Справа № 592/2253/26
Провадження № 1-кп/592/554/26
13 березня 2026 року м.Суми
Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025170040021738 від 16.12.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого: адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_3 , -
10.02.2026 до Ковпаківського районного суду м. Суми надійшло кримінальне провадження з обвинувальним актом за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України (вхідний № 5366/26 від 10.02.2026) (а. п. 1-14) .
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 суддю Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 було визначено головуючим суддею у справі № 592/2253/26, провадження № 1-кп/592/554/26 (а. п. 15) .
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 10.02.2026 у справі № 592/2253/26, провадження № 1-кп/592/554/26 було призначено підготовче судове засідання по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, на 12.02.2026 на 10:00 у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 12 в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми одноособово під головуванням судді Ковпаківського районного суду м. Суми ОСОБА_1 . В підготовче судове засідання було ухвалено викликати осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, обвинуваченого, захисника. Ухвала про призначення підготовчого судового засідання, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції, окремому оскарженню не підлягає. Заперечення проти такої ухвали можу бути включено до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України. Ухвала набрала законної сили (https://reyestr.court.gov.ua/Review/133999826) (а. п. 16) .
10.03.2026 захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 надіслав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання про повернення прокурору обвинувального акта, із змісту якого вбачається, що Ковпаківським районним судом м. Суми розглядається кримінальне провадження № 62025170040021738 від 16.12.2025 стосовно обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 402 КК України. Відповідно до п. 3 ч. З ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Згідно ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити: - виклад фактичних обставин кримінального правопорушення; - формулювання обвинувачення; - правову кваліфікацію із зазначенням форми вини та інших обов'язкових ознак складу злочину. 1. Відсутність належного формулювання суб'єктивної сторони. Ст. 402 КК України передбачає умисну форму вини, причому непокора можлива виключно з прямим умислом. В обвинувальному акті: - не конкретизовано, у чому саме полягав прямий умисел; - не зазначено, що обвинувачений усвідомлював можливість виконати наказ; - не наведено фактичних даних, які б свідчили про його бажання не виконувати наказ; - відсутній опис психічного ставлення до діяння. Формальне відтворення диспозиції статті без розкриття фактичного змісту умислу не відповідає вимогам ст. 291 КПК України. 2. Ігнорування обставин, що виключають склад злочину. З матеріалів провадження вбачається, що на момент віддання наказу обвинувачений: - мав осколкові поранення; - мав сторонні металеві уламки в тілі; - перебував у стані фізичного болю; - потребував медичної допомоги. Однак ці обставини: - не отримали належного відображення в обвинувальному акті; - не оцінені з точки зору наявності реальної можливості виконання наказу; - не спростовані стороною обвинувачення. За відсутності опису можливості виконання наказу неможливо стверджувати про наявність об'єктивної сторони непокори. 3. Відсутність обставин, що пом'якшують покарання. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 66 КК України пом'якшуючою обставиною є вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин. Так, в реєстрі матеріалів досудового розслідування № 62025170040021738 від 16.12.2025 року (розд. II, п. п. 8-10) міститься інформація про постанову про відмову у задоволенні клопотання (копія додається) , з якої випливає, що ОСОБА_3 був пораненим під час виконання бойового завдання, а з його тіла не витягнуті осколки. І саме ця обставина стала причиною непокори ОСОБА_3 . Врахування цієї обставини є обов'язковим для об'єктивного формулювання обвинувачення. Не включення такої інформації - істотний недолік, що перешкоджає підготовці захисту та визначення предмета доказування. Він вважає цю обставину суттєвою та такою, що прямо вказує на наявність пом'якшуючої обставини. У сторони захисту склалось враження, що прокурором проігноровано норми ч. 3 ст. 62 Основного Закону, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі Європейського суду з прав людини: - Salabiaku v. France, 1988, суд вказав, що ігнорування важливих обставин, що можуть пом'якшити покарання, порушує право на справедливий суд; - Barbulescu v. Romania, 2017, презумпція невинуватості і повнота оцінки обставин є обов'язковими при кримінальному переслідуванні. Висновок: прокурор не може свідомо ігнорувати обставини, які пом'якшують покарання, не порушуючи процесуальних прав обвинуваченого. 4. Порушення права на захист. Нечітке та неповне формулювання обвинувачення: - не дозволяє зрозуміти, у чому саме полягає інкримінований умисел; - унеможливлює належну підготовку захисту; - створює невизначеність предмета доказування. Такі недоліки є істотними та перешкоджають призначенню справи до судового розгляду. Враховуючи викладене, керуючись п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, він просив повернути обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170040021738 від 16.12.2025 за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 402 КК України прокурору для усунення недоліків (вхідний № 9329/26 від 10.03.2026) (а. п. 29-31) .
В підготовчому судовому засіданні в дистанційному судовому провадженні в режимі відеоконференції захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 підтримали клопотання, просили його задовольнити та повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.
В підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 висловився про те, що, на його думку, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Він просив відмовити у задоволенні вказаного клопотання.
Вислухавши клопотання та думку захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 , думку обвинуваченого ОСОБА_3 , думку прокурора ОСОБА_4 , суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вимоги, які кримінальний процесуальний закон ставить до обвинувального акта, а саме: щодо осіб, які мають право складати, затверджувати та підписувати обвинувальний акт, щодо змісту обвинувального акта та документів, які до нього додаються, визначено у ст. 291 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) ; 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) ; 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство) ; 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) ; 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.
Ч. 4 ст. 291 КПК України визначено, що до обвинувального акта додається: 1) реєстр матеріалів досудового розслідування; 2) цивільний позов, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування; 3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу) ; 4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред'явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; 5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.
Отже можна зробити висновок про те, що підставами для повернення обвинувального акту є його невідповідність саме зазначеним нормам, які розширеному тлумаченню не підлягають. У контексті викладеної вище норми можна зробити висновок про те, що саме на прокурора покладається обов'язок викладення фактичних обставин справи в тому об'ємі, який на його переконання був встановлений та доведений під час досудового розслідування.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
На думку сторони захисту, викладене в обвинувальному акті формулювання обвинувачення є неконкретним з огляду на певні не зазначені в ньому обставини, що унеможливить розгляд справи по суті. Разом з тим, такі доводи захисника мають характер оцінних суджень та зводяться до незгоди з висунутим прокурором обвинуваченням, що не може бути предметом розгляду судом на стадії підготовчого провадження, оскільки потребує надання процесуальної оцінки доказам обвинувачення.
Вимоги до обвинувального акта, які викладені в ч. 2 ст. 291 КПК України стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів) . Тобто, на стадії підготовчого провадження суд повинен переконатись у наявності в обвинувальному акті відомостей, зазначених в ч. 2 ст. 291 КПК України, без надання їм правової оцінки. Крім того, кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність чи повноту визначення прокурором обсягу обвинувачення або зобов'язувати його змінювати, оскільки визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Зі змісту п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України вбачається, що повернення обвинувального акта у підготовчому судовому засіданні можливе виключно з підстав невідповідності вимогам цього Кодексу, для ухвалення такого рішення суд має встановити невідповідність форми чи змісту обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.
Оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов'язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України. З метою недопущення порушення рівності сторін у кримінальному провадженні, суд перевіряє обвинувальний акт та повертає його для доопрацювання прокурору тільки у разі встановлення таких обставин, без усунення яких даний акт неможливо призначити до розгляду.
Обвинувальний акт, в якому сформульовано обвинувачення щодо ОСОБА_3 містить відомості щодо встановлення фактичних обставин справи, відомості про особу, яка, на переконання сторони обвинувачення, вчинила кримінальне правопорушення, узгоджено нормами кримінального закону з правовою кваліфікацією дій обвинуваченого. Фактично стороною обвинувачення здійснено дії, які нею вважались необхідними, а тому посилання сторони захисту на відсутність обов'язкових елементів у обвинувальному акті, наявності неточностей, суперечливої інформації, що суттєво ускладнює його сприйняття, розуміння і кваліфіковану оцінку та, відповідно, порушує право на захист від звинувачень, можливо буде підтвердити або спростувати виключно під час дослідження доказів у ході судового розгляду.
П. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачає, що обвинувальний акт, серед іншого, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, а також правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України, слід зазначити про те, що закон вимагає обов'язкового відображення в обвинувальному акті трьох складових: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення ? це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
За змістом закону обвинувачення повинно ґрунтуватись на обставинах, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) злочину, форму вини, мотив і мету його вчинення, факти, які впливають на ступінь його тяжкості тощо.
У постанові від 03.07.2019 у справі № 273/1053/17, провадження № 51-8914км18 Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду зробив правовий висновок, згідно з яким кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого. Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акта до суду належить виключно до повноважень прокурора (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82858171) .
До цього слід додати, що КПК України містить положення про зміну обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення, відмову від підтримки державного обвинувачення (ч. 2 ст. 337, ст. 338-340 КПК України) , а також передбачає право суду вийти за межі зазначеного в обвинувальному акті висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України) .
За наявного нормативного регулювання неповнота, необґрунтованість, невідповідність обвинувачення, відсутність доказової бази щодо вчинення обвинуваченими дій, які містять ознаки злочинів, не є предметом оцінки в підготовчому судовому засіданні. Така оцінка може бути здійснена лише в ході розгляду кримінального провадження по суті пред'явленого обвинувачення.
Що стосується фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, то тут варто відзначити, що за духом закону вони викладаються так, як їх встановив прокурор за результатами досудового розслідування, і у тому обсязі, який, на його думку, підтверджує сформульоване обвинувачення. На підставі цього прокурор на власний розсуд здійснює кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Вказане означає, що визначення обсягу та способу викладення фактичних обставин кримінального правопорушення у тексті обвинувального акта належить до повноважень прокурора, а тому ані суд, ані інші учасники судового провадження не можуть вимагати змінити їх виклад.
Більше того, дискреційні повноваження прокурора щодо викладу фактичних обставин та здійснення правової кваліфікації на власний розсуд не позбавляють сторону захисту права доводити наявність інших обставин, які можуть бути витлумачені на користь обвинуваченого, або ж доводити необхідність зміни правової кваліфікації його діянь.
Таким чином, неконкретність викладу фактичних обставин, формулювання обвинувачення та правової кваліфікації кримінального правопорушення не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору.
Крім того, розмежування понять “виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та “формулювання обвинувачення» та їх визначення (хоча б умовне) чинний КПК України не містить. За відсутності відповідних нормативних критеріїв унеможливлюється визначення відповідності чи невідповідності обвинувального акта вимогам закону в цій частині. Зазначене призводить до змішування понять “виклад фактичних обставин кримінального правопорушення» та “формулювання обвинувачення» , що має наслідком викладення ідентичного викладу різних частин обвинувального акта.
Понад це, вирішення цього питання потребує аналізу змісту обвинувального акта, що створить ситуацію, за якої суд вдасться до оцінки викладу фактичних обставин кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення, і як наслідок до виходу за межі предмета оцінки, яка здійснюється у підготовчому судовому засіданні, що є неприпустимим з огляду на приписи ч. 3 ст. 26 КПК України.
У зв'язку з цим, виходячи з засади диспозитивності, повернення обвинувального акта з цієї підстави є неможливим.
До того ж, беручи до уваги принцип процесуальної економії, суди зобов'язані уникати затягування процесу, якщо недоліки не є критичними для суті обвинувачення.
Ст. 314 КПК України передбачено право суду повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам КПК України. Тобто законодавець надає суду право, а не встановлює обов'язок повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 року у справі № 520/8135/15-к (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75099762) ).
Підставою для повернення обвинувального акта має бути невідповідність відомостей, що фактично наявні у обвинувальному акті, тим відомостям, які він має містити, згідно з вимогами КПК України. При цьому повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджатимуть повноцінному судовому розгляду.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170040021738 від 16.12.2025 містить всі відомості, визначені ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема, й п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки викладені фактичні обставини, які сторона обвинувачення вважає доведеними є зрозумілими. Обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення з посиланням на статті КК України, тому суд не вбачає подальших можливих перешкод його судового розгляду.
Обвинувальний акт підписано прокурором Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 , який затвердив означений обвинувальний акт. Тобто вимоги ч. 3 ст. 291 КПК України ним були виконані.
Крім того, до обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування, розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування.
Тому суд вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62025170040021738 від 16.12.2025 відповідає всім формальним вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що підстави, які було зазначено захисником, не можуть бути розцінені як беззаперечні для повернення обвинувального акту в розумінні вимог ст. 314 КПК України, а тому заявлене з цього приводу клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 314, 375, 376, 615 КПК України, -
У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 62025170040021738, відомості за яким 16.12.2025 року були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, прокурору Сумської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 для усунення недоліків, відмовити.
На ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору може бути подана апеляційна скарга до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий: ОСОБА_7