17 березня 2026 року
м. Київ
справа № 480/8522/21
адміністративне провадження № К/990/12023/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року (колегія у складі суддів Катунова В.В., Бегунца А.О., Ральченка І.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Служби безпеки України про визнання протиправними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновлення на посаді та стягнення компенсації за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови Служби безпеки України (далі - Голова СБУ) №942-ОС/ДСК від 23 липня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області (далі - УСБУ в Сумській області) №235-ОС/ДСК від 04 серпня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ №234-ОС/ДСК від 04 серпня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Голови СБУ №1020-ОС/ДСК від 06 серпня 2021 року;
- визнати протиправним та скасувати наказ Служби безпеки України (далі - СБУ) від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК в частині;
- визнати протиправним та скасувати наказ УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-ос/ДСК;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Сумського районного відділу УСБУ в Сумській області (далі - Сумський РВ УСБУ в Сумській області) з часу виведення у розпорядження;
- стягнути з УСБУ у Сумській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із розрахунку 1394,89 грн за один день.
Наведені у позовній заяві мотиви обґрунтовано відсутністю в діях позивача порушень Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України), неврахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Сумський окружний адміністративний суд рішенням від 09 червня 2023 року позов задовольнив частково.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 грудня 2023 року скасував рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 червня 2023 року та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.
На противагу позиції суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувані накази відповідають визначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, є правомірними і підстав для їх скасування немає, при цьому, керувався тим, що ключовим питанням в розглядуваному випадку є встановлення наявності факту невиконання чи неналежного виконання позивачем службових обов'язків щодо дотримання військової дисципліни, тобто наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарного відповідальності. Відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення. Оцінивши наявні у справі докази, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність викладених у спірному наказі підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року та направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Підставами касаційного оскарження представник позивача вказав пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України. У межах цих підстав автор касаційної скарги навів такі доводи:
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права за відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), статей 84, 86 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Інструкції про порядок здійснення контролю за організацією, станом та результатами службової діяльності у Службі безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 18 лютого 2016 року за №77/ДСК (далі також - Інструкція №77/ДСК) (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України);
- суд апеляційної інстанції не дослідив доказів у справі, а саме, протоколів огляду місця події, протоколів впізнання особи та інших матеріалів з кримінального провадження, довідки за результатами тематичної перевірки, наданих позивачем письмових пояснень (таємних), а також посадової інструкції позивача (пункт 4 частини четвертої статті 328 у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України).
Ключові мотиви скаржника зводяться до того, що притягнення до дисциплінарної відповідальності, на його переконання, відбулось виключно за вчинення кримінального правопорушення, якого позивач не вчиняв та вирок про винуватість у вчиненні якого жоден суд не ухвалював. У цьому контексті вказує на порушення презумпції невинуватості, закріпленої у статті 62 Конституції України та наголошує, що не здійснював інкримінованих йому заволодіння зброєю та нанесення тілесних ушкоджень прикордонникам 18 липня 2021 року. Вважає, що для встановлення реальних обставин події та причетності до неї позивача мало би бути проведено службове розслідування, принаймні така можливість передбачена статтею 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, однак службове розслідування не проводилося, його вину у вчиненні дисциплінарного проступку всупереч статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не було встановлено. Отже, оспорюваний наказ було прийнято без реально встановлених обставин, а на підставі самої лише інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) та повідомлення про підозру, однак суд апеляційної інстанції залишив ці аргументи поза увагою.
З приводу мотивів за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме, недослідження судом апеляційної інстанції доказів у справі та, зокрема, наказу СБУ від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК, наказу УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-о/с/дск, скаржник зазначив, що рішення про звільнення позивача зі служби було прийнято з урахуванням довідки, складеної комісією, яка проводила тематичну перевірку Сумського РВ УСБУ в Сумській області. Під час проведення перевірки він не мав змоги надати свої пояснення та докази, оскільки його не було запрошено, однак власні аргументи стосовно викладених у довідці висновків, висловив у робочому зошиті, який зареєстровано у встановленому порядку та зберігається в режимно-секретному підрозділі суду. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову, вказаного доказу не досліджував. Стосовно поставлених позивачеві у провину за наслідками тематичної перевірки порушень, скаржник зазначив, що вони мають загальний характер, не містять викладення конкретних фактів, які б надавали можливість встановити, що саме вчинив позивач, а також положень нормативних актів, які порушив позивач. Крім цього, частина із цих порушень не пов'язана з посадовими обов'язками позивача, період, який охоплювався перевіркою стосувався діяльності підрозділу за декілька років, проте позивач обіймав посаду трохи більше п'яти місяців. Суд апеляційної інстанції не перевіряв законності наказу на предмет дотримання вимог інструкції №77/ДСК.
Позиція інших учасників справи
Представник відповідачів за допомогою сервісу «Електронний суд» подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив залишити цю скаргу без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року залишити без змін.
За позицією відповідачів, згідно з положеннями Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник начальника Сумського РВ УСБУ в Сумській області підполковник ОСОБА_1 , на час виникнення спірних правовідносин, є безпосереднім начальником та старшим за військовим званням військовослужбовцем для усього особового складу підрозділу. Стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних сил України покладають на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії своїх підлеглих
Щодо доводів про непроведення службового розслідування, представник відповідачів вказав, що відповідно до норм спеціального законодавства, а саме статей 83, 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, а також Інструкції про порядок проведення службових розслідувань та службових перевірок стосовно військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом Центрального управління СБУ від 04 лютого 2016 року №45 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 березня 2016 року за №328/28458) (далі також - Інструкція №45), призначення службового розслідування не є обов'язковим для прийняття відповідного рішення щодо притягнення/не притягнення до дисциплінарної відповідальності. Розслідування призначається у тих випадках, коли відповідний начальник за наявної інформації про причини та обставини вчиненого правопорушення, кола осіб, які причетні до його вчинення, не може прийняти відповідне рішення та вважає за необхідне встановити певні додаткові умови та обставини його вчинення, саме у ході проведення службового розслідування.
Представник відповідачів заперечив проти доводів скаржника що притягнення до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самій лише підозрі у вчиненні кримінального правопорушення та наголосив, що ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності не за факт затримання його разом з підлеглим співробітниками правоохоронних органів, а за те, що будучи заступником керівника окремого підрозділу регіонального органу СБУ та перебуваючи на місці події, не вжив жодних заходів щодо припинення протиправних дій підлеглого військовослужбовця, не повідомив про факт протиправної поведінки керівництво УСБУ в Сумській області, тим самим неналежним чином виконав обов'язки командира та старшого за військовим званням військовослужбовця щодо виховання підлеглих, що визначені Статутами.
Відповідачі в особі їх представника також не погодилися з доводами позивача про відсутність самостійно доведених фактів, які б підтверджували порушення ним службової дисципліни. За наведеною у відзиві позицією, наявні докази доводять причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю позивача щодо невиконання його функцій як командира з фактом вчинення його підлеглим особливо тяжкого кримінально-караного правопорушення за попередньою змовою групою осіб, у вигляді протиправного нападу на військовослужбовців прикордонної служби, заподіяння їм тілесних ушкоджень та заволодіння їхньою табельною зброєю, за що підлеглий позивачу військовослужбовець був засуджений згідно з вироком Краснопільського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2021 року у справі №578/1075/21 і, до того ж, надав у межах зазначеної справи викривальні показання щодо позивача. На переконання відповідачів, вчинення підлеглим позивачеві військовослужбовцем таких кримінально-караних дій безумовно викликано низькими морально-психологічними якостями, за що відповідає його командир.
Надаючи відповідь на аргументи скаржника про неконкретизованість порушень, встановлених за результатами тематичної перевірки, а також відсутність правової кваліфікації дій позивача, представник відповідачів зазначив, що відомості, наведені у доповідній записці (вих. №3/3-442т від 30 липня 2021 року, вх.№2685т від 06 серпня 2021 року) адресовано саме Голові СБУ, тому потреби у зазначенні усіх загальновідомих для співробітників СБУ назв наказів для прийняття рішення про їх недотримання, не було, водночас Інструкцією №77 не передбачено обов'язку вказувати у доповідній записці за результатами тематичної перевірки правової кваліфікації дій особи. Вказаний документ є внутрішнім документом СБУ і, порівняно з обвинувальним актом за нормами КПК України, для нього не передбачено необхідності дотримання формальних вимог.
Стосовно посилань скаржника на ненадання ним пояснень під час тематичної перевірки, представник відповідачів зауважив, що отримання усних та письмових пояснень від співробітників, діяльність яких перевіряється, з питань, що потребують роз'яснення чи уточнення є саме правом комісії, а не її обов'язком. За інформацією, що міститься у доповідній записці, весь особовий склад Сумського РВ УСБУ в Сумській області надавав пояснення членам комісії, поряд із цим, заступник начальника Сумського РВ УСБУ в Сумській області підполковник ОСОБА_1 та оперуповноважений цього підрозділу не опитувались у зв'язку із застосуванням до них міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні №120210048000155 від 18 липня 2021 року.
Як підсумок, представник відповідачів висловив переконання, що оспорювані накази видано на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наявні матеріали доводять, що позивач системно не виконував покладених на нього обов'язків командира (начальника), визначених положеннями Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також відомчими нормативно-правовими актами, чим порушив військову дисципліну. Накладення на нього дисциплінарних стягнень зумовлено тим, що позивач, будучи командиром та співробітником правоохоронного органу, не вжив жодних заходів щодо виховання підлеглих, не припинив протиправних дій та про факт протиправної поведінки не повідомив керівництво УСБУ в Сумській області, а також припустив суттєвих прорахунків і порушень в організації роботи підрозділу.
Рух касаційної скарги
Ухвалами Верховного Суду від 07 лютого 2024 року, від 28 лютого 2024 року та від 19 березня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року у справі №480/8522/21 повернуто особі, яка її подала.
28 березня 2024 року адвокатка позивача вчетверте подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху та встановлено скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України; клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів.
14 травня 2024 року ОСОБА_1 подав заяву про усунення недоліків касаційної скарги до якої долучено уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року в цій справі та відкрито касаційне провадження за поданою позивачем касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 03 березня 2026 року справу призначено до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами встановлено, що з 2009 року позивач проходив службу в СБУ.
15 липня 2018 року йому присвоєно звання підполковника СБУ.
20 листопада 2018 року між Управлінням СБУ в Сумській області та позивачем укладено контракт про проходження військової служби в СБУ.
12 грудня 2020 року позивач призначений на посаду заступника начальника Сумського РВ УСБУ в Сумській області.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
Джерела права й акти їх застосування
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 1 та частиною першою статті 19 Закону України від 25 березня 1992 року №2229-XII "Про Службу безпеки України" (далі - Закон №2229-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Служба безпеки України - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України. Кадри Служби безпеки України складають: співробітники-військовослужбовці, працівники, які уклали трудовий договір із Службою безпеки України, а також військовослужбовці строкової служби. Порядок обліку кадрів Служби безпеки України затверджується Головою Служби безпеки України.
Відповідно до статті 20 Закону №2229-XII умови і порядок виконання своїх обов'язків співробітниками-військовослужбовцями Служби безпеки України визначаються укладеним договором (контрактом). На них, а також на військовослужбовців строкової служби поширюється порядок проходження військової служби у Збройних Силах України, визначений законодавством. Військовослужбовці Служби безпеки України приймають Військову присягу на вірність народу України.
Пунктом 2.1 Інструкції №77/ДСК передбачено здійснення керівним складом регіонального органу та структурного підрозділу регіонального органу управлінського контролю за організацією, станом та результатами роботи, дотриманням військової дисципліни, додержанням підзаконних нормативно-правових актів.
Відповідно до вступу Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Дія Статуту поширюється, зокрема, на військовослужбовців СБУ.
Згідно зі статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини.
Відповідно статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
За правилами частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.
Згідно зі статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров'я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; показувати приклад дисциплінованості, неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень командирів (начальників); бути ввічливим і справедливим у ставленні до підлеглих, не принижувати їх честі і гідності; постійно виховувати підлеглих у дусі гуманізму та людяності, спираючись при цьому на загальновизнані принципи міжнародного права; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об'єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).
Відповідно до частин першої, другої, четвертої преамбули Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців, зокрема, СБУ.
За визначенням, наведеним у статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та шостої статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Згідно із частиною першою статті 12 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зокрема, Голова СБУ користується дисциплінарною владою в повному обсязі цього Статуту, крім відповідних повноважень, визначених цим Статутом для кожного з них особисто.
За частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно зі статтею 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною першою статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно зі статтею 91 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість притягнення до дисциплінарної відповідальності безпосередньо винних осіб.
Статтею 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України унормовано, що військовослужбовець, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень у порядку, визначеному законом. Військовослужбовець, стосовно якого складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, може бути відсторонений від виконання службових повноважень за рішенням командира до закінчення розгляду справи судом.
Відповідно до статті 97 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Оголошувати про дисциплінарні стягнення командирам у присутності підлеглих заборонено.
За правилами частин першої, третьої статті 102 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність застосовується один раз за час перебування військовослужбовця на штатній посаді і накладається наказом посадової особи, якій цим Статутом надано таке право.
Якщо протягом шести місяців після накладення такого стягнення військовослужбовець не виправив своєї поведінки і вчинив правопорушення, приймається рішення про переміщення військовослужбовця на нижчу посаду або звільнення з військової служби.
Підстави, порядок призначення та проведення службових розслідувань і службових перевірок стосовно військовослужбовців СБУ, оформлення таких розслідувань та перевірок і прийняття за ними рішень, визначено Інструкцією №45.
Пунктом 2 розділу І «Загальні положення» Інструкції №45 визначено, що виконавська дисципліна - належне, своєчасне та якісне виконання військовослужбовцями СБУ функціональних обов'язків (посадових інструкцій), наказів СБУ, доручень, рішень, планів, програм, які затверджуються в системі СБУ або надходять для виконання до СБУ;
службова перевірка - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою перевірки інформації про вчинення дисциплінарного правопорушення, з'ясування наявності підстав для призначення службового розслідування, обставин порушення виконавської дисципліни;
службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються відповідно до цієї Інструкції з метою з'ясування обставин вчинення військовослужбовцями СБУ дисциплінарних правопорушень, відповідальність за які передбачена Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, уточнення причин та умов, що сприяли їх вчиненню, та ступеня вини.
За правилами пункту 4 цього ж розділу Інструкції №45 службове розслідування (службова перевірка) не проводиться, якщо обставини вчинення правопорушення (час, місце, спосіб тощо), а також причини та умови, що сприяли його вчиненню, встановлено або встановлюються під час іншого службового розслідування, службової перевірки, аудиту, інвентаризації, здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи
(1) Межі касаційного перегляду.
На підставі частини першої статті 328 КАС України суд касаційної інстанції не перевіряє судове рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправними і скасування наказів начальника УСБУ в Сумській області від 04 серпня 2021 року №234-ос/дск та №235-ос/дск, оскільки сторони рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржили і його апеляційний перегляд не здійснювався.
За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Підставами касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник указав пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та пункт 4 частини четвертої статті 328 у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
У межах доводів за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник вказав на неправильне застосування судом апеляційної інстанції правових норм за відсутності висновку Верховного Суду з питань застосування у подібних правовідносинах статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 84, 86 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, Інструкції №77/ДСК.
Мотиви за пунктом 4 частини четвертої статті 328 у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України скаржник обґрунтував тим, що апеляційний суд не дослідив доказів у справі, а саме, протоколів огляду місця події, протоколів впізнання особи та інших матеріалів з кримінального провадження, довідки за результатами тематичної перевірки, наданих позивачем письмових пояснень (таємних), а також посадової інструкції позивача.
У контексті цієї підстави оскарження потрібно зауважити, що за правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, скасування судового рішення у зв'язку з тим, що суд не дослідив зібрані у справі докази, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, якою в цьому випадку є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд касаційної інстанції не перевірятиме доводи скаржника за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, якщо дійде висновку про необґрунтованість підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
(2) Оцінка застосування апеляційним судом норм права у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
(2.1) Оцінка висновків суду апеляційної інстанції у частині оскарження позивачем наказу Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
Верховний Суд зазначає, що у постанові від 13 липня 2023 року в справі №420/15045/21 (номер у Єдиному державному реєстрі судових рішень 112184734) вже вирішував питання щодо правильного застосування правових норм, зокрема і тих, про потребу у висновку стосовно яких зазначив скаржник, у подібних правовідносинах.
Зокрема, у згаданій справі предмет спору стосувався оскарження наказу Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск у частині попередження про неповну службову відповідність начальника Сумського РВ УСБУ за порушення військової дисципліни, яке виявилося у неналежному виконанні позивачем вимог статей 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 2.1 Інструкції №77/ДСК, на основі відомостей, викладених у рапорті начальника Головної інспекції СБУ від 21 липня 2021 року реєстр.№3/3-3418 дск.
Переглядаючи вказану справу, суд касаційної інстанції на підставі системного аналізу положень статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 2.1. Інструкції №77/ДСК, констатував обґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції, що стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України покладають на командира відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни. Така відповідальність може виражатися, у тому числі, і в дисциплінарній відповідальності командира за дії підлеглих йому військовослужбовців, тому факт вчинення підлеглими позивачу військовослужбовцями Сумського РВ УСБУ дій, які мають ознаки кримінального правопорушення, став наслідком їх низьких морально-психологічними якостей, відповідальність за які, як встановлено статтею 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтею 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України несе також і позивач як їх командир (начальник).
Як підсумок, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про обґрунтованість та доведеність викладених у спірному наказі підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності (порушення військової дисципліни, яке виявився у неналежному виконанні позивачем вимог статей 11, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту та пункту 2.1 Інструкції №77/ДСК).
Вирішуючи питання про застосування статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за якою, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) особисто приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення, Верховний Суд, дійшов висновку, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. Суд також взяв до уваги, що під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Відповідаючи на аргумент скаржника щодо необґрунтованості накладеного на нього дисциплінарного стягнення - попередження про неповну службову відповідність, Верховний Суд зауважив, що відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного правопорушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.
Поряд із цим, послуговуючись правовою позицією, сформованою у постанові від 07 грудня 2018 року у справі №807/1325/16, Суд нагадав, що Дисциплінарний статут Збройних Сил України не визначає конкретної послідовності та черговості накладення дисциплінарних стягнень за ступенем їх суворості. Це, в свою чергу, наділяє уповноважену особу правом самостійно визначати вид стягнення за його суворістю в залежності від конкретних обставин дисциплінарного правопорушення.
Із цих міркувань Суд дійшов висновку, що обраний Головою СБУ вид дисциплінарного стягнення [попередження про неповну службову відповідність], який не є найсуворішим, не викликає сумнівів щодо його пропорційності та співмірності складу дисциплінарного правопорушення позивача.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
У зв'язку із цим висновки Верховного Суду з питання застосування статей 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 3, 4, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та пункту 2.1. Інструкції №77/ДСК, викладені у постанові від 13 липня 2023 року в справі №420/15045/21, є застосовними до справи, яка переглядається.
Колегія суддів констатує, що суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові наведені правові норми відповідно до зазначених висновків Верховного Суду, підстав відступати від яких Суд не вбачає.
У касаційній скарзі позивач зазначив, що стаття 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стаття 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України покладають на командира (начальника) відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих йому військовослужбовців та за дотримання ними військової дисципліни, однак позивач обіймав посаду заступника начальника, а не начальника, до того ж, 18 липня 2021 року (неділя) не виконував своїх обов'язків, оскільки він перебував у відпустці, таким чином, наведені вимоги Статутів на нього не поширювалися.
Тобто, за логікою позивача, на нього 18 липня 2021 року не поширювалися відповідальність дотримання військової дисципліни та виховання підлеглих / молодших за званням військовослужбовців, оскільки він був заступником начальника, а не начальником районного відділу Управління СБУ і перебував того дня у відпустці.
Суд оцінює такі доводи критично, керуючись таким.
У справі, яка переглядається, встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач перебував у званні підполковника СБУ та обіймав посаду заступника начальника РВ УСБУ в Сумській області.
Статтею 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
Відповідно до статей 29, 30 цього ж Статуту за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Згідно зі статтею 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу слушно зауважив, що відповідно до статей 31, 33 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Військовослужбовці, які за своїм службовим становищем і військовим званням (статті 31 і 32 цього Статуту) не є стосовно інших військовослужбовців начальниками або підлеглими, можуть бути старшими чи молодшими за військовим званням.
Старші за військовим званням військовослужбовці мають право вимагати від молодших за військовим званням військовослужбовців додержання військової дисципліни, громадського порядку і форми одягу, а також правил поведінки і військового вітання. Молодші за званням військовослужбовці повинні беззастережно виконувати зазначені вимоги старших за військовим званням військовослужбовців.
Отже, у значенні наведених положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, позивач, будучи підполковником СБУ та обіймаючи посаду заступника начальника РВ УСБУ в Сумській області, вважався начальником та старшим за військовим званням військовослужбовцем для особового складу підрозділу.
Водночас Суд не має підстав вважати, що у межах установлених обставин вихідний день чи перебування позивача у відпустці будь-яким чином впливає на унормований названими Статутами стан правових відносин між старшими та молодшими за військовим званням військовослужбовцями, начальниками і підлеглими тощо, зокрема, у частині визначеного Статутами обсягу взаємних прав і обов'язків.
Посилання позивача у касаційній скарзі на непоширення на нього положень статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України не заслуговують на увагу, оскільки за жодним із оскаржуваних наказів позивачеві не ставилося в провину порушення цієї правової норми.
Суд також критично оцінює посилання скаржника на те, що притягнення до дисциплінарної відповідальності відбулось виключно за вчинення кримінального правопорушення та на підставі самої лише інформації з ЄРДР і повідомлення про підозру, без реального встановлення обставин.
Зміст оспорюваних наказів (в оскарженій частині) містить цілком чіткі посилання на визначені підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви того, у чому виявилося кожне із констатованих порушень військової дисципліни.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
Наказ Голови СБУ від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК та наказ начальника УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-ос/ДСК мають похідний характер і не містять кваліфікації дій позивача.
Отже, в оскаржуваних наказах немає жодних посилань на обставини, які б стосувалися наявності в діях позивача ознак кримінальних правопорушень, інформації про факт затримання його разом з підлеглими або інших відомостей, які б давали підстави вважати, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самій лише підозрі у вчиненні кримінального правопорушення, інформації з ЄРДР тощо.
Із цих же міркувань колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції у межах спірних правовідносин положень статті 62 Конституції України (у кримінальному аспекті), статті 17 КПК України та потребу висновку Верховного Суду із цього приводу, а також про недослідження апеляційним судом протоколів огляду місця події, протоколів впізнання особи та інших матеріалів з кримінального провадження, оскільки, за обсягом установлених у цій справі обставин, відповідачі жодним чином не вирішували питання про винуватість позивача у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень - заволодіння зброєю та нанесення тілесних ушкоджень прикордонникам 18 липня 2021 року, не ставили у межах дисциплінарної процедури йому в провину вчинення дій такого характеру, не надавали оцінку доказам кримінального провадження.
Стосовно доводів скаржника про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України в контексті обставин непроведення службового розслідування й необхідність висновку Верховного Суду з питання правильного її застосування, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року в справі №826/3710/16 вирішував питання щодо застосування цієї правової норми та, послуговуючись раніше висловленою у постановах від 13 червня 2018 року у справі №822/2446/17, від 06 грудня 2019 року у справі №1640/2578/18, позицією, зазначив, що проведення службового розслідування не є обов'язковою підставою для накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення та є правом, а не обов'язком командира.
Отже, посилання скаржника на непроведення службового розслідування, а також його міркування стосовно того, що в розглядуваному випадку його варто було провести, не дають суду касаційної інстанції підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у цій справі.
Підсумовуючи наведене, у межах доводів і вимог касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, колегія суддів зазначає, що висновок з питання застосування у подібних правовідносинах статті 58 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, та пункту 2.1. Інструкції №77/ДСК, викладено у постанові Верховного Суду від 13 липня 2023 року в справі №420/15045/21, що є застосовним до справи, яка переглядається, і суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваній постанові наведені правові норми відповідно до такого висновку.
Водночас Верховний Суд не знайшов підстав вважати неправильним застосування або помилковим незастсоування судом апеляційної інстанції у межах спірних правовідносин статті 62 Конституції України, статті 17 КПК України, статті 84 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, як необхідної умови викладення Верховним Судом висновку з питання їх застосування.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження, якою в цьому випадку є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд повторює, що за правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України надання касаційним судом оцінки та, відповідно, скасування судового рішення з мотивів недослідження судом зібраних у справі доказів, можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Оскільки Суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, Суд не перевіряє доводи скаржника за пунктом 4 частини четвертої статті 328, наведені у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Отже, Верховний Суд вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в частині вимог про визнання протиправним і скасування наказу Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск (в оскарженій частині), не може бути скасована з наведених у касаційній скарзі мотивів.
(2.2) Оцінка висновків суду апеляційної інстанції у частині оскарження позивачем наказу Голови СБУ від 06 серпня 2021 року №1020-ОС/дск, а також похідних від цього позовних вимог.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
За змістом касаційної скарги, підставами касаційного оскарження в цій частині є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України з мотивів неправильного застосування (незастосування) судом апеляційної інстанції норм Інструкції №77/ДСК та потреби висновку Верховного Суду із цього приводу, а також пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у поєднанні з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, посилання на який обґрунтовано недослідженням судом апеляційної інстанції довідки за результатами тематичної перевірки, наданих позивачем письмових пояснень (яким присвоєно гриф обмеження доступу «таємно»), а також посадової інструкції позивача.
Суд зазначає, що оскільки підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та вид застосованого стягнення в цій частині суттєво відрізняються від тих, що мали місце в справі №420/15045/21, то висновки Верховного Суду з питання застосування правових норм, викладені в постанові від 13 липня 2023 року, не охоплюють цих правовідносин.
[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]
Виключено частину судового рішення, яка містить службову інформацію.
[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]
Суд першої інстанції дійшов висновку, що цей наказ [від 06 серпня 2021 року №1020-ОС/дск] є протиправним і підлягає скасуванню з тих міркувань, що попри встановлення Головною інспекцією СБУ за наслідками тематичної перевірки ряду порушень, службове розслідування не проводилося, відсутня правова кваліфікація дій позивача, зокрема не визначено які нормативно-правові чи внутрішні розпорядчі акти порушив позивач у тому чи іншому випадку. Окрім того, не встановлена ступінь участі у порушенні службової дисципліни кожного із учасників, з огляду на обсяги їх обов'язків, розмежування посадових обов'язків, закріплених у посадових інструкціях. Суд також зазначив, що відповідачі не спростували доводи позивача щодо неправомірності висновків комісії, викладені в робочому зошиті, що зберігається в режимно-секретному підрозділі суду.
Зважаючи на задоволення цієї частини вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування (в оскарженій частині) також наказу СБУ від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК, наказу УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-о/с/дск.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, обмежився висновком про відповідність вказаних наказів визначеним у частині другій статті 2 КАС України критеріям, їх правомірність та відсутність підстав для їх скасування.
Разом із цим, апеляційний суд фактично не переглянув рішення суду першої інстанції в частині висновків, що стосувалися проведеної тематичної перевірки, констатованих відповідачами за її результатами порушень військової дисципліни позивачем та наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення з військової служби через службову невідповідність. Суд не дослідив довідки за результатами тематичної перевірки, посадової інструкції позивача та наданих ним із цього приводу письмових пояснень (які містять гриф обмеження доступу «таємно»).
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості здійснити касаційний перегляд постанови апеляційного суду в частині висновків щодо законності оспорюваних наказів Голови СБУ від 06 серпня 2021 року №1020-ОС/ДСК та від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК, а також наказу начальника УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-ос/ДСК, оскільки судом апеляційної інстанції не були перевірені відповідні доводи позивача та взагалі залишено поза увагою обставини, які стосувалися тематичної перевірки і її висновків.
З урахуванням наведеного, рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати таким, що відповідає вимогам статті 242 КАС України, відповідно до частин першої та четвертої якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
У постанові від 16 березня 2023 року у справі №600/747/22-а Верховний Суд наголошував, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи під час розгляду адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого статтею 2 та частиною четвертою статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд уживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Виходячи із змісту принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі в адміністративному судочинстві, саме на суд покладається обов'язок визначити характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Суд апеляційної інстанції не вжив усіх визначених законом заходів, не перевірив правильності і повноти установлених судом першої інстанції обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав жодної оцінки аргументам позивача в частині спірних правовідносин, що виникли з тематичної перевірки та зумовили для позивача наслідки у вигляді притягнення до найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності та не вирішив питання щодо правильного застосування в цій частині правових норм, зокрема, положень Інструкції №77/ДСК.
За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи за пунктом 4 частини четвертої статті 328, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України частково підтвердилися під час касаційного перегляду.
Указані процесуальні порушення, зокрема хибне правозастосування, що вплинуло оцінювання обставин справи, а також доказів, якими сторони їх підтверджували, позбавляють суд касаційної інстанції можливості надати відповідь на поставлені у касаційному провадженні питання за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України щодо правильності застосування положень Інструкції №77/ДСК, а також підтвердити чи спростувати обґрунтованість висновків судів по суті спору в указаній частині.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу
Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
З огляду на приписи статті 353 КАС України касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання протиправними і скасування (в оскаржуваній частині) наказу Голови СБУ від 06 серпня 2021 року №1020-ОС/ДСК, наказу Голови СБУ від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК та наказу начальника УСБУ в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-ос/ДСК, а також похідних вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасуванню з направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, надати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
В іншій частині, а саме щодо відмови в задоволенні позову про визнання протиправним і скасування наказу Голови СБУ від 23 липня 2021 року №942-ОС/дск (в оскарженій частині) постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року підлягає залишенню без змін.
Абзаци описової та мотивувальної частин цього судового рішення після слів «[Надалі викладено частину судового рішення, яка містить службову інформацію]» та до слів «[Кінець частини судового рішення, яка місить службову інформацію]» містять службову інформацію.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 353, 355, 356 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправними і скасування наказів Голови Служби безпеки України від 06 серпня 2021 року №1020-ОС/ДСК та від 02 вересня 2021 року №1154-ос/ДСК, наказу начальника Управління Служби безпеки України в Сумській області від 23 вересня 2021 року №313-ос/ДСК, а також вимог про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - скасувати.
В цій частині направити справу №480/8522/21 на новий розгляд до Другого апеляційного адміністративного суду.
В іншій частині залишити постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 грудня 2023 року в справі №480/8522/21 без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду