Справа № 585/4653/25
Номер провадження 2/585/179/26
16 березня 2026 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - Євтюшенкової В.І.,
з участю секретаря судового засідання - Зубко К.В.,
Справа № 585/4653/25, провадження № 2/585/179/26.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції»,
Відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку загального позовного провадження справу про стягнення заборгованості.
Представник позивача: Дідух Євген Олександрович, який діє на підставі Довіреності від 01.08.2024.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилається на те, що 09.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4720873 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 18000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.06.2024 року по 04.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,375 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 18000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА».
В подальшому позичальником було підписано додатковий договір від 16.06.2024 та відповідно кошти у розмірі 6000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на картку споживача.
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4720873 від 09.06.2024 року у період з 09.06.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 84737,61 грн.
31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов'язку виконати зобов'язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов'язання на рахунок первинного кредитора.
До Позивача відповідно до укладеного Договору факторингу від 31.03.2025 року №31-1/03/2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 4720873 від 09.06.2024 року загальна сума заборгованості склала 120737,59 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 23999,98 грн., заборгованості за процентами - 84737,61 грн. та заборгованість по нарахованим штрафам/неустойкам у розмірі 12000 грн.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору № 4720873 09.06.2024 року по 04.06.2025 року. строк кредиту 360 днів: з Станом на дату укладання Договору факторингу від 31.03.2025 року № 31 1/03/2025, строк дії Договору № 4720873 від 09.06.2024 року не закінчився.
А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та Відповідачем, ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» з дати факторингу 31.03.2025 року донараховано відсотки за (64 календарних днів). 24000 грн * 1,5 % = 359,9997 грн* 64 календарних дні = 23039,9808 грн. відсотки нараховані ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ'. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Таким чином, відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4720873 від 09.06.2024 року загальною сумою 131777,57 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 23999,98 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 84737,61 грн. та 23039,98 грн. відсотки нараховані ТОВ 'УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ'.
Оскільки відповідач добровільно борг не сплачує, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 указану суму боргу, сплачений судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
Крім цього, сторона позивача просить в порядку частин 10, 11 ст. 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків, Розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з відповідача на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» та роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Відповідач своєї позиції щодо позову не висловив.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
02.12.2025 судом відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.130).
23.12.2025 провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача на військовій службі (а.с. 144).
28.01.2026 відновлено провадження у справі, оскільки з 26.12.2025 відповідач вважається таким, що самовільно залишив військову частину (а.с.171).
17.02.2026 підготовче провадження закрито. Справа призначена до судового розгляду по суті (а.с.180).
Представник позивача у позовній заяві просить про розгляд справи у його відсутності (а.с.14).
Відповідачу судова повістка направлена по місцю його реєстрації, де отримана 03.03.2026 (а.с.185), проте відповідач до суду не з'явився, заяв про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності суду не надавав.
Інші процесуальні дії передбачені п.3 ч.3 ст. 265 ЦПК України судом не застосовувались.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
09.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4720873 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 18000 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 09.06.2024 року по 04.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,375 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору (а.с.20-29, 30, 31).
До матеріалів справи долучений Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачем (а.с.32--34). та Додаток №1 до Договору - Таблиця обчислення загальної вартості кредиту (а.с.35).
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем виконало та надало йому кредит в сумі 18000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Райффайзен Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» 44-46,47-53, 58-60,61).
Позичальником було підписано додатковий договір від 16.06.2024 (а.с.39-41), таблицю обчислення загальної вартості кредиту (а.с.41) та відповідно кошти у розмірі 6000 гривень від первісного кредитора згідно договору були надіслані платіжною системою ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» на картку споживача (а.с.62).
До матеріалів справи долучені Правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Лінеура Україна» (а.с.-71).
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4720873 від 09.06.2024 року у період з 09.06.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 84737,61 грн., сума несплачен6ого тіла кредиту становить 23999,98 грн. (а.с.72-77).
31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» набуло право грошової вимоги до Відповідача (а.с. 78-92).
Згідно розрахунку позивача за 64 календарні дні (01.04.2025 - 03.06.2025) ТОВ «Українські фінансові операції» нараховано відсотки у розмірі 23040 грн. (а.с.77).
Згідно листа АТ «Райффайзен Банк» банківська картка № НОМЕР_2 емітована на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (а.с.157).
09.06.2024 на указану картку надійшли грошові кошти у розмірі 18000 грн. (а.с.158-159).
Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_4 від 28.07.2025 №815/142 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25.07.2025 у в/ч НОМЕР_4 (а.с.139 зворот).
З витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 від 26.12.2025 №361 ОСОБА_1 , який знаходився у відрядженні у в/ч НОМЕР_5 для виконання бойових (спеціальних) завдань у складі батальйонної тактичної групи НОМЕР_6 навчального центру вважати таким, що 26 грудня 2025 року самовільно залишив частину. З 26.12.2025 припинити виплату грошового забезпечення, припинити забезпечення речовим майном, припинити нарахування вислуги років (а.с.162 зворот).
Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов'язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та Закону України «Про електронну комерцію».
Норми права, застосовані судом.
Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він уважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовились укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно з п. 6, 12 ч.1 ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Отже, із змісту вищеведених положень Закону випливає, що електронний договір може бути підписаний стороною за допомогою одноразового ідентифікатора, отримання якого є неможливим без прийняття особою пропозиції укласти електронний договір (оферти).
Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений (постанова Верховного Суду від 12.01.2021, справа № 524/5556/19).
В порядку визначеному частиною 2 статті 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У відповідності до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом. Відповідно до статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 516 ЦК України визначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Мотиви суду.
Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для часткового задоволення позову.
09.06.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4720873 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (надалі - Договір). На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
На виконання умов указаного Договору первісний кредитор надав відповідачу кредиту у розмірі 18000 грн. , на 360 днів: з 09.06.2024 року по 04.06.2025 року, з періодичністю платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,375 відсотків у день.
Проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,5 % у день.
За результатом Додаткової угоди до указаного кредитного договору, від 16.06.2024, відповідач додатково отримав кредит у розмірі 6000 грн.
За даними поденного Розрахунку заборгованості за Договором № 4720873 від 09.06.2024 року у період з 09.06.2024 року по 31.03.2025 року включно Первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 84737,61 грн., сума несплачен6ого тіла кредиту становить 23999,98 грн. (а.с.72-77).
Позивач набув права вимоги до відповідача на підставі Договору факторингу № 31-1/03/2025 від 31.03.2025.
Згідно розрахунку позивача за 64 календарні дні (01.04.2025 - 03.06.2025) ТОВ «Українські фінансові операції» нараховано відсотки у розмірі 23040 грн. (а.с.77).
Оскільки відповідач добровільно борг не сплачує, суд вважає, що порушені права позивача підлягають захисту в судовому порядку шляхом задоволення позову та стягнення указаного розміру заборгованості в судовому порядку.
Стосовно вимог про зазначення в рішенні суду про стягнення в порядку ч.ч. 10 та 11 ст. 265 ЦПК України з відповідача інфляційних втрат і 3% річних.
Як передбачено ч.ч.10, 11 ст. ті 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Таким чином, суду надано повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення.
Правова мета зазначених норм передовсім полягає у наданні суду повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення.
При цьому, застосування указаних норм визначають право, а не обов'язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великою Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
Враховуючи викладене, а також те, що особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності, суд дійшов висновку що позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
По даній справі сторона позивача заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 10000 грн.
Згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014р.); відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (рішення у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002р).
Наведене також узгоджується й з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.05.2020р. у справі №904/4507/18, де ВП ВС зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, слід виснувати, що не є обов'язковими для суду договірні зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Суд вважає, що супровід даної справи не потребував від адвоката Дідух Є.О. вивчення великого обсягу фактичних даних, оскільки регулювання даної категорії справ здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа є малозначною (за ціною позову, за складністю).
Також необхідно взяти до уваги типовість та поширеність такої категорії справ (про стягнення заборгованості за кредитним договором), зокрема й ініційованих ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» у судах різних регіонів України (за інформацією з Єдиного державного реєстру судових рішень), у зв'язку з чим підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
З огляду на зазначене, суд вважає, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. є явно завищеною і непропорційною до предмета спору та ціни позову.
З огляду на критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача, слід зменшити з 10000 грн. до 3000 грн.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн. (а.с.127).
Судом також застосовані інші норми процесуального права, а саме: ст.ст. 5, 12, 13,19, 76-81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України.
Суд вирішив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за Договором №4720873 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 09.06.2024 та Додаткової угоди до нього від 16.06.2024, у розмірі 131777 (сто тридцять одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн. 57 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 23999,98 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 84737,61 грн. та суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» - 23039,98 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» (код ЄДРПОУ 40966896) сплачений судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. та 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua
Позивач ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ", ел. пошта ufc75334@gmail.com, тел. 688375174, адреса: Україна, 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2, ЄДРПОУ 40966896.
Представник позивача: Дідух Євген Олександрович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_9 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. І. Євтюшенкова