вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
18.03.2026м. ДніпроСправа № 904/6870/25 (904/7186/25)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є.,розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
За позовом Черкаської митниці, м. Черкаси
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про стягнення вартості непоставленого товару у розмірі 8 678,50 грн
Без виклику учасників справи
Черкаська митниця звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" в якому просить суд стягнути вартість непоставленого товару за Договором поставки № Б 257 від 11.10.2022 у розмірі 8 678, 50 грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2025 (суддя Ярошенко В.І.) відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Судом встановлено, що 23 грудня 2025 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області (Суддя Соловйова А.Є.) відкрито провадження у справі № 904/6870/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359); введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Миговського Михайла Леонідовича.
Повідомлення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" опубліковано 23.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.01.2026 (суддя Ярошенко В.І.) передані матеріали справи № 904/7186/25 за позовом Черкаської митниці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» про стягнення заборгованості до Господарського суду Дніпропетровської області, в провадженні якого перебуває справа № 904/6870/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359), для розгляду спору по суті в межах цієї справи.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
21.10.2019 набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства. Однією з ключових новел Кодексу є повна концентрація майнових спорів за участю боржника саме у справі про банкрутство за правилами ГПК України.
Так, відповідно до частин 1, 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 04.02.2026, на підставі положень частини 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/6870/25(904/7186/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 11.02.2026 прийняті матеріали справи №904/6870/25(904/7186/25) до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 11.02.2026 зокрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 11.02.2026 була отримана відповідачем 11.02.2026, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ЛІВАЙН ТОРГ".
Станом на 18.03.2026 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 18.03.2026 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
11.10.2022 між Черкаською митницею (далі - Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІВАЙН ТОРГ» (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № Б 257 (47/2022) (далі - Договрі).
За умовами п. 1.1. Договору, Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність Товар, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Найменування Товару: дизпаливо Еnergy, коду ДК 021:2015- 09130000-9 Нафта і дистиляти (п. 1.2. Договору).
Пунктами 1.3, 1.4 та 1.5 Договору визначено, одиниця вимірювання: літр. Кількість: згідно накладних на товар. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картками) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Договору ціна 1 літра Товару визначається згідно накладних на товар. Загальна сума Договору становить 22462,00 грн. (Двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ.
Згідно з п. 4.1 Договору, оплата Товару здійснюється Покупцем у національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника протягом семи робочих днів з моменту підписання рахунку-фактури на Товар та видаткової накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Згідно з п. 5.1 та 5.2 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором, забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору.
Таким чином, єдиним можливим способом отримання товару за умовами згаданих договорів є відпуск пального на АЗС відповідача при пред'явлені скрет-карток.
Пунктом 10.2 Договору передбачено, що Договір діє до 31 грудня 2022 року.
На виконання Договору поставки № Б 257 (47/2022) від 11.10.2022 Позивачем було своєчасно та в повному обсязі оплачено Товар на суму 22 462,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № від 12.10.2022.
Відповідно до умов Договору Покупцем отримано паливо у вигляді скретч-карток в кількості 440 літрів (скретч-карти мережі Авіас).
20.01.2025 Черкаською митницею отримано лист від Державної установи «Професійні закупівлі» від 17.01.2025 № 17.01.25/51 з інформацією щодо припинення відпуску паливо - мастильних матеріалів на окремих АЗС по всій території України.
30.01.2025 на АЗС за адресою: м. Черкаси вул. Пастерівська, 104/1 касиру АЗС були надані паливні талони з метою заправки паливом транспортних засобів митниці. Представником АЗС повідомлено про відсутність палива на всіх АЗС м. Черкаси. За фактом відсутності палива проінформовано менеджера компанії Постачальника даних АЗС. Від менеджера отримано інформацію, що в даний час відбувається заміна постачальників палива.
10.02.2025 Черкаською митницею здійснено повторну перевірку наявності палива на АЗС м. Черкаси та м. Сміла. За результатами перевірки встановлено факт відсутності палива на всіх АЗС Постачальника. Від оператора АЗС у м. Черкаси отримано інформацію про закриття ліцензії на здійснення господарської діяльності мережі АЗС на невизначений термін.
18.02.2025, з метою фіксації відсутності палива та неможливості Покупця реалізувати свої права на отримання товару відповідно до пункту 5.2. Договору, складено Акт про не здійснення відпуску товару.
19.02.2025 цей Акт направлено на адресу (юридичну, фактичну та електронну) Постачальника листом з повідомленням про вручення. Станом на 06.03.2025 зі сторони Постачальника не отримано будь якої інформації, щодо відсутності палива та непрацюючої мережі АЗС та не здійснено будь-яких дій по відновленню прав Покупця на отримання товару. Акт який направлено 19.02.2025- отримано постачальником 27.02.2025 відповідно до повідомлення про вручення.
06.03.2025 Черкаською митницею складено повторний Акт про нездійснення відпуску. Акт який направлено повторно 10.03.2025 на адресу постачальника: - на юридичну адресу - отримано постачальником 18.03.2025 відповідно до повідомлення про вручення.
08.09.2026 Черкаською митницею на адресу Постачальника направлено претензію №7.27-2/21/14/3018 в якій митниця вимагала поставити митниці Товар, а у разі неможливості поставки Товару - відшкодувати вартість непоставленого Товару у розмірі 8678,50 грн та сплатити пеню у розмірі 1 429,22 грн.
Під час розгляду справи Відповідач доказів повернення грошових коштів не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість відповідача виникла на підставі договору поставки № Б 257 (47/2022) від 11.10.2022.
Згідно п.3.2 Договору, Загальна сума Договору становить 22462,00 грн. (Двадцять дві тисячі чотириста шістдесят дві гривні 00 копійок), у тому числі ПДВ.
Згідно з п. 5.1 та 5.2 Договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача Покупцю Товару за цим Договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки.
Позивач у позовній заяві стверджує, що на виконання умов Договору Покупцем отримано паливо у вигляді скретч-карток в кількості 440 літрів (скретч-карти мережі Авіас).
Залишок суми, оплаченої Черкаською митницею за договором, на яку не отримано товар за твердженням Позивача складає 8 678,50 грн.
Натомість до матеріалів справи Позивачем не надано копій залишку скретч-карток для підтвердження суми заборгованості, а тому у суду відсутня можливість встановити суму недопоставленого Позивачу товару за договором поставки № Б 257 (47/2022) від 11.10.2022.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України "Про аграрні ноти". Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Оскільки матеріали справи не містять, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, чи на спростування наведених вище висновків, суд на підставі наявних у матеріалах справи доказах та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, вважає заявлені позовні вимоги не доведеними, не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
В процесі розгляду справи № 904/6870/25 (904/7486/25) судом було прийнято, досліджено та надано оцінку всім доводам позивача, а тому з урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з заявою з кредиторськими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛІВАЙН ТОРГ» та документальними доказами які підтверджують заборгованість відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволенні позовних вимог Черкаської митниці (18007, Черкаська область, місто Черкаси, вул. Дашковича Остафія, будинок 76, код ЄДРПОУ 44005652) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49000, м. Дніпро, вул. Мандриківська, будинок 47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359) про стягнення вартості непоставленого товару у розмірі 8 678,50 грн.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено - 18.03.2026.
Суддя А.Є. Соловйова