16 березня 2026 р. Справа № 902/1421/25
Господарський суд Вінницької області у складі: головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за заявою: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
за участю :
Представники учасників справи судове засідання не з'явилися
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1421/25 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ..
Ухвалою суду від 03.12.2025 року відкрито провадження у справі № 902/1421/25 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .. Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Призначено керуючим реструктуризацією у справі №902/1421/25 арбітражного керуючого Белінську Н.О.. Призначено попереднє засідання на 16.03.2026 року.
04.12.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
12.01.2026 року до суду від ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" через систему "Електронний суд" надійшла заява б/н від 12.01.2026 року (вх. № 01-36/26/26) про визнання грошових вимог до боржника в розмірі 68 572,05 грн у справі № 902/1421/25.
Ухвалою від 13.01.2026 року вказану заяву призначено до розгляду на 16.03.2026 року.
На визначену дату в судове засідання заявник та учасники справи не з'явились.
Суд, розглянувши подану кредиторську заяву та дослідивши матеріали справи, встановив наступне.
За змістом кредиторської заяви та наявних матеріалів справи вбачається наступне.
Щодо укладання Договору про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року.
22.07.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 (далі - Кредитний договір), підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п.3.2., сума Кредиту складає - 9000 гривень. Тип Кредиту - Кредит. Строк пільгового кредитування - 30 дні (в) (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Мета отримання Кредиту - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов'язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов'язується використовувати Кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі.
Пільгова процентна ставка (знижка) - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.74% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується лише протягом пільгового періоду / наступного пільгового періоду користування Кредитом. Після закінчення строку пільгового періоду / наступного пільгового періоду - нараховується стандартна процентна ставка (п.3.5).
Денна процентна ставка на дату укладення цього Договору за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування пільгової процентної ставки складає 0.78% за 1 (один) день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України "Про споживче кредитування": (6291(загальні витрати) грн. / 9000 (сума кредиту)) грн.) / 90 (строк кредитування) дн. * 100% = 0.78% в день (п.3.6).
Видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Клієнта за стандартом IBAN UA ___, та/або операції за яким можуть здійснюватися з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 9000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
На підтвердження перерахування кредитних коштів Кредитор до заяви про грошові вимоги додає Підтвердження від ТОВ "ПРОФІТГІД, де зазначено, що: в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача:
Номер платіжної інструкції 1033396
Платник ТОВ ФК КІФ, код ЄДРПОУ 42359240
Номер транзакції 45318-37162-31684
Дата / час здійснення переказу 22.07.2025 14:28
Сума переказу, грн 9000.00
Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2
Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK
Код авторизації 577281
Код RRN 520314931566
Призначення переказу Видача кредиту за договором 2941745.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договорами.
15.12.2025 року між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено Договір факторингу № 15122025, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується прийняти такі Права вимоги та сплатити Клієнту Ціну придбання за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб.
Наступне відступлення Фактором Права вимоги третім особам за відповідним Реєстром прав вимог до цього Договору допускається не раніше ніж після повного виконання Фактором свого зобов'язання щодо сплати Клієнту 100% Ціни придбання (п. 1.2).
Відповідно до Реєстру боржників, як додатку № 1 до Договору факторингу ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 19 584,00 грн., а саме:
9 000,00 грн сума заборгованості за тілом;
1 998,00 грн - залишок заборгованості по пільговій відсотковій ставці;
8 586,00 грн. - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці.
Щодо укладання Договору кредитної лінії № 8839172 від 10.03.2025 року.
10.03.2025 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 8839172, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Параметри та умови Кредиту:
Сума кредиту 8000,00 грн. (п. 2.2.1)
Строк кредитування/Строк договору 360 днів (п. 2.2.2).
Розмір Першого обов'язкового платежу 3660,00 грн. (п. 2.2.3).
Період сплати Мінімального обов'язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 30 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 30 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 30 днів користування. Кількість Мінімальних обов'язкових платежів становить 11 (п. 2.2.4).
Дата сплати Першого обов'язкового платежу 08.04.2025 (п. 2.2.5).
Комісія за надання кредиту 17,25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1380,00 грн.) (п. 2.2.8).
Денна процентна ставка/день 0.998%.
Відповідно до реквізитів божника та п.11 Договору Номер електронного платіжного засобу: 516874 НОМЕР_3 .
Відповідно до 9.6. Договору, якщо Позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі Перший обов'язковий платіж/Мінімальний обов'язковий платіж (платежі), за Договором нараховується Неустойка у розмірі, визначеному п. 2.2. Договору, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі Першого обов'язкового платежу/Мінімального обов'язкового платежу (платежів) та Неустойки. Після оплати простроченого Першого обов'язкового платежу та/або Мінімального обов'язкового платежу (платежів) та Неустойки у повному обсязі, подальше виконання зобов'язань Позичальником здійснюється відповідно до умов Договору зі сплатою, після усунення порушень Договору, Мінімального обов'язкового платежу у строки, встановлені для сплати Мінімального обов'язкового платежу відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2. Договору. Неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 8 000,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
Згідно умов Договору про організацію переказу коштів на картки отримувачів №03 від 21.03.2024 року, укладеного між АТ "ЮНЕКС БАНК" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" було сформовано відповідне повідомлення, що додається до цієї заяви, відповідно якого:
Сума, грн. 8 000,00
Дата та час проведення операції 10.03.2025 11:43
Номер платіжної картки
НОМЕР_2 Статус операції Успішна
TRANSACTION ID 030400901948 PAYMENTURL.
Щодо укладання Договору кредитної лінії № 71888625 від 09.06.2025р.
09.06.2025 року між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" (Кредитодавець) та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 71888625, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію".
Параметри та умови Кредиту:
Сума кредиту 9500,00 грн. (п. 2.2.1). (дев'ять тисяч п'ятсот гривень нуль копійок).
Строк кредитування/Строк договору 30 днів (п. 2.2.2).
Процентна ставка/день 0,275% (фіксована) (п. 2.2.3).
Комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1425,00 грн.).
Розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 2208,75 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 9500,00 грн.) / (строк дії договору: 30 днів) ? 100% = 0,775% відсотків в день (п. 2.2.4).
Відповідно до реквізитів божника та п.11 Договору Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_6.
Відповідно до 10.7.1, 10.7.2 Договору, якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, користування Кредитом понад встановлений Договором строк нараховуються Проценти за понадстрокове користування Кредитом (його частиною) в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору за кожен день такого користування з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.
Якщо сума Кредиту, що надається Позичальнику за Договором, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на дату укладення Договору, за користування Кредитом (його частиною) понад встановлений Договором строк, у випадку невиконання Позичальником умов Договору, Кредитодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2.2. Договору з першого дня понадстрокового користування Кредитом (його частиною) за кожен день такого користування, з урахуванням обмежень, визначених Законом України "Про споживче кредитування".
Отже, Кредитодавець свої зобов'язання за Кредитним договором виконав та надав Боржнику грошові кошти у розмірі 9 500,00 грн., що були перераховані на платіжну картку Боржника як позичальника за Кредитним договором.
До теперішнього часу Боржник свої зобов'язання належним чином не виконав, чим порушив свої зобов'язання, встановлені договорами.
28.11.2025 року між ТОВ "1БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" було укладено Договір факторингу № 28/11/25-02 (далі - Договір факторингу), відповідно до якого ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" відступило своє право вимоги за договорами і, в тому числі, за Договорами кредитної лінії №8839172 від 10.03.2025 року та №71888625 від 09.06.2025 року.
Відповідно до п. 2.1.3 Договору факторингу: 2.1.3. Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги відбувається в день підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо Боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог в паперовому вигляді або у вигляді електронного документу, підписаного кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін у порядку, визначеному цим Договором за допомогою сервісу для обміну електронних документів "ВЧАСНО", є невід'ємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав вимоги.
З дати відступлення Прав Вимоги Клієнт перестає бути стороною за укладеними Кредитними договорами, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за укладеними кредитними договорами, згідно реєстру та набуває всіх прав за ним.
Відповідно до Реєстрів боржників, як додатків до Договору факторингу та Розрахунку заборгованості ТОВ "ФК "ЕЛ.ЕН.ГРУП" набуло право грошової вимоги до Боржника в загальній сумі 48 988,05 грн., а саме:
за Договором № 8839172 від 10.03.2025 року загальна заборгованість 30 916,00 грн, що складається із:
8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом;
6 916,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування;
16 000,00 грн - неустойка;
за Договором № 71888625 від 09.06.2025 року загальна заборгованість 18 072,05 грн, що складається із:
8 716,10 грн - сума заборгованості за тілом;
3 398,58 грн - сума заборгованості і по процентам за користування;
4 532,37 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою/Кредитом.;
1 425,00 грн - комісія за надання Позики/Кредит.
У заяві також наведено розрахунок суми судових витрат Кредитора, що загалом становить 9324,80 грн. та складає: витрати, які Кредитор поніс у вигляді суми судового збору за подання заяви про грошові вимоги кредитора до боржника у розмірі 5 324,80 грн.; витрат, у зв'язку із розглядом цієї справи, що становить суму на професійну правничу допомогу, яка згідно умов Договору про надання правової допомоги становить 4 000 грн. (сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу деталізована згідно Акту прийому - передачі наданих послуг до Договору про надання правової допомоги.
На підставі викладеного, заявник просить суд: визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 68 572,05 грн заборгованості, з яких:
- за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року, в загальному розмірі 19 584,00 грн., а саме:
9 000,00 грн сума заборгованості за тілом;
1 998,00 грн - залишок заборгованості по пільговій відсотковій ставці (за період з 22.07.2025 по 19.10.2025 року);
8 586,00 грн. - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці (за період з 22.07.2025 по 19.10.2025 року);
- за Договором № 8839172 від 10.03.2025 року в загальному розмірі 30 916,00 грн, а саме:
8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом;
6 916,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування (за період з 10.03.2025 по 28.11.2025 року (останнє нарахування - 06.10.2025 року);
16 000,00 грн - неустойка (за період з 07.08.2025 по 15.09.2025 року);
- за Договором № 71888625 від 09.06.2025 року в загальному розмірі 18 072,05 грн, а саме:
8 716,10 грн - сума заборгованості за тілом;
3 398,58 грн - сума заборгованості по процентам за користування (за період з 09.06.2025 року по 28.11.2025 року (останнє нарахування - 07.08.2025 року);
4 532,37 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою/Кредитом (за період з 08.08.2025 року по 20.08.2025 року);
1 425,00 грн - комісія за надання Позики/Кредит.
Також, судових витрат в розмірі 9 324,80 грн., з яких: 5 324,80 грн - судовий збір та 4 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.
Арбітражним керуючим, на момент розгляду справи, повідомлення про розгляд грошових вимог кредитора до суду не надано.
З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 113 КУзПБ, провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Частина 1 ст. 122 КУзПБ передбачає, що подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Згідно ч. 1 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Як вказувалось вище, 04.12.2025 року оприлюднено оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 та встановлено строк подання заяв кредиторів з вимогами до боржника: протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до матеріалів справи, заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 12.01.2026 року (вх. № 01-36/26/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1421/25, надійшла до суду 12.01.2026 року (сформована в системі "Електронний суд" - 12.01.2026), тобто поза межами визначеного ч. 1 ст. 45 КУзПБ строку на подання заяв з грошовими вимогами до боржника.
Частиною 4 ст. 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.07.2024 року у cправі № 910/1246/21, заявник сам визначає докази, які, на його думку, підтверджують заявлені вимоги; проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанова від 26.02.2019 у справі № 908/710/18);
- на стадії звернення кредиторів з вимогами до боржника та розгляду зазначених вимог судом принципи змагальності та диспозитивності у справі про банкрутство проявляються у наданні заявником відповідних документів на підтвердження своїх кредиторських вимог та заперечень боржника та інших кредиторів проти них (постанова від 23.04.2019 у справі №910/21939/15);
- покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог. Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в даному випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів. Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України). Комплексне дослідження доказів на предмет їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є сутністю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство. У випадку ненадання заявником-кредитором сукупності необхідних документів на обґрунтування своїх вимог, суд у справі про банкрутство відмовляє у визнанні таких вимог та включенні їх до реєстру вимог кредиторів (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18, від 01.03.2023 у справі №902/221/22);
- розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (постанова від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).
- використання формального підходу при розгляді заяви з кредиторськими вимогами та визнання кредиторських вимог без надання правового аналізу поданій заяві з кредиторськими вимогами, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог створює загрозу визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника. Наведене порушує права кредиторів у справі про банкрутство з обґрунтованими грошовими вимогами. Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі № 922/1014/18).
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див.висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі № 904/10560/17).
У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17).
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, зважаючи на викладене вище, суд, надавши оцінку описаним вище кредитним договорам, боржником підписано ці договори електронним підписом, створеним за допомогою одноразових ідентифікаторів, дійшов висновку, що останні за своєю правовою природою та викладеними у них умовах є кредитними договорами, які укладено у відповідності, зокрема, до ЗУ "Про електронну комерцію".
При цьому, на підтвердження перерахування боржнику коштів за вказаними договорами, до заяви додано:
підтвердження від ТОВ "ПрофітГід" де зазначено, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів ПГ-29 від 22.02.2021 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ "ПрофітГід" було здійснено наступний успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: Номер платіжної інструкції 1033396, Платник ТОВ ФК КІФ, код ЄДРПОУ 42359240, Номер транзакції 45318-37162-31684, Дата / час здійснення переказу 22.07.2025 14:28, Сума переказу, грн 9000.00, Номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , Емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK, Код авторизації 577281, Код RRN 520314931566, Призначення переказу Видача кредиту за договором 2941745;
повідомлення АТ "ЮНЕКС БАНК" № 21-337 від 07.01.2026 року, відповідно якого: успішно проведено операцію "переказ на картку": Сума, грн. 8 000,00, Дата та час проведення операції 10.03.2025 11:43, Номер платіжної картки НОМЕР_2 , Статус операції Успішна, TRANSACTION ID 030400901948 PAYMENTURL ;
довідку ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ФІНЕКСПРЕС" № КД-000096864 від 23.12.2025 р., відповідно до якої підтверджується виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів". Відповідно до платіжної інструкції, наданої ініціатором платіжної операції, було здійснено наступну успішну платіжну операцію: Дата 09.06.2025 року; Номер платежу 5cd9b7ea-6ec3-4f24-9eab-bfaa5302b8a9; Сума 9500.00 грн.; Отримувач ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_6 .
Відповідно до п. 53 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні послуги", переказ коштів без відкриття рахунку - платіжна послуга, що надається платнику з метою переказу коштів у готівковій чи безготівковій формі отримувачу або надавачу платіжних послуг, який діє від імені отримувача, під час якої надавач цієї послуги не використовує відкритий у нього рахунок платника та/або отримувача.
Згідно п. 10 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затвердженого Постановою Правління Національного банку України 03.11.2021 № 113, договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі НОМЕР_8 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, зважаючи на описані вище обставини, матеріалами справи, зокрема, підтверджується укладення між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ОСОБА_1 ; між ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та ОСОБА_1 згаданих вище договорів: про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року, кредитної лінії № 8839172 від 10.03.2025 року та кредитної лінії № 71888625 від 09.06.2025р., та, відповідно надання Товариствами Позичальнику кредиту згідно цих договорів.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст. 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року, на підтвердження набуття своїх прав за правочином, новий кредитор має подати відповідні первинні документи, що засвідчують дійсність переданої вимоги та їх розмір, зокрема, відповідні кредитні та забезпечувальні договори, також платіжні документи (подібна правова позиція наводилася Касаційним господарським судом, зокрема, у постановах від 19.09.2023 у справі № 910/14130/16, від 30.11.2023 у справі № 916/3711/20).
Отже, враховуючи викладене, суд, надавши оцінку наявним у справі доказам, дійшов висновку, що Заявник - ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" набуло права вимоги до Боржника - ОСОБА_1 щодо заборгованості, яка виникла на підставі згаданих вище договорів: про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року, кредитної лінії № 8839172 від 10.03.2025 року та кредитної лінії № 71888625 від 09.06.2025р.
При цьому, згідно доданого до заяви розрахунку заборгованості, розмір заборгованості боржника перед кредитором за договорами: про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року, кредитної лінії № 8839172 від 10.03.2025 року та кредитної лінії № 71888625 від 09.06.2025р., становить в загальному розмірі 68 572,05 грн заборгованості, з яких:
- за Договором про надання коштів у позику, в тому числі i на умовах фінансового кредиту № 2941745 від 22.07.2025 року, в загальному розмірі 19 584,00 грн., а саме:
9 000,00 грн сума заборгованості за тілом;
1 998,00 грн - залишок заборгованості по пільговій відсотковій ставці (за період з 22.07.2025 по 19.10.2025 року);
8 586,00 грн. - залишок заборгованості по стандартній процентній ставці (за період з 22.07.2025 по 19.10.2025 року);
- за Договором № 8839172 від 10.03.2025 року в загальному розмірі 30 916,00 грн, а саме:
8 000,00 грн - сума заборгованості за тілом;
6 916,00 грн - сума заборгованості по процентам за користування (за період з 10.03.2025 по 28.11.2025 року (останнє нарахування - 06.10.2025 року);
16 000,00 грн - неустойка (за період з 07.08.2025 по 15.09.2025 року);
- за Договором № 71888625 від 09.06.2025 року в загальному розмірі 18 072,05 грн, а саме:
8 716,10 грн - сума заборгованості за тілом;
3 398,58 грн - сума заборгованості по процентам за користування (за період з 09.06.2025 року по 28.11.2025 року (останнє нарахування - 07.08.2025 року);
4 532,37 грн - сума заборгованості по процентам за понадстрокове користування Позикою/Кредитом (за період з 08.08.2025 року по 20.08.2025 року);
1 425,00 грн - комісія за надання Позики/Кредит.
Водночас, суд зауважує, що нарахування кредитором здійснено до моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 (ухвала від 03.12.2025 року).
При цьому, судом встановлено, що станом момент розгляду поданої кредиторської заяви, доказів щодо спростування або ж погашення Боржником заборгованості перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" за кредитними договорами, в загальному розмірі 52 572,05 грн., а саме в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту (25 716,10 грн.), відсотків (25 430,95 грн.) та комісії (1 425,00 грн), до суду не надано.
Отже, зважаючи на викладене, суд перевіривши згаданий вище розрахунок заборгованості боржника перед ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", дійшов висновку, що заявлені до визнання заявником кредиторські вимоги до боржника - в загальному розмірі 52 572,05 грн., а саме в частині нарахування заборгованості за тілом кредиту (25 716,10 грн.), відсотків (25 430,95 грн.) та комісії (1 425,00 грн) є конкурсними, відповідають умовам даного кредитного договору та наявним у справі доказам, а тому є правомірними та підлягають визнанню в цій частині.
Щодо заяви в частині визнання вимог до боржника в розмірі 16 000,00 грн неустойки, суд зауважує наступне.
Згідно доданого до заяви розрахунку вбачається, що 16 000,00 грн неустойки за Договором № 8839172 від 10.03.2025 року нараховано за період з 07.08.2025 по 15.09.2025 року.
Відповідно до п. 9.6. Договору № 8839172 від 10.03.2025 року, якщо Позичальником не сплачено/сплачено не в повному обсязі Перший обов'язковий платіж/Мінімальний обов'язковий платіж (платежі), за Договором нараховується Неустойка у розмірі, визначеному п. 2.2. Договору, починаючи з першого дня прострочки та закінчуючи датою оплати несплаченого/сплаченого не в повному обсязі Першого обов'язкового платежу/Мінімального обов'язкового платежу (платежів) та Неустойки. Після оплати простроченого Першого обов'язкового платежу та/або Мінімального обов'язкового платежу (платежів) та Неустойки у повному обсязі, подальше виконання зобов'язань Позичальником здійснюється відповідно до умов Договору зі сплатою, після усунення порушень Договору, Мінімального обов'язкового платежу у строки, встановлені для сплати Мінімального обов'язкового платежу відповідно до п.п. 2.2.4 п. 2.2. Договору. Неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених Законом України "Про споживче кредитування" та іншими актами законодавства.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, заявником нараховано 16 000,00 грн - неустойки за період з 07.08.2025 по 15.09.2025 року, тобто у період дії воєнного стану в Україні.
Суд, зважає на те, що згідно приписів ч. 1 ст. 2 КУзПБ, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що законодавство про споживче кредитування в Україні ґрунтується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів щодо надання послуг споживачам.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 4 ЦК України, основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
Отже, Цивільний кодекс має вищу юридичну силу та є базовим законом, який регулює кредитні правовідносини загалом, тоді як Закон України "Про споживче кредитування" є спеціальним нормативно-правовим актом, що уточнює деталі для окремих видів кредитів. Перевага ЦК України полягає в тому, що він визначає фундаментальні принципи (зобов'язання, договори, наслідки прострочення), а спеціальні закони застосовуються в частині, що не суперечить ЦК України.
Тобто, основним регулятором договірних відносин є саме ЦК України, що також вбачається згідно аналізу висновків постанови Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №362/2159/15-ц.
Згідно ч. 4 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Водночас, відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, до спірних правовідносин, які виникли після 24 лютого 2022 року у зв'язку із невиконанням боржником грошових зобов'язань, що випливають із кредитних договорів, підлягають застосуванню норми п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.02.2025 у справі №758/5318/23), які превалюють над однопредметними нормами інших нормативно-правових актів, які мають юридичну силу закону України, оскільки, ЦК України є основним актом цивільного законодавства (рішення Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012).
Також, згідно постанови Верховного Суду від 21.01.2025 року у справі № 751/3052/23, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23).
Крім цього, Позичальник - ОСОБА_1 , який отримав кредитні кошти за згаданими вище договорами, є позичальником у правовідносинах з ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ", які в подальшому передали право вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп", а тому відповідно до правовідносин сторін за цими договорами підлягають застосуванню норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК щодо звільнення ОСОБА_1 як позичальника (вказана норма не містить обмеження кола осіб, на яких вона розповсюджується) від відповідальності за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) зобов'язань за вказаним договором, згідно якого Позичальнику було надано кредит ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ".
Суд звертає увагу на те, що умовами п. 9.6. Договору № 8839172 від 10.03.2025 року, передбачено обов'язок позичальника сплатити неустойку у визначеному розмірі у випадку невиконання умов договору, в т.р. щодо неповернення суми позики, тобто у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за цим договором.
За викладених обставин, з аналізу положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК та статті 1054 ЦК України, суд дійшов висновку, що на укладені між ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "КІФ" та ТОВ "1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ" та Боржником кредитні договори, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак Позичальник ( ОСОБА_1 ) звільняється від обов'язку сплати на користь кредитора 16 000,00 грн - неустойки.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що нараховані заявником та заявлені до визнання 16 000,00 грн - неустойки, підлягають списанню кредитодавцем, а тому визнанню не підлягають.
Згідно ч.ч. 2, 4 ст. 133 КУ з процедур банкрутства, витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
Згідно ч.ч. 1,4,6 ст. 45 КУзПБ, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Для кредиторів, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, усі дії, вчинені у судовому процесі, є обов'язковими так само, як вони є обов'язковими для кредиторів, вимоги яких були заявлені протягом встановленого строку.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, задовольняються в порядку черговості, встановленої цим Кодексом.
Кредитори, вимоги яких заявлені після завершення строку, визначеного частиною першою цієї статті, є конкурсними, однак не мають права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена у встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, за наслідками розгляду вищевказаної заяви, суд дійшов висновку, що заява ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 12.01.2026 року (вх. № 01-36/26/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1421/25, підлягає частковому задоволенню, а вимоги в загальному розмірі 52 572,05 грн. (25 716,10 грн. тіло кредиту, 25 430,95 грн. відсотки, 1 425,00 грн комісія) визнанню, з віднесенням їх до реєстру вимог кредиторів згідно положень ст. 133 КУ з процедур банкрутства.
В решті вимог, в розмірі 16 000,00 грн. неустойки вказана кредиторська заява задоволенню не підлягає, з підстав наведених вище.
Крім того, визнанню підлягають вимоги в розмірі 5 324,80 грн - судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви з урахуванням ч. 3 ст. 4 ЗУ "Про судовий збір", підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів.
Також, визнанню підлягають вимоги в розмірі 4 000,00 грн - витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Приписами ч. 1, ч. 2 ст. 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.10.2020 року у справі № 904/4387/19, викладені такі правові висновки.
Системний аналіз норм статті 123 ГПК України, статті 64 КУзПБ свідчить, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді не є у розумінні статті 1 КУзПБ зобов'язанням боржника перед кредитором, а є витратами понесеними в процесі розгляду грошових вимог кредитора, які мають спеціальний порядок відшкодування, передбачений нормами ГПК України та не можуть бути стягнуті окремо від цього провадження. Тому такі витрати не відносяться до поточних вимог у справі та відносяться згідно із пунктом 1 частини першої статті 64 КУзПБ до першої черги задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до абз. 1 ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом ч.ч. 1, 2, 3 ст. 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до додаткової постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2024 року у справі № 911/1041/19(910/4281/23), визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 зазначила, зокрема, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені; відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Вказане узгоджується з висновком викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Виходячи із системного аналізу законодавства, надання адвокатом правової допомоги та факт оплати таких послуг може підтверджуватися різними доказами, зокрема, наступними: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг; детальний опис виконаних доручень клієнта; акт прийому-передачі виконаних робіт; платіжні доручення, квитанції або касові чеки на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом; інші документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги.
Саме наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що заявником в обґрунтування понесених витрат на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн, долучені до заяви, зокрема, копії таких документів:
- договору про надання правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, укладеного між ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" та адвокатом Сабурою С.О.;
- додатку №12 від 08.01.2026 року до договору правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року;
- акту прийому-передачі наданих послуг від 08.01.2026 року до договору правової допомоги № 18092025 від 18.09.2025 року, згідно якого перелік наданих послуг та опис наступний:
правовий аналіз та обробка інформації та документів, наданих Клієнтом з ціллю підготовки заяв до Господарського суду з вивченням судової практики;
складання заяв про кредиторські вимоги до боржників;
надання консультацій Клієнту, пов'язаних із підготовкою та подачею заяв до Господарського суду: зокрема, щодо ОСОБА_1, вартість послуг - 4 000,00 грн., витрачений час - 4 години.
Сторони підтверджують, що не мають претензій одна до одної.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду по справі №908/2702/21 від 12.01.2023 викладено висновок, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах п'ятій-сьомій статті 129 ГПК України.
Так, за приписами ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Враховуючи зміст норм статей 2, 11, 15 ГПК України питання про співмірність заявлених до визнання витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.
Також суд звертає увагу на те, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 ГПК України).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Крім того, суд зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїй додатковій постанові від 19.07.2021 у справі № 910/16803/19.
Суд зазначає, що заявлений кредитором розмір судових витрат на правничу допомогу доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, а боржником не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі.
Дослідивши подані заявником докази на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, враховуючи характер спору у даній справі, ступінь її складності, обсяг матеріалів у справі, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд вважає розмір таких витрат співмірним до заявлених вимог, а тому визнається судом обґрунтованим на суму 4 000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 9 (ч. 4), 45, 113, 133 КУ з процедур банкрутства, ст.ст. 2, 3, 13, 18, 42, 73, 74, 76-79, 86, 232-236, 242, 326 ГПК України, суд -
1. Задоволити заяву ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 12.01.2026 року (вх. № 01-36/26/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1421/25, частково.
2. Визнати грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ел. Ен. Груп" (вул. Михайла Грушевського, 10, м. Київ, 01001; код ЄДРПОУ 41240530) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) в розмірі 52 572,05 грн (друга задоволення вимог кредиторів); а також 5 324,80 грн - витрат на сплату судового збору за подання кредиторської заяви (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів) та 4 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, в зв'язку з поданням заяви про визнання кредитором у справі №902/1421/25 (підлягають відшкодуванню позачергово до задоволення вимог кредиторів).
3. В решті вимог заяви ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" б/н від 12.01.2026 року (вх. № 01-36/26/26) про визнання грошових вимог до боржника у справі № 902/1421/25, в розмірі 16 000,00 грн. неустойки, відмовити.
4. Арбітражному керуючому Белінській Н.О. внести відповідні кредиторські вимоги до реєстру вимог кредиторів Боржника по справі №902/1421/25.
5. Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронних кабінетів ЄСІТС та на електронні адреси: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 ; арбітражному керуючому Белінській Н.О. - ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АТ КБ "ПриватБанк" - sud@privatbank.ua; представнику АТ КБ "ПриватБанк" Ювку В.О. - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" - el.en.fkgroup@gmail.com; представнику ТОВ "Фінансова компанія "Ел.Ен.Груп" адвокату Сабурі С.О. - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно ч. 6 ст. 45 КУ з процедур банкрутства, ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.:
1 - до справи.