ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.03.2026Справа № 910/2086/26
Господарський суд міста Києва у складі судді І.О. Андреїшиної, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін господарську справу
За позовом Приватного підприємства "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Матущака Юрія, буд. 3, ідентифікаційний код 30638249)
до Фізичної особи-підприємця Альошиної Юлії Ігорівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 14 063,84 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Приватне підприємство "Ліком" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Альошиної Юлії Ігорівни про стягнення заборгованості за договором поставки № 100 від 20.01.2025 у розмірі 14 063,84 грн, з яких: 11 342,22 грн основного боргу, 148,02 грн інфляційних втрат, 1 119,31 грн пені та 1 454,29 грн 40 відсотків річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2026 позовну заяву Приватного підприємства "Ліком" залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення ухвали суду, у визначений спосіб, зокрема, шляхом подання до суду:
- заяви про усунення недоліків із зазначенням вірної ціни позову;
- письмового зазначення повного найменування відповідача;
- доказів направлення заяви про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами відповідачу.
06.03.2026 через підсистему «Електронний суд» на виконання вищевказаної ухвали суду, від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
16.03.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому останній зазначає, що 05.03.2026 відповідачем було перераховано грошові кошти у розмірі 11 342,22 грн, тому предмет спору у даній справі відсутній. Крім того, позивач зазначає, що даною заявою він відмовляється від усіх штрафних санкцій за договором поставки №100 від 20.01.2025, зокрема, від 148,02 грн інфляційних втрат, 1 119,31 грн пені та 1 454,29 грн 40 відсотків річних. Водночас, позивач в клопотанні про закриття провадження у справі просить суд вирішити питання щодо повернення сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі, з огляду на наступне.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Оскільки, після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, відповідачем 05.03.2026 було погашено суму заборгованості у розмірі 11 342,22 грн, провадження у справі підлягає закриттю в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1, 3, 5 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову на будь-якій стадії провадження, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом (п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України).
Оскільки відмова від позову є формою реалізації прав позивача, при цьому порушення прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб такою заявою не встановлено, суд приймає відмову Приватного підприємства "Ліком" від частини позовних вимог у розмірі 2 721,62 грн (148,02 грн інфляційних втрат, 1 119,31 грн пені та 1 454,29 грн 40 відсотків річних).
Як передбачено в ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Судом встановлено, що при поданні позову у справі № 910/2086/26 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн за платіжною інструкцією № 2083763736048 від 25.02.2026, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Отже, сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу за його клопотанням у розмірі 2 683,96 грн (за закриття провадження в частині), в частині закриття провадження, у зв'язку з відмовою позивача від позову сума судового збору у розмірі 644, 04 грн не підлягає поверненню.
Згідно з частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд на підставі частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про покладення понесених Приватним підприємством "Ліком" витрат на правничу допомогу на відповідача.
При цьому, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн, оскільки саме з вини відповідача, який не повністю розрахувався за поставлений товар, позивач змушений був звернутись за професійною правничою допомогою та до суду.
Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, розрахунок таких витрат, платіжну інструкцію, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.06.2020 у справі №211/1674/19, від 05.02.2020 у справі №686/24197/16-ц, від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
Водночас, судом встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат було подано копію ордеру №2139331 від 28.02.2026 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16.
Належними та допустимими доказами понесення витрат на надання правової допомоги є договір про надання правової допомоги, акт здачі-приймання наданих послуг та копія квитанції до прибуткового касового ордера про сплату адвокату винагороди. Така правова позиція викладена в Постанові Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 у справі № 283/2065/14-ц.
Водночас, судом встановлено, що позивачем не було долучено належних та допустимих доказів понесених витрат на надання правової допомоги, зокрема, договору про надання правової допомоги, актів здачі-приймання наданих послуг та копії квитанції до прибуткового касового ордера про сплату адвокату винагороди.
Відповідно до практики Верховного Суду (постанова ВС від 04.06.2021 у справі №380/887/20), викладено висновок щодо витрат, понесені на професійну правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови в задоволенні вимог відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Оскільки судом встановлено відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про відсутність підстав покладення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн на відповідача.
Разом з цим, суд вважає за необхідне роз'яснити сторонам, що відповідно до частини 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст. 129, п.2 ч. 1 ст.231, ст. 231, ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження у справі № 910/2086/26 в частині стягнення заборгованості у розмірі 11 342,22 грн - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.
2. Провадження у справі № 910/2086/26 в частині стягнення 2 721,62 грн - закрити у зв'язку з відмовою позивача від позову.
3. Повернути Приватному підприємству "Ліком" (03124, м. Київ, пров. Матущака Юрія, буд. 3, ідентифікаційний код 30638249) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 683 (дві тисячі шістсот вісімдесят три) грн 96 коп., сплачений відповідно до платіжної інструкції № 2083763736048 від 25.02.2026, копія якої знаходиться в матеріалах справи № 910/2086/26.
4. Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" та підлягає негайному виконанню, в порядку встановленому для виконання судових рішень.
5. Строк пред'явлення ухвали про повернення судового збору до виконання становить три роки, тобто, до 18.03.2029 року.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали 18.03.2026
Суддя І.О. Андреїшина