Справа № 405/1809/25
1-кп/405/85/25
17 березня 2026 року Подільський районний суд м. Кропивницького у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі: ОСОБА_2 ,
з участю прокурора: ОСОБА_3
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Кропивницький кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за кримінальним провадженням за №12023121130000691 від 02.07.2023 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4, ч.5 ст.190 КК України,
встановив:
Ухвалою Подільського районного суду м. Кропивницького від 26.01.2026 обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а саме 26.03.2026, включно, з визначенням розміру застави.
В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , з огляду на те, що на даний час ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КК України, не зменшилися та продовжують існувати. Враховуючи тяжкість покарання обвинувачений може ухилитися від суду. Окрім того, ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, що свідчить про можливість вчинення іншого кримінального правопорушення. Також, існує ризик впливу на свідків, з метою зміни їх показів на свою користь.
Захисник ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, вказавши, що ОСОБА_6 тривалий час перебуває під вартою, ризики необґрунтовані, просив змінити або зменшити розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав думку захисника.
Заслухавши клопотання прокурора, враховуючи думку учасників кримінального провадження, дослідивши надані клопотання та матеріали, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Положення ст.183 КПК України визначають, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 судом враховані обставини, передбачені ст.178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого.
Так, ОСОБА_6 не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків; не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу; характеризуючих відомостей та інформацію про стан здоров'я обвинуваченого сторонами не надано. Раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти власності. Останній раз ОСОБА_6 27.03.2024 засуджений Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік, звільнений на підставі положень ст.75 КК України з іспитовим строком на 1 рік. Вказане свідчить, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 та ч.5 ст.190 КК України, які у відповідності до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, санкція яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років та від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, відповідно.
Суд зазначає, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінального правопорушення, а ризик втечі для нього може бути визнаним як менш небезпечним, ніж покарання та процедура його відбування. Такий висновок суду узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі Ilijkov v. Bulgaria від 26.06.2001 (§ 80, заява № 33977/96), за якою суворість можливого вироку є відповідним елементом в оцінці ризику ухилення, а погляд на серйозність обвинувачення проти заявника давав уповноваженим органам можливість обґрунтовано вважати, що такий початковий ризик був встановлений.
Також, з огляду на те, що під час судового розгляду потерпілі не допитані, обвинувачений може здійснити на них вплив, з метою зміни їх показань або відмови від давання показань.
Окрім того, існує вірогідність вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки, ОСОБА_6 раніше неодноразово протягувався до кримінальної відповідальності.
За таких обставин суд не вбачає достатніх підстав для можливості застосування інших запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою, як таких, що неспроможні запобігти встановленим ризикам, передбаченим п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а також забезпеченню виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, визначаючи тримання під вартою в цьому випадку виправданим за наявності конкретного суспільного інтересу у виді права на справедливий судовий розгляд, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалюють над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначав Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.02.2011 в справі «Харченко проти України».
Враховуючи зазначене, суд вважає, що тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою в повній мірі відповідає меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищезазначені обставини є виправданими та необхідними елементами (ризиками), що визначають та виправдовують потребу в подальшому триманні обвинуваченого під вартою, а тому суд приходить до висновку про необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 строком на 60 днів, так як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та завдань кримінального провадження.
Відповідно до положення ч.5 ст.182, ч.3, ч.4 ст. ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч. 3 ст. 183 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого обов'язки визначені цією нормою права.
Також суд зазначає, що підстав для задоволення клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 щодо зменшення розміру раніше визначеної суми застави немає, оскільки саме 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що є мінімальним розміром у відповідності до положень п.3 ч.5 ст.182 КПК України, є достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Беручи до уваги вищевикладені положення законодавства, тривалість судового провадження, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_6 , його особу, матеріальний стан, суд приходить до висновку щодо визначення йому застави у розмірі 199680 гривень, що відповідає 60 прожитковим мінімумам для працездатних осіб та узгоджується зі змістом ст. 182 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 331 КПК України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід - тримання під вартою на 60 днів до 15 травня 2026 року, включно.
Визначити розмір застави у розмірі 60 /шістдесяти/ прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 /сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят/ гривень, які необхідно внести на депозитний рахунок: ТУ ДСА України в Кіровоградській області; МФО 820172 ЄДРПОУ 26241445, рахунок UA 768201720355219001015002505. Призначення платежу: забезпечення виконання рішення згідно статті 182 КПК України по справі №12023121130000691 від 02.07.2023.
В разі внесення заставодавцем визначеної в ухвалі суми застави, звільнити з-під варти та зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_6 виконувати наступні обов'язки:
- прибувати за викликом до суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
- утриматись від спілкування зі свідками та потерпілими у даному кримінальному проваджені;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_6 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України з одночасним вирішенням питання, передбаченого ч. 10 ст. 182 КПК України.
Копії ухвали направити до ДУ “Кропивницький СІ» для виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали.
Суддя
Подільського районного суду
міста Кропивницького ОСОБА_8