16 березня 2026 року
м. Київ
справа №9901/513/21
адміністративне провадження №П/9901/513/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Єресько Л.О., Мацедонської В.Е., Соколова В.М.,
за участі:
секретаря судового засідання Пушенко О.І.,
представника позивача Батова І.В.,
представника відповідача Саввіна С.С.,
представника третьої особи Зарєчного Д.С.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у закритому судовому засіданні питання про витребування у Офісу Генерального прокурора доказів у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІОФАБ, ЛТД" до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб: Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача про визнання протиправним та скасування Указу Президента України,
У провадженні Суду перебуває адміністративна справа №9901/513/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІОФАБ, ЛТД" до Президента України Зеленського Володимира Олександровича, за участю третіх осіб: Ради Національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, які не заявляють самостійних вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021 про введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІОФАБ, ЛТД" обмежувальних заходів (санкцій) (№534 Додатку № 2 до Рішення Ради національної безпеки та оборони від 18 червня 2021року).
До основних засад (принципів) адміністративного судочинства, згідно з пунктами 4, 5, 9 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), належать, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; обов'язковість судового рішення; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Згідно із частиною першою, абзацами першим, другим частини другої, частиною четвертою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
За правилами частин першої, третьої статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Предметом спору в цій справі є Указ Президента України, яким уведено в дію рішення РНБО про застосування до позивача санкцій.
Питання законності цих санкцій є ключовим у межах вирішуваного спору.
Під час розгляду Судом справи встановлено, що ініціатором застосування санкцій є Служба безпеки України (далі також - СБУ).
Зокрема, СБУ на підтвердження підстав застосування санкцій, 08 серпня 2022 року до відділу режимно-секретної роботи Верховного Суду, як доказ надано лист, додатком до якого є Довідка щодо підстав застосування санкцій (вих. № 5/7/4/2-7577т від 28.07.2022), розробником якої є Головне управління «І» Департаменту захисту національної державності СБУ, в якій міститься інформація (з обмеженим доступом), що має гриф «таємно».
При цьому, джерелом такої інформації СБУ зазначено оперативно-розшукову та контррозвідувальну діяльність.
У судовому засіданні 16 березня 2026 року Суд поставив на розгляд питання про отримання від Офісу Генерального прокурора інформації у межах його повноважень щодо законності проведених СБУ оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, внаслідок яких було здобуто інформацію, що стала підставою для застосування санкцій, а також її достовірності.
Представник позивача підтримав необхідність звернення до Генерального прокурора щодо отримання такої інформації. Інші учасники зазначили, що у вирішенні цього питання покладаються на розсуд Суду.
Заслухавши думку учасників справи, Суд вирішуючи поставлене на розгляд питання виходить з наступного.
Розглядаючи адміністративний спір, Суд встановлює обставини справи на підставі наданих доказів.
При цьому, відповідно до статей 74, 75 КАС України дослідженню підлягають, серед іншого, такі властивості доказів, як їх допустимість та достовірність.
Зокрема, за правилами частини першої статті 74 КАС України Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Іншими словами, Суд повинен бути переконаним, що надані СБУ докази отримані законним шляхом та викладена в них інформація відповідає дійсності.
Згідно з поясненнями представника СБУ, наданими в судовому засіданні, СБУ не може надати будь-які інші докази (крім уже згаданої Довідки щодо підстав застосування санкцій) на підтвердження обставин щодо реальності проведення оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності, а в разі її здійснення - щодо законності проведених оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, внаслідок яких здобута надана Суду інформація.
За нормами КАС України, вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, водночас положення згаданого процесуального Закону не надають суду адміністративної юрисдикції повноважень самостійно з'ясовувати та надавати оцінку питанням, пов'язаним зі здійсненням оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності відносно конкретної особи.
Разом із цим, в силу пункту 2 частини 1 статті 131-1 Конституції України до функцій прокуратури віднесено нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку.
Вказана норма Конституції України корелюється з приписами статті 25 Закону України «Про прокуратуру», статті 14 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», статті 12 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність» та статті 34 Закону України «Про Службу безпеки України», згідно з якими саме на прокуратуру покладено обов'язок здійснення нагляду за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями Служби безпеки України.
Необхідно зазначити, що на момент прийняття рішення про застосування санкцій до ТОВ «Тіофаб, ЛТД», Генеральний прокурор України входив до складу РНБО, а отже міг бути ознайомленим з інформацією щодо наведених СБУ підстав застосування санкцій та організувати здійснення прокурорського нагляду щодо законності її отримання, як до так і після введення санкцій в дію.
Необхідно зазначити, що на момент прийняття рішення про застосування санкцій до ТОВ «Тіофаб, ЛТД», до складу РНБО, визначеного Указом Президента України від 15 грудня 2014 року №929/2014 (у відповідній редакції), входив Генеральний прокурор, що вказує на можливість його (її) обізнаності з інформацією щодо наведених СБУ підстав застосування санкцій до позивача, а також, з урахуванням передбачених Конституцією і законами України повноважень, можливість організувати здійснення прокурорського нагляду щодо законності її отримання, як до так і після введення санкцій в дію.
Враховуючи викладене, з метою належної оцінки доказів, наданих СБУ, Суд дійшов висновку про необхідність витребувати від Офісу Генерального прокурора інформацію щодо законності проведених СБУ оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, внаслідок яких здобута надана Суду інформація, а також щодо її достовірності.
На підставі наведеного та керуючись статтями 2, 9, 77, 79, 243, 248, 256 КАС України, Суд
Зобов'язати Генерального прокурора за наслідками прокурорського нагляду або реалізації в інший спосіб повноважень, передбачених Конституцією і законами України в строк до 01 травня 2026 року надати Верховному Суду інформацію щодо законності проведених Службою безпеки України оперативно-розшукових та контррозвідувальних заходів, внаслідок яких здобута інформація, що стала підставою для застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІОФАБ, ЛТД" обмежувальних заходів (санкцій) (№534 Додатку № 2 до Рішення Ради національної безпеки та оборони від 18 червня 2021року, введених в дію Указом Президента України від 24 червня 2021 року №266/2021).
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 17 березня 2026 року.
А.Г. Загороднюк
М.В. Білак
Л.О. Єресько
В.Е. Мацедонська
В.М. Соколов
Судді Верховного Суду