17 березня 2026 року м. Чернівці
Справа № 691/1499/24
Провадження №22-ц/822/632/26
Чернівецький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Литвинюк І. М., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 .
На зазначене рішення суду позивачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на подачу апеляційної скарги.
Заява про поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що копію оскаржуваного рішення вона отримала лише 10 лютого 2026 року.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з наступного.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними (частина перша статті 127 ЦПК).
Відповідно до частини першої та другої статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 3 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати підстави для поновлення строку.
Пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) щодо справедливого судового розгляду.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Усталеною також є і практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Надаючи оцінку наведеним ОСОБА_1 підставам для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, суд вважає, що заявником не доведено наявності поважних обставин, за наявності яких строк на апеляційне оскарження судового рішення у цій справі підлягав поновленню.
За інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що оскаржуване повне судове рішення надіслано судом для оприлюднення 15 квітня 2025 року та 16 квітня 2025 року забезпечено надання загального доступу до нього.
Апеляційна скарга подана 02 березня 2026 року, що підтверджується поштовим конвертом.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 жовтня 2020 року у справі № 9901/32/20 виснувала, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/14349/23 зазначено, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася до суду, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
У постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15-ц зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов'язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов'язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 травня 2025 року адвокат Салій С. Й., діючи в інтересах ОСОБА_1 , що підтверджується ордером про надання правничої допомоги від 09 травня 2025 року серії №1121646, звертався до Глибоцького районного суду Чернівецької області із запитом, в якому вказав, що рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року (справа 691/1499/24, провадження №2/715/319/25) позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено повністю. У зв'язку з наданням правничої допомоги ОСОБА_1 просив надіслати копію рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року ( з відміткою про набрання рішення законної сили) у даній справі, після набрання рішенням суду законної сили.
Отже, ОСОБА_1 щонайменше з 09 травня 2025 року була обізнана про стан розгляду справи № 691/1499/24 у суді першої інстанції за своєю позовною заявою, за якою судом першої інстанції ухвалено заочне рішення, щодо якого ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження.
Тобто заявник мав можливість слідкувати за ходом розгляду своєї справи, дізнаватися про її результати та у визначені законом процесуальні строки звернутися до апеляційного суду, оскільки 16 квітня 2025 року забезпечено надання загального доступу у Єдиному державному реєстрі судових рішень до повного тексту заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року.
З аналізу практики ЄСПЛ убачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції; 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру.
Також з урахуванням вищезазначених обставин, на переконання апеляційного суду, таке тривале зволікання із реалізацію права на апеляційне оскарження не відповідає принципу добросовісного здійснення учасником справи своїх процесуальних прав та обов'язків, а також порушує принцип правової визначеності.
Заява ОСОБА_1 про поновлення строку не містить переконливих аргументів щодо об'єктивних перешкод у подачі апеляційної скарги, враховуючи ту обставину, що з 09 травня 2025 року (укладення договору на правничу допомогу з адвокатом та його звернення із заявою про надсилання копії рішення суду з відміткою про набрання ним законної сили) позивачка була обізнана про результат розгляду справи № 691/1499/24 у суді першої інстанції за своєю позовною заявою, за якою судом першої інстанції ухвалено заочне рішення.
У своїх висновках апеляційний суд також керується тим, що статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти всі можливі та залежні від нього дії, використовувати в повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з частиною першою статті 6 Конвенції кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції. Така правова позиція викладена в рішенні ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України».
У своїх рішеннях ЄСПЛ також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Практика ЄСПЛ також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням процесуальних строків (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Відповідно до правової позиції, яка міститься у рішенні ЄСПЛ у справі «Каракуць проти України», будь-яке порушення права доступу до суду відсутнє, якщо особа не виявила належної зацікавленості у розгляді його справи. ЄСПЛ у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав на те, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що його безпосередньо стосуються, утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд враховує, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями ЦПК України.
Згідно з частиною 2 статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, недоліки апеляційної скарги мають бути усунуті шляхом поданням до суду апеляційної інстанції обґрунтованого клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року.
Керуючись статтями 185, 272, 287, 354, 356, 357 ЦПК України, апеляційний суд
Визнати неповажними підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, зазначені ОСОБА_1 в заяві про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 15 квітня 2025 року залишити без руху.
Надати апелянту строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків тривалістю не більше десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
У разі неподання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку у встановлений судом строк, апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Литвинюк