вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" березня 2026 р. Справа№ 910/11922/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Шаратова Ю.А.
Бестаченко О.Л.
при секретарі судового засідання Супрун В.В.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 09.03.2026
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2026
у справі №910/11922/25 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДАТНЕ.»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ»
про стягнення 363 866,00 грн,
Короткий зміст позовних вимог
23.09.2025 в системі «Електронний суд» представником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "БЛАГОДАТНЕ." сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" про стягнення 363 866,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було зареєстровано на об'єкт лізингу Податкову накладну про реалізацію/передачу платнику ПДВ СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» ( ІПН 037930423131) автомобіля «Тойота Land Cruiser Тойота Land Cruiser 150» за ціною 1 819 330грн., в т.ч. ПДВ 363 866грн., а СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» , у зв'язку з чим позивач не зміг реалізувати своє право на податковий кредит з указаної операції.
22.10.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, у відповідності до якого представник зазначив:
- укладаючи Договір лізингу Лізингоодержувач чітко вказав у реквізитах Договору лізингу про відсутність у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» Індивідуального податкового номеру. Між ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» та СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» укладено Додаткову угоду № 1 від 09.04.2024 року до Договору фінансового лізингу № 13185-AR-E2-FL від « 12» грудня 2022 р., відповідно до п. 1,2 внесені зміни до статті 15 Договору лізингу, а саме вказали нові реквізити, де також вказано про відсутність ІПН у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».
- у зв'язку з повним виконанням Договору лізингу, ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» передало СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» право власності на Об'єкт лізингу - «Тойота Land Cruiser Тойота Land Cruiser 150», відповідно до Акту про передачу права власності на об'єкт лізингу від 02.05.2024 року до Договору фінансового лізингу №13185 - AR-E2-FL від 12 грудня 2022 року та в подальшому виконало свій обов'язок щодо реєстрації податкової накладної № 751 від 23.12.2022 року на Об'єкт лізингу з вказівкою, про покупця, як неплатника податку на додану вартість.
Представник звертає увагу суду, що у період виникнення податкового зобов'язання у грудні 2022 року, відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 263 від 12.03.2022 року «Про деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану» Єдиний реєстр податкових накладних був закритий, а відповідно ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» при наявності відомостей про відсутність ІПН у Договорі лізингу не мав можливості перевірити зазначену інформацію у реєстрі.
При цьому представник вказує, що в межах строку для реєстрації податкової накладної Позивач не звернувся до ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» з вимогою про реєстрацію податкової накладної на Позивача, більш того, навіть в подальшому при укладенні Додаткової угоди № 1 від 09.04.2024 року до Договору лізингу Позивач при зазначенні реквізитів також вказує про відсутність у нього ІПН.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДАТНЕ.» 363 866 грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 4366 грн 39 коп.
Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Так, суд дійшов висновку, що відповідач був обізнаний про наявність у позивача ІПН; з матеріалів справи вбачається, що позивач з 30.09.1997 року зареєстрований як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер.
Представник відповідача вказує, що укладаючи Договір лізингу Лізингоодержувач чітко вказав у реквізитах Договору лізингу про відсутність у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» Індивідуального податкового номеру.
Оскільки Договір лізингу складався відповідачем, суд дійшов висновку про застосовування тлумачення "contra proferentem".
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок заповнення податкової накладної в електронній формі.
Суд дійшов висновку про недоведення відповідачем відсутності можливості перевірити зазначену інформацію у реєстрі з урахуванням того, що позивачем було надіслано відповідачу документи, які передбачені зокрема п.п 7.5.6 п. 7.5 Договору, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків в розмірі 363 866,00 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 28.01.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 28.01.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» не погоджується із оскаржуваним рішенням, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без врахування висновків Верховного Суду.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
місцевий господарський суд безпідставно застосував юридичне правило тлумачення договорів «contra proferentem»;
у даній справі суд фактично підмінив «неясність умови» наявністю суперечливих фактичних даних (у реквізитах Договору лізингу, додатках до нього, Акті приймання-передачі, Додаткової угоди чітко зазначено «ІПН: Відсутній», тоді як з іншого документа, який жодним чином не пов'язаний з Договором лізингу, випливає, що ІПН існував), але це не двозначність формулювання, формулювання «ІПН: Відсутній» є однозначним і не має двох різних тлумачень;
з наявних у справі доказів не підтверджується:
- наявності протиправної поведінки, оскільки Відповідачем було виконано обов'язок щодо реєстрації податкової накладної за наявними в укладених та схваленими з Позивачем відомостями щодо статусу реєстрації платником ПДВ останнього;
- наявності збитків, оскільки не встановлені обставини чи реалізовувалось Позивачем передбачене абз. 4 ст. 198.6 ПК України право на податковий кредит, яке зберігалось за ним протягом 365 календарних днів, чи все ж таки Позивачем було пропущено строк та забуто про таке право, у той час коли це можливо було усунути та уникнути в цілому;
- наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, оскільки саме Позивачем допущено запевнення Відповідача, та не спростовано (не заперечено) в подальшому, про відсутність статусу реєстрації платником ПДВ Позивача, та неможливості Відповідача перевірити ці відомості у зв'язку з закриттям реєстру;
- наявності вини Відповідача, оскільки ні умислу, ні необережності допущено Відповідачем не було, усі дії здійснювались виключно на виконання укладених із Позивачем правочинів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 у справі №910/11922/25; витребувано невідкладно матеріали справи №910/11922/25 з Господарського суду міста Києва; справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.03.2026.
До матеріалів справи представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення просить залишити без змін.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 09.03.2026 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Представник позивача в судове засіданні апеляційної інстанції 09.03.2026 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.
Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 09.03.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Судом встановлено, що 12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП ЛІЗИНГ" (надалі «Лізингодавець») та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "ЧАПАЄВСЬКЕ" (в подальшому перейменоване на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДАТНЕ») (Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №13185-AR-E2-FL (надалі - Договір лізингу) за умовами якого Лізингодавець на підставі договору купівлі - продажу (поставки) (надалі - «Договір купівлі-продажу») зобов'язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства (надалі - «Об'єкт лізингу»), наведене в специфікації (Додаток №1 до Договору) (надалі - «Специфікація»), а Лізингоодержувач зобов'язується прийняти Об'єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем Об'єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання Акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан Об'єкта лізингу і відповідність Об'єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим Лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам Договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками Сторін і скріплюється печатками Сторін згідно з вимогами законодавства України. Передача Об'єкта лізингу Лізингоодержувачу у володіння та користування у будь-якому випадку відбувається не раніше дати фактичного отримання Об'єкта лізингу від відповідного Продавця (Постачальника) Об'єкта лізингу. Об'єкт лізингу приймається керівником Лізингоодержувача, який діє на підставі статуту, або іншою уповноваженою особою, яка діє на підставі довіреності.
Відповідно до п. 5.1 - 5.4 Договору сторони погодили, що Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в Додатку №2 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Об'єкта лізингу, а також Періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає:
суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Об'єкта лізингу;
винагороду Лізингодавця у зв'язку з передачею у лізинг Об'єкт лізингу (надалі - «Винагорода»).
Складові лізингових платежів, крім Першого Періодичного лізингового платежу, їх суми та дати платежів визначені в Графіку згідно з Додатком №2 до Договору, який є його невід'ємною частиною.
Склад лізингових платежів:
Перший лізинговий платіж. Перший лізинговий платіж складається із:
а) Авансу вартості Об'єкта лізингу, що відшкодує частину вартості Об'єкта лізингу.
Періодичні лізингові платежі, кожний з яких складається з:
а) Відшкодування вартості Об'єкта лізингу;
б) Винагорода Лізингодавця.
Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 Договору передбачено, що протягом дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний: надавати Лізингодавцю в останній дійсній редакції свої бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2) за останній звітний фінансовий квартал - не пізніше 1 (одного) календарного місяця після закінчення кожного звітного кварталу, свої бухгалтерський баланс (форма № 1) в останній дійсній редакції та звіт про фінансові результати (форма № 2) за останні півроку - не пізніше 1 (одного) календарного місяця після закінчення другого звітного фінансового кварталу кожного фінансового року, а також свої бухгалтерський баланс (форма № 1) в останній дійсній редакції та звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух грошових коштів (форма №3), та звіт про власний капітал (форма №4) за останній звітний фінансовий рік - не пізніше 2 (двох) календарних місяців після закінчення кожного звітного фінансового року.
У разі, якщо Лізингоодержувачем виступає фізична особа-підприємець, то положення пункту 7.5.1 не застосовуються. Лізингоодержувач зобов'язаний надавати Лізингодавцю, в залежності від обраної системи оподаткування, Податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи-підприємця або Податкову декларацію про майновий стан та доходи, та/або іншу звітність, передбачену чинним податковим законодавством України, що містить інформацію про отримані доходи за звітний період, не пізніше 2 (двох) календарних місяців після закінчення кожного звітного фінансового року. Якщо чинним законодавством України будуть встановлені для Лізингоодержувача інші види звітності, що містить інформацію про отримані Лізингоодержувачем доходи, то Лізингоодержувач зобов'язаний надавати Лізингодавцю таку звітність не пізніше 2 (двох) календарних місяців після закінчення кожного звітного періоду, за який надається така звітність (п.п. 7.5.1.1 Договору).
Згідно п.п. 7.5.1.2 Договору сторони погодили, що за порушення Лізингоодержувачем умов, наведених в підпункті 7.5.1. та в підпункті 7.5.1.1. даного Договору, і якщо таке порушення триває більше 5 (п'яти) робочих днів, Лізингодавець має право нарахувати, а Лізингоодержувач зобов'язаний сплатити Лізингодавцю штраф в сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень 00 копійок) за кожний випадок такого порушення.
Застереження: фінансова звітність Лізингоодержувача за півроку(рік), зазначена в пп. 7.5.1. або 7.5.1.1 цього Договору, надається Лізингоодержувачем Лізингодавцю із розшифровками балансових статей. При цьому такі розшифровки мають подаватися Лізингоодержувачем Лізингодавцю в письмовому вигляді, мають містити підпис керівника Лізингоодержувача та відбиток печатки Лізингоодержувача (за її наявності).
Підпунктом 7.5.6 п. 7.5 Договору встановлено, що протягом дії цього Договору Лізингоодержувач зобов'язаний: Надавати Лізингодавцю документи, необхідні для належного здійснення Лізингодавцем своїх повноважень у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, що визначені законодавством та внутрішніми документами Лізингодавця.
У відповідності до п. 11.1-11.2 Договору, Передача права власності по закінченні строку лізингу та після здійснення всіх платежів за Договором Лізингодавець та Лізингоодержувач підпишуть акт про передачу права власності згідно з формою, яку надасть Лізингодавець, який буде документом, що підтверджує передачу права власності на Об'єкт лізингу від Лізингодавця до Лізингоодержувача та який буде невід'ємною частиною цього Договору. Передача права власності повинна відбуватися без будь-якої гарантії з боку Лізингодавця по відношенню до Об'єкту лізингу.
Лізингодавець зобов'язаний надати Лізингоодержувачу Акт про передачу права власності, та у випадку, якщо це вимагається або необхідно Лізингоодержувачу, Сторони укладають договір купівлі-продажу (за формою та змістом, задовільними для обох Сторін цього Договору), якщо інше не вимагається законодавством України і Лізингодавець повинен надати Лізингоодержувачу усі документи, які можуть бути видані Лізингодавцем, відповідно до законодавства України, та які підтверджують право власності Лізингоодержувача, стосовно Об'єкта лізингу, протягом 10 (десяти) робочих днів після отримання всіх платежів за Договором та повного виконання Лізингоодержувачем всіх інших зобов'язань за цим Договором, але не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Об'єкту лізингу.
Додатком № 1 до Договору «Специфікація» сторони визначили, що об'єктом лізингу: Автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 та зокрема погодили строк (термін) передачі Об'єкта лізингу: протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання Об'єкта лізингу Лізингодавцем від Продавця та місце передачі Об'єкта лізингу: 02121, Київ, Харківське шосе, 179.
Додатком № 2 до Договору сторони погодили вартість об'єкта лізингу який складає 2183 196,00 грн з ПДВ та графік сплати лізингових платежів.
09.04.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 13185-AR-E2-FL від « 12» грудня 2022 р., відповідно до п. 1,2 внесені зміни до статті 15 Договору лізингу, а саме вказали нові реквізити позивача.
Вищеозначений Договір, Додаткова угода, а також додатки до нього підписані збоку сторін з накладенням ЕЦП.
У вищеозначених документах в розділі реквізити сторін значиться відомість про відсутність ІПН у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ».
Виконуючи взяті на себе зобов'язання, ТОВ «ОТП Лізинг» передало СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» ( до перейменування СТОВ «ЧАПАЄВСЬКЕ») об'єкт лізингу вартістю 2 183 196грн. , в т.ч. ПДВ 263 866грн., що підтверджується Актом приймання передачі до Договору та видатковою накладною від 23.12.2022 року.
Позивач зазначає, що протягом 2023-2024 років, ТОВ «ОТП Лізинг» на електронну адресу СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» направляв Рахунки про оплату лізингових платежів згідно узгодженого Договором графіка : № 21970 від 9 травня 2023 р., № 7884 від 10 лютого 2023 р., № 17955 від 10 квітня 2023 р., № 36888 від 10 серпня 2023 р., № 2580 від 11 січня 2023 р., № 41982 від 11 вересня 2023 р., № 57983 від 11 грудня 2023 р., № 28356 від 12 червня 2023 р., № 33649 від 12 липня 2023 р., № 53417 від 13 листопада 2023 р., а також АКТИ надання послуг : № 35390 від 30 вересня 2023 р., № 48023 від 25 грудня 2023 р., № 44231 від 30 листопада 2023 р., № 31405 від 31 серпня 2023 р., № 39833 від 31 жовтня 2023 р. , у яких ( усіх без винятку) ТОВ «ОТП Лізинг» в реквізитах СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» в т.ч. вказувало як ІПН: « 037930423131» , так і ПДВ, що був включений відповідачем до оплати за об'єкт лізингу.
Після здійснення повної сплати лізингових платежів за Договором фінансового лізингу між ТОВ «ОТП Лізинг» та СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» 02 травня 2024 року було укладено Договір купівлі-продажу об'єкта лізингу №13185 - AR-E2-FL за умовами п. 1.1 якого, враховуючи повне виконання Сторонами своїх обов'язків за Договором фінансового лізингу №13185 - AR-E2-FL від 12 грудня 2022, укладеного між Сторонами , - ТОВ «ОТП Лізинг», як Продавець, передає у власність Покупцю, а покупець приймає у власність транспортний засіб, який є Об'єктом лізингу за договором фінансового лізингу та має такі характеристики: автомобіль «Toyota Land Cruiser 2022 року, сірий реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Представник позивача звертає увагу, що у Договорі купівлі-продажу об'єкта лізингу №13185 - AR-E2-FL відповідачем було зазначено ІПН СТОВ «БЛАГОДАТНЕ»: « 037930423131» та інші реквізити позивача, а також вартість автомобіля 1 819 330грн., в т.ч. ПДВ 363 866грн.
Представник позивача також зазначає, що після виконання зазначених у цих Договорах зобов'язань, за умовами Договору фінансового лізингу та Договору купівлі-продажу об'єкта лізингу №13185 - AR-E2-FL і згідно вимог ст.7 Закону України «Про фінансовий лізинг» - СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» за Актом про передачу права власності на об'єкт лізингу до Договору фінансового лізингу №13185 - AR-E2-FL від 12 грудня 2022 року - прийняло у власність указаний автомобіль «Тойота Land Cruiser Тойота Land Cruiser 150» на який СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» набуло право власності та здійснило перереєстрацію цього автомобіля і наразі є його власником.
З огляду на викладене, представник позивача вважає, що ТОВ «ОТП Лізинг» не виконало взятих на себе зобов'язань та передавши СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» (до перейменування СТОВ «ЧАПАЄВСЬКЕ») згідно Договору «Об'єкт лізингу» , не сформувало та не зареєструвало в ЄРПН відповідну податкову накладну про передачу/реалізацію СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» «Об'єкту лізингу», що позбавило позивача, яке зареєстроване з 30.09.1997 року платником Податку на додану вартість, що підтверджується Витягом №2423134500028 з реєстру платників податку на додану вартість та можливості формування витрат та податкового кредиту з придбання «Об'єкту лізингу».
Заперечуючи проти позову, представник відповідача зазначає, що в реквізитах Договору лізингу позивач вказав про відсутність у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» Індивідуального податкового номеру, а також те, що відповідачем виконано свій обов'язок щодо реєстрації податкової накладної № 751 від 23.12.2022 року на Об'єкт лізингу з вказівкою про покупця, як неплатника податку на додану вартість.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 Цивільного кодексу є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності).
Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач був обізнаний про наявність у позивача ІПН; з матеріалів справи вбачається, що позивач з 30.09.1997 року зареєстрований як платник податку на додану вартість та має індивідуальний податковий номер.
Представник відповідача вказує, що укладаючи Договір лізингу Лізингоодержувач чітко вказав у реквізитах Договору лізингу про відсутність у СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» Індивідуального податкового номеру.
Оскільки Договір лізингу складався відповідачем, суд дійшов висновку про застосовування тлумачення "contra proferentem".
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. При цьому це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункт 201.1. статті 201 Податкового кодексу України).
З огляду на що, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено порядок заповнення податкової накладної в електронній формі.
Суд дійшов висновку про недоведення відповідачем відсутності можливості перевірити зазначену інформацію у реєстрі з урахуванням того, що позивачем було надіслано відповідачу документи, які передбачені зокрема п.п 7.5.6 п. 7.5 Договору, а тому дійшов висновку про стягнення з відповідача збитків в розмірі 363 866,00 грн.
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної" (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України, (пункт 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим порядком.
Згідно з пунктом 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до абз. 1 пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз. 14 та 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.
Згідно з пунктом 14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, між СТОВ «ЧАПАЄВСЬКЕ» (після перейменування СТОВ «БЛАГОДАТНЕ.») та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» було укладено Договір фінансового лізингу № 13185-AR-E2-FL від 12.12.2022 (надалі - Договір лізингу), за умовами якого ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» передало на умовах фінансового лізингу у тимчасове користування СТОВ «БЛАГОДАТНЕ.» «Об'єкт лізингу», яким згідно «Специфікації» (Додаток № 1 до Договору лізингу) є Автомобіль «Тойота Land Cruiser Тойота 150», а СТОВ «ЧАПАЄВСЬКЕ», взяло на себе зобов'язання здійснювати лізингові платежі згідно узгодженого графіку до повного погашення його вартості.
В подальшому, між СТОВ «ЧАПАЄВСЬКЕ» та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» було укладено АКТ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ від 23.12.2022 до Договору лізингу.
За змістом укладених 12.12.2022: Договору лізингу, Додатку № 1 до Договору лізингу «Специфікація», Додатку № 2 до Договору лізингу «Графік сплати лізингових платежів», Додатку № 3 до Договору лізингу «Умови страхування» та за умовами укладеного 23.12.2022 АКТУ ПРИЙМАННЯ-ПЕРЕДАЧІ до Договору лізингу Позивачем та Відповідачем було узгоджено у частині даних правочинів «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН» та безумовно визначено Позивачем, що - у останнього «ІПН: Відсутній».
У зв'язку зі зміною найменування юридичної особи Позивача, між СТОВ «БЛАГОДАТНЕ» та ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» було укладено Додаткову угоду № 1 від 09.04.2024 до Договору лізингу, за змістом якої, Позивачем та Відповідачем було узгоджено викласти Договір лізингу у частині «МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТА БАНКІВСЬКІ РЕКВІЗИТИ СТОРІН» в новій редакції, за змістом якої Позивачем безумовно визначено, що - у останнього «ІПН:Відсутній».
Матеріали справи не містять звернень позивача до відповідача щодо виправлення в усіх укладених між сторонами документах даних в частині наявності ІПН у позивача.
За наведених обставин, місцевий господарський суд безпідставно застосував юридичне правило тлумачення договорів «contra proferentem», зазначивши, що на думку суду, Договір лізингу складався Відповідачем, у зв'язку з чим запис у реквізитах про «відсутність ІПН» тлумачиться проти Відповідача.
Так, застосувуючи contra proferentem, судом не встановлено ключової передумови -неясності (двозначності) умови.
Правило contra proferentem є інструментом тлумачення неясної умови, тобто такої, яка може бути витлумачена по-різному, і лише тоді, коли загальні способи тлумачення за ст. 213 Цивільного кодексу України не дають змоги встановити справжній зміст домовленості сторін. Це прямо відображено в огляді судової практики Верховного Суду «Про застосування правила тлумачення договору contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
За позицією відповідача, у даній справі суд фактично підмінив «неясність умови» наявністю суперечливих фактичних даних (у реквізитах Договору лізингу, додатках до нього, Акті приймання-передачі, Додаткової угоди чітко зазначено «ІПН: Відсутній», тоді як з іншого документа, який жодним чином не пов'язаний з Договором лізингу, випливає, що ІПН існував), але це не двозначність формулювання, формулювання «ІПН: Відсутній» є однозначним і не має двох різних тлумачень.
В даному випадку мова може йти або про помилковість або ж недостовірність повідомлених Позивачем реквізитів, або про неузгодженість документів, однак жодним чином не про «неясну умову», яку треба тлумачити.
Правило contra proferentem застосовується за наявності двох різних тлумачень умови, тобто коли з тексту правочину неможливо становити справжню волю сторін, а не за наявності двох різних редакцій/версій умов чи різних примірників або відмінних редакцій договору. Тобто, якщо питання зводиться до того, що в Договорі лізингу в реквізитах зазначено одне, а в іншому не пов'язаному з Договором лізингу документі зазначено інше, це не «тлумачення», а встановлення факту та оцінка доказів.
Матеріалами справи не підтверджується те, що спірне формулювання є умовою, включеною під переважним впливом Відповідача.
Відповідач вважає, що інформація в реквізитах про самого Позивача (його ІПН/статус платника ПДВ) не є «умовою, сформульованою Відповідачем».
Реквізити контрагента (ІПН/статус платника ПДВ) за своєю природою є інформацією, яка перебуває у сфері контролю та знання саме Позивача, та переважний вплив на те, які саме реквізити включати в договір об'єктивно знаходяться у Позивача, а не у Відповідача.
Якщо проект договору надавав Відповідач, сам факт заповнення та підтвердження реквізитів Позивачем (особливо повторно в Додатковій угоді), виключає автоматичне перекладання ризику недостовірних/помилкових реквізитів на Відповідача лише з мотиву, що Відповідач підготував проект договору.
Contra proferentem є інструментом встановлення змісту двозначної умови, але не замінює встановлення складу правопорушення (вини, причинного зв'язку, фактичних збитків) та не може сам по собі доводити обізнаність чи недобросовісність Відповідача.
Contra proferentem відповідає на питання «який зміст мала двозначна умова», але не замінює собою встановлення: протиправної поведінки, вини, причинного зв'язку, реальних збитків.
Використавши contra proferentem, місцевий господарський суд дійшов висновку, що Відповідач «обізнаний» і тому «порушив порядок заповнення ПН», що є підставою для стягнення збитків.
Так, судом виснувано про обізнаність Відповідача щодо ІПН/статусу Позивача, але для таких спорів не з'ясовано обставин: (1) повідомлення Відповідача (2) можливість виправити (3) втрата права (4) причинність.
Наявна у справі довідка на виконання вимог Закону України «Про запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», яка містить, як зазначено судом, ІПН позивача, не є доказом реєстрації Позивача платником ПДВ, на підтвердження чинного статусу платником ПДВ може бути виключно Свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ (Витяг з реєстру платників ПДВ), яке позивачем до справи не надано.
Згідно з п. 201.8 ст. 201 ПКУ право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 ПКУ.
Дійсність статусу реєстрації платником ПДВ станом на момент укладення Договору лізингу Позивачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджуються.
Станом на момент виникнення податкових зобов'язань пошуковий сервіс «Реєстр платників ПДВ», що розміщений за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/registers, був недоступний (закритий) з початку введення воєнного стану, на виконання постанови Кабінету міністрів України № 263 від 12.03.2022 «Про деякі питання забезпечення функціонування інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних систем, публічних електронних реєстрів в умовах воєнного стану», а поновлення функціонування пошукового сервісу «Реєстр платників ПДВ» відбулось тільки за наслідком інформування пресслужбою Державної податкової служби України, опублікованого 13 лютого 2023 о 15:45 (джерело - https://tax.gov.ua/media-tsentr/novini/654089.html), що є загальновідомою обставиною, та не потребує встановленню судом.
Саме у момент виникнення податкового зобов'язання, та у подальшому, Позивачем не було зазначено та не було надано іншим шляхом підтвердження реєстрації платником ПДВ, а Відповідач, у свою чергу, був позбавлений можливості перевірити статус Позивача згідно «Реєстру платників ПДВ», що підтверджується наявними матеріалами справи.
ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» виконано обов'язок щодо реєстрації податкової накладної № 751 від 23.12.2022 на Об'єкт лізингу із вказівкою, про покупця, як неплатника податку на додану вартість.
Колегія суддів, під час апеляційного перегляду, враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові ОП КГС ВС від 01.12.2023 у справі №926/3347/22, відповідно до яких:
« 7.29. Об'єднана палата звертає увагу, що помилка в реквізитах податкової накладної не є нездоланною перешкодою для одержання покупцем податкового кредиту.
7.30. Статтею 192 ПК України встановлений порядок коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту. Зокрема, відповідно до пункту 192.1 статті 192 ПК України розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку, підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником (продавцем) товарів/послуг, якщо передбачається збільшення суми компенсації їх вартості на користь такого постачальника або якщо коригування кількісних та вартісних показників у підсумку не змінює суму компенсації; розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
7.31. При цьому відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
7.32. Отже, за умови розумної і добросовісної поведінки покупця і продавця помилка в реквізитах податкової накладної може і має бути виправлена.
7.33. Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. За висновками Великої Палати Верховного Суду зазначений принцип включає, зокрема, обов'язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.20)). Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20, пункт 37)).
7.34. Отже, якщо покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, то покупець, проявляючи розумну дбайливість та враховуючи інтереси, зокрема, іншої сторони, має своєчасно повідомити про помилку продавця. Останній, своєю чергою, дізнавшись про допущену помилку, має невідкладно скласти і зареєструвати розрахунок коригування до податкової накладної, не пов'язаний із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.
7.35. Якщо ж покупець не включив до податкового кредиту відповідну суму ПДВ на підставі зареєстрованої податкової накладної продавця через помилки в ній, які є перешкодою для такого включення, і не повідомив своєчасно про помилку продавця, внаслідок чого покупець втратив право на податковий кредит, то слід вважати, що він зазнав збитків внаслідок власної бездіяльності, а тому такі збитки не можуть бути стягнуті з продавця».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не звертався до відповідача з вимогою про усунення вказаного порушення, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості усунути дане порушення.
Отже, якщо покупець не включив ПДВ до ПК через помилку і не повідомив своєчасно продавця, внаслідок чого помилку не виправлено і покупець утратив право на ПК, - це збитки від власної бездіяльності, а не наслідок поведінки продавця.
Місцевий господарський суд визнав причинний зв'язок лише тому, що ПН заповнена «як на неплатника», однак позивачем не доведено, що у відповідача була можливість виправити помилку, а Позивач діяв добросовісно, розумно з метою мінімізації втрат.
Дана помилка могла бути технічно виправлена через РК, а отже «неминучості збитків» не доведено.
З матеріалів справи не вбачається обставин щодо характеру поведінки (бездіяльність), за якого Позивачем:
не реалізовувалось передбачене абз. 4 ст. 198.6 ПК України право на включення у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яке зберігалось за ним протягом 365 календарних днів.
не здійснювалось дій щодо інформування (повідомлення) Відповідача про допущену у податковій накладній помилку та спрямованих на спонукання до їх усунення.
Відповідно, в межах строку для реєстрації податкової накладної, Позивач не звернувся до ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» з вимогою про реєстрацію податкової накладної, більше того, в подальшому, при укладенні Додаткової угоди № 1 від 09.04.2024 до Договору лізингу Позивач при зазначенні реквізитів також визначив відсутність у нього ІПН, чим вчергове запевнив Відповідача про відсутність ІПН та статусу реєстрації платником ПДВ.
Так, п. 25 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 341) визначено, що платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних ЄРПН щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.
Отже, характер поведінки Позивача мав наслідком втрату права на податковий кредит, що виражався у (1)не зазначенні в укладених Сторонами правочинах статусу реєстрації платником ПДВ та (2) схвалення (не спростування) відсутності ІПН та, у подальшому, (3)не здійсненні інформування (повідомлення) відповідача про допущенну помилку в податковій накладній та вимоги на її складення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у своїй сукупності, втрата права на податковий кредит сталась беззаперечно з вини самого Позивача внаслідок його власної бездіяльності.
З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегією суддів не встановлено, а з наявних у справі доказів не підтверджується:
- наявності протиправної поведінки, оскільки Відповідачем було виконано обов'язок щодо реєстрації податкової накладної за наявними в укладених та схваленими з Позивачем відомостями щодо статусу реєстрації платником ПДВ останнього;
- наявності збитків, оскільки не встановлені обставини чи реалізовувалось Позивачем передбачене абз. 4 ст. 198.6 ПК України право на податковий кредит, яке зберігалось за ним протягом 365 календарних днів, чи все ж таки Позивачем було пропущено строк та забуто про таке право, у той час коли це можливо було усунути та уникнути в цілому;
- наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою і збитками, оскільки саме Позивачем допущено запевнення Відповідача, та не спростовано (не заперечено) в подальшому, про відсутність статусу реєстрації платником ПДВ Позивача, та неможливості Відповідача перевірити ці відомості у зв'язку з закриттям реєстру;
- наявності вини Відповідача, оскільки ні умислу, ні необережності допущено Відповідачем не було, усі дії здійснювались виключно на виконання укладених із Позивачем правочинів.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, що потягло за собою прийняття помилкового рішення, яке підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову в позові.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 у справі №910/11922/25 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення скасуванню, з прийняттям нового про відмову в позові.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з її задоволенням на підставі ст.129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 у справі №910/11922/25 задовольнити.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2026 у справі №910/11922/25 скасувати.
3.Прийняти нове рішення про відмову в позові.
4.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «БЛАГОДАТНЕ.» (19774, Черкаська обл., Золотоніський р-н, с. Благодатне, код ЄДРПОУ 03793047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 43, код ЄДРПОУ 35912126) 6549, 59 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
6. Матеріали справи №910/11922/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 18.03.2026.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді Ю.А. Шаратов
О.Л. Бестаченко