ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 березня 2026 року Справа № 918/1359/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
прокурор: Лис Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 (повний текст складено 24 липня 2024 року, суддя Войтюк В.Р.)
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району
до Фермерського господарство "Крем'яниця"
про витребування земельної ділянки
У грудні 2023 року Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 та Фермерського господарства "Роса" про витребування земельної ділянки площею 2,4777 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038 (справа №918/1359/23).
Також у грудні 2023 року Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Роса" про витребування земельної ділянки площею 2,2465 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0041 (справа №918/1360/23).
У січня 2023 року Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_3 та Фермерського господарства "Роса" про витребування земельної ділянки площею 2,3021 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0039 (справа №918/65/24).
В подальшому, в межах розгляду даних справи ухвалами Господарського суду Рівненської області було замінено первісних відповідачів належним відповідачем - Фермерським господарством "Крем'яниця".
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 28 березня 2024 року у справі №918/65/24 задоволено заяву прокурора про зміну предмета позову на:
- витребування у ФГ "Крем'яниця" на користь територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 площею 2,3021 га в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_4 на підставі рішення Городоцької сільської від 17 грудня 2021 року №990;
- скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ФГ "Крем'яниця" на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, до складу якої увійшла спірна земельна ділянка, припинивши право власності за ним на цю земельну ділянку;
- скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22 квітня 2024 року у справі №918/1359/23, серед іншого, задоволено клопотання керівника Рівненської окружної прокуратури про об'єднання справ в одне провадження. Справу № 918/1359/23 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району до Фермерське господарство "Крем'яниця" про витребування земельної ділянки, справу № 918/1360/23 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району до Фермерського господарства "Крем'яниця" про витребування земельної ділянки та справу №918/65/24 за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області до Фермерського господарства "Крем'яниця" про витребування земельної ділянки об'єднано в одне провадження та присвоєно справі №918/1359/23.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 позов задоволено.
Витребувано у Фермерського господарства "Крем'яниця" на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0038, площею 2,4777 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі рішення Городоцької сільської від 17 грудня 2021 року №991.
Витребувано у Фермерського господарства "Крем'яниця" на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0041, площею 2,2465 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на підставі рішення Городоцької сільської від 17 грудня 2021 року № 987.
Витребувано у Фермерського господарства "Крем'яниця" на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039, площею 2,3021 га, в координатах, межах та конфігурації, що була передана ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі рішення Городоцької сільської від 17 грудня 2021 року № 990.
Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державну реєстрацію права приватної власності Фермерського господарства "Крем'яниця" (код ЄДРПОУ 45404814) на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, площею 9,4663 га (реєстраційний номер: 2897053656246), з одночасним припиненням права приватної власності у Фермерського господарства "Крем'яниця"(код ЄДРПОУ 45404814) на вказану земельну ділянку.
Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048.
Провадження у справі за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району Рівненської області до Фермерського господарства "Роса" про витребування земельної ділянки в частині позовних вимог про витребування з володіння Фермерського господарства "Роса" у комунальну власність на користь Городоцької територіальної громади в особі Городоцької сільської ради земельну ділянку площею 2,4777 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038 та земельну ділянку площею 2,2465 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0041 - закрито.
Присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Крем'яниця" на користь Рівненської обласної прокуратури кошти витрачені на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави в сумі 16 792 (шістнадцять тисяч сімсот дев'яносто два) грн. 00 коп.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що члени фермерського господарства, які не були його засновниками та не отримували земельні ділянки для створення фермерського господарства, не мали права на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, що перебували у постійному користуванні цього господарства, оскільки така приватизація можлива лише за умови попереднього припинення права користування фермерського господарства на відповідні землі та за наявності підстав, передбачених земельним законодавством; з огляду на те, що спірні земельні ділянки були передані у власність із порушенням установленої процедури та згодом об'єднані у нову земельну ділянку, право власності на яку зареєстровано за Фермерським господарством "Крем'яниця", суд дійшов висновку про незаконність вибуття цих земель з комунальної власності та наявність підстав для їх витребування на користь територіальної громади.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фермерське господарство "Крем'яниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/24 частково та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Городоцької сільської ради Рівненського району до Фермерського господарства "Крем'яниця", про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Держаному реєстрі Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна державної реєстрації права приватної власності Фермерського господарства "Крем'яниця" на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, площею 9,4663 га (реєстраційний номер: 2897053656246), з одночасним припиненням права приватної власності у Фермерського господарства "Крем'яниця" на вказану земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, відмовити повністю, в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0038, площею 2,4777 га, земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0041, площею 2,2465 га та земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039, площею 2,3021 га, провадження закрити, в іншій частині, про закриття провадження в частині заявлених позовних вимог про витребування з володіння Фермерського господарства "Роса" земельної ділянки площею 2,4777 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0038 та земельної ділянки площею 2,2465 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0041, рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що рішення Господарського суду Рівненської області ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно оцінив наявні у матеріалах справи докази та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову прокурора. На думку скаржника, висновки місцевого суду не відповідають фактичним обставинам справи, що свідчить про прийняття рішення, яке не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, визначеним статтею 236 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно витребував у відповідача земельні ділянки з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0041 та 5624687400:03:002:0039, хоча на момент розгляду спору такі земельні ділянки вже припинили існування як об'єкти цивільних прав у зв'язку з їх об'єднанням. Зазначається, що після об'єднання цих земельних ділянок у Державному земельному кадастрі була сформована нова земельна ділянка з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 площею 9,4663 га, право власності на яку було зареєстровано за Фермерським господарством "Крем'яниця". За твердженням апелянта, за таких обставин місцевий суд мав застосувати положення пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та закрити провадження у справі у відповідній частині у зв'язку з відсутністю предмета спору, а не ухвалювати рішення про витребування земельних ділянок, які фактично вже не існували.
Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема положення Земельного кодексу України та правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо порядку набуття членами фермерського господарства права власності на земельні ділянки. На думку скаржника, фізичні особи - члени фермерського господарства отримали земельні ділянки у власність у загальному порядку відповідно до вимог земельного законодавства, що не суперечило нормам чинного законодавства. У зв'язку з цим апелянт вказує на помилковість висновку місцевого суду про незаконність набуття ними права власності на спірні земельні ділянки.
Апелянт також звертає увагу на те, що розпаювання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Фермерського господарства "Роса", відбулося за згодою землекористувача, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою. На думку скаржника, така обставина свідчить про відсутність порушень при поділі земельної ділянки та передачі її частин у власність членам фермерського господарства, а тому висновок суду першої інстанції про незаконність вибуття спірних земель із користування є необґрунтованим.
Окремо апелянт зазначає про суперечливість та непослідовність поведінки позивача - Городоцької сільської ради, яка спочатку прийняла рішення про затвердження проєктів землеустрою та передачу земельних ділянок у приватну власність відповідним особам, а згодом звернулася до суду з позовом про їх витребування. Крім того, вже після передачі земельних ділянок у власність сільська рада прийняла рішення про внесення змін до своїх попередніх рішень та припинення права постійного користування земельною ділянкою. На думку апелянта, така поведінка органу місцевого самоврядування порушує принципи правової визначеності та легітимних очікувань, які є складовими принципу верховенства права. Апелянт посилається на практику Конституційного Суду України та Європейського суду з прав людини, зокрема щодо принципу юридичної визначеності та легітимних очікувань, відповідно до яких особа повинна мати можливість розраховувати на стабільність правового регулювання та передбачуваність дій органів державної влади. На переконання скаржника, особи, які отримали земельні ділянки у власність на підставі рішень органу місцевого самоврядування, мали законні очікування щодо реалізації свого права власності, а тому втручання держави у це право є необґрунтованим.
Скаржник також наголошує, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність доказів створення відповідними особами фермерського господарства, оскільки у матеріалах справи наявні докази державної реєстрації Фермерського господарства "Крем'яниця". На думку скаржника, ця обставина спростовує висновки суду про те, що спірні земельні ділянки не використовувалися для ведення фермерського господарства.
Крім того, апелянт звертає увагу на низку неточностей та помилок, допущених судом першої інстанції у тексті рішення, зокрема щодо найменування відповідача, зазначення представника відповідача та персональних даних осіб, які брали участь у спірних правовідносинах. На думку скаржника, такі неточності свідчать про поверхневе дослідження матеріалів справи та неповне встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.
З огляду на наведене апелянт просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову прокурора, а в частині вимог про витребування земельних ділянок - закрити провадження у справі.
Листом №918/1359/23/5546/24 від 16 серпня 2024 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Рівненської області.
22 серпня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №918/1359/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 серпня 2024 року у справі №918/1359/23 залишено без руху апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23. Встановлено заявнику апеляційної скарги 10-денний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів реєстрації ФГ "Крем'яниця" Електронного кабінету в підсистемі Електронний суд ЄСІТС; надання доказів надсилання копії скарги ФГ "Роса" з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
05 вересня 2024 року від апелянта надійшла заява про усунення недоліків до якої додано докази реєстрації електронного кабінету та докази направлення копії апеляційної скарги ФГ "Роса".
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 вересня 2024 року у справі №918/1359/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФГ "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 та призначено дату судового засідання на 09 жовтня 2024 року.
17 вересня 2024 року від Городоцької сільської ради надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
02 жовтня 2024 року від Рівненської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими.
Заперечуючи доводи апелянта щодо відсутності предмета спору у зв'язку з об'єднанням спірних земельних ділянок, прокурор зазначає, що формування нової земельної ділянки шляхом об'єднання інших ділянок не позбавляє власника можливості захисту свого права та витребування майна. Предметом спору у справі є витребування земельних ділянок, які увійшли до складу новоствореної земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, а також скасування державної реєстрації права власності на неї.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність набуття фізичними особами права власності на спірні земельні ділянки прокурор зазначає, що такі земельні ділянки були передані у власність із порушенням вимог земельного законодавства. Зокрема, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , будучи лише членами Фермерського господарства "Роса", а не його засновниками, не отримували земельні ділянки у користування для створення фермерського господарства, а відтак не мали права на їх безоплатну приватизацію. Крім того, право постійного користування земельною ділянкою Фермерського господарства "Роса" на момент прийняття відповідних рішень припинено не було.
Прокурор також зазначає, що позов подано в інтересах держави саме у зв'язку з бездіяльністю органу місцевого самоврядування щодо захисту комунальної власності. При цьому незаконні рішення органу місцевого самоврядування не створюють правових наслідків, а власник має право витребувати майно від останнього набувача незалежно від їх оскарження.
Крім того, у відзиві звертається увага, що після пред'явлення позову право власності на спірні земельні ділянки було переоформлено на Фермерське господарство "Крем'яниця", яке створено вже під час судового розгляду справи, а згодом ці ділянки були об'єднані у нову земельну ділянку. На думку прокурора, такі дії свідчать про недобросовісну поведінку відповідача.
Щодо зауважень апелянта про наявність неточностей у рішенні суду першої інстанції прокурор зазначає, що вони мають технічний характер та можуть бути усунуті шляхом виправлення описок, тому не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 жовтня 2024 року у справі №918/1359/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 06 листопада 2024 року.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06 листопада 2024 року у справі №918/1359/23 розгляд апеляційної скарги відкладено на 11 грудня 2024 року.
11 грудня 2024 року через "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/906/23. Додатком до заяви є скріншот з офіційного сайту "Судова влада України" про рух справи №911/906/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 грудня 2024 року у справі №918/1359/23 відмовлено в задоволені заяви ФГ "Крем'яниця" про зупинення провадження у справі №918/1359/23. Розгляд апеляційної скарги відкладено на "08" січня 2025 р. об 12:00 год.
08 січня 2025 року через "Електронний суд" від представника ФГ "Крем'яниця" - адвоката Янчука В.В. надійшла заява про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку та прийняття рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №911/906/23.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2025 року у справі №918/1359/23 зупинено провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №911/906/23 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду. Зобов'язано учасників справи повідомити Північно-західний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №911/906/23.
07 січня 2026 року від Рівненської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 січня 2025 року у справі №918/1359/23 поновлено провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на "11" лютого 2026 р. об 11:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 січня 2026 року у справі №918/1359/23 поновлено провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на "11" лютого 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2026 року у справі №918/1359/23 оголошено перерву в судовому засіданні до 11 березня 2026 року об 11:00 год.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2026 року, у зв'язку із відрядженням судді-члена колегії Філіпової Т.Л. внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний склад суду: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10 березня 2026 року у справі №918/1359/23 апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 прийнято до свого провадження у новому складі суду.
В судове засідання 11 березня 2026 року представники позивача та відповідача не з'явилися. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Безпосередньо в судових засіданнях представники відповідача та прокурор повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників відповідача та прокурора, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №050028, виданого на підставі рішення Обарівської сільської Ради народних депутатів від 26 січня 1993 року за №82, зі змінами в землекористуванні, внесеними відповідно до рішення Рівненської районної ради від 08 грудня 1994 року №14 про розширення селянського (фермерського) господарства, ОСОБА_5 надано у постійне користування земельну ділянку для ведення селянського фермерського господарства загальною площею 15,7 га на території Обарівської сільської ради Рівненського району (на цей час - Городоцької територіальної громади). Акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №229.
ОСОБА_6 створено ФГ "Роса", яке зареєстроване як юридичну особу 09 лютого 1993 року та внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за №160212000000023058, дата запису 27 березня 2008 року.
Згідно з пунктом 1.4 статуту ФГ "Роса" (нова редакція), затвердженого загальними зборами членів ФГ "Роса", протокол №1/21 від 20 квітня 2021 року, окрім засновника ( ОСОБА_7 ), членами господарства є: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 .
Пунктом 6.1 статуту передбачено, що землі господарства можуть складатися: із земельної ділянки площею 15,7 га, що належить засновнику на праві постійного користування згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №050028; інших земельних ділянок, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
28 квітня 2021 року члени ФГ "Роса", які не передавали земельні ділянки до фермерського господарства як його учасники, звернулися до Городоцької сільської ради із заявами про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення фермерського господарства, які перебувають у постійному користуванні ФГ "Роса".
Рішенням Городоцької сільської ради від 21 травня 2021 року №377 надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність за рахунок поділу земельної ділянки площею 12,2 га, кадастровий номер 35624687400:03:002:0020, наданої у відповідно до Державного акту на право постійного користування серія Б №050028 від 1993 року, зареєстрованого за №229, голові фермерського господарства Прокопчуку М., що розташована на адміністративній території Городоцької сільської ради, у середньому розмірі земельної частки (паю), що становить 2,47 умовних кадастрових гектари, для ведення фермерського господарства відповідно до КВЦПЗ А.01.02, членам ФГ "Роса", за списком: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 .
Відповідно до заяви від 03 грудня 2021 року, посвідченої приватним нотаріусом Р. Деренько та зареєстрованої у реєстрі за №3263, ОСОБА_16 надав згоду на розпаювання земельної ділянки загальною площею 15,7 га, яка перебуває у його користування на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №050028, зі змінами в землекористуванні, внесеними згідно з рішенням Рівненської районної ради від 08 грудня 1994 року №14, зокрема земельних ділянок, які надані для ведення фермерського господарства та розташовані на території Обарівської сільської ради: площею 12,2 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0020, між членами фермерського господарства: ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_10 ; площею 3,5 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0019, на члена фермерського господарства Л. Наконечного.
Рішенням Городоцької сільської ради від 17 грудня 2021 року №987, №990, №991 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,4777 га кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2,2465 кадастровий номер 5624687400:03:002:0041, ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,3021 кадастровий номер 5624687400:03:002:0039, за рахунок земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ФГ "Роса", на території Городоцької сільської ради Рівненського району.
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у заяві до Городоцької сільської ради про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства та у заяві про затвердження і передачу їм безоплатно у власність земельних ділянок, для ведення фермерського господарства, не зазначили про наявність як у фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0038 площею 2,4777 га (реєстраційний номер: 2558461756060); за ОСОБА_2 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0041 площею 2,2465 га (реєстраційний номер: 2558440756060); за ОСОБА_3 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0039 площею 2,3021 га (реєстраційний номер: 2558421456060).
26 серпня 2022 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (орендодавець) та ФГ "Роса" (орендар) укладено договори оренди вказаних вище земельних ділянок.
21 лютого 2024 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення за ФГ "Роса" права оренди вказаних вище земельних ділянок, та 27 лютого 2024 року - про припинення за ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки.
27 лютого 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, за ФГ "Крем'яниця" зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 2,4777 га кадастровий номер 5624687400:03:002:0038, земельну ділянку площею 2,2465 кадастровий номер 5624687400:03:002:0041, земельну ділянку площею 2,3021 кадастровий номер 5624687400:03:002:0039.
12 березня 2024 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинено право власності за ФГ "Крем'яниця" на земельні ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0041 та 5624687400:03:002:0039. Підстава внесення відомостей: об'єднання об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до заяви ФГ "Крем'яниця" у Державному земельному кадастрі 12 березня 2024 року здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, яка утворена шляхом об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 5624687400:03:002:0042, 5624687400:03:002:0041, 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0039. Підстава реєстрації: технічна документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 05 березня 2024 року.
У подальшому, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 12 березня 2024 року зареєстровано за ФГ "Крем'яниця" право власності на земельну ділянку площею 9,4663 га, кадастровий номер 5624687400:03:002:0048.
Рівненською окружною прокуратурою на адресу Городоцької сільської ради скеровано листи від 12 грудня 2023 року про наявні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо витребування у комунальну власність спірної земельної ділянки.
У відповідь на лист окружної прокуратури Городоцька сільська рада листом від 28 грудня 2023 року повідомила, що нею заходи претензійно-позовного характеру щодо витребування спірної земельної ділянки не вживались.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо участі прокурора у справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статті 174 цього Кодексу.
За змістом частин 1, 3, 4 та 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної/комунальної власності, які відповідно до статті 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.
Так, статтями 13, 14 Конституції України визначається, що земля та інші природні ресурси є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Правовий режим земельних відносин, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування земельними ділянками визначаються законами.
У даному випадку вимога про витребування у власність територіальної громади земельної ділянки, приватизованої всупереч вимогам закону, безумовно становить державний інтерес.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом пункту 2 частини 4 статті 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
У справі, що розглядається, прокурор визначив позивачем Городоцьку сільську раду Рівненського району Рівненської області.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України, статей 2, 170, 326, 374 Цивільного кодексу України, право власності на землі державної та комунальної власності належать державі Україна, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно пункту 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Таким чином, прокурором правильно визначено Городоцьку сільську раду Рівненського району Рівненської області як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого представляти інтереси держави у спірних правовідносинах.
Незважаючи на встановлені порушення та тривалість їх існування, сільська рада будь-яких заходів на усунення цих порушень не вживала.
Так, Рівненською окружною прокуратурою на адресу Городоцької сільської ради скеровано листи від 12 грудня 2023 року про наявні підстави для вжиття заходів цивільно-правового характеру щодо витребування у комунальну власність спірної земельної ділянки.
У відповідь на лист окружної прокуратури Городоцька сільська рада листом від 28 грудня 2023 року повідомила, що нею заходи претензійно-позовного характеру щодо витребування спірної земельної ділянки не вживались.
Відтак, Рівненською окружною прокуратурою правомірно кваліфіковано вищевказане як бездіяльність відповідного органу, дотримано вимоги ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", та, як наслідок, встановлено достатні та обґрунтовані підстави для реалізації представницьких повноважень у суді.
Щодо суті спору.
Відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом України "Про фермерське господарство" та іншими нормативно-правовими актами України.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про фермерське господарство" землі фермерського господарства можуть складатися із: земельних ділянок, що належать громадянам України - членам фермерського господарства на праві власності, користування; земельних ділянок, що належать фермерському господарству на праві власності, користування.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
За вимогами частини 1 статті 5 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їхні батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень установчого документа фермерського господарства. Членами фермерського господарства не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом). При створенні фермерського господарства одним із членів сім'ї інші члени сім'ї, а також родичі можуть стати членами цього фермерського господарства після внесення змін до його установчого документа (частини 1, 2 України "Про фермерське господарство").
При цьому згідно зі статтею 8 Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою.
Нормами Закону України "Про фермерське господарство" запроваджений механізм, за яким земельна ділянка спочатку надається в оренду громадянину з метою здійснення підприємницької діяльності (для ведення фермерського господарства), проте останній може використовувати її лише шляхом створення фермерського господарства як форми здійснення своєї підприємницької діяльності.
Зазначене дає змогу констатувати, що створенню фермерського господарства передує, по-перше, бажання й ініціатива громадянина здійснювати підприємницьку діяльність на власний ризик саме у такій формі з метою отримання прибутку та, по-друге, вирішення питання про отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства у власність та/або користування, що є необхідною умовою реалізації ним права на створення такого фермерського господарства, а також державної реєстрації останнього як юридичної особи. Створення фермерського господарства громадянином України передбачає визначену законом послідовність дій, а земельні ділянки надаються саме для створення фермерського господарства, а не для іншої цілі.
Після укладення громадянином договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства та створення цим громадянином фермерського господарства права й обов'язки орендаря такої земельної ділянки за договором оренди землі переходять від громадянина до фермерського господарства з дня проведення його державної реєстрації (подібні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 574/381/17-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 628/778/18, від 02 жовтня 2019 року у справі № 922/538/19).
При цьому в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №927/79/19 вказано, що укладення з орендодавцем та подання державному реєстратору додаткової угоди до договору оренди землі про заміну орендаря з громадянина на фермерське господарство чинним законодавством України не передбачено, відповідно не є обов'язковим.
Отже, з моменту реєстрації фермерського господарства та набуття статусу юридичної особи обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (аналогічний висновок викладено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 922/989/18).
Крім того, у відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа (голова чи керівник фермерського господарства), а фермерське господарство як юридична особа (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 927/79/19).
Частина 1 статті 32 Земельного кодексу України передбачає, що громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
Відповідно до частин 1, 2 статті 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).
За правилами статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Приписами частин 1, 6 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадянин, заінтересований у приватизації земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації, що перебуває у його користуванні, у тому числі земельної ділянки, на якій розташовані жилий будинок, господарські будівлі, споруди, що перебувають у його власності, подає клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
З аналізу наведених норм матеріального права вбачається, що для реалізації права на приватизацію землі, визначеного статтею 32 Земельного кодексу України та статтею 13 Закону України "Про фермерське господарство", фізична особа - майбутній засновник фермерського господарства - повинен попередньо отримати земельну ділянку в користування для створення фермерського господарства.
Якщо особа увійшла до складу членів фермерського господарства після його створення, тобто не отримавши для такого створення земельної ділянки, то вона не має права на безоплатне отримання у власність земельної ділянки, яка перебуває у користуванні цього фермерського господарства. Для отримання земельної ділянки у власність вона має звертатися до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в загальному порядку, визначеному статтями 116, 118 Земельного кодексу України.
Земельна ділянка, що перебуває у користуванні фермерського господарства, може бути передана у власність фізичній особі - члену цього господарства, лише після припинення прав останнього на таку ділянку.
Отже, член фермерського господарства, який отримав земельну ділянку у користування для створення фермерського господарства і раніше не набув права на земельну частку (пай), може цю (отриману ним) земельну ділянку приватизувати у межах розміру земельної частки (паю) за умови припинення права користування нею фермерським господарством. Якщо ж член фермерського господарства не отримував у користування земельну ділянку для його створення, а лише увійшов до складу членів цього господарства, він має право отримати у власність земельну ділянку у передбаченому законом розмірі, проте в загальному порядку, зокрема із земель, які не перебувають у власності чи користуванні фермерського господарства (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20 червня 2023 у справі №633/408/18).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали право на отримання спірних земельних ділянок у загальному порядку після припинення права постійного користування на них фермерським господарством.
З матеріалів справи колегією суддів вбачається, що метою отримання спірних земельних ділянок ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було не створення та ведення ними фермерського господарства одноосібно або разом із членами родини, а фактичне набуття земель комунальної власності у приватну власність за пільговою процедурою, передбаченою для ведення фермерського господарства, в обхід загального порядку набуття земельних ділянок на конкурентних засадах.
При цьому зазначені особи, будучи членами Фермерського господарства "Роса", однак не будучи його засновниками та не передаючи земельні ділянки до цього господарства, отримали у власність земельні ділянки, які перебували у користуванні фермерського господарства, без дотримання передбаченої земельним законодавством процедури припинення права користування такими землями та їх подальшого надання у власність.
У подальшому вказані особи фактично не здійснювали фермерської діяльності, а набуті у власність земельні ділянки передали в оренду Фермерському господарству "Роса", що свідчить про відсутність реального наміру використовувати їх для ведення самостійного фермерського господарства.
Надалі право власності на ці земельні ділянки було передано до Фермерського господарства "Крем'яниця", яке об'єднало їх з іншими земельними ділянками та сформувало нову земельну ділянку площею 9,4663 га з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048.
За таких обставин поведінка зазначених осіб та подальші дії щодо передачі і об'єднання земельних ділянок свідчать про використання процедури надання земель для ведення фермерського господарства не з метою здійснення фермерської діяльності, а як механізму спрощеного та пільгового набуття у приватну власність земель комунальної власності поза передбаченим законом порядком.
У силу вимог статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Ознаками вказаного способу захисту є: подається власником або титульним володільцем; стосовно індивідуально визначених речей; зміст позову становить вимога про повернення речі; річ перебуває у володінні іншої особи (відповідача); річ знаходиться у чужому володінні незаконно.
Володіння нерухомим майном може бути підтверджене фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 04 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16).
Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 19 січня 2021 у справі № 916/1415/19).
Суб'єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб'єкта і права володіння цим майном (як складової права власності) (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верхового Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц).
Як установлено судами із фактичних обставин справи, рішеннями Городоцької сільської ради від 17 грудня 2021 року №987, №990 та №991 затверджено проєкти землеустрою щодо відведення земельних ділянок з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0041 та 5624687400:03:002:0039 і передано їх у власність відповідно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності на які зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з тим судом установлено, що процедура передачі зазначених земельних ділянок у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вимогам земельного законодавства не відповідала, у зв'язку з чим набуття ними права власності на спірні земельні ділянки відбулося з порушенням установленого законом порядку, а відтак здійснення ними правомочностей власника щодо цих земельних ділянок є незаконним.
За таких обставин подальше відчуження та передача зазначених земельних ділянок до Фермерського господарства "Крем'яниця", а також їх об'єднання з іншими земельними ділянками у новостворену земельну ділянку площею 9,4663 га з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, не можуть вважатися такими, що ґрунтуються на правомірному набутті права власності на первісні земельні ділянки.
З огляду на викладене, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0041 та 5624687400:03:002:0039 у координатах, межах та конфігурації, що були передані на підставі рішень Городоцької сільської ради від 17 грудня 2021 року № 987, № 990 та № 991, відповідно до відомостей Державного земельного кадастру увійшли до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 шляхом їх об'єднання з іншими земельними ділянками.
Враховуючи, що зазначені земельні ділянки вибули з володіння їх власника, а саме Городоцької сільської ради Рівненського району поза її волею, наявні підстави для їх витребування з незаконного володіння у координатах, межах та конфігурації, в яких вони були передані на підставі рішень Городоцької сільської ради від 17 грудня 2021 року №987, №990 та №991.
Водночас наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності Фермерського господарства "Крем'яниця" на земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 порушує права позивача як власника спірних земельних ділянок, оскільки таке право було зареєстроване на підставі об'єднання земельних ділянок, які вибули з комунальної власності з порушенням вимог земельного законодавства.
Крім того, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 у Державному земельному кадастрі фактично унеможливлює здійснення власником Городоцькою сільською радою правомочностей щодо розпорядження земельними ділянками з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0038, 5624687400:03:002:0041 та 5624687400:03:002:0039.
Беручи до уваги викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора щодо витребування спірних земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог до Фермерського господарства "Роса".
Як установлено судами та підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21 лютого 2024 року внесено записи про припинення права оренди Фермерського господарства "Роса" на земельні ділянки з кадастровими номерами 5624687400:03:002:0038 та 5624687400:03:002:0041. Отже, на момент подальшого розгляду справи у відповідача було відсутнє будь-яке речове право на спірні земельні ділянки.
За змістом пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі у разі відсутності предмета спору. Закриття провадження з цієї підстави можливе у випадку, коли предмет спору існував на момент звернення до суду, проте припинив своє існування в процесі розгляду справи, що виключає подальше вирішення спору по суті між сторонами.
З огляду на те, що право оренди Фермерського господарства "Роса" на спірні земельні ділянки припинилося вже після звернення прокурора до суду та відкриття провадження у справі, між сторонами у цій частині відпав спір щодо відповідного речового права, що обґрунтовано було враховано судом першої інстанції.
За таких обставин висновок місцевого господарського суду про закриття провадження у справі в цій частині відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України є правильним та таким, що відповідає встановленим у справі обставинам і вимогам процесуального закону.
Щодо доводів апелянта про необхідність застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Разом з тим зазначені положення не обмежують право держави вводити в дію закони, які вона вважає необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі правила: перше - закріплює загальний принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна та визначає умови такого позбавлення; третє - визнає право держави здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів (див., зокрема, рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited проти України" від 23.01.2014, пп. 166- 168).
Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить з того, що втручання у право мирного володіння майном є сумісним із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції за умови дотримання трьох критеріїв: таке втручання має бути законним, переслідувати легітимну мету та бути пропорційним поставленій меті, тобто забезпечувати справедливий баланс між інтересами суспільства та інтересами особи (див., зокрема, рішення у справах "Рисовський проти України", пункт 68, та "Кривенький проти України").
У даній справі втручання у право відповідача на мирне володіння спірними земельними ділянками має нормативну основу у національному законодавстві та здійснюється шляхом застосування передбачених законом способів захисту права власності, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння.
Легітимною метою такого втручання є захист публічного інтересу у забезпеченні законності розпорядження землями комунальної власності та контролі за використанням земель сільськогосподарського призначення, які є обмеженим природним ресурсом.
При цьому колегія суддів враховує встановлені у справі обставини незаконного вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності та подальше їх об'єднання у земельну ділянку з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, право власності на яку було зареєстровано за Фермерським господарством "Крем'яниця".
За таких обставин повернення спірних земельних ділянок у володіння їх Городоцької сільської ради спрямоване на відновлення законності у сфері розпорядження землями комунальної власності та не порушує справедливого балансу між інтересами суспільства і приватними інтересами відповідача.
З огляду на недобросовісність поведінки відповідачів у спірних правовідносинах втручання у їх право мирного володіння майном є пропорційним зазначеній легітимній меті та не покладає на них індивідуального і надмірного тягаря.
Посилання апелянта на порушення принципу правової визначеності та легітимних очікувань у зв'язку з тим, що Городоцька сільська рада спочатку прийняла рішення про передачу земельних ділянок у власність, а згодом звернулася до суду з позовом про їх витребування, не можуть бути прийняті судом.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, незаконні рішення органу місцевого самоврядування не створюють правових наслідків, а тому не можуть породжувати у набувачів майна обґрунтованих та захищених законом очікувань щодо збереження права власності на таке майно.
Відтак сам по собі факт прийняття органом місцевого самоврядування рішення про передачу земельної ділянки у власність не виключає можливості витребування такого майна у випадку встановлення незаконності його вибуття з комунальної власності.
Доводи апелянта про те, що спірні земельні ділянки припинили існування як об'єкти цивільних прав у зв'язку з їх об'єднанням та формуванням нової земельної ділянки з кадастровим номером 5624687400:03:002:0048, а тому провадження у справі підлягало закриттю відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає безпідставними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2025 року у справі №911/906/23 дійшла висновку, що поділ чи об'єднання земельних ділянок не усуває можливості застосування віндикаційного способу захисту. Якщо земельні ділянки до їх об'єднання існували як самостійні об'єкти цивільних прав, мали визначені межі, площу та кадастрові номери, їх подальше об'єднання у нову земельну ділянку не позбавляє власника права вимагати витребування майна.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вимоги про скасування державної реєстрації новоутвореної земельної ділянки та припинення речових прав на неї є необхідним елементом реалізації віндикаційного позову, оскільки без усунення відповідних реєстраційних записів виконання рішення про витребування майна може бути неможливим.
Отже, саме факт об'єднання спірних земельних ділянок у нову земельну ділянку не свідчить про відсутність предмета спору та не виключає можливості їх витребування у порядку статті 387 Цивільного кодексу України.
Посилання апелянта на те, що фізичні особи - члени фермерського господарства отримали земельні ділянки у власність у загальному порядку відповідно до вимог земельного законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, спірні земельні ділянки були передані у приватну власність фізичним особам, які не були засновниками фермерського господарства та не отримували земельні ділянки для створення фермерського господарства у порядку, передбаченому земельним законодавством.
За таких обставин передача земельних ділянок у власність членам фермерського господарства без припинення права постійного користування земельною ділянкою фермерським господарством суперечить вимогам Земельного кодексу України та правовим висновкам Верховного Суду щодо порядку набуття права власності на земельні ділянки для ведення фермерського господарства.
Колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про те, що поділ земельної ділянки відбувся за згодою землекористувача, що нібито свідчить про відсутність порушень при передачі земельних ділянок у власність.
Надання згоди землекористувача на поділ земельної ділянки саме по собі не є правовою підставою для безоплатної передачі таких земель у приватну власність фізичних осіб, оскільки порядок набуття права власності на земельні ділянки визначається нормами земельного законодавства і не може змінюватися за домовленістю сторін.
Відтак наявність нотаріально посвідченої заяви про згоду на розпаювання земельної ділянки не спростовує встановленого судом першої інстанції факту порушення вимог земельного законодавства при передачі спірних земельних ділянок у приватну власність.
Доводи апелянта щодо наявності у тексті рішення суду першої інстанції окремих неточностей, пов'язаних із зазначенням найменування сторін або персональних даних, не можуть бути підставою для його скасування.
Такі неточності мають технічний характер та, у разі необхідності, можуть бути усунуті судом у порядку виправлення описок відповідно до статті 243 Господарського процесуального кодексу України, що не впливає на правильність вирішення спору по суті.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.
При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").
У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Крем'яниця" на рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 15 липня 2024 року у справі №918/1359/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №918/1359/23 повернути до Господарського суду Рівненської області.
Повний текст постанови складений "17" березня 2026 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Василишин А.Р.