18 березня 2026 року
м. Харків
справа № 644/12602/25
провадження № 22-ц/818/2491/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Департамент реєстрації Харківської міської ради, Курилівська сільська військова адміністрація Куп'янського району Харківської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Романової Ганни Вячеславівни на ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року, постановлене суддею Ритовим Я.М.
У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду Індустріального районного суду м.Харкова із заявою, в якій просив встановити факт належності на праві приватної власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Індустріального районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 передано на розгляд до Основ'янського районного суду міста Харкова.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Романова Ганна Вячеславівна просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Звертаю увагу, що відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного процесуального кодексу України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. Оскільки тимчасове місце проживання Заявника відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 18 квітня 2024 року № 6332- 5003243240 є: АДРЕСА_2 , то дана справа підсудна Індустріальному районному суду міста Харкова, а заява про встановлення факту, що має юридичне значення від 29 грудня 2025 року, була подана до суду з урахуванням вимог ч.1 ст. 316 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Передаючи справу за підсудністю, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки заявник просить встановити факт належності на праві приватної власності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 відноситься до територіальної громади Курилівської сільської ради, дана справа відноситься до теритоіальної підсудності Основ'янського районного суду міста Харкова.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому на праві приватної власності житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Частиною другою ст.19 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: - наказного провадження; - позовного провадження загального або спрощеного; - окремого провадження.
При цьому, окреме провадження, призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності і юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За приписами частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Згідно довідки від 18.04.2024 року за №6332-5003243240 ОСОБА_1 перебуває на обліку як внутрішньо переміщена особа. Фактично проживає АДРЕСА_2 , що відноситься до територіальної юрисдикції Індустріального районного суду м.Харкова.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі статтею 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Особи, які залишили або покинули своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації та стали на облік як внутрішньо переміщені особи можуть звертатися до судів за місцем фактичного проживання/перебування. Таким чином, якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як ВПО (внутрішньо переміщена особа), то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись до суду у місці свого тимчасового перебування.
Оскільки процесуальним законом визначено розгляд заяв про встановлення факту за місцем проживання заявника, підстав для направлення справи за підсудністю до іншого суду не вбачається.
Висновок суду про те, що заява про встановлення факту стосується нерухомого майна, то її слід направити до суду за місцем знаходження майна не відповідає вимогам закону.
Оскільки заявником подано саме заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, а не позовну заяву то дана заява підлягає розгляду саме в Індустріальному районному суді м.Харкова за місцем проживання заявника.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про направлення справи за підсудністю до іншого суду.
Згідно ч.1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
У зв'язку з цим, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Романової Ганни Вячеславівни - задовольнити.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Харкова від 05 січня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова