Справа № 290/938/24 Головуючий суддя І інстанції Шарко О. П.
Провадження № 22-ц/818/1546/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про визнання фізичної особи недієздатною
26 лютого 2026 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андусенко Даріюш на рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року, у цивільній справі № 290/938/24, за позовом ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заінтересована особа служба у справах дітей Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області,
У червні 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Романівського районного суду Житомирської області із клопотанням, в якому просив суд продовжити строк дії рішення Романівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2022 року про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - недієздатною.
Посилався на те, що строк дії вказаного судового рішення закінчується 18 липня 2024 року, а також на наявність обставин, що свідчать про продовження хронічного стійкого психічного розладу у ОСОБА_2 .
Ухвалою Романівського районного суду Житомирської області від 01 липня 2024 року передано цивільну справу № 290/938/24 за клопотанням ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, заінтересована особа - служба у справах дітей Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області, на розгляд до Фрунзенського районного суду м. Харкова (бульвар Богдана Хмельницького, 32/38 м. Харків, 61000).
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 липня 2024 року клопотання прийнято до провадження.
Заява мотивована тим, що 18 липня 2022 року Романівським районним судом Житомирської області винесено рішення про визнання його сестри ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки, призначено його опікуном. Строк дії рішення про визнання сестри недієздатною два роки з дня набрання рішенням законної сили. Дія рішення суду завершилась 17 липня 2024 року, однак, стан здоров'я його сестри не покращився, вона надалі страждає хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, вона потребує постійного стороннього догляду та допомоги, тому, на думку заявника, існує необхідність у продовженні дії рішення про визнання особи недієздатною.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 20 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат - Андусенко Даріюш подав через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року по справі №290/938/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Вказав, що суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення, виходив із того, що заявником не доведені підстави для продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною, а також не доведено наявність у ОСОБА_2 хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Звертає увагу суду, що рішенням Окружного суду Гамбурга-Бармбека від 21.05.2025 у справі №865 XVII 51/23, Пан ОСОБА_3 призначений опікуном для пані ОСОБА_4 , народженої ІНФОРМАЦІЯ_2 та видано посвідчення опікуна. Відповідно до даного судового рішення, ОСОБА_3 , як опікун має право:
-Визначення місця проживання, включно з розміщенням у закритому відділенні Міграційно-правові питання.
-Отримання, відкриття та затримання пошти в межах переданих повноважень.
-Опіка у питаннях охорони здоров'я.
-Організація амбулаторного догляду.
-Управління майном.
-Представництво перед органами влади, страховими компаніями, пенсійними та соціальними установами.
-Житлові питання.
Рішення Окружного суду Гамбурга-Бармбека від 21.05.2025 у справі № 865 XVII 51/23, ґрунтується на остаточному Амбулаторному висновку Клініки Асклепіос Норд - Оксенцолль, Академічна навчальна лікарня Гамбурзького університету. Висновком підтверджується, що пані ОСОБА_5 перебуває на амбулаторному постійному психіатричному лікуванні у зв'язку із тяжким психічним розладом (МКХ-10: параноїдна шизофренія F20.0, диференційний діагноз - шизофренічний резидуум). Враховуючи дані офіційні документи Федеральної Республіки Німеччини, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні клопотання, суд першої інстанції виходив із того, що на момент розгляду клопотання про продовження строку дії рішення Романівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2022 року у справі № 290/388/22, яким ОСОБА_2 було визнано недієздатним, заявником у відповідності до ч. 8 ст. 300 ЦПК України, не надано висновок судово-психіатричної експертизи - без якої строк дії такого рішення не може бути продовжений.
Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи недієздатною.
Статтею 39 ЦК України передбачено, що фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними.
Частиною 1 статті 41, статті 55 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів такої особи.
Згідно з частиною 1 статті 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.
Частиною 1 статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Статтею 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Аналогічні положення містяться у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року №34/166/131/88 (пункт 3.1.).
Порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України.
Зокрема частиною 3 статті 296 ЦПК України визначено, що заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 300 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.
При цьому у справах про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання фізичної особи недієздатною законодавством передбачається судовий контроль, в тому числі періодичний, за наявністю/продовженням існування підстав для обмеження чи позбавлення особи дієздатності.
Такий принцип втілений у рішеннях Європейського суду з прав людиниу справах "Наталія Михайленко проти України"(2013),"Станєв проти Болгарії"(2012),"Штукатуров проти Росії"(2008).
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Визначення понять психічного розладу та тяжкого психічного розладу закріплене у Законі України «Про психіатричну допомогу», відповідно до якого психічними розладами є розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті, а під тяжким психічним розладом розуміють порушення психічної діяльності функціонального характер розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам'яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.
У постанові Верховного Суду від 17 травня 2021 року у справі № 636/398/19 (провадження № 61-5685св20) зазначено, що за положеннями частини першої статті 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов'язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другою статті 39 ЦК України передбачено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюється ЦПК України. Відповідно до статті 239 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Відповідно до частини першої статті 298 ЦПК України суд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров'я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.
Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з'ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними.
Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Особа є дієздатною до моменту встановлення її недієздатності в судовому порядку.
Єдиною підставою визнання особи недієздатною є наявність хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (стаття 39 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 6-9 ст. 300 ЦПК України, строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 18 липня 2022 року задоволено заяву ОСОБА_1 про визнання фізичної особи недієздатною. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку міста Харкова Харківської області, що проживає АДРЕСА_1 недієздатною та встановлено над нею опіку. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено строк дії рішення до 17 липня 2024 року.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п'ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного частиною шостою цієї статті.
Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною до закінчення строку його дії в порядку, встановленому статтею 299 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 299 ЦПК України д ля визначення фактичної можливості такої особи з'явитися в судове засідання, а також про можливість особисто дати пояснення по суті справи у разі необхідності суд може призначити відповідну експертизу.
На день розгляду клопотання про продовження строку дії рішення про визнання особи недієздатною було встановлено, що 17 липня 2024 року спливає дворічний строк дії цього рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлений ч. 6 ст. 300 ЦПК України.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що заявник звернувся до суду з клопотання про продовження строку дії рішення суду вчасно 20 червня 2024 року, однак не надав суду у відповідності до ч. 8 ст. 300 ЦПК України висновок судово-психіатричної експертизи.
Відповідно до ч. 8 ст. 300 ЦПК України клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи.
Ухвалою суду від 18 вересня 2024 року була призначена судово-психіатричну експертизу у відношенні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , виконання якої доручено експертам Харківської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (а.с.80-81).
Однак, така експертиза не була проведена через неявку ОСОБА_2 на експертизу (а.с.84).
З огляду на відсутність в матеріалах справи висновку судово-психіатричної експертизи із вказаного питання, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду. Докази та обставини, на які посилається представник апелянта, були предметом дослідження суду попередньої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми процесуального права.
Що стосується клопотання позивача, стосовно долучення нових доказів.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи скарги скаржника та додані нові докази про хворобу ОСОБА_6 (а.с.143-161), з огляду на наступне.
За ч. 3 ст. 367 ЦК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідження нових доказів здійснюється у випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень.
Аналогічні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17.
Враховуючи наведене, з урахуванням того, що ОСОБА_1 мав ці докази частково на час розгляду судом першої інстанції, з огляду на дату на документах 27.01.2025, 09.04.2025, 21.05.2025, та 06.11.2025 однак їх переклад був здійснений 18.11.2025, вже після розгляду справи судом 16.10.2025, заявником порушено порядок подання доказів та ним не наведено причин, що об'єктивно перешкодили йому надати ці докази до суду першої інстанції, апеляційний суд надані скаржником на стадії апеляційного перегляду справи вище зазначені докази до уваги не приймає.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Андусенко Даріюш - залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 16 березня 2026 року.
Головуючий В.Б. Яцина
Судді колегії Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова