номер провадження справи 5/13/26
16.03.2026 Справа № 908/33/26
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" (вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, м. Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ 39567260)
До відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964)
про стягнення 62 514,11 грн.,
Без участі представників сторін
02.01.2026 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення 62 514,11 грн., яка складається з 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 082,00 грн. та інфляційних витрат за загальний період з вересня 2020 по жовтень 2021 на суму 50 432,11 грн.
02.01.2026 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 13.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/33/26 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 03.02.2026, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
23.01.2026 від Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та застосувати до вимог, зазначених у позові, строки позовної давності, передбачені діючим законодавством.
26.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ" до суду надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач не погодився із запереченням відповідача та підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
02.02.2026 від АТ «НАЕК "Енергоатом" до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог.
Вищевказані документи долучені судом до матеріалів справи.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 25.05.2020 - дата підписання з боку Покупця/Відповідача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (Постачальник/Позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець/Відповідач) укладений договір поставки товару № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 12.05.2020 (Договір). У сформованих в рамках даного Договору видаткових документах Сторони вказують датою договору 25.05.2020. Таким чином, датою Договору є 25.05.2020, як дату коли здійснено підписання тексту договору обома Сторонами. До вказаного договору сторонами укладені додаткові угоди, якими змінені строки поставки товару та загальна вартість товару за договором.
Відповідно до п 1.1. Договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 20.04.2021, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією всього на суму 2 514 744,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 419 124,00 грн. На виконання умов договору у період з 17.07.2020 по 19.05.2021 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 514 744,00 грн. Позивачем виписані, спрямовані на реєстрацію та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні згідно переліку. Проте, Покупцем здійснено оплату за отриманий товар на суму 2 514 744,00 грн. з порушенням строку визначеного у договорі поставки товару № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 25.05.2020. У зв'язку з порушенням строків оплати за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 082,00 грн. та інфляційні витрати за загальний період з вересня 2020 по жовтень 2021 на суму 50 432,11 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позовних вимог зазначивши, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 Договору). Позивачем не враховано, що фактично товар за Договором був отриманий та оприбуткований Відповідачем лише через декілька днів після складання Позивачем відповідної видаткової накладної. Водночас, як вбачається з п. 3.2 Договору, строк виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ умовами договору не встановлений. Оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми 419 124,00 грн. від Позивача не надходила, тому строк оплати цієї частини вартості товару не настав. Отже, Позивач невірно визначив строки оплати товару та дійшов неправильного висновку про порушення Відповідачем господарського зобов'язання з оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ за Договором, відповідно, не може настати жодної відповідальності за порушення грошового зобов'язанні ні по Закону, ні за умовами договору.
Крім цього, в порушення п.п. 9.1 та 9.2. Договору на адресу філії «ВП ЗАЕС» в порядку, визначеному законодавством, претензії Позивачем не направлялись, тобто стороною Договору порушено умови договору щодо досудового врегулювання спору. Також, враховуючи умови договору щодо строку оплати, нарахування 3 % річних та інфляційних втрат за період вересень 2020 - жовтень 2021 року безпідставне. Розрахунки Позивача не вірні, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема в частині оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ. Додатково відповідач зазначив, що термін позовної давності для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, який виникає через прострочення виконання грошового зобов'язання обмежується трьома роками, що передували зверненню з позовом. Кредитор не може вимагати нарахування 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення, якщо він не заявляв вимоги про їх сплату протягом трьох років з моменту порушення зобов'язання. Відтак, з огляду на викладене вище, є безпідставним нарахування та стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період вересень 2020 - жовтень 2021 року. Просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі та застосувати до вимог, зазначених у позові, строки позовної давності, передбачені діючим законодавством.
У відповіді на відзив ТОВ «Універсал МТЗ» зазначив, що відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку. Реєстрація податкових накладних відбулась до спливу 45 денного строку на відстрочку оплати, тобто, на момент настання у Відповідача обов'язку з оплати Позивачем було виконано взяті на себе зобов'язання в тому числі і в частині реєстрації ПН та надання їх Покупцю. Здійсненні Відповідачем оплати повної вартості Товару (враховуючи і в розмірі ПДВ) є конклюдентними діями по визнанню порядку оплати встановленому умовами Договору. Стосовно обов'язкової процедури досудового врегулювання спору, на яку посилається відповідач позивач вказав, що відповідно до ч.2 ст. 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. В свою чергу, статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зміст наведених вище норм прямо визначає право на звернення з позовом до суду і таке право є абсолютним і не підлягає обмеженню. Також, Позивач вважає безпідставним посилання Відповідача на пропуск строку позовної давності для заявлених позовних вимог посилаючись на Закон України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", Постанову Кабінету міністрів України № 651 від 27.06.2023, п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року, якими підтверджується факт настання переривання строку позовної давності по вимогам що заявлені в рамках даного спору.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач наполягав на доводах, які наведені ним у відзиві на позовну заяву.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
16.03.2026 судом прийнято рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд
25.05.2020 - дата підписання з боку Покупця/Відповідача, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (Постачальник/Позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (Покупець/Відповідач) укладений договір поставки товару № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 12.05.2020 (Договір).
Представником Покупця та представником Постачальника Договір підписано 25.05.2020, на титульній сторінці договору в друкованому виконанні вказано дату « 12.05.2020р.», в рукописному варіанті - 25.05.2020.
Крім того, у сформованих в рамках даного Договору видаткових документах Сторони вказують датою договору 25.05.2020. Таким чином, дата Договору є 25.05.2020, як дата коли здійснено підписання тексту договору обома Сторонами.
До вказаного договору сторонами укладені додаткові угоди, якими змінені строки поставки товару та загальна вартість товару за договором.
Відповідно до п.п. 1.1., 3.1. договору з урахуванням додаткової угоди № 3 від 20.04.2021, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно зі специфікацією на загальну суму 2 514 744,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 419 124,00 грн.
Згідно з п. 1.2. в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2020 до договору, строк поставки товару: травень 2020 року - травень 2021 року.
Пунктом п.3.2. Договору визначено, що розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1., здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Поставка товару здійснюється на умовах DDP (м. Енергодар, вул. Промислова 133), відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач ЗВ ВП «Складське господарство», м. Енергодар, вул. Промислова 133, склад (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.2 договору товар, що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами:
а) видаткова накладна - 3 екз.;
б) сертифікат перевірки або експертизи типу або декларація про відповідність вимогам Технічного регламенту або висновок санітарно-епідеміологічної експертизи.
Пунктом 4.3. договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Також, Постачальник зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну в електронній формі, у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, на електронну адресу Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постачальник зобов'язаний вказувати в податковій накладній позначення, одиниці вимірювання товару, що надається за Договором, згідно з вимогами «Класифікатору системи позначень одиниць вимірювання та обліку», ДК 011-96, затвердженого наказом Держстандарту України Мо8 від 09.01.1997р.
Згідно з розділом 5 договору, Постачальник поставляє товар в тарі (упаковці), яка забезпечує її схоронність при транспортуванні на великі відстані (до 4000 км), перевантаженні, зберіганні, реалізації (п. 5.1). Вартість тари і упаковки включається у вартість одиниці товару (п. 5.2).
Пунктом 7.1. договору сторони визначили, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов'язань за договором, сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України
Відповідно до розділу 9 договору, усі спори, які можуть виникнути з даного договору або із приводу договору, сторони спробують вирішити угодою (п. 9.1). Досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов'язковим (п. 9.2). Якщо сторони не дійдуть згоди при розгляді виниклого спору, то спір передається у відповідний господарський суд України за місцем знаходження відповідача (п. 9.3).
Згідно з п. 11.1. договору в редакції додаткової угоди № 2 від 28.12.2020, даний договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами. Даний договір діє до 31.07.2021.
На виконання умов договору у період з 17.07.2020 по 19.05.2021 Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 514 744,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 419 124,00 грн. що підтверджується видатковими накладними:
- № 25 від 17.07.2020 на суму 776 802, 60 грн. з ПДВ;
- № 26 від 28.08.2020 на суму 162 399, 00 грн. з ПДВ;
- № 28 від 01.10.2020 на суму 887 040, 00 грн. з ПДВ;
- № 30 від 16.10.2020 на суму 83 824,80 грн. з ПДВ;
- № 32 від 06.11.2020 на суму 192 780, 00 грн. з ПДВ;
- № 37 від 26.11.2020 на суму 121 968, 00 грн. з ПДВ;
- № 3 від 25.02.2021 на суму 68 409, 60 грн. з ПДВ;
- № 18 від 19.05.2021 на суму 221 520, 00 грн. з ПДВ.
Вищевказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств (а.с. 36 - 43).
Відповідач факт отримання від позивача товару за вищевказаними видатковими накладними по Договору на загальну суму 2 514 744,00 грн. не заперечив.
Таким чином факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 25.05.2020 на суму 2 514 744,00 грн. є доведеним.
3 підстав настання першоподії (поставка товару) Позивачем виписані, спрямовані на реєстрацію та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні згідно переліку та враховуючи приписи п.3.2. Договору, кінцевою датою оплати за кожною вищезазначених видаткових накладних є:
- № 25 від 17.07.2020 (квитанція про реєстрацію від 14.08.2020) - оплата не пізніше 31.08.2020;
- № 26 від 28.08.2020 (квитанція про реєстрацію від 14.08.2020) - оплата не пізніше 12.10.2020;
- № 28 від 01.10.2020 (квитанція про реєстрацію від 13.10.2020) - оплата не пізніше 15.11.2020;
- № 31 від 16.10.2020 (квитанція про реєстрацію від 26.11.2020) - оплата не пізніше 30.11.2020;
- № 32 від 06.11.2020 (квитанція про реєстрацію від 08.12.2020) - оплата не пізніше 21.12.2020;
- № 37 від 26.11.2020 (квитанція про реєстрацію від 08.12.2020) - оплата не пізніше 10.01.2021;
- № 3 від 25.02.2021 (квитанція про реєстрацію від 15.03.2021) - оплата не пізніше 11.04.2021;
- № 18 від 19.05.2021 (квитанція про реєстрацію від 08.06.2021) - оплата не пізніше 03.07.2021 (а.с. 44 - 59).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Покупець здійснив на користь Постачальника оплату за отриманий товар на загальну суму 2 514 744,00 грн., а саме:
1) за видатковою накладною № 25 від 17.07.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 14204 від 12.11.2020 на суму 392 668,06 грн.;
- № 15603 від 07.12.2020 на суму 373 147,34 грн.;
- № 15624 від 07.12.2020 на суму 2 174,40 грн.;
- № 15627 від 07.12.2020 на суму 8 812,80 грн.
2) за видатковою накладною № 26 від 28.08.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 1362 від 18.02.2021 на суму 92 703,00 грн.;
- № 1364 від 18.02.2021 на суму 69 696,00 грн.
3) за видатковою накладною № 28 від 01.10.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 15631 від 07.12.2020 на суму 616 674,60 грн.;
- № 1732 від 18.02.2021 на суму 270 365,40 грн.
4) за видатковою накладною № 30 від 16.10.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 1570 від 18.02.2021 на суму 66 685,20 грн.;
- № 1572 від 18.02.2021 на суму 17 139,60 грн..
5) за видатковою накладною № 32 від 06.11.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 1333 від 18.02.2021 на суму 192 780,00 грн.;
6) за видатковою накладною № 37 від 26.11.2020 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 1339 від 18.02.2021 на суму 87 120,00 грн.;
- № 1340 від 18.02.2021 на суму 34 848,00 грн.
7) за видатковою накладною № 3 від 25.02.2021 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 13936 від 28.08.2021 на суму 68 409,60 грн.
8) за видатковою накладною № 18 від 19.05.2021 сплачено наступними платіжними інструкціями:
- № 18568 від 26.10.2021 на суму 135 182,00 грн.;
- № 19618 від 05.11.2021 на суму 86 338,00 грн.
У зв'язку з порушенням строків оплати за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 082,00 грн. та інфляційні витрати за загальний період з вересня 2020 по жовтень 2021 на суму 50 432,11 грн.
Суд також враховує, що відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України товариство (АТ НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ") є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня державної реєстрації товариства.
Відповідно до Статуту Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 р. № 1420 Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - товариство) утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відповідно до Закону України "Про акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" із дня його державної реєстрації.
Таким чином, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" утворено в результаті реорганізації шляхом перетворення державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та є правонаступником усіх прав і обов'язків державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
На виконання постанови Кабінету Міністрів України 11 січня 2024 року було проведено відповідні реєстраційні дії, а саме: - припинення юридичної особи - Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"; - державна реєстрація новоутвореної юридичної особи - акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що Позивач правомірно визначив Відповідачем у цій справі саме Акціонерне товариство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 19355964).
Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Також, ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 цієї ж норми ЦК України визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 530 ЦК України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату). Якщо строк (період) виконання боржником зобов'язання не встановлений або зазначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в любий час. Боржник повинен оплатити такий борг в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги, якщо зобов'язання негайного виконання не витікає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено судом та сторонами не заперечується, на виконання умов Договору Позивачем поставлено, а Відповідачем прийнято товар та здійснено його оплату на загальну суму 2 514 744,00 грн.
У зв'язку з простроченням боржником грошового зобов'язання Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Відповідача 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 082,00 грн. та інфляційних витрат за загальний період з вересня 2020 по жовтень 2021 на суму 50 432,11 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом статей 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 082,00 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних за загальний період з 01.09.2020 по 15.10.2021 на суму 12 061,01 грн., з відмовою у стягненні 20,99 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних витрат за загальний період з вересня 2020 по жовтень 2021 на суму 50 432,11 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», враховуючи принцип диспозитивності, суд приходить до висновку, що вказані суми розраховані вірно, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають стягненню з відповідача.
Відповідачем контррозрахунку 3 % річних та інфляційних витрат, заявлених позивачем до стягнення, суду не надано.
Стосовно тверджень відповідача що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку (п. 3.2 Договору), строк виконання грошового зобов'язання з оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ умовами договору не встановлений, та оскільки вимога про сплату частини вартості товару у розмірі суми 419 124,00 грн. від Позивача не надходила, тому строк оплати цієї частини вартості товару не настав суд зазначає наступне.
Договір містить спеціальну умову (пункт 3.2.), яка визначає порядок розрахунку за товар, що становить податок на додану вартість (ПДВ). Ця умова передбачає, що оплата частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, яка належним чином оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадку та порядку.
При цьому Відповідач (на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України) вважає, що п. 3.2. договору не встановлює чіткого строку (наприклад, конкретної кількості днів після реєстрації накладної) для оплати частини вартості у розмірі ПДВ. У такому разі, на думку Відповідача, діє закон - ч. 2 ст. 530 ЦК України, згідно з якою, якщо строк виконання обов'язку не встановлений, боржник повинен виконати його у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги кредитором. Оскільки Позивач не пред'являв окремої вимоги про сплату ПДВ, Відповідач вважає, що строк виконання цієї частини зобов'язання взагалі не настав.
В свою чергу, керуючись ст. 188 Податкового кодексу України Позивач заперечує таке розмежування строків, оскільки сума ПДВ є невід'ємною складовою бази оподаткування, входить до загальної ціни договору і не підлягає відокремленню. Позивач стверджує, що реєстрація податкових накладних є лише передумовою для оплати, але вона не змінює і не скасовує єдиного 45-денного строку з моменту поставки товару (підписання видаткової накладної), який поширюється на загальну вартість товару (включаючи ПДВ). Оскільки Позивач виконав свій обов'язок щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, Відповідач повинен був сплатити за товар по договору протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару.
Доводи відповідача про розмежування порядку оплати ПДВ та основної вартості робіт суперечать положенням ст. 188 Податкового кодексу України, згідно з якою сума ПДВ є невід'ємною складовою бази оподаткування, входить до загальної ціни договору і не підлягає відокремленню.
Так, судом встановлено, що Позивач з урахуванням вимог п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію.
Відповідно до п.14 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010. квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДФС.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку, платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.
Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.
Отже, факт дотримання позивачем умов договору щодо складання податкових накладних при постачанні товару відповідачу та їх реєстрації у визначені ПК України строки, про що свідчать відповідні квитанції. Тобто позивачем виконано всі умови договору щодо поставки товару і реєстрації податкових накладних.
Крім цього суду враховує, що ч. 1 ст. 212 ЦК України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.
Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тобто враховуючи умови п.2.3 Договору, дата реєстрації податкових накладних і є подія, яка настала, а тому і підлягає виконанню з настанням цієї події.
Тому твердження відповідача про те, що строк виконання зобов'язання щодо оплати в частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений спростовуються умовами п. 3.2 Договору, у якому вказано, що оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання Покупцем від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).
Положення договору, які визначають його ціну (вартість робіт), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість (419 124,00 грн.), зазначена у п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 20.04.21021 до договору включається у загальну вартість товару - 2 514 744,00 грн., а тому вказана сума ПДВ підлягає сплаті разом з вартістю отриманого товару.
Суд зазначає, що зауваження в п. 3.2. договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару (робіт, послуг) і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов'язань.
В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець (Відповідач) повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з моменту поставки товару.
Стосовно заперечень Відповідача в частині періоду нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за прострочення відповідних грошових зобов'язань за видатковими накладними, то суд зауважує, що доводи Відповідача побудовані на самому лише запереченні настання строку оплати частини ПДВ, яким суд надав свою оцінку вище.
А тому суд погоджується з контрдоводами Позивача в цій частині, який наголосив на тому, що Відповідач посилається на невірність розрахунків лише голослівно і виключно в частині безпідставно виокремленого ПДВ та при цьому не надав власного контррозрахунку сум. Будь-яких інших обґрунтованих доводів чи заперечень щодо вірності арифметичного розрахунку Відповідач не навів.
Відповідач належними, допустимими та достовірними доказами не спростував доводів позивача щодо порушення відповідачем строку виконання грошових зобов'язань.
Наведене вище в тексті цього рішення спростовує всі доводи АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" щодо правових підстав для відмови у задоволенні позову у цій справі.
При цьому, надуманими та безпідставними судом визнаються твердження відповідача щодо:
- знаходження первинно-бухгалтерської документації за місцезнаходженням філії "Відокремлений підрозділ "Запорізька атомна електрична станція" акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом". Судом прийнято до уваги, що вказані в матеріалах справи № 908/33/26 господарські відносини між сторонами у справі за договором поставки товару № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 25.05.2020 виникли та відбувались до введення в Україні воєнного стану введеного Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022. Крім того, в матеріалах справи № 908/33/26 знаходяться договір поставки товару 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 25.05.2020 та вся первинно-бухгалтерська документація до вказаного договору;
- настання зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару. Судом досліджено всі матеріали справи № 908/33/26 у т.ч. договір поставки товару № 197(3)20УК/53-121-01-20-09364 від 25.05.2020, в якому не визначено, що поставка (дата та час) визначається за виписками відповідача з регістру аналітичного обліку філії про стан розрахунків між позивачем та відповідачем;
- оплати частини вартості товару у розмірі суми ПДВ. В матеріалах справи містяться всі видаткові накладні згідно яких Позивачем поставлений Відповідачу товар. На підставі вказаних видаткових накладних позивачем сформовані податкові накладні, які були спрямовані на реєстрацію та зареєстровані у ЄРПН про що свідчать відповідні квитанції про реєстрацію податкових накладних, які містяться в матеріалах цієї справи;
- досудового врегулювання спору між сторонами. За приписами ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч. 2 ст. 19 ГПК України, особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову. В свою чергу, ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зміст наведених норм прямо вказує на право особи (юридичної чи фізичної) на звернення з позовом до суду і таке право є абсолютним і не підлягає обмеженню;
- терміну позовної давності для нарахування 3 % річних та інфляційних втрат. Суд вважає, що вказані посилання відповідач є безпідставними, оскільки згідно із Законом України від 30.03.20 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», Цивільний кодекс України доповнено пунктами 12 - 14, якими передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, строки, зокрема, визначені ст. 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету міністрів України від 27.06.23 № 651, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.23 на всій території України карантин, встановлений 12.03.20 з метою запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. У той же час, відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 64/2022, затв. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.22 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Запроваджений Указом Президента України від 24.02.22 воєнний стан в країні неодноразово продовжувався і наразі триває. При цьому, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.25, виключено Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України;
- того, що оскільки він (відповідач) належить до державного сектору економіки, неможливість своєчасного виконання ним грошового зобов'язання за договором у справі викликана об'єктивними негативними чинниками, що не залежать від волі відповідача, доводять відсутність вини в діях цього учасника договірних відносин та виключають підставу відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Наведені вище в тексті цього рішення заперечення відповідача не спростовують факту не виконання відповідачем у цій справі умов договору та не звільняють АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "ЗАЕС" АТ "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності за не виконання такого договору.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
При цьому, в контексті положень ст. 55 Конституції України (кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань), а також вимог ст. 4 ГПК України (право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується …), через надуманість та безпідставність, судом відхиляється викладені у відзиві твердження представника відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 1291 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна Сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на Сторони. Кожна Сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не Стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які Сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 3 026,98 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 24584661) в особі філії Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Промислова, буд. 133, м. Енергодар, Запорізька область, 71504; код ЄДРПОУ 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал МТЗ" (вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, м. Дніпро, 49074; код ЄДРПОУ 39567260) 3 % річних у розмірі 12 061 (дванадцять тисяч шістдесят одна) грн. 01 коп., інфляційні витрати на суму 50 432 (п'ятдесят тисяч чотириста тридцять дві) грн. 11 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн. 98 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.