі, акти інвентаризації.
Також вказував, що позивач вже звертався в суд із тотожними вимогами. Рішенням господарського суду міста Києва від 3 червня 2025 р. у справі № 910/61/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2025 р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Венчурс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" суму заборгованості за актами виконаних робіт за вищевказаним договором підряду у розмірі 3257939,10 грн., судовий збір у розмірі 48869,09 грн. В частині позовних вимог про відшкодування збитків/витрат в розмірі 4112333,38 грн. у зв'язку із придбанням матеріалів/ресурсів, що не були використанні при виконанні робіт внаслідок зміни проектних рішень замовником й подальшим достроковим розірвання договору підряду № 20230815-3 від 15.08.2023 р. відмовлено. У зв'язку із цим на підставі п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України просив закрити провадження у даній справі.
Таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 Кодексу.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
З системного аналізу положень зазначеної норми вбачається, що для закриття справи за вказаних підстав необхідна одночасна наявність наступних умов: спір між тими самими сторонами; спір про той самий предмет; спір з тих самих підстав. Наявність всіх вищезазначених ознак тотожності спорів тягне за собою наслідки у вигляді закриття справи судом.
Отже, передумовою для застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами. Однак, зміна хоча б однієї з наведених складових не перешкоджає особі звернутися до суду з позовною заявою і не дає суду підстави для закриття провадження у справі.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Чинні процесуальні норми ГПК України не позбавляють заявника права на розгляд спору про той же предмет, у разі зазначення ним інших підстав позову та надання доказів, якими він обґрунтовує ці підстави.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 р. у справі № 910/15598/19 (910/8017/20), від 18 березня 2021 р. у справі № 909/783/20, від 28 червня 2023 р. у справі № 910/1182/23.
З наявних у справі судових рішень у справі № 910/61/25 вбачається, що незважаючи на тотожність частини предмету позову в тій та предмету позову в даній справі (стягнення грошової суми в розмірі 4112333,38 грн.), правові підстави цих позовів (відшкодування збитків, завданих розірванням договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України за першим позовом та відшкодування вартості безпідставно набутого майна на підставі ч. 2 ст. 1213 ЦК України за даним позовом) не є тотожними, відрізняються та підлягають окремому розгляду судом.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду № 20230815-3 від 15 серпня 2023 р. згідно з яким відповідач (замовник) доручив, а позивач (виконавець) узяв на себе зобов'язання власними та/ або залученими силами та засобами на свій ризик, якісно та у встановлені цим договором строки та порядку, виконати земляні та залізобетонні роботи на об'єкті: "Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій по вул. Авіаційній у с Крушинка Фастівського району Київської області згідно наданої замовником проектної документації і здати виконані роботи останньому, а відповідач зобов'язується прийняти результати виконаних робіт і оплатити їх вартість згідно умов договору.
Перелік, вид, кількість, об'єм та вартість по кожному виду робіт погоджено сторонами у відповідних додатках до договору (додаток №1 - договірна ціна, додаток №4 - локальний кошторис, додаток № 5 - підсумкова вартість ресурсів).
Згідно п.п. 3.1, 3.2., 6.1. договору остаточна ціна робіт за договором визначається на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт за формою №КБ-2в та довідок форми №Кб-3, які складаються за фактичним обсягом виконаних робіт та погодженої замовником вартості матеріально-технічних ресурсів по кожному об'єкту та кожному етапу (виду) робіт.
Ціна робіт включає вигоду виконавця, всі його витрати та використані матеріали на виконання своїх зобов'язань за договором.
За договором виконавець зобов'язується виконати роботи відповідно до правил, стандартів та інших вимог нормативно-технічних та нормативно-правових актів України, які зазвичай ставляться до такого виду робіт, та відповідно до умов договору та його додатків, на свій ризик, за рахунок власних сил, засобів, матеріалів, техніки, устаткування.
Відповідно до умов п.п. 4.1., 11.4.18 договору виконавець зобов'язаний виконати роботи за цим договором згідно додатку №, починаючи з дати початку робіт до 16 липня 2024 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Виконавець зобов'язаний передати замовнику виконані роботи по об'єкту в порядку, передбаченому цим договором та ДБН, та забезпечити ведення та передачу замовнику в установленому порядку всієї необхідної виконавчої документації, передбаченої діючими нормами і правилами в Україні.
Строк дії договору відповідно до умов п. 12.1. договору встановлений з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31 грудня 2024 р. включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторони їх обов'язків, передбачених цим договором.
Згодом додатковими угодами №№ 1 від 20 вересня 2023, 4 від 4 січня 2024, 9 від 7 березня 2024, 10 від 4 квітня 2024, років сторони у справі змінили умови контракту. Зокрема, змінили (виклали у нових редакції) графік виконання робіт, графік фінансування, договірну ціну, підсумкову відомість ресурсів (земляні роботи), локальний кошторис на будівельні роботи (земляні роботи).
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищезгаданих договору, додаткових угод.
За умовами п.п. 3.2, 6.1 договору виконання робіт за спірним договором передбачалося з матеріалу підрядника та його засобами.
Такі умови узгоджуються з правилами ст.ст. 839, 879 ЦК України.
Згідно з поясненнями позивача упродовж 2023-2024 років ним на підставі договорів з іншими постачальниками були закуплені та доставлені на будівельний майданчик по вул. Авіаційній у с Крушинка Фастівського району Київської області будівельні матеріали в обсязі, необхідному для забезпечення будівництва за договором підряду № 20230815-3 від 15 серпня 2023 р.
Зазначені обставини підтверджуються наявними у справі договорами поставки, видатковими та товаро-транспортними накладними, даними журналу вхідного контролю, актами прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей.
Зокрема, на будівельний майданчик відповідача позивачем були доставлені:
0,269 т арматури 8 мiра (12- 3760 А500С/А400С);
15,87 т дроту 1,2 мм термообробленого;
22,06 т прокату арматурного 10 мм А500С;
505,215 т прокату арматурного 12мм А500С;
26,67 т прокату арматурного 14 мм А500С;
224,33 т прокату арматурного 16 мм А500С;
221,455 т прокату арматурного 20 мм А500С;
545,102 т прокату арматурного 25 мм А500С;
29,318 т прокату арматурного 28 мм А500С;
9,72 т прокату арматурного 32мм А500С;
1789,84 т щебню (фракція 40-70);
833,75 т щебню (фракція 20-40);
7613,215 т піску.
Заперечення відповідача проти факту доставки на будівельний майданчик цих матеріалів є необґрунтованими, оскільки суперечать сукупності зібраних у справі доказам.
Вбачається, що зазначені будівельні матеріали постачалися на об'єкт будівництва у складі інших матеріалів, частина яких згодом було фактично використано у процесі будівництва.
Факт належного виконання позивачем зобов'язань за договором підряду підтверджується раніше згаданим рішенням господарського суду міста Києва від 3 червня 2025 р. у справі № 910/61/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з указаним рішенням недоліків в обсягах виконаних позивачем робіт, а відповідно й використаних для будівництва матеріалів не встановлено, навіть з огляду на те, що частина актів приймання-передачі з боку відповідача як замовника будівництва підписана не була.
Поведінка ж замовника, спрямована на зволікання з прийняттям робіт, не є добросовісною.
Поясненнями позивача, які не заперечені відповідачем, додатковими угодами до спірного договору підряду стверджується, що первісно визначені обсяги та характер будівельних робіт у ході виконання договору змінювалися.
Зазначені обставини вірогідно доводять можливість накопичення на будівельному майданчику раніше придбаних матеріалів, не використаних під час будівництва.
Доказів вивезення позивачем з будівельного майданчика відповідача раніше ввезених туди будівельних матеріалів не надано.
Доводи щодо наявної у позивача можливості вільно переміщувати будівельні матеріали за межі будівельного майданчика поза межею контролю відповідача суперечать змісту укладеного між сторонами договору, за умовами якого замовник передав підряднику лише певний визначений проектом будівництва фронт робіт, залишивши контроль за всім будівельним майданчиком за собою.
Факт накопичення на будівельному майданчику невикористаних у ході будівництва матеріалів підтверджується також договорами поставки арматурного прокату №№ F-20240610-2 від 10 червня 2024 р., F-20241001-1 від 1 жовтня 2024 р., F-20241002-2 від 2 жовтня 2024 р., укладеними між сторонами вже після розірвання договору підряду між ними, предметом яких стала частина таких матеріалів.
12 серпня 2024 р. відповідач листом-повідомленням № 20240812-1 повідомив позивача про дострокове розірвання договору на підставі ч. 4 ст. 849 ЦК України, п. 12.6. договору.
У зв'язку достроковим припиненням спірного договору підряду подальше використання позивачем належних йому будівельних матеріалів стало неможливим.
Поясненнями сторін, наявним у справі листуванням стверджується, що після розірвання договору доступ позивача до будівельного майданчика відповідача був припинений.
Доказів повернення залишків невикористаних у процесі будівництва матеріалів відповідачем позивачу не надано.
Заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення на підставі ст.ст. 1212-1214 ЦК України вартості майна (будівельних матеріалів) позивача, яке на момент розірвання договору підряду будівельному майданчику та згодом в натурі повернуте позивачу не було.
Відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави врегульовані главою 83 ЦК України.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 1212 ГПК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.
Згідно з вимогами ч.ч. 1, 2 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Зібраними у справі доказами стверджується факт передачі позивачем на будівельний майданчик, панівний контроль над яким здійснював відповідач, будівельних матеріалів.
На виконання договору підряду (згідно з даними складених сторонами актів виконаних робіт та довідок про вартість цих робіт), а також договорів поставки арматурного прокату №№ F-20240610-2 від 10 червня 2024 р., F-20241001-1 від 1 жовтня 2024 р., F-20241002-2 від 2 жовтня 2024 р., використані (витрачені) матеріали позивача у таких обсягах:
0 т арматури 8 мiра (12- 3760 А500С/А400С);
15,87 т дроту 1,2 мм термообробленого;
18,404 т прокату арматурного 10 мм А500С;
477,696 т прокату арматурного 12мм А500С;
25,912 т прокату арматурного 14 мм А500С;
209,488 т прокату арматурного 16 мм А500С;
201,989 т прокату арматурного 20 мм А500С;
522,757 т прокату арматурного 25 мм А500С;
21,31 т прокату арматурного 28 мм А500С;
8,273 т прокату арматурного 32мм А500С;
1448,154 т щебню (фракція 40-70);
663,587 т щебню (фракція 20-40);
6693,369 т піску.
Виходячи з наведеного залишок невикористаних матеріалів становить:
0,269 т арматури 8 мiра (12- 3760 А500С/А400С);
3,356 т прокату арматурного 10 мм А500С;
27,519 т прокату арматурного 12мм А500С;
0,758 т прокату арматурного 14 мм А500С;
14,842 т прокату арматурного 16 мм А500С;
19,466 т прокату арматурного 20 мм А500С;
22,345 т прокату арматурного 25 мм А500С;
8,008 т прокату арматурного 28 мм А500С;
1,447 т прокату арматурного 32мм А500С;
341,686 т щебню (фракція 40-70);
170,163 т щебню (фракція 20-40);
919,846 т піску.
З листа відповідача № 20250728-2 від 28 липня 2025 р., пояснень його представників у ході судового розгляду слідує, що залишки матеріалів позивача на об'єкті: "Нове будівництво виробничого комплексу центру передових технологій по вул. Авіаційній у с Крушинка, Фастівського району Київської області відсутні.
Заперечення відповідача щодо втрати заявленими будівельними матеріалами споживчих властивостей до час звернення позивача до нього з відповідними вимогами спростовуються характером цих матеріалів, розрахованих на довготривале зберігання та використання.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про доведеність факту заволодіння відповідачем належними позивачеві будівельними матеріалами вартістю 4124685,57 грн.
Суд приймає таку вартість заявленого до відшкодування майна, розраховану позивачем за розцінками договору, укладеного у 2023 році, оскільки об'єктивні економічні умови свідчать про здорожчання аналогічного майна станом на час розгляду даної справи судом.
Доводи відповідача щодо вартості такого майна суд оцінює критично, оскільки переконливих доказів на її спростування не подано.
Заявлена відповідачем відсутність цих матеріалів свідчить про неможливість повернення цього майна в натурі.
Доказів повернення або відшкодування відповідачем позивачу вартості неповернутого майна суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов'язання з відшкодування вартості безпідставно набутого майна за рахунок позивача майна, з нього на користь останнього відповідно до вимог ст.ст. 625, 1212-1214 ЦК України підлягає стягненню 4124685,57 грн. вартості безпідставно набутого майна, 11187,50 грн. три проценти річних з простроченої суми.
Оскільки позов задоволено, понесені по справі судові витрати, стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" Закарпатської області задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіа Венчурс" (04071, місто Київ, вул. Набережно-Лугова, 9, код 43417402) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Індастріалбуд" (89021, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Сіль, 69, код 40645273) 4124685,57 грн. вартості майна, 11187,50 грн. три проценти річних з простроченої суми, 49630,48 грн. витрат по оплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складене 18 березня 2026 р.
Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар