Ухвала від 17.03.2026 по справі 910/15043/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"17" березня 2026 р. Справа№ 910/15043/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Спаських Н.М.

Отрюха Б.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлицький Хлібопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року

у справі №910/15043/21 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21 припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Комплекс Агромарс"; припинено повноваження розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.; введено процедуру санації ТОВ "Комплекс Агромарс" у справі №910/15043/21; призначено керуючим санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В.; затверджено план санації ТОВ "Комплекс Агромарс" в редакції зі змінами та доповненнями №1, які були схвалені зборами кредиторів на засіданні, яке відбулось 03.04.2025 року; вирішено оприлюднити у встановленому ч.4 ст.50 КУзПБ порядку повідомлення про введення процедури санації ТОВ "Комплек Агромарс".

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Кагарлицький хлібопродукт" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21 та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання розпорядника майна ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. про введення процедури санації відмовити у повному обсязі та направити справу №910/15043/21 про банкрутство ТОВ "Комплекс Агромарс" для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва на стадію розпорядження майном.

У вказаній апеляційній скарзі апелянтом також викладено клопотання про призначення у даній справі комплексної судової (інженерно-технічної (оціночно-будівельної), товарознавчої (експертизу машин, обладнання, сировини та споживчих товарів), економічної (експертизу документів про економічну діяльність підприємств й організацій) експертизи.

Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Пантелієнко В.О., судді: Станік С.Р., Козир Т.П.

25.02.2026 року через систему "Електронний суд" ТОВ "Інтер Вей Капітал" подало заперечення щодо відкриття апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою, в якому останнє просить суд повернути без розгляду апеляційну скаргу ТОВ "Кагарлицький Хлібопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21.

Також, 26.02.2026 року через систему "Електронний суд" керуючим санацією ТОВ "Комплекс Агромарс" арбітражним керуючим Ткаченком Д.В. подано заперечення проти відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кагарлицький Хлібопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21, в якому останній просить суд повернути без розгляду дану апеляційну скаргу.

27.02.2026 року через систему "Електронний суд" скаржником подано доповнення до даної апеляційної скарги.

02.03.2026 року листом Північного апеляційного господарського суду №910/15043/21/09.1-14/51/26 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15043/21 за заявою ТОВ "Буддевелопмент Київ" до ТОВ "Комплекс Агромарс" про банкрутство.

11.03.2026 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/15043/21/1461/26 від 10.03.2026 року витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

11.03.2026 року суддею Північного апеляційного господарського суду Пантелієнком В.О. було подано заяву про самовідвід у справі №910/15043/21, за насідками розгляду якої ухвалою суду від 11.03.2026 року дану заяву задоволено, а матеріали справи №910/15043/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень п.п. 17.4 п. 17 ч. 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії судів від 12.03.2026 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді: Спаських Н.М., Отрюх Б.В.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

В силу статті 1 Конституції України Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов'язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов'язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

Статтею 6 Конвенції закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього суду; вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

При цьому "право на суд" та право на "доступ до суду" не є абсолютними. Права можуть бути обмежені, але лише у такий спосіб та до такої міри, що не порушують зміст цих прав (Philis v Greece (Філіс), § 59; De Geouffre de la Pradelle v France (Де Жуфр де ла Прадель проти Франції), § 28, і Stanev v Bulgaria (Станєв проти Болгарії) [ВП], § 229).

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.

Реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм - норм ГПК України.

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції (ч. 1 ст. 254 ГПК України).

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що останній володіє кредиторськими вимогами до боржника на суму 42 920,10 грн, що підтверджується документально, однак, скаржник, не будучи повідомлений та ознайомлений із ходом провадження у даній справі не заявив кредиторські вимоги після відкриття провадження у даній справі, у зв'язку з чим не набув статусу учасника справи, не брав участі в ній та не отримував жодних судових рішень.

Втім, 12.02.2026 року скаржник з даних ЄДРСР встановив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №9108/15043/21, було припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Комплекс Агромарс", введено процедуру санації, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Ткаченка Д.В. та затверджено план санації ТОВ "Комплекс Агромарс". Проаналізувавши доводи учасників справи та висновки суду, викладені у зазначеній ухвалі, скаржник вважає, що оскаржувана ухвала є такою, що прямо впливає на його майнові права як кредитора ТОВ "Комплекс Агромарс", оскільки позбавляє його будь-якої можливості задовольнити власні законні майнові вимоги.

В контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов'язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Разом з тим, п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що при розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, суд апеляційної інстанції перевіривши матеріали апеляційної скарги на предмет їх відповідності ст. 258, ст.259 ГПК України, та за відсутності підстав для залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги чи для відмови у відкритті апеляційного провадження з інших підстав, відкриває апеляційне провадження за апеляційною скаргою такої особи та має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов'язки заявника апеляційної скарги. (Аналогічний висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 25.06.2020 у справі №916/1965/13).

Якщо ж при цьому судом апеляційної інстанції буде встановлено, що права, інтереси та (або) обов'язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права, інтереси та (або) обов'язки у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд не позбавлений права закрити апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження. (Правовий висновок щодо застосування норм права викладений у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 року у справі №62/112 та від 16.01.2020 року у справі №925/1600/16 та в подальшому знайшов своє відображення, в тому числі, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.04.2021 року у справі №910/17428/19, від 21.04.2022 року у справі №34/200).

В той же час, розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Оскаржувана ухвала не містить дати повного її складення, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року, з урахуванням вихідних днів, є 05.05.2025 року.

Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду через відділ документального забезпечення суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду лише 25.02.2026 року, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на її апеляційне оскарження більше ніж на дев'ять місяців.

При цьому, у клопотанні про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги скаржник зазначає, що дізнався про оскаржувану ухвалу тільки 12.02.2026 при перегляді ЄДРСР, з огляду на що процесуальний строк на подання апеляційної скарги підлягає обчисленню саме із зазначеної дати.

Розглянувши клопотання скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що викладені в ньому причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Як зазначає скаржник та вбачається з матеріалів справи, на час подання апеляційної скарги скаржник не був учасником провадження у даній справі №910/15043/21, під час винесення оскаржуваної ухвали в суді першої інстанції участі не приймав та жодних повідомлень про судові засідання, як і оскаржувана ухвала на його адресу не направлялась.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Так, з долученої скаржником до апеляційної скарги роздруківки з ЄДРСР копії ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у даній справі вбачається, що скаржник ознайомився з оскаржуваною ухвалою 12.02.2026 року, відтак апелянт мав право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження цієї ухвали за умови подання апеляційної скарги протягом десяти днів, з урахуванням вихідних днів, тобто до 23.02.2026 року включно.

Разом з тим, як зазначалося вище, апелянт звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу суду першої інстанції через відділ документального забезпечення суду 25.02.2026 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду із зазначенням дати та вхідного номера, тобто після спливу встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України строку на апеляційне оскарження.

Судова колегія наголошує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Згідно з ч. 3 ст. 256 ГПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

У постанові Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №911/3513/16 зазначено, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує залежно від поважності причин пропуску строку на оскарження.

Поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з незалежних від скаржника обставин унеможливила звернення до суду з апеляційною скаргою.

Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту такої скарги, а також процесуальних строків її подання.

Однак, в даному випадку апелянтом не зазначено жодних вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, не доведено неможливості подати апеляційну скаргу в найкоротший термін з дня отримання копії оскаржуваної ухвали, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження відсутності у скаржника можливості підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених ГПК України строків, а відтак несвоєчасне подання апеляційної скарги, з огляду на наведені скаржником непідтверджені належними та допустимими доказами доводи, зумовлене не об'єктивними обставинами, а обставинами суб'єктивного характеру.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що скаржником при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення після закінчення встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України строку на його апеляційне оскарження, не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов'язує можливість відновлення такого строку після його спливу, не зазначено беззаперечних та обґрунтованих причин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну (протягом десяти днів з дня ознайомлення зі змістом оскаржуваної ухвали) та не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ "Кагарлицький Хлібопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21 підлягає залишенню без руху у зв'язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Кагарлицький Хлібопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року у справі №910/15043/21 залишити без руху.

2.Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Кагарлицький Хлібопродукт" строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3.Попередити скаржника про передбачені ч.4 ст.260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений п. 2 її резолютивної частини строк.

4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Н.М. Спаських

Б.В. Отрюх