ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"18" березня 2026 р. Справа № 924/818/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Бучинська Г.Б.
судді Філіпова Т.Л.
судді Маціщук А.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" про забезпечення позову у справі №924/818/25
при розгляді апеляційної скарги ТОВ "НВО" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у справі №924/818/25 (повний текст складено 20 лютого 2026 року, суддя Кочергіна В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П. Київська область, м. Буча
- Хмельницька районна державна адміністрація с. Гвардійське, Хмельницького району, Хмельницької області
- Розсошанська сільська рада Хмельницького району с. Розсоша, Хмельницького району, Хмельницької області
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Одер" м. Київ
та до 2. ТОВ "Коммандос" с. Розсоша, Хмельницького району, Хмельницької області
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
- Приватного підприємства "Подільський міжрегіональний ринок" м. Хмельницький
- "ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед" (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) Агіас Філаксеос, 118, Крістабел Хауз, 3087 Лімассол, Кіпр
про:
- визнання недійсним договорів суборенди від 05.12.2013 №38/1, 42/1, 77/1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0706; 6825087200:06:012:0707; 6825087200:06:014:0002;
- усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та земельними ділянками, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Чорнонога В.П. про державну реєстрацію права суборенди та припинення права суборенди земельних ділянок
Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО" звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Командос" та ТОВ "Одер", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорноног В.П., Хмельницької районної державної адміністрації, Розсошанської сільської ради Хмельницького району, за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Приватного підприємства "Подільський міжрегіональний ринок", "ЮБС ФІН Інвестмент Лімітед" (UBS FIN INVESTMENT LIMITED) про визнання недійсним договорів суборенди від 05 грудня 2013 року №38/1, 42/1, 77/1 щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0706; 6825087200:06:012:0707; 6825087200:06:014:0002; усунення перешкод в користуванні нерухомим майном та земельними ділянками, шляхом скасування рішення приватного нотаріуса Чорнонога В.П. про державну реєстрацію права суборенди та припинення права суборенди земельних ділянок.
Підставою позовних вимог позивач - ТОВ "НВО" зазначає право власності на об'єкти нерухомості, які розташовані на земельних ділянках: площею 9,3026 га, кадастровий номер 6825087200:06:012:0706; площею 9,6006 га, кадастровий номер 6825087200:06:012:0707; площею 0,511 га, кадастровий номер 6825087200:06:014:0002, що виникло на підставі договору купівлі-продажу від 25 липня 2023 року, укладеного між ПП "Подільський міжрегіональний ринок" та ТОВ "НВО".
Посилається на те, що пунктом "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України в якості підстави припинення прав користування земельною ділянкою визначає - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Зазначає, що на підставі рішень про державну реєстрацію №73930567 від 03 липня 2024 року, №73930775 від 03 липня 2024 року, №73932046 від 03 липня 2024 року прийнятих державним реєстратором прав на нерухоме майно Рудніцькою І.В. на підставі заяв ТОВ "НВО" було зареєстровано право оренди ТОВ "НВО" на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825087200:06:012:0706; 6825087200:06:012:0707; 6825087200:06:014:0002 відповідно шляхом зміни інформації про орендаря з ТОВ "Коммандос" на ТОВ "НВО".
ТОВ "НВО" повідомляє, що на підставі оспорюваних рішень приватного нотаріуса Чорнонога В.П., згідно з заявами ТОВ "Одер", було зареєстровано право суборенди ТОВ "Одер" відносно спірних земельних ділянок. Проведені реєстрації права суборенди позбавляють позивача, як орендаря законного права користування спірними земельними ділянками. Також наявні перешкоди у користуванні самим нерухомим майном, розташованим на них.
З посиланням на приписи статті 774 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 8 Закону України "Про оренду землі" вважає, що на момент укладення спірних договорів суборенди, договірні відносини оренди ТОВ "Коммандос" з орендодавцем були припинені, оскільки розпорядженням Хмельницької РДА від 12 жовтня 2012 року №1877/2012-р договори оренди земельних ділянок, укладені між Хмельницької РДА та ТОВ "Коммандос" було розірвано.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року задоволено клопотання Приватного підприємства "Подільський міжрегіональний ринок" м. Хмельницький (вх.№05-08/2827/25 від 23 вересня 2025 року) про зупинення провадження у справі №924/818/25.
Зупинено провадження у справі №924/818/25 до набрання законної сили судовим рішенням Господарського суду Хмельницької області у справі №924/1155/23 за позовом Приватного підприємства "Подільський міжрегіональний ринок" до Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" та гр. ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуцевич Олени Олександрівни та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25 липня 2023 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гуцевич Оленою Олександрівною, що укладений між Приватним підприємством "Подільський міжрегіональний ринок" і Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО" та зареєстрований в реєстрі за №813, визнання недійсним договору іпотеки від 09 серпня 2023 року, укладеного між ТОВ "НВО" та гр. ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуцевич Оленою Олександрівною за реєстровим номером 971, а також витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна, що розташоване за адресою: Хмельницька область Хмельницький район Розсошанська сільська рада, автодорога Н-03 Житомир-Чернівці 191 кв. плюс 520 м. праворуч (територія ТСЦ Поділля).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у справі №924/818/25 в частині зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №924/1155/23 та направити справу №924/818/25 до Господарського суду Хмельницької області для продовження розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року, у зв'язку із перебуванням у відрядженні судді - члена колегії Філіпової Т.Л., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 березня 2026 року у справі №924/818/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "НВО" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 16 лютого 2026 року у справі №924/818/25. Роз'яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
16 березня 2026 року від ТОВ "НВО" надійшла заява про забезпечення позову, у якій заявник просить суд:
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕР" (04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок, 82, офіс, 256, Код ЄДРПОУ: 44360153), його уповноваженим представникам та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0706 площею 9,3026 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0707 площею 9,6006 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:014:0002 площею 0,5110 га, які розташовані в Хмельницькій області, Хмельницький район, село Розсоша з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕР" (04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок, 82, офіс, 256, Код ЄДРПОУ: 44360153), його уповноваженим представникам та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам вчиняти будь-які дії, в тому числі, але не виключно, створення, будівництва будь-яких перешкод, огорож тощо на земельній ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0706 площею 9,3026 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0707 площею 9,6006 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:014:0002 площею 0,5110 га, які розташовані в Хмельницькій області, Хмельницький район, село Розсоша з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕР" (04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок, 82, офіс, 256, Код ЄДРПОУ: 44360153), його уповноваженим представникам та будь-яким іншим юридичним та фізичним особам чинити перешкоди у здійснені господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" (04080, Україна, м. Київ, вул. Кирилівська, будинок, 82, офіс, 256, код ЄДРПОУ: 44360153) на земельній ділянці з кадастровим номером 6825087200:06:012:0706 площею 9,3026 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:012:0707 площею 9,6006 га, земельної ділянки з кадастровим номером 6825087200:06:014:0002 площею 0,5110 га, які розташовані в Хмельницькій області, Хмельницький район, село Розсоша з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.
Вказана заява мотивована тим, що у провадженні суду перебуває апеляційна скарга ТОВ "НВО" на ухвалу про зупинення провадження у справі, предметом якої є вимоги немайнового характеру про визнання недійсними договорів суборенди спірних земельних ділянок, скасування державної реєстрації права суборенди та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і земельними ділянками. Заявник посилається на те, що після зупинення провадження представники ТОВ "Одер" 04 березня 2026 року прибули на територію ринку "Поділля", повідомили про намір перекрити дороги та проїзди до об'єктів, що належать ТОВ "НВО", встановити шлагбауми, обмежити доступ представників позивача та здійснення ним господарської діяльності, а також заявили про намір здійснювати будівництво на спірних земельних ділянках.
Крім того, 10 березня 2026 року невідомі особи, які представилися працівниками ТОВ "Одер", за допомогою важкої техніки та залізобетонних блоків частково перекрили дорожній рух на території ринку, чим, за твердженням заявника, обмежили доступ до інфраструктурних об'єктів та перешкоджали господарській діяльності позивача. На думку заявника, за наявності запису про право суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ТОВ "Одер" може здійснити забудову спірних ділянок і в подальшому зареєструвати права на новостворене майно, що істотно ускладнить або унеможливить ефективний захист та поновлення порушених прав ТОВ "НВО".
До заяви про забезпечення доказів додано копії нотаріально посвідчених письмових заяв свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 13 березня 2026 року.
17 березня 2026 року представник ТОВ "НВО" також подав клопотання про приєднання додаткових пояснень, у якому зазначив, що після подання заяви про забезпечення позову представники ТОВ "Одер" знову прибули на територію ринку "Поділля" та продовжували вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання господарській діяльності ТОВ "НВО", у зв'язку з чим було викликано слідчо-оперативну групу та подано заяву про вчинення кримінального правопорушення.
До клопотання додано протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 17 березня 2026 року та пояснення від 17 березня 2026 року.
Протоколом повторного автоматизовано розподілу карти додаткових матеріалів від 17 березня 2026 року, у зв'язку із перебуванням на навчанні судді - члена колегії Василишина А.Р, внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Маціщук А.В.
Розглянувши заяву ТОВ "НВО" про забезпечення позову, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (частина 1 статті 270 ГПК України).
За приписами пункту 3 частини 1 статті 138 ГПК України заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно до частини 1 статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі №910/20479/17, від 14 червня 2018 року у справі №916/10/18, від 23 червня 2018 року у справі №916/2026/17, від 16 серпня 2018 року у справі №910/5916/18, від 11 вересня 2018 року у справі №922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі №909/526/18, від 21 січня 2019 року у справі №916/1278/18, від 25 січня 2019 року у справі №925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі №904/1417/19 тощо.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08 липня 2024 року у справі №910/1686/24, від 26 серпня 2024 року у справі №922/1454/24 тощо.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) виключено; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) виключено; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення ефективного судового захисту порушених чи оспорюваних прав позивача та у подальшому виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення ефективного судового захисту та гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20.
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
За змістом статті 136 ГПК України обґрунтування щодо необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки, викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 січня 2019 року у справі №902/483/18, від 28 серпня 2019 року у справі №910/4491/19, від 12 травня 2020 року у справі №910/14149/19, від 13 січня 2020 року у справі №922/2163/17.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд виходить з того, що заходи забезпечення позову повинні узгоджуватися з предметом та підставами позову на забезпечення якого подана відповідна заява, а особа, що заявляє про необхідність вжиття заходів забезпечення позову судом, зобов'язана довести зв'язок між неприйняттям таких заходів і утрудненням чи неможливістю виконання судового акта постановленого саме у цій справі. Оскільки метою вжиття заходів до забезпечення позову є запобігання утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи у якій було подано позов, в разі його задоволення, а не будь-якого рішення, ухваленого судом у іншій справі.
З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову за заявами у справах, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у логічно-послідовній залежності від предмета та підстав позову, правового обґрунтування вимог кожного конкретного господарського спору, видам забезпечення, доводам і аргументам сторін.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2018 року у справі №922/2928/17 та від 05 серпня 2019 року у справі №922/599/19).
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.
Колегія суддів зазначає, що у даній справі позивач звернувся до суду із позовними вимогами немайнового характеру, а саме про визнання недійсними договорів суборенди земельних ділянок, скасування державної реєстрації права суборенди та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном і земельними ділянками.
А відтак, в цьому випадку слід досліджувати чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ "НВО" зазначає, що після зупинення провадження у справі представники ТОВ "Одер" вчиняють дії, спрямовані на обмеження доступу позивача до спірних земельних ділянок та перешкоджання здійсненню ним господарської діяльності. Зокрема, за твердженням заявника, 04 березня 2026 року представники відповідача прибули на територію ринку "Поділля" та повідомили про намір перекрити дороги і проїзди, встановити шлагбауми та інші обмежувальні конструкції, а також здійснювати будівництво на спірних земельних ділянках.
Крім того, заявник посилається на те, що 10 березня 2026 року невстановлені особи, які представилися працівниками ТОВ "Одер", за допомогою важкої техніки та залізобетонних блоків частково перекрили дорожній рух на території ринку, що, на думку заявника, свідчить про реальну загрозу створення перешкод у користуванні земельними ділянками та об'єктами нерухомості, розташованими на них.
Також заявник вказує, що наявність зареєстрованого за відповідачем права суборенди створює ризик здійснення забудови спірних земельних ділянок із подальшою державною реєстрацією прав на новостворене майно, що, на його переконання, може ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення його прав у разі задоволення позову.
Згідно з частиною 11 статті 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі №914/970/18 та від 10 листопада 2020 року у справі №910/1200/20).
Вище зазначено, що звертаючись із заявою про забезпечення позову, ТОВ "НВО" посилається на те, що відповідач, користуючись наявністю зареєстрованого права суборенди на спірні земельні ділянки, може вчиняти дії, спрямовані на обмеження доступу позивача до них, перешкоджання здійсненню господарської діяльності, а також здійснення забудови таких ділянок із подальшою державною реєстрацією прав на новостворене майно, що, на думку заявника, може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд апеляційної інстанції враховує сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов'язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову. Близька за змістом правова позиція визначена у постановах Верховного Суду від 08 липня 2024 року у справі №916/143/24, від 04 жовтня 2024 року у справі №913/289/24.
З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання заявником належних і допустимих доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність застосування відповідного заходу забезпечення позову, зокрема, обставин, що свідчать про вчинення відповідачем дій, які можуть ускладнити або унеможливити ефективний захист чи поновлення порушених прав позивача.
Разом з тим, зі змісту поданої заяви вбачається, що її обґрунтування зводиться до посилань на можливе вчинення відповідачем дій щодо обмеження доступу до спірних земельних ділянок, створення перешкод у здійсненні господарської діяльності, а також імовірність здійснення забудови таких ділянок у майбутньому.
На підтвердження наведених доводів заявником подано нотаріально посвідчені письмові заяви свідків, а також копії матеріалів щодо звернення до правоохоронних органів .
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, колегія суддів виходить з того, що такі письмові пояснення свідків відображають виключно суб'єктивне сприйняття відповідними особами певних подій та не підтверджують належними і допустимими доказами факт вчинення відповідачем юридично значимих дій, спрямованих на зміну правового режиму спірних земельних ділянок, їх забудову чи інше розпорядження ними.
Наведені у вказаних заявах обставини, зокрема щодо намірів встановлення обмежень доступу або здійснення будівництва, мають характер припущень та повідомлень про можливу поведінку відповідача, а не підтверджених фактів вчинення таких дій, які б свідчили про реальну і безпосередню загрозу утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Так само подання заяви про кримінальне правопорушення та відповідних пояснень не є належним доказом вчинення відповідачем протиправних дій у розумінні статей 73, 74 ГПК України, оскільки лише свідчить про факт звернення заявника до правоохоронних органів, але не підтверджує встановлення відповідних обставин у передбаченому законом порядку.
Крім того, колегія суддів враховує, що предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру щодо оспорювання правочинів та скасування державної реєстрації права суборенди, а тому навіть у разі задоволення позову виконання рішення суду не пов'язується із необхідністю вчинення відповідачем дій майнового характеру чи відчуження спірного майна.
За таких обставин наведені заявником докази не свідчать про наявність достатньо обґрунтованого припущення існування реальної загрози порушення прав позивача або утруднення виконання рішення суду, а доводи заяви зводяться до гіпотетичних міркувань щодо можливої поведінки відповідача в майбутньому.
При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, а також Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо спірного нерухомого майна станом на 19 серпня 2025 року орендарем відповідних земельних ділянок зазначено ТОВ "НВО", а суборендарем ТОВ "Одер".
Таким чином, на момент розгляду заяви про забезпечення позову існує зареєстрований у встановленому законом порядку розподіл речових прав на спірні земельні ділянки, який є предметом спору у цій справі, а відтак саме по собі існування у відповідача права суборенди не свідчить про вчинення ним дій, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання можливого судового рішення.
Більше того, заявлені позивачем заходи забезпечення позову фактично спрямовані на обмеження реалізації відповідачем його зареєстрованого речового права суборенди, що призведе до зміни існуючого стану правовідносин між сторонами, який є предметом судового розгляду.
Водночас, як зазначено у практиці Верховного Суду, метою забезпечення позову є збереження існуючого стану (status quo) до вирішення спору по суті, а не створення нових правових обмежень чи переваг для однієї зі сторін.
З огляду на це, вжиття заявлених заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу здійснювати діяльність на спірних земельних ділянках фактично призведе до позбавлення його можливості реалізовувати надане йому право суборенди, що є предметом оспорювання у даній справі, та матиме наслідком передчасне втручання суду у спірні правовідносини без їх вирішення по суті.
Таким чином, надані заявником докази не містять підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, які б свідчили про реальну, а не гіпотетичну загрозу порушення прав позивача або ускладнення виконання можливого судового рішення у цій справі. Подані матеріали, зокрема письмові пояснення та інші документи, не дають підстав для висновку про фактичне здійснення відповідачем дій, спрямованих на забудову спірних земельних ділянок, зміну їх правового статусу чи інше розпорядження ними у спосіб, який би унеможливив або істотно ускладнив виконання рішення суду.
Крім того, наведені заявником обставини ґрунтуються переважно на припущеннях щодо можливої поведінки відповідача в майбутньому та не підтверджені належними доказами у розумінні процесуального закону.
Також, колегія суддів звертає увагу на зміст заявлених позивачем заходів забезпечення позову.
Заявник просить фактично заборонити відповідачу та невизначеному колу осіб вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок, у тому числі здійснювати господарську діяльність, а також створювати будь-які обмеження чи перешкоди.
Разом з тим, такі заходи сформульовані надмірно широко та невизначено, оскільки охоплюють будь-які дії щодо земельних ділянок, без конкретизації їх характеру, змісту та меж застосування, що унеможливлює їх належне виконання та контроль за їх дотриманням.
Заявлені заходи фактично спрямовані на повну заборону реалізації відповідачем права суборенди, яке зареєстроване у встановленому законом порядку, що не відповідає меті забезпечення позову та призводить до дисбалансу інтересів сторін.
Водночас частина заявлених заходів, зокрема заборона "вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок" та "чинити перешкоди у здійсненні господарської діяльності", за своїм змістом є такими, що фактично тотожні заявленим позовним вимогам про усунення перешкод у користуванні майном, що суперечить приписам частини 11 статті 137 ГПК України.
Більше того, поширення заборони на невизначене коло осіб (будь-яких юридичних та фізичних осіб) виходить за межі предмета спору та процесуальних повноважень суду в частині забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення мають застосовуватися до конкретних учасників справи або осіб, чия поведінка безпосередньо пов'язана з предметом спору.
Також колегія суддів зазначає, що заявлені заходи не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки призводять до істотного обмеження прав відповідача без належного доведення необхідності такого втручання, що суперечить принципу пропорційності та балансу інтересів сторін.
За таких обставин обраний заявником спосіб забезпечення позову є неналежним, надмірним та таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості, визначеності та співмірності. Відтак подана заява про забезпечення позову не містить належного обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів та не підтверджує наявності підстав, передбачених статтею 136 ГПК України, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
З огляду на викладене, у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО" про забезпечення позову (вх.№1244/26 від 16 березня 2026 року) у справі №924/818/25.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями. Порядок та строки оскарження ухвали передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Маціщук А.В.