Іменем України
17 березня 2026 року
м. Харків
справа № 646/9946/24
провадження № 22-ц/818/1644/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Яцина В.Б.
за участю секретаря: Шнайдер Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, -
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року, постановлене суддею Серпутько Д.Є.
У вересні 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія АНТУ» та ОСОБА_3 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. та зареєстрований за N?867; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого. адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія ЛАНІТУ» та ОСОБА_4 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. та реєстрований за N?865.
21 листопада 2026 року позивачі подали заяву про забезпечення позову.
Ухвалою Основ'янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року заяву задоволено, вжито заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження житлового будинку, літ. "Б-1" з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 582,8 кв.м, житловою площею 238,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2489987963120) до набрання законної сили рішення суду у справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Маніту» про визнання договорів купівлі-продажу недійсними; заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав щодо нерухомого майна: житлового будинку, літ. "Б-1" з надвірними будівлями та спорудами загальною площею 582,8 кв.м, житловою площею 238,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2489987963120).
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права; вважає, що захід забезпечення позову, який просить вжити позивач, не відповідає змісту порушеного права та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що позивачем не надано доказів, хто саме створив оголошення про продаж, судом допущено порушення принципу пропорційності, а також той факт, що домоволодіння належить двом співвласникам, і забезпечення позову порушує їх права. Позов є штучним, не спрямованим на відновлення порушеного права, крім того позивачі подають вже третій позов з метою ухилення від виконання зобов'язань. Отже вважає, що задовольняючи заяву позивачки, суд першої інстанції дійшов до необґрунтованого висновку щодо співмірності заяви про забезпечення позову з позовними вимогами позивачки.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову.
Частиною першою статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; належність майна відповідачу на праві власності.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.
Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову має бути співмірними з заявленими позовними вимогами.
Судом встановлено, що позивачі звернулись до суду із позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія АНТУ» та ОСОБА_3 27 жовтня 2021 року, посвідчений ватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О.; визнати недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку розташованого. адресою АДРЕСА_1 , укладений між ТОВ «Фінансова компанія ЛАНІТУ» та ОСОБА_4 27 жовтня 2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Вахрушевою О.О. та реєстрований за N?865.
Як на підставу вимог про забезпечення позову, позивачі зазначали, що позивачами в мережі Інтернет на сайті «ОLХ» було виявлено оголошення розміщене 02.11.2025 від імені користувача ЛЕОНІД (тел. НОМЕР_1 ) про продаж спірного будинку за 3,1 млн.грн. Оголошення розміщено за посиланням: https://www.olx.ua/d/uk/obyavlenie/prodamsvoy-dom-v-lesu-zhihar-2-IDSiYu1.html. І хоча адреса будинку безпосередньо не вказана, його місце розташування, опис та фотознімки вказують на спірний будинок. Користувач - продавець ЛЕОНІД (тел. НОМЕР_1 ) також є ідентифікатором, який вказує на відповідача, оскільки саме цей номер телефону ОСОБА_5 вказує у своїх процесуальних документах.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З огляду на предмет позову та фактичні обставини справи існує обґрунтоване припущення, що незабезпечення позову шляхом накладення арешту може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі його задоволення, або поновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим.
Висновок суду про наявність підстав для забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Такий вид забезпечення є співмірним заявленим вимогам.
Посилання апелянта на сумнівність позовних вимог, недоведеність особи яка створила оголошення, наявність двох співвласників у майна, порушення принципу пропорційності не спростовують висновки суду про наявність підстав для забезпечення позову. Зазначеним обставинам буде дана оцінка при розгляді справи по суті.
Ухвала суду відповідає вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК Українисуд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Основ'янського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина