Іменем України
18 березня 2026 року
м. Харків
справа № 645/2489/25
провадження № 22-ц/818/2225/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Тичкової О.Ю., Шабельнікова С.К.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 грудня 2025 року під головуванням судді Сілантьєвої Е.Є.,-
У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 920,41 грн та вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Немишлянського районного суду м. Харкова від 16 грудня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.
Зазначає, що позивачем доведено і підтверджено матеріалами справи, що станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по кредитному договору перед ТОВ «Діджи Фінанс» не сплачена і складає 21 920,41 грн, даний факт підтверджується наданим до позовної заяви розрахунком заборгованості, якому не надана належна оцінка з боку суду першої інстанції. Також факт отримання коштів підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк».
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Лисенко А.О. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи у розділі відомостей про позичальника в кредитному договорі № 10002967152 від 14 січня 2021 року та додаткових угодах до нього, зазначено прізвище, ім'я, по батькові відповідача, адресу її проживання, ідентифікаційний код та серію і номер паспорта. При цьому вказано про підписання цих документів електронним одноразовим ідентифікатором. Разом із цим, відомостей про такий одноразовий ідентифікатор, який мав би бути згенерований при підписанні відповідачкою цього договору, такі документи не містять, що свідчить про не підписання цих документів, зокрема кредитного договору, відповідачкою. Отже, кредитний договір № 10002967152 від 14 січня 2021 року є нікчемним, оскільки не підписаний відповідачкою, а тому такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (нікчемністю).
Такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом установлено, що в матеріалах справи міститься договір № 10002967152 про надання споживчого кредиту між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» 14 січня 2021 року (а.с. 23-27).
Як вбачається із заяви про прийняття оферти (акцепт) ОСОБА_1 погодила умови кредитного договору на суму 6 300 грн, термін кредиту 30 днів, розмір процентної ставки/день 1,14, річний розмір процентної ставки 416,1. Крім того, підтвердила, що отримала та ознайомилася з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредитування, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись укладеного договору кредиту та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах споживчого кредиту ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Фінанс», текст яких розміщений на сайті: https://cashberry.com.ua (а.с. 47-48).
Відповідно до п. 1.1. та п. 1.2 кредитного договору № 10002967152 за цим договором товариство зобов'язується надати позичальникові кредит у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним відповідно до умов цього договору та виконати інші обов'язки, передбачені цим Договором. Сума на який надається кредит 6 300 грн. Тип кредиту - кредит.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору строк надання кредиту 30 календарних днів. Дата повернення кредиту вказується в графіку платежів/розрахунків, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.6. кредитного договору передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення цього договору складає за ставкою 416,1 % річних.
Відповідно до п. 1.7. кредитного договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає за ставкою 8 454,6 грн.
Як вбачається з п. 2.1. кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані позичальником товариству з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 2.4. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту.
Пунктом 5.1. кредитного договору передбачено, що товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за цим договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди позичальника відповідно до цивільного законодавства України.
З огляду на п. 9.1. кредитного договору укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ITC товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС товариства.
Відповідно до п. 9.2. кредитного договору невід'ємною частиною цього договору є правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Правила) та паспорт споживчого кредитування, що надано Позичальнику до укладення цього договору. Уклавши цей договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких, розміщений на сайті товариства https://cashberry.com.ua/.
Згідно з п. 9.4. кредитного договору цей договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання позичальником зобов'язань за ним. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, яке мало місце під час дії цього договору.
Пунктом 9.9. кредитного договору передбачено, що сторони засвідчують, що укладення цього договору відповідає вільному волевиявленню сторін, жодна зі сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (природа договору, права та обов'язки сторін, інші умови договору), та умови цього договору є взаємовигідними для кожної із сторін. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору, цей договір може бути змінений або розірваний тільки за згодою сторін.
Відповідно до інформаційної довідки від 14.12.2022 року № 62/2419/12 ТОВ «Платежі Онлайн», як оператор послуг платіжної інфраструктури на вебсайті https://cashberry.com.ua через платіжний сервіс «Platon» провело транзакцію з виплати кредиту (6 300 грн) о 15 год 04 хв 14 січня 2021 року, на банківську карту № НОМЕР_1 , банк-емітент PRIVAT BANK, номер транзакції 31062-94418-20484, код авторизації 885911 (а.с. 40).
Як вбачається з розрахунку ТОВ «Компані Інвест Фінанс» станом на 27 листопада 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 10002967152 від 14 січня 2021 року становить 21 920,41 грн (а.с. 19-20).
ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» 05 вересня 2022 року уклали Договір факторингу № 556/ФК-22, відповідно до умов якого останнє отримало право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 , яка має заборгованість на суму 21 920,41 грн (за тілом кредиту 6 160,80 грн та за відсотками 15 759,61 грн), що підтверджується Витягом з Реєстру боржників до указаного Договору факторингу (а.с. 14).
Отже, ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
Наказом № 15-04-2024-1 від 15.04.2024 року ТОВ «Фінансова Компанія «Інвест Фінанс» змінено найменування та скорочене найменування на ТОВ «Компані Інвест Фінанс».
30 жовтня 2023 року ТОВ «Діджи Фінанс» направляло відповідачці досудову вимогу сплату заборгованості за Кредитним Договором № 10002967152 від 14 січня 2021 року Вих.№ 3552702903-АВ (а.с. 41).
За інформацією АК КБ «ПриватБанк» на ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , в банку емітовано картку № НОМЕР_3 серія та номер паспорта НОМЕР_4 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний номер телефону: НОМЕР_5 .
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За приписами статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту, позивач посилався на те, що 14 січня 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/ подала заявку на отримання кредиту, зареєструвавшись у власному кабінеті на відповідному сайті та прийнявши умови кредитного договору за допомогою одноразового паролю, на підставі чого отримала кредит в розмірі 6 300 грн.
На підтвердження надання відповідачу та зарахування на її банківську карту кредитних коштів в розмір 6 300 грн позивачем надано суду першої інстанції договір від 14 січня 2021 року № 110002967152, додаткові угоди від 10.02.2021 року, від 23.02.2021 року та 17.03.2021 року про зміну умов договору № 10002967152 від 14.01.2021 року, роздруківку оферти та розрахунок заборгованості за договором кредитної лінії від 14 січня 2021 року № 100029671523 за період з 14 січня 2021 року по 30 червня 2021 року на ім'я відповідача, копію досудової вимоги від 30 жовтня 2023 року, що була адресована відповідачу про наявність у неї заборгованості по кредитному договору, копію витягу з договору факторингу від 05 вересня 2022 року № 556/ФК-22.
Натомість наявні у справі докази не підтверджують факт укладення кредитного договору із відповідачкою на умовах, зазначених позивачем.
Так у кредитному договорі № 10002967152 від 14 січня 2021 року зазначено тільки: прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, адресу проживання, ідентифікаційний код та серію і номер паспорта і номер телефону, однак кредитний договір, як і додаткові угоди до нього не містять відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачем цього договору, тому підстав вважати, що кредитний договір було укладено у визначений законом спосіб не вбачається.
Матеріали справи не містять доказів, що первісним кредитором ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» був надісланий відповідачці ідентифікатор електронного підпису і, що відповідачка пройшла ідентифікацію особи і здійснила електронний підпис через смс-повідомлення чи через підтвердження, яке надходить у формі листа на електронну пошту або в інший спосіб.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази реєстрації саме ОСОБА_1 у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Інвест Фінанс», отримання нею логіну та паролю в даній системі, подання заявки на отримання кредиту, а також ознайомлення з усіма істотними умовами договору.
Кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор, який має бути згенерований при підписанні відповідачкою ОСОБА_1 цього договору.
Доказів укладення кредитного договору з відповідачкою матеріали справи не містять.
Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Немишлянського районного суду м.Харкова від 16 грудня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: О.Ю. Тичкова
С.К. Шабельніков