Справа № 952/873/25
16.03.2026 Зачепилівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Яценка Є.І.,
за участю секретаря судового засідання - Оданець С.В.,
за участю сторін:
представниці позивача - Товстоног Ю.М.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Зачепилівка Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області до ОСОБА_1 про відібрання дитини у батька без позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів, -
Орган опіки та піклування Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про відібрання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька без позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів на користь і на утримання дитини.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що 01.08.2025 до Служби у справах дітей Зачепилівської селищної ради Харківської області звернувся неповнолітній ОСОБА_2 стосовно того, що його побив ременем батько. Дитину було влаштовано до лікарні, поліцією винесено терміновий заборонний припис батькові дитини, а хлопець відмовлявся повертатися додому. У зв'язку з викладеними обставинами 06.08.2025 неповнолітнього ОСОБА_3 влаштовано до патронатної родини в с. Ясна Поляна Берестинського району Харківської області, де він і перебуває по теперішній час. Матір дитини рішенням Зачепилівського районного суду Харківської області від 23.08.2011 позбавлена батьківських прав. Вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 01.09.2025 батька ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 125 КК України та призначено покарання у виді штрафу. Батько дитини відмовився від отримання соціальних послуг (супроводу) та під час спілкування з спеціалістами не висловлював каяття з приводу вчинення фізичного насильства щодо сина ОСОБА_3 , оскільки останній має «важкий характер» та постійно порушує поведінку вдома, вчиняє крадіжку грошей та висловлюється нецензурною лайкою, на попередження не реагує. Проте відповідач жодного разу не навістив дитину у прийомній сім'ї, хоча в розмові з спеціалістами Служби у справах дітей говорив, що не заперечує проти повернення дитини до дому, однак з умовою, що син ОСОБА_3 буде навчатися, самостійно готувати собі їжу, не красти та не лаятися, так як він вже майже доросла людина. Тому, комісією на даний час вирішено недоцільним повернення дитини батьку, що і стало приводом звернення до суду.
Представниця позивача ОСОБА_4 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та залишити дитину проживати разом з ним.
Допитаний в попередньому судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_2 (в присутності спеціаліста Служби у справах дітей ОСОБА_5 ) вказав, що хоче повернутися проживати до свого батька ОСОБА_1 , оскільки вдома краще ніж у прийомній сім'ї. Пообіцяв себе адекватно вести та не створювати проблем для батька.
В судовому засіданні допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що він є старостою Леб'язького старостинського округу Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області. Пояснив, що в с. Леб'яже проживає ОСОБА_1 у якого є син ОСОБА_3 , який є неспокійною дитиною та доставляє батьку багато клопоту, на нього неодноразово надходили скарги від мешканців с. Леб'яже. Батько виховує дитину один, проте вона забезпечена всім необхідним, в будинку є окрема кімната. Після конфлікту в літку 2025 року ОСОБА_3 влаштували в прийомну сім'ю, а батьку пропонувалася психологічна підтримка (супровід), від якої останній відмовився, у зв'язку з відсутністю вільного часу.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є батьком неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сім'я проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 01.08.2025 встановлено, що дитина повідомила про побиття батьком, вона не ночувала вдома, зі слів дитини батько б'є вже не перший раз, повертатися додому вона боїться. Під час огляду дитина брудна, на тілі також бруд. Дитина пояснила, що їй не дозволяється купатися у ванній кімнаті, на що батько повідомив, що є літній душ, в якому син не хоче купатися. Члени комісії прийшли до висновку, щодо направлення дитини до лікарні, а поліцією винесено батьку терміновий заборонний припис на 10 днів.
Службою у справах дітей Зачепилівської селищної ради Харківської області винесено наказ № 24 від 07.08.2025 про взяття на облік дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як дитину, що перебуває в складних життєвих обставинах.
На підставі розпорядження Наталинської сільської військової адміністрації Берестинського району Харківської області № 1663 від 07.08.2025 Службою у справах дітей Зачепилівської селищної ради Харківської області передано дитину ОСОБА_2 патронатному вихователю ОСОБА_7 , про що складено акт про факт передачі дитини від 07.08.2025.
Згідно повідомлення КУ «Центр надання соціальних послуг» Зачепилівської селищної ради Харківської області № 01-16/258 від 14.08.2025 ОСОБА_1 письмово відмовився від отримання соціальних послуг, спрямованих на формування у батьків дитини навичок відповідального батьківства, у тому числі від здійснення соціального супроводу.
Відповідно до повідомлення Наталинської сільської ради № 01-30/226 від 24.10.2025 неповнолітній ОСОБА_2 перебуває у патронатьній родині ОСОБА_7 в с. Ясна Поляна Берестинського району Харківської області. Батько дитини за дозволом щодо відвідування сина не звертався. Зі слів патронатного вихователя та помічника з'ясовано, що хлопчик сумує за татом та хоче повернутися до нього.
Виконавчим комітетом Зачепилівської селищної ради Харківської області винесено рішення № 432 від 31.10.2025, згідно якого повернення дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьку ОСОБА_1 , на даний час є недоцільним.
Згідно з частиною третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 ЗУ «Про охорону дитинства»).
У частині сьомій статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з пунктами 2-5 частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 2) жорстоко поводяться з дитиною; 3) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 4) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.
За змістом частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.
Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).
Основні підстави для відібрання дитини зазначені у ч. 1 ст. 164 СК України.
Інші випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у вищенаведеній частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров'я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.
Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц, провадження №14-327цс18.
Згідно зі статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 зі змінами, схваленими резолюцією № 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995, яка ратифікована постановою Верховної Ради № 789-X11 від 27.02.1991, в усіх випадках щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 СК України у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров'я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов'язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав.
Підставою відібрання дітей без позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім'ї небезпечної для дитини обстановки: її життя, здоров'я і морального виховання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (п. 100 рішення ЄСПЛ від 16.07. 2015 у справі «Мамчур проти України»).
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (п. 50 рішення ЄСПЛ від 18.12. 2008 у справі «Савіни проти України).
Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв'язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.
Звертаючись в суд з позовом, орган опіки та піклування посилався на те, що відповідач жорстоко поводився з дитиною, в результаті чого остання боялася та не хотіла повертатися додому.
За змістом матеріалів справи, 01.08.2025 відповідач жорстоко поводився по відношенню свого сина ОСОБА_3 , а саме наніс йому тілесних ушкоджень ременем, у зв'язку з загрозою життю та здоров'ю дитини, її було примусово відібрано від батька.
Разом з тим, на підставі наданих доказів та пояснень було встановлено, що на даний час відповідач змінив своє ставлення до виховання сина ОСОБА_3 та проявляє бажання забрати сина до себе.
Досліджені в судовому засіданні докази свідчать, що відповідач усвідомив свою поведінку та в подальшому вчиняє дії, що вказують про бажання належно виконувати свої батьківські обов'язки, повернути сина ОСОБА_3 додому та налагодити зв'язок. Зафіксовані події актом проведення оцінки ризиків рівня безпеки дитини від 01.08.2025 - це лише епізодичний випадок, одиночний факт, спричинений певними життєвими обставинами відповідача та складним характером дитини. На час розгляду справи судом не встановлено обставин, що свідчать про існуючі ризики імовірного насилля по відношенню до дитини з боку батька.
В найкращих інтересах дитини є недоцільним розлучення дитини з батьком з огляду на вік дитини, її звички, необхідність батьківського виховання для формування загальноприйнятої моделі поведінки в суспільстві.
Суд виходить із того, що найкращим для дітей є їх проживання в рідній сім'ї.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов слід залишити без задоволення.
Так само, не підлягає задоволенню і вимога позивача про стягнення з відповідача аліментів, оскільки зазначена вимога є похідною від попередньої вимоги про відібрання неповнолітньої дитини, без позбавлення батьківських прав, яка залишена без задоволення.
Судові витрати віднести за рахунок держави, відповідно до п.14 ст.3 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 19, 150, 160, 180-183 СК України, ст.ст.200, 206, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову Органу опіки та піклування Зачепилівської селищної ради Берестинського району Харківської області до ОСОБА_1 про відібрання дитини у батька без позбавлення його батьківських прав та стягнення аліментів - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі його оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасовано.
Повний текст рішення складено 17.03.2026.
Суддя Є.І. Яценко