Постанова від 10.03.2026 по справі 910/4665/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р. Справа№ 910/4665/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Сітайло Л.Г.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Чеверда О. В.

від відповідача: Фартушна В. Л.

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 (повний текст складено та підписано 10.12.2025)

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 (повний текст складено та підписано 10.12.2025)

у справі № 910/4665/25 (суддя Блажівська О. Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

про стягнення 4 412 486, 68 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

В квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Гарантований Покупець" (надалі - відповідач, гарантований покупець) заборгованості у розмірі 4412486,68 грн., з них: основна заборгованість 3327023,55грн., інфляційні втрати - 901805,74грн., 3% річних - 183657,39 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем умов Договору №1372/01 від 19.12.2019, оскільки відповідач не розрахувався у встановлені терміни за електричну енергію, придбану в період з 01.09.2022 по 31.12.2023. Також, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання, позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував суми інфляційних втрат та річних відсотків, які також просив стягнути в судовому порядку.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/4665/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" заборгованість у розмірі 4412486 грн. 68 коп., з яких: основна заборгованість складає 3 327 023 грн 55 коп., інфляційні втрати - 901 805 грн 74 коп., 3% річних - 183657 грн 39 коп. та судовий збір у розмірі 52 949 грн 84 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача обов'язку з оплати заборгованості в розмірі 4412486,68грн.

Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати суми боргу, здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення.

21.11.2025 до господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" про ухвалення додаткового рішення та стягнення з ДП "Гарантований покупець" 40 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі №910/4665/25 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" від 21.11.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/4665/25 задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований Покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" витрати на правову допомогу у розмірі 4 000,00грн. В іншій частині заяви відмовлено.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції взяв до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання професійної правничої допомоги позивачу, врахував принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характер спору, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, а також їх значення для спору, та дійшов висновку про не відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям та визнав обґрунтованим розміром витрат 4 000,00грн.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2025 у справі №910/4665/25 та додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі №910/4665/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить вказані судові рішення скасувати як такі, що ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, без врахування всіх обставин справи, з порушенням норм процесуального права, зокрема ст.ст. 3, 11, 263, 509, 551, 617, 625, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 3, 4, 5, 16, 62, 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", ст. 236 ГПК України і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення з ДП "Гарантований покупець" витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до того, що судом першої інстанції проігноровано доводи Відповідача стосовно того, що п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції, що діє з 24.01.2024) передбачено, що при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Також судом першої інстанції не взято до уваги, що наявність заборгованості НЕК "Укренерго" перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов'язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за "зеленим" тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК "Укренерго" перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці.

Крім цього, відповідач зазначив, що судом не прийнято його доводи про те, що обов'язок відповідача щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем, а оскільки станом на день звернення Позивача до суду НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед Позивачем за спірний розрахунковий період у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникло. Також, судом першої інстанції зроблено невірний висновок про вірність здійснених позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, які були покладені ним в основу заявлених вимог.

Щодо оскаржуваного додаткового рішення, відповідач зазначає, що позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами значення даної справи для ТОВ "ДЖІ ПІ СОЛАР", а судом не враховано незначну складність та обсяг роботи для представництва інтересів у даній справі, тому заява про ухвалення додаткового рішення мала бути залишена без розгляду місцевим господарським судом.

Позивач подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому наголосив на тому, що апеляційна скарга є невмотивованою, необгрунтованою, а рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 є законним, обгрунтованим та таким, що прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права. Щодо оскарження відповідачем додаткового рішення, позивач вказав, що заявлений розмір витрат вважає розумним, всі необхідні докази були вчасно подані у порядку та у встановлені законодавством строки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2025 апеляційну скаргу у справі № 910/4665/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І.П. - головуючий суддя, судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.01.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва 19.11.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/4665/25. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/4665/25 залишено без руху, надано час для оплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 заяву судді Демидової А. М. про самовідвід від розгляду справи № 910/4665/25 задоволено, матеріали справи №910/4665/25 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 ГПК України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/304/26 від 30.01.2026 у справі № 910/4665/25 призначено повторний автоматизований розподіл.

Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2026 справу № 910/4665/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/4665/25, витребувано матеріали справи № 910/4665/25 з господарського суду міста Києва, повідомлено учасників справи про розгляд справи 10.03.2026 о 14 год. 00 хв.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/786/26 від 02.03.2026 у справі № 910/4665/25, у зв'язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2026 справу № 910/4665/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Євсіков О. О., Сітайло Л. Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2026 прийнято до провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі № 910/4665/25 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Євсіков О.О., Сітайло Л.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" - Чеверди Ольги Віталіївни про її участь в судових засіданнях у справі № 910/4665/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Розгляд справи у справі № 910/4665/25 постановлено здійснювати в режимі відеоконференції у системі ВКЗ.

Присутній у судовому засіданні 10.03.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.

У судовому засіданні в режимі ВКЗ взяв участь представник позивача, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Третя особа явку свого представника у судове засідання 10.03.2026 не забезпечила. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представника третьої особи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

19.12.2019 між Державним підприємством "Гарантований покупець" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Пі Солар" (далі - виробник за "зеленим" тарифом) укладено Договір №1372/01, відповідно до п. 1.1 виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок).

Відповідно до п.2.1. договору, сторони визначають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього Договору.

Купівля-продаж електричної енергії здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом (п. 2.2 Договору).

Пунктом 2.3. Договору визначено, що виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України (п. 2.4 Договору).

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом (п. 2.5 Договору).

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору).

Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3. 2 Договору).

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку (п. 3.3 Договору).

Виробник за "зеленим" тарифом зобов'язаний:

1) здійснювати продаж гарантованому покупцю загального обсягу електричної енергії, виробленої об'єктом електроенергетики, що виробляє електричну енергію з альтернативних джерел енергії, за винятком обсягу електроенергії, необхідного для власних потреб зазначеного об'єкта електроенергетики;

2) надавати гарантованому покупцю обов'язкові фізичні дані, дані довгострокових та щоденних заявок, фактичні та інші дані відповідно до вимог Порядку. Спосіб передачі та форма подання інформації встановлюються в інструкції з надання прогнозних даних, розробленої гарантованим покупцем та розміщеної на власному веб-сайті гарантованого покупця;

3) у разі зміни системи оподаткування письмово повідомити гарантованого покупця про дату переходу на нову систему оподаткування;

4) надавати гарантованому покупцю всю інформацію у порядку та в терміни, передбачені цим Договором та Порядком (п. 4.2 Договору).

Гарантований покупець зобов'язаний:

1) купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб;

2) у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію;

3) нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку (п. 4.5 Договору).

Якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, і Регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, Договір набирає чинності з дати йго підписання Сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030) (п. 7.4 Договору).

23.04.2020 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Пі Солар" укладено додаткову угоду №1/1241/01/20 до Договору №1372/01 від 19.12.2019, в якій сторони дійшли згоди статті 1-7 Договору викласти у новій редакції.

26.02.2021 між Державним підприємством "Гарантований покупець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Джі Пі Солар" укладено додаткову угоду № 890/01/21 до Договору №1372/01 від 19.12.2019, в якій сторони дійшли згоди доповнити Договір новим пунктом 1.2, пунктом 2.6; сторони дійшли згоди викласти пункт 3.3. Договору в новій редакції; сторони дійшли згоди доповнити Договір новим пунктом 3.4;сторони дійшли згоди викласти підпункт 2 пункту 4.2 Договору в новій редакції; сторони дійшли згоди доповнити підпункт 4.2 Договору новими підпунктами 7-10; сторони дійшли згоди викласти підпункти 2 та 3 пункту 4.3 Договору; сторони дійшли згоди викласти підпункт 3 пункту 4.5 Договору в новій редакції; сторони дійшли згоди викласти пункт 4.6 Договору в новій редакції; сторони дійшли згоди в абзаці першому пункту 7.3 знак та слова "що затверджена Регулятором" виключити; сторони дійшли згоди в абзаці першому пункту 7,5 знаки та слова ", та/або укладення продавцем за "зеленим" тарифом із оператором системи передачі договору про врегулювання небалансів" виключити; сторони дійшли згоди викласти абзаци 5 та 6 підпункту 2 пункту 7.5 Договору в новій редакції; сторони дійшли згоди доповнити Договір новими пунктами 7.10-7.14 ; сторони дійшли згоди доповнити Договір новою главою 8.

Відповідно до п. 1.1. договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 року № 641 (далі - Порядок №641), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно п. 2.1 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20, сторони визнають свої зобов'язання згідно із законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №307, Правилами ринку "на добу вперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №308, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (п. 2.2 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20).

Згідно п. 2.3 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20, продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

За умовами п. 2.4 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20, продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Пунктом 2.5 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20 передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до п. 3.2 договору в редакції додаткової угоди №1/1241/01/20, розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 890/01/21 обумовлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Пунктом 4.5. договору в редакції додаткових угод №1/1241/01/20, № 890/01/21, гарантований покупець зобов'язується: купувати у продавця за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

У пункті 7.4 Договору сторони узгодили, що якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб'єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, та Регулятором уже встановлено йому "зелений" тариф має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договорі набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01.01.2030).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 № 858 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 № 896 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року, у листопаді та грудні 2023 року.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.

Постановою НКРЕКП від 06.09.2019 №1841 видано Товариству з обмеженою відповідальністю "Джі Пі Солар" ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії відповідно до додатка (наземна сонячна електростанція, Дніпропетровська обл., Широківський р-н, смт Широке).

Постановою НКРЕКП від 24.10.2019 №2226 установлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Джі Пі Солар" "зелений" тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01.01.2030.

Як встановлено судом першої інстанції, у спірний період (вересень - листопад 2022 року, грудень 2022 року, березень - червень 2023 року, лютий 2023,липень - вересень 2023 року) позивачем було продано, а відповідачем куплено відпущену електричну енергію, що підтверджується наступними актами купівлі-продажу електроенергії: від 30.09.2022 (у вересні 2022 року) (з урахуванням акту коригування від 30.04.2024 на суму 26857,57 грн) на суму 4 107 327,00 грн; акту від 31.10.2022 (у жовтні 2022 року) на суму 4 272379,28 грн; акту від 30.11.2022 року(у листопаді 2022 року) на суму 1 637 957,52 грн; акту від 31.12.2022 ( грудні 2022 року) на суму 1 056 619,39 грн; акту від 28.02.2023 року (у лютому 2023 року) на суму 3 288 838,40 грн; акту від 31.03.2023 року (у березні 2023 року) на суму 4 737481,51 грн; акту від 30.04.2023 року (у квітні 2023 року) на суму 3 683 452,06 грн; акту від 31.05.2023 року (у травні 2023 року) на суму 7 917 421,04 грн); акту від 30.06.2023 року (у червні 2023 року) на суму 7 737 236,75 грн; акту від 31.07.2023 року (у липні 2023 року) на суму 7 985554,26 грн; акту від 30.09.2023 (у вересні 2023 року) на суму 7 512 788,02 грн.

Як підтверджено матеріалами справи, вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без претензій та/або зауважень.

Вказана заборгованість сплачена відповідачем частково, що підтверджується платіжними документами, копії яких містяться в матеріалах справи: №246827 від 15.09.2022 на суму 882 432,82грн.; №257782 від 26.09.2022 на суму 1 072 742,18грн.; №259697 від 30.09.2022 на суму 827 064,33грн.; №261054 від 14.10.2022 на суму 1 270 875,65грн.; №262894 від 25.10.2022 на суму 1 365875,45грн.; №263939 від 31.10.2022 на суму 563 380,53грн.; №278088 від 31.01.2023 на суму 228 457,61грн.; №379097 від 11.07.2024 на суму 52 819,84грн.; №265244 від 15.11.2022 на суму 1 004 481,63грн.; №266116 від 21.11.2022 на суму 53 179,11грн.; №266868 від 25.11.2022 на суму 506 556,60грн.; №268061 від 30.11.2022 на суму 23 655,46грн.; №269683 від 15.12.2022 на суму 269 606,69грн.; №270496 від 19.12.2022 на суму 19 006,06грн.; №271312 від 26.12.2022 на суму 108 915,74грн.; №273748 від 30.12.2022 на суму 3 973,62грн.; №379527 від 11.07.2024 на суму 520 046,70грн.; №279076 від 15.02.2023 на суму 650 556,83грн.; №280265 від 24.02.2023 на суму 510 807,43грн.; №281262 від 28.02.2023 на суму 246002,65грн.; №282025 від 07.03.2023 на суму 282 867,15грн.; №361941 від 06.05.2024 на суму 1 432 166,96грн.; №402334 від 27.09.2024 на суму 29 135,26грн.; №282832 від 15.03.2023 на суму 736658,57грн.; №284871 від 24.03.2023 на суму 475 265,37грн.; №283785 від 31.03.2023 на суму 644 450,33грн.; №1234466186401 від 05.04.2023 на суму 176 366,54грн.; №377430від 28.06.2024 на суму 791 746,72грн.; №401496 від 27.09.2024 на суму 373 007,36грн.; №404025 від 30.09.2024 на суму 496 937,32грн.; №406549від 07.10.2024 на суму 919 722,78грн.; №1244161053501 від 14.04.2023 на суму 418576,03грн.; №1246522368601 від 17.04.2023 на суму 242 749,11грн.; №1253897450601 від 25.04.2023 на суму 554515,00грн.; №1254650482401 від 26.04.2023 на суму 181 887,24грн.; №1256442410701 від 28.04.2023 на суму 662 549,53грн.; №356462 від 10.04.2024 на суму 438 846,16грн.; №409466 від 23.10.2024 на суму 483 846,83грн.; №411103 від 25.10.2024 на суму 54 545,06грн.; №415420 від 30.10.2024 на суму 150 438,99грн.; №419749 від 14.11.2024 на суму 163 680,87грн.; №435278 від 26.12.2024 на суму 23 463,78грн.; №437936 від 31.12.2024 на суму 18 084,26грн.; №446022 від 31.01.2025 на суму 128 455,20грн.; №15/05/2023293 154 від 15.05.2023 на суму 891 412,19грн.; №18/05/2023294 098 від 18.05.2023 на суму 363 030,69грн.; №25/05/2023295 від 25.05.2023 на суму 877 606,80грн.; №31/05/2023296 від 31.05.2023 на суму 945 845,21грн.; №31/05/2023297 від 31.05.2023 на суму 248 893,06грн.; №344139 від 07.02.2024 на суму 2 025 709,72грн.; №345844 від 15.02.2024 на суму 853 253,60грн.; №380441 від 11.07.2024 на суму 148 864,48грн.; №446852 від 31.01.2025 на суму 1 313 714,19грн.; №15/06/2023299 від 15.06.2023 на суму 1 157 657,28грн.; №26/06/2023300 від 26.06.2023 на суму 661 426,19грн.; №30/0/2023301 від 30.06.2023 на суму 771 963,46грн.; №25/08/2023307 від 25.08.2023 на суму 636 873,68грн.; №342471 від 31.01.2024 на суму 1 509 783,54грн.; №343324 від 02.02.2024 на суму 1 670 530,78грн.; №382077 від 11.07.2024 на суму 67 727,14грн.; №440445 від 31.12.2024 на суму 739 468,09грн.; №449 396 від 31.01.2025 на суму 480 733,75грн.; №17/07/2023302 від 17.07.2023 на суму 1 069 390,67грн.; №25/07/2023303 від 25.07.2023 на суму 1 097 275,71грн.; №31/07/2023304 від 31.07.2023 на суму 1 233 632,50грн.; №06/10/2023311 від 06.10.2023 на суму 22 441,04грн.; №341673 від 31.01.2024 на суму 3 018 797,09грн.; №362840 від 06.05.2024 на суму 1 496 306,34грн.; №15/09/202309 від 15.09.2023 на суму 1 067 353,35грн.; №25/09/2023310 від 25.09.2023 на суму 1 019 36,95грн.; №10/10/2023312 від 10.10.2023 на суму 790 518,41грн.; №10/10/2023313 від 10.10.2023 на суму 255 856,68грн.; №327828 від 06.12.2023 на суму 796 988,24грн.; №335034 від 29.12.2023 на суму 311 048,00грн.; №334240 від 29.12.2023 на суму 936 264,15грн.; №340050 від 31.01.2024 на суму 614 889,95грн.; №364486 від 06.05.2024 на суму 1 481 916,96грн.

Інших доказів оплати вартості відпущеної електричної енергії матеріали справи не містять та не були надані відповідачем і розмір основної заборгованості не заперечувався відповідачем у поданому відзиві на позовну заяву.

Звертаючись з даною позовною заявою до суду позивач зазначив про наявність станом на 14.04.2025 суми заборгованості ДП "Гарантований покупець" перед ТОВ "ДЖІ ПІ СОЛАР" за придбану відповідачем в період з 01.09.2022 по 31.12.2023 електроенергію в розмірі 3327023,55 грн. Крім цього, за прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором позивач нарахував 901 805,74 грн. інфляційних втрат та 183 657,39 грн 3% річних.

Заперечуючи проти позову, відповідач надав суду відзив, в якому зазначив, що за розрахункові періоди вересень-грудень 2022, лютий-липень, вересень 2023 НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, а тому зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли. Також, відповідач зазначив про наявність у нього обставини дії непереборної сили, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, яким засвідчено наявність форс-мажорних обставин, як таких, що впливають на виконання зобов'язань суб'єктами господарювання з 24.02.222 до їх офіційного закінчення та підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по договору. Крім того, відповідач у поданому до суду відзиві заявив клопотання про зменшення розміру заявлених позивачем до стягнення сум 3 % річних до 1 гривні.

Також відповідач заявив, що позивач має перед ДП "Гарантований покупець" заборгованість з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії. Також відповідач зазначає, що станом на 02.05.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість щодо частки відшкодування вартості небалансу та частки відхилення в загальному розмірі 6 612 219, 59 грн, що підтверджується оборотами рахунків 3618 та 36181. Отже, враховуючи існуючий борг позивача перед відповідачем, в силу положень пп. 12 п. 1 постанови НКРЕКП № 332, у позивача відсутні підстави для стягнення суми у вказаному розмірі з Гарантованого покупця.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

За частиною 3 статті 71 вказаного Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов'язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об'єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), у тому числі відпущену з установки зберігання енергії у складі таких об'єктів (у разі якщо електрична енергія, що відбирається, зберігається і відпускається такою установкою, вироблена з альтернативних джерел енергії), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об'єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині) згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом першої інстанції ТОВ "ДЖІ ПІ СОЛАР" ( позивач, продавець за "зеленим" тарифом) на виконання умов Договору № 1372/01 від 19.12.2019 за період вересень - листопад 2022 року, грудень 2022 року, березень - червень 2023 року, лютий 2023, липень - вересень 2023 року продав, а Державне підприємство "Гарантований покупець" (відповідач) купив відпущену електричну енергію, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії: від 30.09.2022 (у вересні 2022 року) (з урахуванням акту коригування від 30.04.2024 на суму 26857,57 грн) на суму 4 107 327,00 грн; акту від 31.10.2022 (у жовтні 2022 року) на суму 4 272379,28 грн; акту від 30.11.2022 року(у листопаді 2022 року) на суму 1 637 957,52 грн; акту від 31.12.2022 ( грудні 2022 року) на суму 1 056 619,39 грн; акту від 28.02.2023 року (у лютому 2023 року) на суму 3 288 838,40 грн; акту від 31.03.2023 року (у березні 2023 року) на суму 4 737481,51 грн; акту від 30.04.2023 року (у квітні 2023 року) на суму 3 683 452,06 грн; акту від 31.05.2023 року (у травні 2023 року) на суму 7 917 421,04 грн); акту від 30.06.2023 року (у червні 2023 року) на суму 7 737 236,75 грн; акту від 31.07.2023 року (у липні 2023 року) на суму 7 985554,26 грн; акту від 30.09.2023 (у вересні 2023 року) на суму 7 512 788,02 грн.

До актів долучено протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, які підтверджують підписання актів контрагентами.

ДП "Гарантований покупець" частково оплатив вартість отриманого товару, що підтверджується платіжними документами, копії яких наявні в матеріалах справи: №246827 від 15.09.2022 на суму 882 432,82грн.; №257782 від 26.09.2022 на суму 1 072 742,18грн.; №259697 від 30.09.2022 на суму 827 064,33грн.; №261054 від 14.10.2022 на суму 1 270 875,65грн.; №262894 від 25.10.2022 на суму 1 365875,45грн.; №263939 від 31.10.2022 на суму 563 380,53грн.; №278088 від 31.01.2023 на суму 228 457,61грн.; №379097 від 11.07.2024 на суму 52 819,84грн.; №265244 від 15.11.2022 на суму 1 004 481,63грн.; №266116 від 21.11.2022 на суму 53 179,11грн.; №266868 від 25.11.2022 на суму 506 556,60грн.; №268061 від 30.11.2022 на суму 23 655,46грн.; №269683 від 15.12.2022 на суму 269 606,69грн.; №270496 від 19.12.2022 на суму 19 006,06грн.; №271312 від 26.12.2022 на суму 108 915,74грн.; №273748 від 30.12.2022 на суму 3 973,62грн.; №379527 від 11.07.2024 на суму 520 046,70грн.; №279076 від 15.02.2023 на суму 650 556,83грн.; №280265 від 24.02.2023 на суму 510 807,43грн.; №281262 від 28.02.2023 на суму 246002,65грн.; №282025 від 07.03.2023 на суму 282 867,15грн.; №361941 від 06.05.2024 на суму 1 432 166,96грн.; №402334 від 27.09.2024 на суму 29 135,26грн.; №282832 від 15.03.2023 на суму 736658,57грн.; №284871 від 24.03.2023 на суму 475 265,37грн.; №283785 від 31.03.2023 на суму 644 450,33грн.; №1234466186401 від 05.04.2023 на суму 176 366,54грн.; №377430від 28.06.2024 на суму 791 746,72грн.; №401496 від 27.09.2024 на суму 373 007,36грн.; №404025 від 30.09.2024 на суму 496 937,32грн.; №406549від 07.10.2024 на суму 919 722,78грн.; №1244161053501 від 14.04.2023 на суму 418576,03грн.; №1246522368601 від 17.04.2023 на суму 242 749,11грн.; №1253897450601 від 25.04.2023 на суму 554515,00грн.; №1254650482401 від 26.04.2023 на суму 181 887,24грн.; №1256442410701 від 28.04.2023 на суму 662 549,53грн.; №356462 від 10.04.2024 на суму 438 846,16грн.; №409466 від 23.10.2024 на суму 483 846,83грн.; №411103 від 25.10.2024 на суму 54 545,06грн.; №415420 від 30.10.2024 на суму 150 438,99грн.; №419749 від 14.11.2024 на суму 163 680,87грн.; №435278 від 26.12.2024 на суму 23 463,78грн.; №437936 від 31.12.2024 на суму 18 084,26грн.; №446022 від 31.01.2025 на суму 128 455,20грн.; №15/05/2023293 154 від 15.05.2023 на суму 891 412,19грн.; №18/05/2023294 098 від 18.05.2023 на суму 363 030,69грн.; №25/05/2023295 від 25.05.2023 на суму 877 606,80грн.; №31/05/2023296 від 31.05.2023 на суму 945 845,21грн.; №31/05/2023297 від 31.05.2023 на суму 248 893,06грн.; №344139 від 07.02.2024 на суму 2 025 709,72грн.; №345844 від 15.02.2024 на суму 853 253,60грн.; №380441 від 11.07.2024 на суму 148 864,48грн.; №446852 від 31.01.2025 на суму 1 313 714,19грн.; №15/06/2023299 від 15.06.2023 на суму 1 157 657,28грн.; №26/06/2023300 від 26.06.2023 на суму 661 426,19грн.; №30/0/2023301 від 30.06.2023 на суму 771 963,46грн.; №25/08/2023307 від 25.08.2023 на суму 636 873,68грн.; №342471 від 31.01.2024 на суму 1 509 783,54грн.; №343324 від 02.02.2024 на суму 1 670 530,78грн.; №382077 від 11.07.2024 на суму 67 727,14грн.; №440445 від 31.12.2024 на суму 739 468,09грн.; №449 396 від 31.01.2025 на суму 480 733,75грн.; №17/07/2023302 від 17.07.2023 на суму 1 069 390,67грн.; №25/07/2023303 від 25.07.2023 на суму 1 097 275,71грн.; №31/07/2023304 від 31.07.2023 на суму 1 233 632,50грн.; №06/10/2023311 від 06.10.2023 на суму 22 441,04грн.; №341673 від 31.01.2024 на суму 3 018 797,09грн.; №362840 від 06.05.2024 на суму 1 496 306,34грн.; №15/09/202309 від 15.09.2023 на суму 1 067 353,35грн.; №25/09/2023310 від 25.09.2023 на суму 1 019 36,95грн.; №10/10/2023312 від 10.10.2023 на суму 790 518,41грн.; №10/10/2023313 від 10.10.2023 на суму 255 856,68грн.; №327828 від 06.12.2023 на суму 796 988,24грн.; №335034 від 29.12.2023 на суму 311 048,00грн.; №334240 від 29.12.2023 на суму 936 264,15грн.; №340050 від 31.01.2024 на суму 614 889,95грн.; №364486 від 06.05.2024 на суму 1 481 916,96грн.

Згідно з п.2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

Пунктом 3.3 договору в редакції додаткової угоди № 890/01/21 та додаткової угоди №1/1241/01/20 обумовлено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за "зеленим" тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюється згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.

Отже, порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Відповідно до п. 10.1 Порядку №641 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Відповідно до пунктів 8.7., 8.8. Порядку до 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку №641 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Як встановлено судом першої інстанції, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

Постановою НКРЕКП Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.01.2024 №178 було внесено зміни до Порядку № 641.

Відповідно до п. 11.4 Порядку № 641 в чинній редакції гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідно до Порядку №641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов'язаний здійснити повний розрахунок за отриману електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки постанови оприлюдненні та затвердженні після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену за період січень, лютий , липень-вересень 2023; грудень 2022, березень - червень 2023, листопад та грудень 2023; вересень-листопад 2022 та жовтень 2023 необхідно здійснювати у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024) - протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.

З урахуванням дат оприлюднення рішень регулятора, строк виконання зобов'язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на день прийняття рішення судом є таким, що настав.

Як вбачається з матеріалів справи, в рамках виконання договору мало місце постачання позивачем електричної енергії відповідачу за період вересень- листопад 2022 року; грудень 2022 року, березень - червень 2023 року; лютий 2023, липень- вересень 2023 року, яке супроводжувалось підписанням щомісячних актів купівлі-продажу електроенергії.

На виконання умов договору та вимог Порядку між уповноваженими представниками сторін було підписано та скріплено їх печатками зазначені вище відповідні акти купівлі-продажу електроенергії, які підписані уповноваженими представниками сторін без жодних зауважень чи заперечень.

Водночас, як вірно встановлено місцевим господарським судом, НКРЕКП постановами від 30.04.2024 №858, від 08.05.2024 №896 та від 15.05.2024 №946 (оприлюдненні та затвердженні після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641) затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за "зеленим" тарифом, наданої Державному підприємству "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року; у грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року, у листопаді та грудні 2023 року, у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року.

Відтак, відповідач був зобов'язаний провести з позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії відпущену за період січень, лютий , липень-вересень 2023; грудень 2022, березень - червень 2023, листопад та грудень 2023; вересень-листопад 2022 та жовтень 2023 у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024) - протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.

Разом з цим, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було здійснено лише часткову оплату відпущеної електроенергії за вказані періоди. Доказів оплати заборгованості за куплену в період вересень - листопад 2022 року; грудень 2022 року, березень - червень 2023 року; лютий 2023, липень- вересень 2023 року електричну енергію відповідачем суду не надано.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов'язань з оплати отриманої електроенергії за період вересень- листопад 2022 року; грудень 2022 року, березень - червень 2023 року; лютий 2023, липень- вересень 2023 року за гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 3327023,55грн грн.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов'язання за договором, сплативши вартість електроенергії частково, у зв'язку з чим, на час звернення до суду першої інстанції з позовом у останнього виникла заборгованість за договором у сумі 3327023,55грн грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Відповідачем заявлено у відзиві про наявність у нього обставин непереборної сили.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

З огляду на вказане, правомірним є висновок суду першої інстанції, що наявність заборгованості НЕК "Укренерго" перед відповідачем не спростовує договірних зобов'язань останнього перед позивачем та не звільняє від обов'язку оплатити вартість отриманого товару.

Щодо заявленого твердження відповідача про наявність у нього права на зменшення розрахунків з позивачем, суд зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи не спростовано доводи відповідача щодо обов'язку позивача відшкодовувати відповідачу частки вартості небалансу та частки відхилення на означені суми розрахунки з позивачем.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач зобов'язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема повідомити позивача, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог. Відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків. У суду відсутні правові підстави для здійснення будь-яких дій по реалізації права на зменшення рівня розрахунків замість відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі - 901 805,74 грн, та 3% річних - 183 657,39 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.

Верховний Суд неодноразово виснував, що у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів, адже це не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання (стаття 607 ЦК України) або відсутністю вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом, задовольняючи позовні вимоги, встановлено, що відповідачем допущено прострочення розрахунків з позивачем за придбану електричну енергію та зроблено висновок щодо наявності підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат, в межах заявлених позивачем періодів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вони виконані арифметично правильно, відтак, суми 3 % річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становлять: 183 657, 39 грн - 3 % річних та 901 805, 74 грн - інфляційні втрати.

Слід зазначити, що розрахунки зазначених нарахувань здійснено починаючи з дня оприлюднення постанови Регулятора, а не з дня, наступного за днем оприлюднення постанови НКРЕКП, що узгоджується з позицією ОП КГС ВС, викладеною в постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, перерахунок яких обґрунтовано здійснено судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов'язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за "зеленим" тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов'язання зі сторони відповідача. Подібного висновку також дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2024 у справі № 910/1703/23.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Так, у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК, тоді як підстави для такого зменшення процентів річних суд повинен установлювати в кожному конкретному випадку. Адже законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи. Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи, має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних. При вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

У постанові від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 Велика Палата Верховного Суду зазначала, що зменшення судом заявлених до стягнення штрафних санкцій чи відсотків, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, є правом, а не обов'язком суду і може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та наданих учасниками справи доказів.

Задля усунення сумнівів скаржника у правильності застосування судом першої інстанції у цій справі приписів статті 625 ЦК України і відсутності у суду права зменшення заявлених до стягнення розмірів інфляційних втрат і 3 % річних, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що 3 % річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, і він не підлягає зменшенню судом, а компенсація кредитору інфляційних втрат є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг, вони не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, а входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу, а тому також не можуть бути зменшені.

Оскільки у цьому контексті (стосовно відсутності права суду зменшувати розмір інфляційних втрат і 3 % річних) правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 є останнім.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення трьох процентів річних.

Щодо оскарження додатковго рішення господарського суду міста Києві від 10.12.2025 у справі №910/4665/25.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим додатковим рішенням в апеляційній скарзі просив скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2025 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Крім того, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Колегія судів також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Таким чином, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічний висновок, викладений у висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Місцевим господарським судом встановлено, що на підтвердження здійснених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до заяви було додано копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №01 від 03.01.2025; Акт №2 прийому-передачі наданих послуг правової допомоги від 24.07.2025 за Договором №01 від 03.01.2025; Додаткової угоди №2 від 29.04.2025 до Договору про надання правової допомоги №01 від 03.01.2025; детальний опис наданих послуг правової допомоги по справі №910/4665/25; платіжна інструкція №169 від 02.05.2025, №275 від 24.07.2025.

03.01.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЖІ ПІ СОЛАР" та адвокатом Чевердою О.В. укладено Договір про надання правової допомоги №01, згідно п. 1.1 якого, адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клієнту правовому допомогу щодо: надання правової інформації, консультації і роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв,скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства; представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного, кримінального та конституційного судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах нотаріату, органах Національної полції України, прокуратури, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної фіскальної служби України та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, Міністерства юстиції України тощо з будь яких питань.

Клієнт зобов'язаний оплачувати витрати Адвоката, необхідні для виконання його обов'язків за цим Договором; підписати акт приймання-передачі адвокатських послуг протягом трьох днів з моменту отримання. Якщо протягом п'яти днів зауважень по вказаному акту не надійшло, він вважається підписаним.

Оплата за надані послуги та порядок її здійснення визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього Договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до Договору, який набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками Сторін (п. 4.1 Договору).

Оплата підлягає перерахуванню Клієнтом на розрахунковий чи картковий рахунок Адвоката (п. 4.2 Договору).

У разі, якщо сума наданих послуг та порядок оплати не буде узгоджений між Адвокатом та Клієнтом у додатковій угоді, то Адвокат надає правову допомогу Клієнту безкоштовно (п. 4.3 Договору).

В підтвердження обставин надання правової допомоги до матеріалів справи надано Акт № 2 прийому-передачі наданих послуг правової допомоги від 24.07.2025, відповідно до якого були надані та продовжують надаватися клієнту наступні послуги правової допомоги: розроблено правову позицію захисту прав та інтересів Клієнта, аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики (попередніх судових рішень та постанов), формування доказів (розрахунків), надання юридичних консультацій; підготовлено (складено) та подано до Господарського суду міста Києва позовну заяву у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу електроенергії за "зеленим" тарифом; складено та за необхідністю продовжують складатися процесуальні документи (відповідь на відзив, заяви (клопотання), письмові пояснення тощо; аналіз судової практики здійснюється постійно; судові засідання забезпечуються.

Загальна суму винагороди (гонорару) за надані послуги складає 40 000 грн.

Сторони також уклали Додаткову угоду №2 від 29.04.2025, відповідно до якої, зокрема Оплата послуг здійснюється протягом 1-го банківського дня з моменту виставлення рахунку(ів) на оплату. Правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги (наданих послуг).

Відповідно до детального опису наданих послуг правової допомоги по справі №910/4665/25 адвокатом надані клієнту такі послуги:

- розробка правової позиції захисту прав та інтересів Клієнта, аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики (попередніх судових рішень та постанов), формування доказів (договорів, додаткових угод, актів, розрахунків тощо); надання юридичних консультацій - 10000,00 грн.;

- підготовка (складання) та подача до Господарського суду м. Києва позовну заяву про стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання згідно договору купівлі-продажу електроенергії за "зеленим" тарифом - 12000,00 грн.;

- складання процесуальних документів (відповідь на відзив, заяви (клопотання), забезпечення судових засідань - 10 000,00 грн;

- складання додаткових письмових пояснень, заперечень, тощо - 8000,00 грн.

Послуги надавались адвокатом Чевердою Ольгою Віталіївною, яка діє на підставі Договору про надання правничої допомоги №01 від 03.01.2025.

Колегія суддів зазначає, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Як встановлено судом першої інстанції, представником відповідача 01.09.2025 через систему "Електронний суд" було подано заперечення на клопотання про стягнення судових витрат, та 14.11.2025 через систему "Електронний суд" подано додаткові пояснення до заперечення на клопотання про стягнення судових витрат. Відповідач зазначив, що розмір заявлених витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки справа, що розглядається, не є складною в розумінні п. 1 ч. 4 ст. 126 ГПК України з огляду на фактичні обставини справи, а також судову практику, яка сформувалася під час вирішення спорів, пов'язаних зі стягнення заборгованості за вироблену електричну енергію перед виробниками за "зеленим тарифом", отже, обсяг доказів у справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним. Представник відповідача зазначив, що станом на сьогоднішній день, судами розглянуто понад 400 справ зазначеної вище категорії. Судові рішення по вказаним справам є відкритими та наявні в публічному доступі. Відтак, справа, що розглядається, є типовою для сторін.

Відповідач просив суд у задоволенні заяви ТОВ "ДЖІ ПІ СОЛАР" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" витрат на професійну правову допомогу відмовити.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно врахував доводи відповідача про те, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн є неспівмірними із складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), враховуючи, що за своєю категорією вказана справа не є складною та об'ємною, не потребує дослідження великої кількості доказів, розрахунки суми боргу та відповідних нарахувань не є складними, судова практика з аналогічних справ є сталою; спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності; у спорах такого характеру, за відсутності протиріч між наявними у справі документами щодо факту невиконання зобов'язання та нарахування 3% річних та інфляційних втрат, судова практика є сталою; застосування великої кількості законів та підзаконних актів спірні правовідносини не передбачають; матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Крім цьго, потрібно врахувати те, що позивачем не зазначено, які саме заяви (клопотання), додаткові письмові пояснення, заперечення, тощо надавалися клієнту адвокатом у справі.

Суд першої інстанції також вірно взяв до уваги, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи за аналогічними предметами спору, правова позиція представника позивача викладена у позовній заяві №910/4665/25 аналогічна правовим позиціям у справах №910/2178/25, 910/184/25, а тому нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося, тому адвокат відповідно, був обізнаний у справі з усіма деталями, що з неї випливають. Отже підготовка цієї справи до розгляду в суді першої інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи. З огляду на вказане, суд першої інстанції, врахував схожість за змістом спірних відносин, дійшов вірного висновку, що необхідна підготовка до розгляду справи у суді першої інстанції, зокрема, розробка правової позиції захисту прав та інтересів Клієнта, аналіз фактичних обставин справи, аналіз судової практики, формування доказів, надання юридичних консультацій, яка потребувала значних витрат часу представника, не відповідає критеріям реальності, необхідності, пропорційності та розумності.

Відтак, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що виходячи з приписів чинного господарського процесуального законодавства стосовно необхідності розподілу судових витрат пропорційно задоволених вимог, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи № 910/4665/25, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, а також те, що обставини справи свідчать, що справа є не складною, типовою і підготовка до її розгляду не потребувала аналізу великої кількості доказів та законодавства, значних затрат часу та правових знань, розмір компенсації витрат на професійну правничу допомогу адвоката підлягає до стягнення з відповідача в сумі 4 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом апеляційної інстанції без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2025 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2025 у справі №910/4665/25 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова підписана 16.03.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

Л.Г. Сітайло

Попередній документ

134918791

Наступний документ

134918793

Інформація про рішення:

№ рішення:	134918792
№ справи:	910/4665/25
Дата рішення:	10.03.2026
Дата публікації:	19.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Направлено до апеляційного суду (16.02.2026)
Дата надходження:	14.04.2025
Предмет позову:	стягнення 4 412 486,68 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

21.05.2025 11:15	Господарський суд міста Києва
11.06.2025 15:45	Господарський суд міста Києва
16.07.2025 15:30	Господарський суд міста Києва
06.08.2025 15:30	Господарський суд міста Києва
10.09.2025 14:15	Господарський суд міста Києва
22.10.2025 12:00	Господарський суд міста Києва
19.11.2025 15:00	Господарський суд міста Києва
10.03.2026 14:00	Північний апеляційний господарський суд