Постанова від 04.03.2026 по справі 1/Б-294

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2026 р. Справа №1/Б-294(921/548/25)

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

за участю секретаря судового засідання Гуньки О.П.

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно" б/н від 11.12.2025 (вх. №01-05/3685/25 від 12.12.2025)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2025 (суддя Охотницька Н.В., повне рішення складено 25.11.2025)

у справі №1/Б-294 (921/548/25)

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях, вул. Василіянок, буд. 48, м. Івано-Франківськ, 76019

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

- Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, вул. Лесі Українки, 6, м. Тернопіль, 48100;

- Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, вул. Родини Барвінських, 10, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Відкритого акціонерного товариства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", вул. Текстильна, 18, м. Тернопіль, 46010

про визнання укладеною Додаткової угоди №1 до Договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль

за участю представників:

від апелянта (відповідача): адвокат Монташевич К.В. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)

від позивача: представник Ткач Р.М. (в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів)

від третіх осіб: не з'явились

Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2025 у справі №1/Б-294 (921/548/25) позов задоволено; визнано укладеною між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях та Відкритим акціонерним товариством «Тернопільське об'єднання «Текстерно» додаткову угоду №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль в редакції, викладеній в резолютивній частині рішення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2025 у справі №1/Б-294 (921/548/25), прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.12.2025 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді - Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк на подання відзиву до 16.01.2026, призначено розгляд справи на 21.01.2026.

13.01.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх. №01-04/307/26), в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 відкладено розгляд справи на 04.03.2026.

В судовому засіданні 04.03.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив оскаржене рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представниця позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечила, просила залишити оскаржене рішення без змін.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, явки представників в судове засідання не забезпечили, хоча були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін, з огляду на таке.

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог, заперечень відповідача та рішення суду першої інстанції.

В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа №1/Б-294 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Альтаір» про банкрутство Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно». Боржник перебуває в процедурі санації.

В межах цієї справи, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовом до ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль, в редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до статутного капіталу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» не увійшло, але залишилося на його балансі державне майно, а саме: захисні споруди цивільного захисту.

З метою забезпечення збереження цих захисних споруд, 24.03.2020 між позивачем, як органом управління, та відповідачем, як зберігачем, укладено договір №1 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль. Договір був погоджений Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області та Управлінням з питань цивільного захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, строком дії до 24.03.2025.

Враховуючи те, що 24.03.2025 договір припиняв свою дію, у відповідності до пункту 7.4 договору, позивач з листом від 19.03.2025 №11-112-00370 направив відповідачу підписану зі сторони органу управління та погоджену Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової адміністрації, додаткову угоду, в якій запропонував внести зміни лише до пункту 7.2 Розділу 7 «Дія Договору», виклавши його у такій редакції: «Строк дії цього договору продовжено з 25 березня 2025 року по 24 березня 2030 року включно».

Однак, відповідач безпідставно ухиляється від підписання такої додаткової угоди.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що не відмовляється від підписання договору, однак наполягає на необхідності внесення ряду корективів в текст договору з метою належного обслуговування сховищ, зокрема і тих, що знаходяться у відчужених відповідачем будівлях.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, під час розгляду справи в суді першої інстанції правом на подання письмових пояснень по суті спору не скористалося.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної державної (військової) адміністрації, у письмових поясненнях позовні вимоги підтримав та просив врахувати, що споруди фонду захисних споруд цивільного захисту мають утримуватись та експлуатуватись у стані, що дозволяє привести їх у готовність до використання з призначенням у визначені законодавством терміни, а утримання об'єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється балансоутримувачем.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, врахував приписи Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку №138, яким передбачено обов'язкову форму використання захисних споруд, які є державною власністю та передані на баланс відповідача (після закінчення приватизації), не інакше як шляхом укладення договору зберігання захисної споруди, та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях про визнання укладеною додаткову угоду №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль в редакції, наведеній у позовній заяві.

Узагальнені доводи апелянта (відповідача) та заперечення позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням вимог матеріального права, не відповідає обставинам справи, на підтвердження чого апелянт покликається на такі доводи:

- виходячи з аналізу положень законодавства стосовно укладення господарських договорів, така умова, як пряма вказівка щодо обов'язковості укладення договору, має бути встановлена саме законом в буквальному сенсі цього слова, а не підзаконним нормативно-правовим актом;

- жодним законом, в тому числі і кодифікованим (кодексом) не встановлено прямої вказівки щодо обов'язковості укладення між уповноваженим органом управління захисної споруди та її балансоутримувачем договору про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони);

- вказаними в позовній заяві і рішенні суду нормативно-правовими актами було врегульовано правовідносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, пожеж та інших небезпечних подій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту тощо; при цьому, норми цих законів не містять обов'язку укладати договір про безоплатне зберігання захисних споруд між балансоутримувачем захисної споруди та власником;

- нормами Кодексу цивільного захисту України також не передбачено обов'язку укладати договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту між підприємством, на балансі якого перебуває дане майно, та власником цього майна;

- відповідно до ст. 6, п. 16-1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» зазначено, що уповноважені органи управління передають на договірних засадах державне майно (у тому числі за договором безоплатного зберігання), однак, зазначена норма вказує на необхідність досягнення домовленості між сторонами задля укладення договору, а не на безумовну обов'язковість укладення договору;

- приписами ч.1 ст.7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» від 03.03.98 №147/98-ВР визначено, що з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти, як захисні споруди цивільного захисту, у тому числі ті, що перебувають у складі об'єктів незавершеного будівництва;

- позивач прийняв рішення про обрання способом управління державним майном укладення договору безоплатного зберігання, однак не дотримався при цьому вимог п. 1.4.1. Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яким визначено, що якщо відповідне державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4, відтак відсутні підстави вважати обраний позивачем спосіб управління державним майном, яке не увійшло до статутного капіталу відповідача, а саме передачу майна відповідачу на умовах типового договору безоплатного зберігання правомірним;

- наведені в рішенні суду норми законів не містять вказівки про обов'язковість укладення договору, а норми підзаконних актів не можуть встановлювати такої обов'язковості в принципі;

- помилковим є висновок суду про те, що наявність у Порядку № 138 (який є підзаконним нормативно-правовим актом) положень щодо необхідності укладення між уповноваженим органом управління захисної споруди та її балансоутримувачем договору про утримання (зберігання) захисних споруд є прямою вказівкою щодо обов'язковості укладення відповідного договору та породжує для відповідача обов'язок укласти договір про безоплатне зберігання захисної споруди цивільного захисту (цивільної оборони);

- суд не взяв до уваги посилання апелянта на положення п. 6 ч.1 ст.3 ЦК України (принципи добросовісності і справедливості) та п.7 ч.1 ст.92 Конституції України, згідно з яким правовий режим власності визначається виключно законами України;

- позов за своєю правовою суттю є вимогою про покладення витрат по утриманню майна на особу, яка не є власником цього майна;

- виникнення цивільного обов'язку утримання чужої речі не може відбутись із посиланням на «перебування на балансі», оскільки це посилання є нікчемним, адже закони України про власність не передбачають такого правового статусу, його змісту та його режиму;

- посилання позивача на відсутність в нього повноважень на здійснення капітального ремонту споруд цивільного захисту є безпідставним, оскільки вказані сховища перебувають у власності Фонду з усіма відповідними правовими наслідками згідно положень чинного законодавства України про власність;

- ст. 322 ЦК України передбачено обов'язок власника утримувати майно, що йому належить, жоден закон чи підзаконний акт в сфері цивільного захисту не нівелює та не може суперечити Конституції України та Цивільному кодексу України, відтак, позивач помилково посилається на Положення про Регіональне відділення фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, затверджене наказом ФДМУ, оскільки таке положення є актом, що має нижчу юридичну силу;

- Кодексом з цивільного захисту України, що також має вищу юридичну силу, аніж внутрішні положення ФДМУ, передбачений обов'язок власника утримувати споруди цивільного захисту;

- Кодексом з цивільного захисту України та Порядком 138 не встановлено вимог щодо укладення договору зберігання майна саме на безоплатній основі, така норма встановлена лише внутрішнім наказом ФДМУ, що свідчить про відсутність законодавчих вимог для укладення саме безоплатних договорів;

- суд зазначив, що ПП «Коммед» не є власником або балансоутримувачем сховищ № 72013, 72012, і не врахував доводи відповідача стосовно неможливості продовження терміну дії договору на тих ж умовах, однак з моменту відчуження підприємство регулярно наголошувало власнику сховищ - ФДМУ, що після відчуження апелянт не має змоги виконувати умови договору зберігання належним чином, оскільки споруди цивільного захисту перебувають на території іншого підприємства, з усіма відповідними наслідками;

- відповідальна особа ВАТ «Текстерно» змушена кожного разу ставити до відома нових власників про необхідність проводити роботи, перевіряти інженерні мережі тощо, оскільки водопостачання та водовідведення, електропостачання сховищ та інше безпосередньо пов'язане з водопостачанням та водовідведенням, електропостачанням іншої юридичної особи;

- підприємство не може здійснювати безперервний нагляд за спорудами цивільного захисту, як цього вимагає Закон, оскільки будь-які роботи необхідно узгоджувати з власниками приміщень тощо;

- такі ускладнення при здійсненні зберігання споруд Цивільного захисту суперечать чинному законодавству, тому в жовтні 2024 року ВАТ «Текстерно» направило лист позивачу з пропозицією передати сховища 72012 та 72013 на зберігання відповідним особам - власникам нерухомого майна, однак такий лист залишився без реагування;

- ВАТ «Текстерно» не має повноважень стосовно передачі сховищ на зберігання іншим особам, тому запропонувало власнику вчинити вказані дії, які позивач неодноразово ігнорував;

- саме ФДМУ як власник повинен нести правову відповідальність за бездіяльність стосовно належного управління спорудами цивільного захисту, а не третя особа ВАТ «Текстерно»;

- відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та П(с)БО 7 «Основні засоби», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 27.04.2000 за № 92, сховища не можуть обліковуватись та перебувати на балансі підприємства, відповідно, ВАТ «Текстерно» не є їх балансоутримувачем; ці сховища обліковуються на позабалансовому субрахунку 023;

- в запропонованій позивачем редакції договору не міститься правомірного тлумачення балансу і обліку споруд цивільного захисту;

- помилковим є посилання суду першої інстанції на те, що ВАТ «Текстерно» ухилялося від укладення правочину, оскільки, незважаючи на те, що на думку апелянта, укладення таких договорів не є обов'язковим, але зважаючи на суспільно-політичну ситуацію та необхідність підтримання держави в момент збройної агресії російської федерації, підприємство запропонувало укласти договір, однак наголосило на необхідності дотримання законодавства і базового узгодження пунктів договору; проте і позивач, і суд проігнорували цей факт;

- між сторонами має бути укладено договір зберігання, умови якого регулюються Главою 66 ЦК України

- сховища цивільного захисту згідно з актом прийому-передачі до договору вже були передані ВАТ «Текстерно» в непридатному стані (72040 та 72041) і обмежено придатному стані (сховища 72013, 72012) та фактично підприємство зобов'язане лише не допускати погіршення стану цих об'єктів, що і здійснювалось, ВАТ «Текстерно» змінило деякі пункти договору і виклало їх в проекті договору у новій редакції задля відповідності зазначеному;

- на момент завершення процесу приватизації ніяких законодавчих чи інших вимог до стану об'єктів, які не ввійшли до статутного капіталу товариства Фондом держмайна України не висувалось і підприємство до підписання договору зберігання ніяких зобов'язань на себе по утриманню державного майна не брало, хоч і по сьогоднішній день несе фінансові витрати у вигляді податку на землю, на якій розташоване сховище, часткового відновлення гідроізоляції, витрат на освітлення, установку захисних металічних решіток на входах у сховище та інших трудових та фінансових витрат;

- ці об'єкти не знаходиться на балансі у підприємства, є об'єктом державної власності, та обліковується підприємством на позабалансовому рахунку; умови договору та сама суть правовідносин покладають лише обов'язок зберігати сховища в тому стані, в якому вони були передані зберігачу, що і було виконано підприємством і що пропонується в проєкті договору;

- ВАТ «Текстерно» не є ані власником, ані балансоутримувачем, ані користувачем сховищ №72040, №72041, №72012 та №72013 які, крім того, ніколи не використовувалися, не використовуються і не плануються до використання у господарській діяльності, ВАТ «Текстерно» ніколи не отримувало економічні вигоди від використання цих об'єктів;

- утримання захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням здійснюється їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів (частина восьма статті 32 КЦЗ України);

- оскільки власником захисної споруди є позивач, а ВАТ «Текстерно» є лише зберігачем, то відсутні будь-які підстави для покладання на підприємство обов'язків щодо капітального ремонту споруд цивільного захисту;

- законодавчі акти не визначають черговості відповідальності або пріоритет відповідальності між власником, користувачем та балансоутримувачем сховищ, таким чином, ВАТ «Текстерно», яке немає ані права володіння, ані права користування, ані права розпорядження спорудами № 72040 та 72041, наполягає на тому, що запропонований проєкт договору повністю відображає суть правовідносин і чітко розмежовує права та обов'язки сторін, на відміну від договору, який пропонує продовжити позивач;

- керуючий санацією відповідача, враховуючи особливий період та суспільну необхідність, неодноразово зверталася до власника майна - Фонду держмайна та до органів місцевого самоврядування з пропозицією профінансувати ремонт сховищ та зазначала, що у підприємства немає коштів для проведення ремонту захисних споруд, проте жодної допомоги отримано не було, при цьому ВАТ «Текстерно» вже багато років перебуває у вкрай важкому фінансовому становищі;

- Фонд держмайна є не лише власником спірного сховища, а й одним з найбільших акціонерів ВАТ «Текстерно», що володіє 25% акцій та є учасником справи про банкрутство, тому цілком обізнаний про реальний фінансовий стан відповідача і що останнє не лише не отримує прибутку, а є збитковим та значною мірою залежить саме від інвестора, залученого в межах процедури санації;

- Фонд держмайна не лише жодного разу не звертався до ВАТ «Текстерно» до моменту введення воєнного стану з будь-якими претензіями як до зберігача майна, а й не вносив жодних пропозицій чи зауважень до плану санації щодо необхідності пошуку та залучення коштів для відновлення або ремонту спірного сховища;

- враховуючи військовий стан і потребу в укритті населення, власник майна - Фонд держмайна, органи державної влади і місцевого самоврядування також повинні вживати реальних заходів для відновлення сховищ;

- підприємство не ухилялося від укладення договору зберігання споруд цивільного захисту, а лише намагалося укласти правочин, норми якого відповідали б чинному законодавству України та існуючим правовідносинам між підприємством та ФДМУ;

- відповідно до п. 7.2 Договору, дія договору закінчується 24 березня 2025 року, і жодних застережень стосовно необхідності додаткових умов для припинення його дії не зазначено;

- не існує жодної імперативної вимоги стосовно того, що договір зберігання споруд цивільного захисту повинен бути ідентичним із примірним договором, в свою чергу Господарське і Цивільне законодавство допускає внесення змін в примірні договори, відтак апелянт на погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність продовження строку дії договору на тих ж умовах.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в оскаржуваному рішенні, та наводить такі аргументи на спростування доводів апелянта:

- в Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна обліковуються захисні споруди цивільного захисту - будівля складу УТМ - 1 (сховище №72040 - площею 919,0 кв.м., сховище №72041 - площею 907,6 кв.м.), будівля складу УТМ - 2 (сховище №72013, площею 553,9 кв.м.) та підвал УТМ - 2 (сховище №72012, площею 589,6 кв.м., разом з майном спеціального призначення), що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль, балансоутримувачем зазначених об'єктів є ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно»;

- об'єкти цивільного захисту не увійшли до статутного капіталу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», але залишилися на балансі Товариства внаслідок приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Тернопільське об'єднання «Текстерно»;

- пунктом 5.1. Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, затвердженого в новій редакції згідно наказу Фонду державного майна України №708 від 18.04.2023, Регіональне відділення наділене повноваженнями щодо прийняття рішень про подальше використання державного майна (крім носіїв секретної інформації), що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, здійснення вибору та забезпечення способу та умов подальшого використання державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, в межах чинного законодавства;

- накази Фонду державного майна України, видані у межах його повноважень, є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та громадянами;

- спільним наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 №908/68, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707, затверджено Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, відповідно до п.п.5 п.1.4. якого одним із способів управління таким майном є передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання відповідно до вимог законодавства;

- у разі обрання того чи іншого способу управління він є обов'язковим до виконання юридичними та фізичними особами;

- використання та утримання споруд цивільного захисту регламентує постанова Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017, якою затверджено Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (Порядок №138); у п.13 Порядку №138 визначено, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд;

- враховуючи вимоги вищезазначених нормативно-правових актів, та те, що предметом договору № 1 від 24.03.2020 про безоплатне зберігання є захисні споруди цивільного захисту, позиція скаржника, що Регіональне відділення при обранні способу управління мало дотримуватися черговості способів управління, що визначенні пунктом 1.4 Положення про управління, є очевидно помилковою та спростовує твердження скаржника про відсутність в останнього обов'язку укладення договору зберігання об'єктів цивільного захисту на безоплатній основі;

- твердження відповідача про те, що захисні споруди не перебувають на його балансі не відповідають дійсності, адже відповідно до абз.3 п.3 розділу ІІІ Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213, облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, які є державною або комунальною власністю та не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) господарськими організаціями (крім державних (казенних) та комунальних підприємств), ведеться відповідно на рахунках 10 «Основні засоби» й 11 «Інші необоротні матеріальні активи» на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності;

- Порядок №138, який є спеціальним галузевим нормативно-правовим актом, що регулює вузьку групу правовідносин, котрі виникають в сфері створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, передбачає лише одну форму використання захисних споруд цивільного захисту після приватизації державних підприємств - укладення договорів про утримання (зберігання) захисних споруд, альтернативні варіанти Порядком №138 для захисних споруд цивільного захисту не передбачені; при цьому, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №582 від 25.08.2009 затверджено типову форму Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Фактичні обставини справи, правильно встановлені судом першої інстанції.

Під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» до статутного капіталу ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» не увійшло, але залишилося на його балансі державне майно, а саме: захисні споруди цивільного захисту будівля складу УТМ 1 (сховище №72040 - площею 919,0 кв.м, сховище №72041 - площею 907,6 кв.м), будівля складу УТМ 2 (сховище №72013, площею 553,9 кв.м) та підвал УТМ 2 (сховище №72012, площею 589,6 кв.м, разом з майном спеціального призначення), що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м.Тернопіль.

Зазначені об'єкти права державної власності (захисні споруди цивільного захисту) обліковуються в Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна (відповідний Витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна із зазначенням як балансоутримувача ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" долучено до матеріалів справи ).

Сховище №72012, загальною площею 589,6 кв.м, розташоване за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, належить до державної форми власності, власником сховища є Регіональне відділення фонду державного майна України по Тернопільській області, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32270372 від 15.01.2015 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №32270306 від 15.01.2015.

Зазначена захисна споруда №72012 вбудована у будівлю, що належить ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно» в мирний час не використовувалась, введена в експлуатацію 4 червня 1976 р., що підтверджується технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) від 23.05.2012, паспортом захисної споруди цивільного захисту сховища (протирадіаційного укриття) №72012 від 27.05.2019, обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту.

Сховище №72013, загальною площею 553,9 кв.м, розташоване за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, належить до державної форми власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32237552 від 15.01.2015 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №32237484 від 15.01.2015.

Зазначена захисна споруда №72013 вбудована у будівлю, що належить ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», введена в експлуатацію 4 червня 1976 р., що підтверджується технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) від 26.11.2012, паспортом захисної споруди цивільного захисту сховища (протирадіаційного укриття) №72013 від 27.05.2019, обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту.

Сховище №72040, загальною площею 919 кв.м, розташоване за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, належить до державної форми власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32232713 від 15.01.2015 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №32232620 від 15.01.2015.

Зазначена захисна споруда №72040 вбудована у будівлю, що належить ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», введена в експлуатацію 29 вересня 1977р., що підтверджується технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) від 26.11.2012, паспортом захисної споруди цивільного захисту сховища (протирадіаційного укриття) №72040 від 27.05.2019, обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту.

Сховище №72041, загальною площею 907,6 кв.м, розташоване за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, належить до державної форми власності, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень №32288835 від 16.01.2015 та свідоцтвом про право власності на нерухоме майно №32288688 від 16.01.2015.

Зазначена захисна споруда №72041 вбудована у будівлю, що належить ВАТ «Тернопільське об'єднання «Текстерно», введена в експлуатацію 29 вересня 1977р., що підтверджується технічним паспортом на захисну споруду цивільного захисту (цивільної оборони) від 26.11.2012, паспортом захисної споруди цивільного захисту сховища (протирадіаційного укриття) №72041 від 27.05.2019, обліковою карткою захисної споруди цивільного захисту.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.07.2013 у справі №3/5/921/22/13 зобов'язано ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" укласти з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

В подальшому, 17.02.2014 між ВАТ "ТО Текстерно" (зберігач) та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (орган управління) укладено договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), у відповідності до умов якого орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання майна: підвал, УТМ-2, будівля складу УТМ-1, будівля складу УТМ-2, обладнання та майно по вул. Текстильна, 18 в м. Тернополі, протягом строку дії цього договору (до 01 вересня 2015 року).

Також, 17.02.2014 сторони підписали акт приймання-передачі №10 до вказаного договору, в якому щодо оцінки стану майна зазначено: задовільний, захисні споруди обмежено готові.

Додатковими угодами від 01.09.2015, від 02.09.2016, від 29.08.2017 та від 31.08.2018 строк дії договору було продовжено до 01.09.2019.

24.03.2020 між ВАТ Тернопільське об'єднання "Текстерно" і Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях укладено договір про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту.

Відповідно до п.1.1. цього договору, орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, 72013, 72040, 72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль (надалі - майно), яке не увійшло до статутного капіталу зберігача та обліковується на його балансі, протягом строку дії цього договору. Склад, балансова (залишкова) вартість та стан майна визначається в акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п.1.2., п.1.3. договору сторони виходять із того, що зберігач при здійсненні зберігання майна, що є предметом договору, дотримується обмежень щодо користування і розпорядження майном, відповідно до цього договору.

Зберігач здійснює зберігання майна безоплатно, витрати зберігача на зберігання майна органом управління не відшкодовуються.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що зберігач зобов'язаний:

- прийняти від органу управління на зберігання майно, зазначене у акті приймання-передачі; майно обліковувати відповідно до Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та/або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за №1363/13237 та на вимогу органу управління надавати звіт про його стан та використання (п.2.1.1.);

- вживати всіх необхідних заходів для забезпечення зберігання та утримання майна протягом строку зберігання та підтримки його у постійній готовності до використання за призначенням, згідно з вимогами нормативних документів (п.2.1.2.);

- нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, переданого на зберігання зберігачеві, відповідно до цього договору та чинного законодавства України, з моменту отримання майна від органу управління до моменту його повернення (п.2.1.3.);

- не допускати використання переданого йому органом управління майна як заставу, продавати або відчужувати їх іншим способом (п.2.1.4.);

- зберігач не має права передавати майно, вказане у цьому договорі, у користування третім особам (п.2.1.5);

- утримувати передане йому майно на умовах Договору та відповідно до Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 09 липня 2018 року №579 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2018 року №879/32331 (п.2.1.6.);

- надавати безперешкодний доступ на свою територію та до майна представників органу управління та органів виконавчої влади (територіальні органи ДСНС, структурні підрозділи з питань надзвичайних ситуацій місцевої державної адміністрації (органу місцевого самоврядування), уповноважених здійснювати контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо стану готовності захисних споруд та утримання їх у належному стані, а також збереження майна (п.2.1.7);

- повернути майно органу управління за першою вимогою останнього, навіть якщо передбачений договором строк не закінчився; майно має бути повернуто у такому стані, в якому воно було прийнято на зберігання з урахуванням його нормативного зносу передбаченому для даного виду майна, що відповідає вимогам нормативно-правових актів (п.2.1.8.).

Водночас, відповідно до п.2.2. договору зберігач має право: надавати пропозиції органу управління щодо зміни умов зберігання майна; у разі небезпеки втрати, нестачі або загрози пошкодження майна, вживати вичерпних заходів щодо його збереження та утримання; приймати рішення з питань утримання, відновлення та ремонту майна, якщо вони не суперечать вимогам цього договору та вимогам нормативно-правових документів.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що орган управління зобов'язаний:

- передати зберігачеві майно, зазначене в акті приймання-передачі, що є додатком до цього договору, на зберігання не пізніше, ніж через 15 календарних днів після набрання чинності цим договором (п.2.3.1.);

- здійснювати контроль за виконанням зберігачем вимог нормативних документів, цього договору щодо зберігання переданого йому майна (п.2.3.2.);

- надавати, разом із територіальними органами ДСНС, структурними підрозділами органів виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій, методичну допомогу зберігачу у здійсненні ним заходів щодо зберігання переданого йому майна (захисної споруди, їх інженерно-технічного та спеціального обладнання, засобів зв'язку) та утримання його у належному стані (п.2.3.3.);

Відповідно до п.2.4. договору орган управління має право: у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини); у разі погіршення стану та ефективності використання майна вимагати від зберігача вжиття заходів щодо усунення недоліків, які виникли при зберіганні; вимагати відшкодування збитків, завданих втратою або пошкодженням майна, за рахунок зберігача відповідно до законодавства; отримувати від зберігача звітність про майно, що зберігається, та його стан.

Згідно з п.3.1. договору зберігач не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Даний договір не є підставою для використання зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб. Зберігач, відповідно до вимог Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138, може використовувати захисну споруду для господарських, культурних і побутових потреб у мирний час за умови приведення її у готовність до використання за призначенням у строк, визначений паспортом захисної споруди, але не більше 12 годин.

Зберігача повідомлено про усі властивості переданого йому майна, особливості його зберігання та утримання (п.3.5 договору).

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 договору, у разі порушення вимог договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Зберігач несе відповідальність за збереження, утримання і цілісність майна з моменту передачі майна на зберігання і до моменту його повернення органу управління. У разі втрати (нестачі) або пошкодження майна (його частини), яке передане на зберігання, зберігач повинен відшкодувати органу управління всі пов'язані з цим збитки та відновити стан майна для подальшого належного використання за цільовим призначенням.

Згідно з п. 4.3. договору якщо внаслідок пошкодження майна (інженерно-технічного та спеціального обладнання захисної споруди, засобів зв'язку тощо) його якість змінилась настільки, що воно не може бути використано за первісним призначенням, орган управління має право відмовитись від нього і вимагати від зберігача відшкодування його вартості.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що усі спори, які виникають щодо цього договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

У розділі 7 "Дія договору" сторони узгодили таке:

- договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, а також погодження уповноваженими державними органами (територіальний орган ДСНС, структурний підрозділ з питань надзвичайних ситуацій місцевої державної адміністрації (органу місцевого самоврядування);

- строк дії договору починається з моменту, визначеного у пункті 7.1 цього договору та закінчується 24.03.2025 (п.7.2 );

- сторони можуть продовжувати строк дії договору на тих же умовах на новий визначений строк після закінчення строку дії цього договору (п. 7.4 );

- якщо інше прямо не передбачено цим договором або чинним законодавством України, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додаткової угодою до цього договору (п.7.5 );

- зміни, внесені до цього договору, набирають чинності з моменту підписання сторонами додаткової угоди, погодженої у порядку, передбаченому цим договором (п.7.6).

24.03.2020 сторони підписали акт приймання-передачі за договором про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, №72013, №72040, №72041 (у тому числі інженерно-технічне та спеціальне обладнання), що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль, згідно з яким орган управління передав на строкове зберігання зберігачу - сховища з обліковими №72012 (місткість 600 чоловік, рік введення в експлуатацію 1976), сховище №72013 (місткість 600 чоловік, рік введення в експлуатацію 1976), сховища №72040 та №72041 (місткість 900 чоловік, рік введення в експлуатацію 1975). Оцінка стану: сховища №72012 та №72013 - наявні, обмежено готові до прийняття осіб, що укриваються; сховища №72040 та №72041 не готові до прийняття осіб, що укриваються.

Таким чином, строк дії договору закінчується 24.03.2025.

Матеріали справи не містять доказів того, що зберігач повернув захисних споруди цивільного захисту органу управління після закінчення дії договору.

Впродовж договірних правовідносин орган управління проводив перевірки стану ефективного використання, утримання та збереження державного майна.

Зокрема, в актах перевірки стану ефективного використання, утримання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", створеного в процесі приватизації, але перебуває на його балансі від 23.11.2020, від 27.09.2022 та від 25.02.2025 зазначено, що сховища №72040, №72041, №72013, №72012, за адресою м. Тернопіль, вул. Текстильна, 18, - наявні, знаходяться в незадовільному стані та потребують ремонту.

В актах перевірки від 23.11.2020 і від 27.09.2022 також зазначено пропозиції щодо заходів з усунення порушень, а саме: утримувати передане зберігачу майно на умовах договору №1 від 24.03.2020, після закінчення терміну дії договору про безоплатне зберігання продовжити його дію на таких самих умовах та на новий визначений строк; пропозиції щодо вибору способу управління та шляхів підвищення рівня утримання державного майна об'єкти державної власності передати на умовах договору про безоплатне зберігання.

В акті від 25.02.2025, серед іншого, встановлено порушення ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" вимог чинного законодавства щодо зберігання, утримання та використання захисних споруд цивільного захисту, утримання у справному стані засобів цивільного та протипожежного захисту, не допущення їх використання не за призначенням (п.15 та 22 ч.1 ст.20 Кодексу цивільного захисту України).

Також, в акті від 25.02.2025 зазначено, що ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" порушено абзац третій пункту 3 розділу III Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за №1363/13237, оскільки захисні споруди цивільного захисту - сховища №72012, №72013, №72040, №72041 повинні обліковуватись господарським товариством на бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби", а не на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному збереженні" .

Окрім того, акт від 25.02.2025 містить пропозиції щодо заходів, спрямованих на захист майнових інтересів держави та відшкодування збитків:

- ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" вжити необхідних заходів з метою приведення сховищ №72012, №72013, №72040, №72041 у готовність до використання згідно з вимогами чинного законодавства, зокрема: Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом МВС України №579 від 09.07.2018 та ДБН "Захисні споруди цивільного захисту";

- Управлінню забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області Регіонального відділення ФДМУ по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях, у разі потреби, звертатися до державних установ, організацій, органів місцевого самоврядування та правоохоронних органів з метою отримання необхідної інформації щодо захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, №72013, №72040, №72041 для прийняття в подальшому відповідних управлінських рішень, надання пропозицій та вжиття заходів, спрямованих на захист майнових інтересів держави та шляхів підвищення рівня утримання державного майна;

- ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" утримувати передане йому майно на умовах договору №1 від 24.03.2020 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, №72013, 72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль. Після закінчення терміну дії договору про безоплатне зберігання продовжити його дію на таких самих умовах та на новий визначений строк (згідно з п. 7.4 договору).

Також, 15.08.2023, 12.02.2024, 01.05.2024 та 21.10.2024 відповідно до пункту 1 глави 2 Розділу VI Вимог щодо утримання та експлуатації захисних споруд цивільного захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.07.2018 №579, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 30.07.2018 за №879/32331, в присутності керуючого санацією ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" Слободянюк Л.В., здійснювалась оцінка стану готовності захисних споруд цивільного захисту, про що складено відповідні акти оцінок.

Враховуючи те, що 24.03.2025 закінчувалась дія договору, у відповідності до пункту 7.4 Договору, Регіональне відділення листом від 19.03.2025 №11-112-00370 направило на адресу відповідача підписану зі сторони органу управління та погоджену Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової адміністрації, додаткову угоду №1 до договору, в якій запропонувало внести зміни до пункту 7.2 Розділу 7 "Дія договору", виклавши його у такій редакції: "Строк дії цього договору продовжено з 25 березня 2025 року по 24 березня 2030 року включно".

Листом від 27.03.2025 №01/162 ВАТ "Текстерно" повідомило Регіональне відділення, що отримало додаткову угоду до договору, однак підприємству необхідний час для опрацювання надісланої угоди та що юридична особа вживає всіх можливих заходів для якнайшвидшого розгляду цього питання.

02.04.2025 листом №01/165 відповідач надіслав органу приватизації для підписання свій проект договору №2 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72040, №72041, виключивши з предмета договору споруди №72012, №72013 та змінивши ряд умов договору. Зокрема, у вказаному проекті договору відповідач виключив сховища №72012 та №72013 та запропонував викласти пункти 2.1.6, 2.1.7, 2.3.4, 3.1, 3.4, 4.3 договору №1 від 24.03.2020 в іншій редакції.

У цьому листі ВАТ "ТО "Текстерно", серед іншого, повідомило, що в 2020 році товариством шляхом електронного аукціону в межах процедури банкрутства відчужено декілька об'єктів нерухомого майна разом із земельними ділянками. Відповідно, споруди цивільного захисту №72013 та №72012 є складовими відчужених об'єктів. Відтак, з моменту продажу, товариство не має повноцінного доступу до інженерних мереж та інфраструктури сховищ, оскільки останні перебувають на земельній ділянці та є складовою нерухомого майна, що належать іншій юридичній особі. Таким чином, підприємство не вбачає за можливе брати на себе зобов'язання щодо безоплатного зберігання майна, а саме споруд цивільного захисту №72013 та №72012, які перебувають в складі нерухомості, що належить іншій юридичній особі та доступ до якого утруднений.

Також, з урахуванням судових справ №500/5839/24 та №500/5511/24, ініційованих Фондом державного майна України та перебуванням ВАТ "ТО "Текстерно" на стадії процедури санації в межах справи про банкрутство №1/Б-294 через надзвичайно важкий фінансовий стан підприємства, відповідач зазначив, що укладений раніше договір №1 містить норми, які сьогодні не є актуальними та мають бути змінені. Зазначає, що на момент передачі для зберігання сховищ, власником яких є ФДМУ, останні були або в не готовому або в обмежено готовому стані. Для приведення сховищ у відповідність до чинного законодавства необхідні значні кошти, які в підприємства відсутні через важний фінансовий стан та значні кредиторські зобов'язання в процедурі банкрутства.

З огляду на наведене відповідач просив розглянути запропонований проект договору, підписати, завірити печатками та погодити його з відповідними державними органами, що уповноважені на таке погодження відповідно до вимог чинного законодавства України.

Зокрема, в надісланому позивачу проекті договору №2 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72040, 72041, відповідачем викладено ряд пунктів договору в такій редакції:

- "1.1. орган управління передає, а зберігач приймає на себе зобов'язання щодо зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72040, 72041, що знаходяться за адресою: м.Тернопіль, вул. Текстильна, 18 (надалі - майно) та обліковується на позабалансовому рахунку і не увійшло до статутного фонду Зберігача, протягом строку дії цього договору.

Майно, на момент передачі на зберігання за даним договором, перебуває в стані не готовому до використання за призначенням.

Склад, балансова (залишкова) вартість та стан майна визначається в акті приймання-передачі. що є невід'ємною частиною даного договору."

- "2.1.1. Прийняти від органу управління на зберігання майно, зазначене у акті приймання-передачі. Майно обліковувати на позабалансовому рахунку та щокварталу подавати до органу управління звіт про його стан та використання."

- "2.1.6. Утримувати передане йому майно на умовах договору та відповідно до вимог Цивільного кодексу України стосовно зберігання майна."

- "2.1.7. Надавати безперешкодний доступ на свою територію та до майна представників органу управління та органів виконавчої влади (територіальні органи МНС, місцевої державної адміністрації (органу місцевого самоврядування), уповноважених здійснювати контроль за виконанням вимог нормативних документів щодо стану збереження майна."

- Орган управління зобов'язаний:

"2.3.4. Здійснювати поточний та капітальний ремонт майна за власні кошти, в тому числі за допомогою третіх осіб або здійснювати фінансування таких робіт зберігачем, про що сторони мають укласти додаткову угоду до даного договору."

- "3.1. Зберігач не має права користуватись майном, яке йому передано на зберігання, не за цільовим призначенням. Даний договір не є підставою для використання зберігачем переданого йому майна для господарських, культурних та побутових потреб.

Зберігач, відповідно до вимог Порядку використання у мирний час захисних споруд цивільного захисту для господарських, культурних і побутових потреб, затвердженого Постановою Кабміну № 138 від 10.03.207р. може порушити питання щодо використання споруди цивільного захисту для господарських, культурних та побутових потреб."

- "3.4. Зняття захисних споруд з обліку Фонду захисних споруд здійснюється відповідно до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого Постановою Кабміну №138 від 10.03.2017р. та інших актів чинного законодавства.

Відчуження і списання іншого майна, переданого зберігачеві відповідно до цього договору, здійснюється у порядку, встановленому законодавством щодо відчуження майна, що належить державі."

- "4.3. У разі неповернення майна органу управління за першою вимогою, Зберігач повинен виплатити органу управління пеню (неустойку) у розмірі 0,5% вартості майна за кожний день затримки."

Розглянувши надісланий відповідачем договір №2, листом від 05.05.2025 №11-112-00621 Регіональне відділення повідомило, що такий не може бути підписаний органом управління, зазначило, що умови договору №1 від 24.03.2020 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, 72013, 72040, 72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль, є актуальними на цей час та відповідають вимогам чинного законодавства, а тому відмова ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" від подальшого продовження строку його дії свідчить про свідоме небажання товариства брати на себе зобов'язання, які передбачені чинним законодавством України щодо утримання і зберігання в належному стані державного майна за його належного обліку. Також запропонований проект договору №2 про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №7240, 72041 не відповідає законодавству у сфері цивільного захисту населення, а тому позивач наполягав припинити протиправні дії, пов'язані з неправомірним бухгалтерським обліком об'єктів цивільного захисту та підписати додаткову угоду №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту - сховищ №72012, 72013, 72040, 72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль.

Оскільки відповідач не підписав додаткову угоду №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях звернулось до суду з цим позовом до ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" про визнання судом вказаної угоди укладеною.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Фонд державного майна України" Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Положенням про регіональне відділення Фонду державного майна України (затвердженого наказом ФДМ України №678 від 15.05.2012) передбачено, що Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду. Фонд, регіональні відділення та представництва становлять єдину систему державних органів приватизації.

Завданням регіонального відділення є реалізація повноважень Фонду, зокрема державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності (п.3 Положення).

Відповідно до ст. 4 Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗ України) цивільний захист - комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Стаття 32 КЦЗ України встановлює, що до захисних споруд цивільного захисту належать:

1) сховище - герметична споруда для захисту людей, в якій протягом певного часу створюються умови, що виключають вплив на них небезпечних факторів, які виникають внаслідок надзвичайної ситуації, воєнних (бойових) дій та терористичних актів;

2) протирадіаційне укриття - негерметична споруда для захисту людей, в якій створюються умови, що виключають вплив на них іонізуючого опромінення у разі радіоактивного забруднення місцевості та дії звичайних засобів ураження.

Частиною 8 ст. 32 КЦЗ України передбачено, що утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.

Частиною 12 статті 32 КЦЗ України встановлено, що захисні споруди цивільного захисту державної та комунальної власності не підлягають приватизації (відчуженню).

Як було встановлено з матеріалів справи, захисні споруди цивільного захисту сховища №72040, №72041, №72013 та №72012, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль, є об'єктами права державної власності, обліковуються в Реєстрі державного майна, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств та Єдиному реєстрі об'єктів державної власності щодо державного майна.

Власником перелічених об'єктів є Регіональне відділення ФДМУ, водночас балансоутримувачем - ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно".

Твердження апелянта про те, що він не є балансоутримувачем захисних споруд та обліковує їх на позабалансовому рахунку бухгалтерського обліку не відповідає встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

Так, відповідно до Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, включення об'єктів до складу та виключення таких об'єктів з фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 10.03.2017 (з наступними змінами) (далі - Порядок №138), балансоутримувачі - це власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).

Відповідно до п.15 Порядку №138 сховища, протирадіаційні укриття, споруди подвійного призначення та первинні (мобільні) укриття обов'язково відображаються в документах бухгалтерського обліку відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Господарського кодексу України.

У Положенні про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій і Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства фінансів України з бухгалтерського обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України 19.12.2006 № 1213 (з наступними змінами) передбачено, що облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, які є державною або комунальною власністю та не ввійшли до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації) господарськими організаціями (крім державних (казенних) та комунальних підприємств), ведеться відповідно на рахунках 10 "Основні засоби" й 11 "Інші необоротні матеріальні активи" на окремих субрахунках третього порядку відповідних субрахунків із зазначенням належності до державної та/або комунальної власності. Операції, пов'язані з рухом таких активів, відображаються в кореспонденції з субрахунком 425 "Інший додатковий капітал". Нарахування амортизації на такі основні засоби та інші необоротні матеріальні активи (крім тих, що законсервовані в установленому порядку) відображається збільшенням витрат звітного періоду та суми зносу. Одночасно у сумі, пропорційній нарахованій амортизації визнається дохід, який відображається за дебетом субрахунку 425 "Інший додатковий капітал" та кредитом рахунку 74 "Інші доходи" (абзац третій пункту 3 розділу III ).

Слід взяти до уваги, що в акті перевірки стану ефективного використання, утримання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно", створеного в процесі приватизації, але перебуває на його балансі, від 25.02.2025 встановлено, що ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" порушено абзац третій пункту 3 розділу III Положення про порядок бухгалтерського обліку окремих активів та операцій підприємств державного, комунального секторів економіки і господарських організацій, які володіють та або користуються об'єктами державної, комунальної власності, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.12.2006 №1213 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2006 за №1363/13237, оскільки захисні споруди цивільного захисту - сховища №72012, №72013, №72040, №72041 повинні обліковуватись господарським товариством на бухгалтерському рахунку 10 "Основні засоби", а не на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному збереженні".

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції вказав, що питання правильності відображення відповідачем споруд цивільного захисту в бухгалтерському обліку (баланс/ позабаланс) не належить до предмету позову у цій справі, водночас навів мотиви відхилення таких доводів відповідача, що спростовує твердження апелянта про те, що суд не взяв до уваги доводів відповідача.

Слід врахувати, що приватизація державної частки орендного підприємства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", здійснювалась Фондом державного майна України в 1996 році.

Пунктом 20 Декрету Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 №26-92, яким затвердженого Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається (у редакції, чинній станом на дату приватизації), передбачалося, що протирадіаційні споруди відносилися до об'єктів, що не підлягали приватизації.

Таким чином, захисні споруди № 72012, № 72013, № 72040, №72041 - це об'єкти нерухомості, які не могли увійти до статутного капіталу ВАТ "Тернопільське об'єднання "Текстерно" внаслідок законодавчої заборони під час приватизації цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Тернопільське об'єднання "Текстерно", та залишилися на його балансі як державне майно.

Доводи апелянта про те, що на власника покладається утримання майна, належного йому на праві власності, а відтак саме позивач має обов'язок утримувати сховища, спростовуються тим, що відповідно до п.9 Порядку №138 утримання об'єктів фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Відтак постанови Кабінету Міністрів України є обов'язковими для виконання, що також передбачено у ст.117 Конституції України.

Власник майна - Регіональне відділення ФДМУ, у спірних правовідносинах не ухиляється від виконання передбаченого у ст.322 Цивільного кодексу України обов'язку утримувати майно, що йому належить, як помилково стверджує апелянт, а здійснює розпорядження державним майном у відповідності до визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку.

Відповідно до п. 1.3 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19.05.1999 №908/68) управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом (державні органи приватизації) способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів: забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю; сприяння підвищенню ефективності діяльності підприємств, зокрема - покращення фінансового стану господарських товариств, на балансі яких перебуває державне майно, яке не увійшло до статутних капіталів; наявність альтернативних (залежно від груп майна у межах чинного законодавства) способів забезпечення управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі; пріоритетність вибору способів управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, дотримання якого забезпечує надходження коштів до Державного бюджету України.

За змістом п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, способи управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі є такими:

1) здійснення приватизації відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна";

2) передача майна в оренду відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

3) передача майна у комунальну власність у порядку, передбаченому Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності";

4) передача майна до сфери управління органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482;

5) передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства;

6) списання об'єктів державної власності у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2007 № 1314;

7) передача в оренду, використання захисних споруд цивільного захисту для задоволення господарських, культурних та побутових потреб із збереженням функціонального призначення таких споруд або їх списання у порядку, передбаченому законодавством у сфері цивільного захисту.

Пунктом 13 Порядку №138 передбачено, що у разі приватизації (корпоратизації) державного (комунального) підприємства, на балансі якого перебувають захисні споруди, уповноважений орган управління захисної споруди проводить заходи, спрямовані на визначення їх балансоутримувачів та укладення з ними договорів про утримання (зберігання) захисних споруд.

Отже, саме до повноважень позивача належить вирішення питання щодо подальшого використання об'єктів цивільного захисту, які не увійшли до статутного капіталу відповідача в ході приватизації і передані на баланс останнього, однак у випадку якщо йдеться про захисні споруди, орган управління, з урахуванням п.13 Порядку №138, може обрати лише спосіб управління державним майном, визначений у п.п. 5 п.1.4 Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (затвердженого наказом Фонду державного майна України та Міністерством економіки України від 19.05.1999 №908/68), а саме передача майна господарським товариствам, у тому числі у разі ліквідації балансоутримувача, на умовах відповідного договору безоплатного зберігання (далі - договору зберігання) відповідно до вимог законодавства.

Відтак безпідставними є доводи апелянта про те, що відповідно до п.1.4.1 вказаного Положення, якщо державне майно не підлягає приватизації, то застосовуються наступні за черговістю способи управління, викладені у п.1.4.

Також слід відхилити доводи апелянта щодо обставин відчуження частини нерухомого майна, внаслідок чого сховища №72012 та №72013 перебувають у приміщеннях, доступом до яких розпоряджається третя особа - набувач майна. Як було встановлено з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, саме відповідач є балансоутримувачем (зберігачем) об'єктів державної власності: захисних споруд цивільного захисту сховища №72012 загальною площею 589,6 кв.м та сховища №72013 загальною площею 553,9 кв.м за адресою: м.Тернопіль, вул. Текстильна, буд. 18.

Під час проведення органом приватизації перевірок стану ефективного використання та збереження державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, а також оцінки стану готовності захисних споруд цивільного захисту (про що складено відповідні акти перевірок та оцінок, наявні в матеріалах справи) членам комісій було надано доступ до всіх без винятку захисних споруд, в тому числі і до сховищ №72012, №72013, незважаючи на ту обставину, що споруди розміщені в будівлях, які товариством відчужені.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Внаслідок укладення договору між сторонами, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки і за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання, який підпадає під правове регулювання глави 66 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з частиною 1 статті 938 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно з частиною 2 статті 938 Цивільного кодексу України, якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Відповідно до статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, зберігач зобов'язаний піклуватися про річ, як про свою власну.

Порядок укладення договорів визначений у ст.ст. 179-188 Господарського кодексу України (далі ГК України, втратив чинність 28.08.2025, однак був чинний станом на дату звернення з листом щодо укладення додаткової угоди).

Положеннями ч.7 ст.179 ГК України було визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Вимогами ч. 4 ст. 179 ГК України (чинного станом на дату звернення з листом щодо укладення додаткової угоди) закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (ч.2 ст. 179 ГК України).

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (ч.3 ст. 179 ГК України).

Порядок №138, який є спеціальним галузевим нормативно-правовим актом, що регулює вузьку групу правовідносин, котрі виникають в сфері створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту, передбачає лише одну форму використання захисних споруд цивільного захисту після приватизації державних підприємств - укладення договорів про утримання (зберігання) захисних споруд. Альтернативні варіанти Порядком №138 для захисних споруд цивільного захисту не передбачені.

При цьому, наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи №582 від 25.08.2009 затверджено типову форму Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони).

Строк дії укладеного між сторонами договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту визначено сторонами до 24.03.2025.

До закінчення строку дії договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту, позивач вчиняв заходи досудового звернення до відповідача з пропозицією укладення (підписання) додаткової угоди до договору про безоплатне зберігання захисних споруд у запропонованій позивачем редакції щодо продовження строку дії договору з 25.03.2025 до 24.03.2030 (лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях (Управління забезпечення реалізації повноважень у Тернопільській області №11-112-00370 від 19.03.2025).

Згідно із ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.648 ЦК України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, обов'язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Положеннями ЦК України передбачено вирішення судом переддоговірних спорів, зокрема, щодо договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших встановлених законом випадках.

В разі безпідставного ухилення від укладення договору стороною, зобов'язаною його укласти, інша сторона відповідно до положень ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом своїх прав.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В спірному випадку, укладення договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони) між суб'єктом управління (позивачем) та відповідачем (як балансоутримувачем) є обов'язковим на підставі правового акта органу державної влади, а саме на виконання пункту 13 Порядку створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.03.2017 №138.

Додаткова угода №1 до договору, в якій позивач запропонував відповідачу внести зміни до пункту 7.2 Розділу 7 договору «Дія договору», виклавши його у такій редакції: "Строк дії цього договору продовжено з 25 березня 2025 року до 24 березня 2030 року включно", підписана зі сторони органу управління та погоджена Управлінням державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області, Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської обласної військової адміністрації.

Договір №1 та додаткова угода до нього складені у відповідності до Примірного договору про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту (цивільної оборони), затвердженого наказом МНС України від 25.08.2009 №582, Цивільного кодексу України, Кодексу цивільного захисту України та погоджені уповноваженими на це державними органами з цивільного захисту: Головним управлінням ДСНС у Тернопільській області (Управлінням ДСНС у Тернопільській області) та Департаментом з питань оборонної роботи, цивільного захисту населення та взаємодії з правоохоронними органами Тернопільської військової адміністрації (Управлінням з питань цивільного захисту населення Тернопільської ОДА).

Проте, запропоновану додаткову угоду про внесення змін до договору відповідач не підписав, що створює загрозу збереження державного майна, з огляду на прийняте органом управління рішення щодо подальшого використання об'єктів цивільного захисту, які не увійшли до статутного капіталу відповідача в ході приватизації і були передані на баланс відповідача.

Враховуючи наведені вище правові норми, встановлені Законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, якими регулються спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов'язковою формою використання захисних споруд, які є державною власністю та передані на баланс відповідача, є укладення договору безоплатного зберігання захисних споруд, а відтак позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільських областях про визнання укладеною додаткової угоди №1 до договору №1 від 24 березня 2020 року про безоплатне зберігання захисних споруд цивільного захисту сховищ №72012, №72013, №72040, №72041, що знаходяться по вул. Текстильній, 18 в м. Тернопіль в редакції, наведеній у позовній заяві, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Апелянт не спростував висновків суду, викладених в оскаржуваному рішенні, не довів порушення судом норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

Відтак колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача слід відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2025 у справі №1/Б-294 (921/548/25) - залишити без змін.

В порядку ст.129 ГПК України судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Тернопільське об'єднання «Текстерно» б/н від 11.12.2025 (вх. №01-05/3685/25 від 12.12.2025) - відмовити.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.11.2025 у справі №1/Б-294 (921/548/25) - залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст. 287, 288 ГПК України протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Повну постанову складено 16.03.2026.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Галушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.