18 березня 2026 року м. Харків Справа № 922/3783/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч. , суддя Плахов О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (вх.№166Х/1-43) на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 (суддя Трофімова І.В. повний текст складено 30.12.2025) у справі №922/3783/25
за позовом Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків,
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, м. Харків,
про стягнення 85784,35 грн, -
Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 85784,35 грн, виплачених як допомога по частковому безробіттю.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25 позов задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості кошти в сумі 85'784,35 грн, виплачених як допомога по частковому безробіттю ОСОБА_1 , та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028 грн.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд:
1. Прийняти дану апеляційну скаргу та відкрити по ній провадження.
2. Скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 по справі №922/3783/25 в повному обсязі та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник вказує на те, що Управлінню Пенсійного фонду не було відомо про те, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Харківському обласному центрі зайнятості в статусі безробітного. Вважає, що відсутні підстави для повернення Управлінням коштів, оскільки в його діях не вбачається наявності всіх елементів, необхідних для відшкодування збитків, як-то відсутня протиправна поведінка та причинний зв'язок між дією та виникненням збитків.
Системою автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 28.01.2026 для розгляду справи №922/3783/25 визначено колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Тихий П.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 у справі №922/3783/25 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25 залишено без руху, оскільки апеляційну скаргу подано поза межами строку на апеляційне оскарження та в порушення ст. 256 Господарського процесуального кодексу України до скарги не було додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Ухвалено заявнику апеляційної скарги усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшло клопотання про усунення недоліків на виконання вимог ухвали суду від 02.02.2026 (вх.№1754 від 11.02.2026). В обґрунтування клопотання про поновлення строку зазначає, обставини пропуску строку на апеляційне оскарження не залежать від волі особи, яка подає апеляційну скаргу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25. Витребувано з Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3783/25. Розгляд апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25 ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
18.02.2026 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/3783/25.
18.02.2026 від Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості надійшов відзив (вх.№2002), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25 без змін. Зазначає, що неправомірні дії відповідача, призвели до відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 та завдали матеріальної шкоди позивачу, яка у відповідності до ст. 1173 Цивільного кодексу України має відшкодуватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області на користь позивача
З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило. Клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з їх повідомленням (викликом) до суду не надійшло.
Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При дослідженні матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини справи.
Як вбачається з матеріалів справи, 18.09.2020 ОСОБА_1 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Харківського міського центру зайнятості (позивача). Відповідно до поданої заяви від 18.09.2020 та згідно з Законом України "Про зайнятість населення" йому був наданий статус безробітного 18.09.2020.
Згідно з наказом від 18.09.2020 № НТ200921 (додаток 2 до персональної картки № 203920091800084) ОСОБА_1 допомога по безробіттю призначалась як застрахованій особі з урахуванням страхового стажу (360 к.д.) на період з 18.09.2020 по 12.09.2021.
Відповідно до наказу від 23.07.2021 № НТ210723 (додаток 2 до персональної картки № 203920091800084) ОСОБА_1 припинено реєстрацію 23.07.2021.
За період з 11.10.2020 по 22.07.2021 ОСОБА_1 . Харківським міським центром зайнятості було перераховано матеріальне забезпечення на випадок безробіття у сумі 85'784,35 грн.
23 липня 2021 року ОСОБА_1 надав до Харківського міського центру зайнятості заяву про припинення обліку та довідку Відділу обслуговування громадян № 20 ГУ ПФУ у Харківській області (відповідача) від 22.07.2021 № 1369/02.21-20 про перебування ОСОБА_1 на обліку та отримання пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" з 07.10.2019 довічно.
У ході відпрацювання інформації наданої ОСОБА_1 , і в подальшому інформації, яка надійшла від ГУ ПФУ у Харківській області (у Порядку розслідування страхових випадків та виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики № 60/62 від 13.02.2009) щодо осіб, які зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні, виявлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років з 07.10.2019. Пенсію за вислугу років ОСОБА_1 призначено за рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 у справі № 520/678/21 (дата набрання законної сили 18.06.2021). За результатом отриманої інформації Харківською філією Харківського обласного центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 12.07.2023 №250/2023.
Позивач вказує, що ОСОБА_1 у період перебування в статусі безробітного з 18.09.2020 по 22.07.2021, перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області як пенсіонер за вислугою років з 07.10.2019 відповідно до Закону України "Про прокуратуру", пенсію призначено на виконання рішення суду від 30.03.2021 у справі № 520/678/21 та з серпня 2021 року розпочато виплату пенсії (лист від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.08.2023 вх. №1013/02).
Згідно з рішенням Харківського окружного адміністративного суду рішення від 30.03.2021 у справі № 520/678/21, рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Харківській області № 6828 від 10.12.2020 щодо не призначення та невиплати з 07.10.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років скасовано, визнано протиправним та зобов'язано Головне управління ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2019 про призначення пенсії за вислугу років.
У зв'язку з цим, Харківським обласним центром зайнятості прийнятий наказ від 03.09.2023 № 915 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України у сумі 85'784,35 грн за період з 11.10.2020 по 22.07.2021. На виконання якого на адресу Головного управління ПФУ в Харківській області направлено лист-претензію від 12.09.2023 №17.05-6097 з пропозицією повернути кошти.
Відповідач у відповідь на лист-претензію надав свої заперечення (лист від 25.10.2023 вх. № 1423/02).
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вказав, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 по справі №520/678/21, яке набуло законної сили, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Харківській області №6828 від 10.12.2020, яким безпідставно відмовлено в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років. Тобто, своїми неправомірними діями Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області завдало позивачу матеріальну шкоду в розмірі виплаченої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю в розмірі 85'784,35 грн.
Судова колегія, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Предметом спору у справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій.
Статтею 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
За змістом ч. 1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з ч.1 ст.107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.
Суб'єктами відповідальності, відповідно до ст.1173 ЦК України є органи державної влади або місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
За змістом п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 280 від 23.07.2014, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є органом виконавчої влади, тобто суб'єктом відповідальності у розумінні ст.1173 ЦК України.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів зазначає таке.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.03.2021 по справі №520/678/21, визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Харківській області №6828 від 10.12.2020 щодо не призначення та невиплати з 07.10.2019 ОСОБА_1 пенсії за вислугу років та зобов'язано Головне управління ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.10.2019 про призначення пенсії за вислугу років.
На виконання зазначеного рішення суду Головним управлінням ПФУ в Харківській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років зворотною датою з 07.10.2019, що підтверджується листом ГУ ПФУ в Харківській області від 03.08.2023 вх.№1013/02).
Згідно з ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з ч.2 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у ч. 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.
Пунктом 7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Частинами 1, 2 ст. 8 та п.1 ч.2 ст.16 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що Фонд загальнообов'язкового державного-соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів; виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов'язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.
Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до ч.1 ст.43 Закону України "Про зайнятість населення", п.7 ч.1 ст.31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Аналогічні висновки викладені у Постановах Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №922/3435/17, від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17.
Колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 02.03.2018 у справі №916/336/17, де, між іншим, вказано на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Отже, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що суб'єктами відповідальності, відповідно до положень ст. 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України.
Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у справі №915/282/17 від 13.02.2018, де, зокрема, вказано на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями та заподіяною шкодою.
При цьому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 1 ст. 107 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов'язків з адміністративного управління накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.
Слід зазначити, що протиправна поведінка ГУ ПФУ в Харківській області виявляється у неправомірній відмові у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, а причинним зв'язком між протиправною поведінкою та збитками є звернення гр. ОСОБА_1 до ХМЗЦ та отримання допомоги по безробіттю, що спричинило збитки Центру зайнятості.
Отже, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалась позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до ч. 1 ст. 43 Закону України "Про зайнятість населення", п. 7 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії гр. ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв'язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про доведеність позивачем наявності всіх трьох елементів правопорушення в діях відповідача, необхідних для притягнення його до відповідальності у вигляді стягнення шкоди згідно з ст. 1173 ЦК України.
За таких обставин, аргументи апелянта про те, що в діях Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області не вбачається наявності всіх елементів необхідних для відшкодування збитків (відсутні протиправна поведінка та причинний зв'язок між діями та виникненням збитків), що є обов'язковою умовою для стягнення позадоговірної шкоди відповідно до ст. 1166 ЦК України, не приймаються.
Господарським судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/455/17, від 15.05.2018 у справі №920/471/17, від 20.04.2018 у справі №906/579/17, від 13.02.2018 у справі №915/282/17, де вказано на те, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Колегія суддів зазначає, що виплата допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 здійснювалася центром зайнятості на виконання імперативних норм Закону України “Про зайнятість населення», і така виплата не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Отже, висновок місцевого господарського суду про задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі “Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалене з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача та залишення без змін рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25.
Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 30.12.2025 у справі №922/3783/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя П.В. Тихий
Суддя С.Ч. Жельне
Суддя О.В. Плахов