17 березня 2026 року
м. Київ
справа №460/9966/23
адміністративне провадження №К/990/8608/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення,
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 07 березня 2023 року №152 «Про порушення дисциплінарного провадження»;
- визнати протиправним та скасувати наказ від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення»;
- зобов'язати поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області та виплатити середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання обов'язків.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 07 червня 2023 року залучено Головне управління ДПС у Рівненській області як другого відповідача до участі у справі.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 21 серпня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 07 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, в розмірі 30201 (тридцять тисяч двісті одна) грн 47 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року задоволено частково апеляційні скарги Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України. Змінено рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у справі № 460/9966/23 та вирішено вважати ОСОБА_1 поновленим на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року. У задоволенні решти вимог апеляційних скарг відмовлено.
Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 березня 2025 року відмовлено у задоволенні заяв ОСОБА_1 про закриття касаційних проваджень у справі та частково задоволено касаційні скарги Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у Рівненській області. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2024 року у справі № 460/9966/23 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Рівненського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову задоволено частково. Прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмета позову в частині доповнення первісних позовних вимог вимогою про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року №1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 » та вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи №460/9966/23 з урахуванням такої заяви у прийнятій судом частині. У прийнятті до розгляду решти заяви відмовлено.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 21 серпня 2023 року № 1011-о «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ».
Додатковим рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової служби України від 14 квітня 2023 року №8-дс «Про накладення дисциплінарного стягнення». Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Головного управління ДПС у Рівненській області з 22 серпня 2023 року. Стягнуто з Головного управління ДПС у Рівненській області на користь ОСОБА_1 середньомісячну заробітну плату за період відсторонення від виконання посадових обов'язків з 07 березня 2023 року по 14 квітня 2023 року, в розмірі 30201,47 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Рівненській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 15 січня 2026 року та від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з незазначенням у касаційній скарзі належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень.
25 лютого 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд установив, що її подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України встановлено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 26 листопада 2025 року у відкритому судовому засіданні. Повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року. Касаційна скарга заявником втретє надіслана через підсистему «Електронний суд» 25 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 329 КАС України.
У касаційній скарзі заявник зазначає, що повний текст постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23 складено 04 грудня 2025 року. Касаційну скаргу на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року та рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року у справі №460/9966/23 вперше Головним управлінням ДПС у Рівненській області подано до Верховного Суду 26 грудня 2025 року. Відтак, скаржником дотримано 30-денний строк на касаційне оскарження, передбачений статтею 329 КАС України. Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, які її подала. 23 січня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» повторно Головним управлінням ДПС у Рівненській області подано касаційну скаргу на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23. Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України. Повернення Верховним Судом касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Таким чином, Головне управління ДПС у Рівненській області повторно в межах розумних строків та при дотриманні вимог процесуального закону звертається до Верховного Суду з касаційною скаргою, з метою реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Просить поновити процесуальний строк на подання касаційної скарги у справі №460/9966/23.
Верховний Суд зазначає, що статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Тому, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми, змісту і строку подання касаційної скарги покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Верховний Суд зазначає, що повернення касаційної скарги не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження і обставини, за яких Верховний Суд повертав попередню касаційну скаргу, безпосередньо пов'язані з діями заявника щодо належного оформлення касаційної скарги протягом тривалого періоду.
За таких обставин, Суд дійшов висновку, що зазначені відповідачем підстави пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнанні неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
За наведених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом подання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують.
Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час перевірки касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункти 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував пункт 1 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» без урахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08 грудня 2021 року у справі №826/5308/18.
Так, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов між собою.
При цьому під судовими рішеннями у подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Так, при встановленні доцільності посилання на постанови Верховного Суду на які посилається скаржник у касаційній скарзі як підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий /висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.
У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.
Невідповідність правозастосовному висновку Верховного Суду (висловленому за наслідками розгляду (іншої) справи у касаційному порядку) матиме місце тоді, коли суд (суди) попередніх інстанцій, розглядаючи справу за схожих предмета спору, підстав позову, обставин справи та правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо суті заявлених вимог, застосувавши норму права по-іншому, аніж це роз'яснив суд касаційної інстанції (в іншій подібній справі).
Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Суд, проаналізувавши правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права у контексті характеру і юридичної природи правовідносин, з яких виникли спори у зазначеній скаржником справі, у зіставленні з предметом спору, підставами і змістом позовних вимог та регулюванням правовідносин у цій справі, на предмет їхньої подібності, а відтак застосовності як підстави для касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень по суті, зазначає, що постанова Верховного Суду, на яку посилається заявник як на підставу касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалена за інших фактичних обставин, які не є подібними до правовідносин у цьому касаційному провадженні, а тому не можуть слугувати прикладом неправильного застосування судами норм права при ухваленні судових рішень, щодо яких подано касаційну скаргу в цій справі, у розумінні пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд зазначає, що посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником належним чином не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.
Суд також звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Щодо посилання Головного управління ДПС у Рівненській області на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, то Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження. Враховуючи, що заявником не обґрунтовано підстави касаційного оскарження, передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України, а саме пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, відхиляються.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Верховний Суд звертає увагу заявника, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційній суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенням статті 330 КАС України, оскільки в ній не зазначено належне обґрунтування підстав касаційного оскарження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, за правилами статей 169, 332 КАС України касаційну скаргу необхідно залишити без руху з установленням заявнику строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду заяви (клопотання) про поновлення процесуального строку, із зазначенням інших поважних і об'єктивних причин його пропуску та надати докази, що їх підтверджують, уточнену (нову) касаційну скаргу та докази надсилання її копії іншим учасникам справи.
Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України,
Визнати неповажними, зазначені Головним управлінням ДПС у Рівненській області, підстави для поновлення пропущеного процесуального строку.
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Рівненській області про поновлення строку касаційного оскарження рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 липня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі №460/9966/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинення певних дій, стягнення середньої заробітної плати за час відсторонення залишити без руху.
Надати заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
В.Е. Мацедонська