10 березня 2026 року
м. Київ
справа №320/4237/22
провадження №К/990/29352/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюка А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
представника позивача - Слизькоухого В.В.
представників відповідача - Кшемінської Ю.І., Оверчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року (у складі головуючого судді - Дудіна С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року (у складі: головуючого судді - Безименної Н.В., суддів: Аліменка В.О., Кучми А.Ю.) у справі №320/4237/22,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач, ГУ НП в Київській області), в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- визнати протиправними дії ГУ НП в Київській області під час проведення службового розслідування відносно позивача;
- скасувати наказ ГУ НП в Київській області №64 о/с від 07.04.2022;
- визнати незаконним і скасувати наказ ГУ НП в Київській області №66 о/с від 11.04.2022 про звільнення позивача зі служби в поліції;
- поновити позивача на службі в поліції на посаді старшого дільничного офіцера поліції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області;
- стягнути з ГУ НП в Київській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з врахуванням постанов Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та від 28.02.2022 №168, а саме: з дня звільнення по час фактичного поновлення на роботі;
- стягнути додаткову винагороду в розмірі 30 000,00 грн. щомісячно, як складову частину грошового забезпечення, визначеного поліцейському на день звільнення, починаючи із дня застосування постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, з 24.02.2022, до дня закінчення воєнного стану за весь час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач уважала хибними висновки службового розслідування щодо вчинення нею дисциплінарного проступку, зазначала про порушення відповідачем порядку проведення службового розслідування та наявність підстав для виплати їй додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн щомісячно.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ НП України в Київській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 11.04.2022. Зобов'язано ГУ НП України в Київській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі 30 000,00 грн. щомісячно за період з 24.02.2022 по 11.04.2022. В іншій частині в позові відмовлено.
4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не підпадає під перелік осіб, визначених пунктом 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190, внаслідок чого була зобов'язана невідкладно прибути до органу поліції за місцем несення служби, однак вона ухилилася від виконання вказаного обов'язку, а факт допущення позивачкою дисциплінарного проступку у вигляді безпідставного невиходу на роботу за місцем несення служби під час посиленого режиму у період з 01 по 05 квітня 2022 року, будучи при цьому проінформованою кадровою службою про необхідність повернення до м. Боярка, є доведеним, що безумовно підриває авторитет поліції, формує негативну думку у населення про поліцію та дискредитує звання працівника поліції. В той же час, суд першої інстанції зазначив, що позивачка під час воєнного стану та у період проходження нею служби в органах національної поліції на посаді поліцейського (з 24.02.2022 до моменту її звільнення), мала право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30 000 гривень щомісячно.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень) на неї
5. Не погодившись із прийнятими у справі судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №320/4237/22, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
6. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах пункту 4 частини першої статті 40 та частини третьої статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Також підставою касаційного оскаржуваних судових рішень позивач визначає пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
7. Позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій невірно кваліфікували її дії як прогул без поважних причин з 01.04.2022 по 05.04.2022, оскільки в цей час вона перебувала на службі в поліції. На переконання касатора, відповідачем і судами попередніх інстанцій також не враховано об'єктивних обставин, при яких вона перебувала під час проведення службового розслідування (01.04.2022 - 07.04.2022), чи могла вона в період воєнного стану, не будучи обізнаною про проведення стосовно неї такого розслідування, шукати інші докази вагітності, перебуваючи при цьому цілодобово на службі в поліції. Позивач уважає, що, у разі належного виконання відповідачем своїх обов'язків та своєчасного повідомлення її про початок проведення службового розслідування щодо неї, всі необхідні докази були б надані. Позивач звертає увагу, що окрім довідки, в ході судового засідання в суді першої інстанції була опитана лікар-гінеколог, яка підтвердила перебування ОСОБА_2 на прийомі у лікаря, встановлено діагноз вагітності.
8. Посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, позивач доводить позицію щодо наявних у неї сумнівів, що суддя Аліменко В.О. приймав участь у цій справі, з огляду на одночасне продовження строку розгляду справи в суді апеляційної інстанції 10 серпня 2023 року, заміну судді Бєлової Л.В. та в цей же день ухвалення оскаржуваної постанови.
9. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційних вимог в повному обсязі. Зазначає, що на час прийняття оскаржуваного наказу, відповідачу не було відомо про вагітність позивача. Вказує, що на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу позивач не прибула, що і слугувало підставою для притягнення її до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення. Враховуючи, що позивач не являється дружиною поліцейського, військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту та те, що остання не надала підтверджуючих документів, які б свідчили про те, що на її утриманні перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, відповідач уважає, що вона повинна була повернутися до Бучанського РУП.
10. У судовому засіданні в суді касаційної інстанції представник позивача, підтримуючи касаційну скаргу, доводив Суду позицію про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі на підставі недопустимих доказів. Уважав, що матеріали службового розслідування сфальсифіковані, а службове розслідування проведене із грубими процедурними порушеннями; просив справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Заперечуючи проти касаційної скарги, представники відповідача просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
11. Касаційна скарга ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 25.08.2023.
12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2023 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.
13. Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2023 у справі №320/4237/22.
14. Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2025 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2025 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Мельник-Томенко Ж.М., Загороднюк А.Г.
16. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2026 справу призначено до касаційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 16:00 год 24 лютого 2026 року.
17. Протокольною ухвалою Суду від 24.02.2026 задоволено клопотання сторони позивача та долучено до матеріалів справи докази щодо зміни ім'я та прізвища позивача, а саме із ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ; оголошено перерву до 11:00 год 05 березня 2026 року. Протокольною Ухвалою Суду від 05.03.2026 оголошено перерву до 15:50 год 10 березня 2026 року для проголошення судового рішення у справі.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
18. Судами у цій справі встановлено, що ОСОБА_2 з 20.08.2010 по 06.11.2015 проходила службу в органах внутрішніх справ; з 07.11.2015 по 11.04.2022 - в органах Національної поліції.
19. Начальник Бучанського РУП ГУ НП в Київській області полковник поліції Андрій Ткач звернувся до начальника ГУ НП в Київській області генерала поліції третього рангу Андрія Нєбитова з доповідною запискою, в якій повідомив, що у порушення вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_2 не прибула на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу.
20. 01 квітня 2022 року ГУ НП в Київській області було прийнято наказ №319 «Про призначення службового розслідування», яким призначено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління, про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію».
21. Дисциплінарною комісією було проведено службове розслідування за інформацією, викладеною у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління, про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразились у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліції», за результатами якого складено висновок від 07.04.2022, затверджений начальником ГУ НП в Київській області генералом поліції третього рангу Нєбитовим Андрієм (далі - Висновок).
22. У ході проведення службового розслідування встановлено, що Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан.
Комісія зазначила, що на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу або інших визначених місць для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, не прибула старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_2 .
По даному факту за вих. №292/109/1400/22 від 05.04.2022 у Бучанському РУП було складено акт про не вихід на службу з 01 по 05.04.2022 щодо ОСОБА_3 .
У Висновку вказано, що у ході проведення службового розслідування опитаний начальник відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області підполковник поліції ОСОБА_4 , заступник начальника відділу поліції з превентивної діяльності відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_5 та начальник сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області майор поліції ОСОБА_6 , які пояснили, що відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад ГУ НП в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності. 05 березня 2022 року ОСОБА_2 виїхала з м. Ірпінь у зв'язку із частковою окупацією, повідомивши про прибуття на службу у відділення поліції №3 м. Радомишль Житомирського РУТІ ГУ НП в Житомирській області, де заступатиме на добові чергування та нестиме службу. З 01.04.2022 вказаного працівника поліції було неодноразово повідомлено та попереджено керівництвом ВП (РУП) про необхідність з'явитися за місцем роботи для несення служби, однак остання у телефонному режимі повідомила, що у зв'язку із погіршенням стану здоров'я, самопочуття матері ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутністю будь-яких інших родичів чи доглядальників, яких потребує матір, а також оскільки пошкоджено її житло, відсутні будь-які комунікації (світло, вода, газ), умови для проживання, з'явитись не може та продовжуватиме нести службу у ВП № 3 м. Радомишль Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області.
Опитаний дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_8 , пояснила, що 05.03.2022 у зв'язку з частковою окупацією міста Ірпінь Київської області поступила усна команда від керівництва відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області покинути окуповану територію. ОСОБА_2 спільно із ОСОБА_8 та її неповнолітньою донькою ОСОБА_10 приїхали до залізничного вокзалу м.Боярка, Київської області. На платформі працівники залізничного вокзалу у м.Боярці повідомили, що евакуаційний поїзд приїде через пару годин. ОСОБА_8 спільно із донькою ОСОБА_10 , ОСОБА_2 та раніше невідомою її жінкою залишались на платформі, де чекали на евакуаційний поїзд. Також працівники вокзалу всім громадянам, які знаходились на платформі, повідомили, що поїзд буде направлений до міста Львова. Через 3 або 4 години (опитувана точно вказати не змогла, тому що знаходилась у стресовому стані та думаючи як зберегти життя та здоров'я своїй доньці), повідомили, що евакуаційний поїзд поїде не до м. Львова, а до міста Тернопіль. По прибуттю на платформу ОСОБА_8 її донька та ОСОБА_2 та невідома її жінка, яка трималась разом із ними, сіли на потяг. Уночі вони прибули до м. Тернопіль. ОСОБА_8 , її донька та ОСОБА_2 направились всередину вокзалу м. Тернопіль, де зайняли чергу, щоб зареєструватись (про реєстрацію на вокзалі їм повідомили, як тільки вони вийшли з поїзду). Надалі, дочекавшись черги, вони зареєструвались. Потім подзвонили невідомій особі, яка надавала безкоштовні послуги евакуйованим особам, та на автомобілі їх було доправлено до Тернопільської області. Неподалік м.Тернопіль їх залишили у дитячому садку чи школі (через виснажений організм ОСОБА_8 не пам'ятає). Вранці 06.03.2022 вони зателефонували чоловікові, який допоміг їм доїхати та попросили їх забрати та відвезти до м. Збараж, Тернопільської області, де у подальшому через знайомих мами ОСОБА_2 їх пустили на кілька днів пожити у квартирі. Увечері вони дочекались людей, які провели їх у квартиру. 08 березня 2022 року зранку вони всі пішли на вулицю, де у незнайомих людей дізнались, де розташований відділ поліції та направились до нього, щоб стати на облік. Прийшовши до відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільської області у черговій частині їм повідомили, щоб вони прийшли зранку 09.03.2022. 09 березня 2022 року вони зранку прийшли до відділення поліції № 4 (м. Збараж) Тернопільської області, де їх провели до керівників та у подальшому записали всі данні та поспілкувавшись з ними, останні приступили до несення служби. 12 березня 2022 року вони виїхали з міста Збараж, про що заздалегідь в телефонному режимі повідомили керівництво відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільської області, у зв'язку із виселенням з квартири. Після цього вони добрались до м. Львова, де ОСОБА_8 з донькою шукали на вокзалі варіанти найму житла, а ОСОБА_2 , як вона її повідомила, виїхала до Житомирської області, де знаходились її батьки. Також ОСОБА_2 неодноразово повідомляла ОСОБА_8 про погіршений стан здоров'я її матері, у зв'язку з чим вона дуже переживала та була пригнічена. У подальшому вони іноді телефонували один одному.
Опитаний дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області старший лейтенант поліції Суковач Алла Леонідівна та дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області лейтенант поліції Крупенко Ірина Іванівна пояснили, що 05.03.2022 старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітан поліції ОСОБА_2 виїхала з м. Ірпінь у зв'язку з частковою окупацією за усною вказівкою керівництва, повідомивши про прибуття на службу у відділення поліції №3 м. Радомишль Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області, де вона заступала на добові чергування. 27 березня 2022 року в телефонному режимі ОСОБА_2 повідомила, що протягом двох діб перебуває на блок-посту та намагається доїхати до місця несення служби, однак прямі сполучення або з пересадками автотранспорту чи поїздів з м. Радомишль, відсутнє, будь-які спроби приїхати цивільним транспортом не вдались. 28 березня 2022 року остання у телефонному режимі повідомили, що в зв'язку з погіршенням стану здоров'я, самопочуття матері ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та відсутністю будь-яких інших родичів чи доглядальників яких потребує матір, а також оскільки пошкоджено її житло, відсутні будь-які комунікації (світло, вода, газ), умови для проживання, так як житло, з'явитись не може та продовжуватиме нести службу у ВП №3 м.Радомишль Житомирського РУП ГУ НП в Житомирській області. З 01 квітня 2022 року вказаного працівника поліції було повідомлено та попереджено керівництвом ВП (РУП) про необхідність з'явитися за місцем роботи для несення служби, однак станом на 05.04.2022 ОСОБА_7 до Бучанського РУП ГУ для несення служби не прибула.
У Висновку також зазначено, що відповідно до пункту 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 наказано поліцейським, які перебувають поза місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме: поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби.
Враховуючи те, що ОСОБА_7 не є дружиною поліцейського, військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту та те, що остання не надала підтверджуючі документи, які б свідчили про те, що на її утриманні перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, дисциплінарна комісія уважала можливим зробити висновок, що позивач повинна була повернутися до Бучанського РУП для подальшого несення служби.
У Висновку зазначено, що аналізуючи матеріали службового розслідування, можливо зробити висновок, що інформація, викладена у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» підтвердилася, а у діях окремих поліцейських встановлено порушення службової дисципліни та законодавства України, які виразилися у безпідставному не виході на службу для виконання завдань пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам.
У діях старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_2 вбачалися порушення службової дисципліни, вимог статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-УІІІ, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 01 по 05.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам звільнити зі служби в поліції.
Комісія дійшла висновку, що порушення, допущені працівниками поліції, у т.ч. позивачкою, стали можливими у зв'язку з низькими морально-діловими якостями останніх, особистою недисциплінованістю, оскільки після початку вторгнення військ окупанта, а саме російської федерації, після початку бойових дій на території Київської області, зазначені поліцейські повинні були залишатися вірними і відданими народу України, сумлінно і чесно виконувати свій професійний обов'язок, накази начальників, неухильно дотримуватись Конституції і законів України, охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського.
У Висновку вказано про підтвердження інформації, викладеної у доповідних записках начальників структурних та відокремлених підрозділів Головного управління про можливі неправомірні дії окремих працівників ГУ НП в Київській області, які виразилися у порушенні вимог статті 64 Закону України «Про Національну поліцію».
Комісія дійшла висновку, що за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центу Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 01 по 05.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із захистом територіальної цілісності України, здійснення заходів із забезпечення публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_2 звільнити зі служби в поліції, а час її невиходу на службу без поважних причин визнати прогулами.
23. 07 квітня 2022 року ГУ НП в Київській області було прийнято наказ №64 о/с «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Київській області», яким за порушення службової дисципліни, статей 3, 8, 18, 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 №2337-VIII, Правил етичної поведінки поліцейських, наказу Національної поліції України від 23.02.2022 №171 «Про переведення особистого складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності», які виразилися у недотриманні положень Конституції та Законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги працівника поліції, безпідставному не виході на службу з 01 по 05.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам, старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області капітана поліції ОСОБА_2 звільнено зі служби в поліції. Пунктом 2 вказаного наказу визначено прогулами час невиходу на службу без поважних причин.
24. На підставі вказаного наказу прийнято наказ від 11.04.2022 №66 о/с «По особовому складу», яким капітана поліції ОСОБА_2 (0054979), старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділу поліції №2 Бучанського району Київської області, звільнено зі служби в поліції відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», 11.04.2022, припинивши виплату грошового забезпечення з 08.04.2022 по день звільнення.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
27. Згідно з частиною третьою статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
28. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
29. Спір у цій справі виник у зв'язку із застосуванням до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з поліції.
30. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
31. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
32. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
33. Частиною першою статті 64 Закону №580-VIII передбачено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
34. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
35. Згідно із частиною другою статті 19 Закону №580-VIII підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
36. За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Дисциплінарний статут»), службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
37. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
38. За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
39. Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
40. Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
41. За правилами частин першої-четвертої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
42. Відповідно до частини першої статті 15 Дисциплінарного статуту проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії.
43. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку (частина п'ятнадцята статті 15 Дисциплінарного статуту).
44. Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
45. Особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану врегульовані Розділом V Дисциплінарного статуту.
46. За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 25.04.2024 у справі № 520/5388/22, від 13.06.2024 у справі №420/1936/23 від 17.10.2024 у справі №420/3026/23, від 30.01.2025 у справі № 400/3493/23, від 13.05.2025 у справі №320/4867/22 та ін.), службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.
47. Службова дисципліна зобов'язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України.
48. Поняття «службова дисципліна» включає у себе не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.
49. Положення статей 8, 18 Закону України «Про Національну поліцію» та Правил покладають на поліцейського обов'язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.
50. Відповідно до наказу Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 «Про переведення особового складу на посилений варіант службової діяльності та Ситуаційного центру Національної поліції України й ситуаційних центрів головних управлінь Національної поліції в надзвичайний (позаплановий) режим діяльності» особовий склад Головного управління Національної поліції в Київській області переведено на посилений варіант службової діяльності.
51. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб (у подальшому воєнний стан було продовжено).
52. Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
53. Статтею 24 Закону №580-VIII визначені додаткові повноваження поліції, а саме: у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості. У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.
54. За змістом наведених правових норм, ними прямо передбачено обов'язок працівників поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов'язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.
55. Окрім цього, Верховний Суд у пунктах 75, 76 постанови від 13.05.2025 у справі №320/4867/22 зауважував, що відповідно до положень Закону України «Про оборону України», Закону України «Про національну безпеку України» у разі запровадження воєнного стану на території України Національна поліція України, як правоохоронний орган, бере участь в обороні держави разом із Збройними Силами України. Проте така участь має бути здійснена лише у межах, визначених відповідним нормативно-правовим актом у більш широкому значенні, та на підставі відповідного наказу керівника органу Національної поліції - у більш вузькому значенні, а не здійснена окремим поліцейським на підставі самостійно прийнятого ним рішення.
У будь-якому разі закон не наділяє поліцейського повноваженнями самостійного, вільного визначення ним місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення від виконання обов'язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу прямого керівника.
56. Зі змісту Висновку, складеного за результатом службового розслідування, слідує, що підставою для подальшого притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача слугували висновки про безпідставний не вихід на службу з 01 по 05.04.2022 для виконання завдань, пов'язаних із забезпеченням публічного порядку та безпеки в умовах воєнного стану і надання допомоги цивільним особам. При цьому, як у Висновку, так і в оскаржуваних наказах час невиходу на службу без поважних причин визнано прогулом.
57. Однією із підстав для касаційного оскарження судових рішень у справі позивач визначила відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносин щодо застосування положень:
- пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, який визначає, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;
- частини третьої статті 184 КЗпП України, відповідно до якої звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
58. Верховний Суд зазначає, що спірні правовідносини передусім врегульовано Законом №580-VIII та Дисциплінарним статутом, та саме за положеннями цих нормативно-правових актів на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення; Дисциплінарний статут, затверджений Законом України, як частина спеціального законодавства, містить поняття «відсутність на службі без поважних причин».
59. Виходячи із обсягу встановлених у справі обставин, в даному випадку відповідач в особі дисциплінарної комісії та керівництва ГУ НП в Київській області під час здійснення службового розслідування, не ототожнили поняття «прогул» та «відсутність на службі без поважних причин», як безпосередньої підстави для притягнення ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
60. Фактологічною підставою звільнення позивача зі служби в поліції на підставі спірного наказу була відсутність на службі без поважних причин / не прибуття на робоче місце за адресою місця дислокації підрозділу / безпідставний не вихід на службу з 01 по 05.04.2022 для виконання завдань тощо.
61. Відтак, позивача звільнено зі служби в поліції у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення, а не за прогул без поважних причин, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загального трудового законодавства (подібний за змістом висновок викладено у пункті 54 постанови Верховного Суду від 21.09.2023 у справі №160/8030/22).
62. При цьому, факт визнання прогулом часу невиходу на службу без поважних причин не впливає на правомірність оскаржуваного наказу, з огляду на фактологічні та безпосередні підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
63. Верховний Суд також ураховує, що відповідно до пункту 1 наказу Національної поліції України від 10.03.2022 №190 поліцейським, які перебувають за місцем несення служби, крім тих, що виконують службові завдання, протягом 1 доби прибути до найближчого органу поліції для реєстрації та постановки на облік, а саме: поліцейським, які виховують одного або більше дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають батьки, що потребують стороннього догляду, та виїхали з метою супроводу дітей в евакуацію, та чоловіки (дружини) яких є поліцейськими, військовослужбовцями або особами рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту, задіяними до виконання службових обов'язків за місцем проходження служби.
64. З матеріалів справи та обсягу встановлених у ній обставин не вбачається, що позивач є дружиною поліцейського, військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Також матеріали справи не містять доказів, що на утриманні позивача перебували батьки, що потребують стороннього догляду.
65. За таких обставин, правильними є висновки судів попередніх інстанцій та відповідача про те, що позивач була зобов'язана повернутись до Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області для подальшого несення служби.
66. Щодо доводів сторони позивача про її вагітність під час звільнення, колегія суддів констатує помилкове посилання судів попередніх інстанцій на висновки про те, що виключно довідка закладу охорони здоров'я не є достатнім доказом вагітності позивачки, які, на переконання судів попередніх інстанцій, викладені Верховним Судом у постанові від 20.08.2020 у справі №826/9938/17.
67. Верховний Суд у пункті 37 зазначеного судового рішення, висновки якого невірно інтерпретували суди у справі, зазначив, що «суди попередніх інстанцій взагалі не досліджували обставини щодо перебування особи у стані вагітності на час винесення спірного наказу від 03.07.2017, оскільки єдиним твердженням позивача про стан вагітності була довідка від 22.05.2017. Крім цього, судами не надано оцінку такій довідці щодо наявності обов'язкових реквізитів, що повинні міститися на ній з чинними нормативними актами МОЗ України. Також, судами не надано оцінку обставинам справи, щодо належного підтвердження перед роботодавцем стану вагітності робітника».
68. Отже, вказавши на необхідність надання належної та обґрунтованої оцінки підставам звернення до суду та пов'язаними з цим фактичними обставинами справи, що підлягали обов'язковому встановленню в ході розгляду справи з наданням їм правової оцінки, Верховний Суд у справі №826/9938/17, не доходив висновку, на який суди попередніх інстанцій покликалися, коли відхиляли доводи позивача про вагітність і Довідку акушера-гінеколога поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» ОСОБА_16 від 08.04.2022, виданої за результатом візуального гінекологічного огляду ОСОБА_2 , в якій було зазначено діагноз «вагітність 4-5 тижнів».
69. Водночас, з метою повного та всебічного з'ясування обставин справи, враховуючи наявні у відповідача сумніви в правдивості інформації, відображеної у довідці від 08.04.2022, у судовому засіданні 16.09.2022, яке було проведено в режимі відеоконференції, в якості свідка була допитана ОСОБА_16 , яка є лікарем-акушером-гінекологом поліклініки ДУ «ТМО МВС України по Житомирській області» та яка видала зазначену довідку.
70. Судами попередніх інстанцій було взято до уваги, що встановлюючи позивачці діагноз «вагітність 4-5 тижнів», свідок керувалася своїм багаторічним досвідом. З показань свідка суди попередніх інстанцій вбачали, що висновки лікаря щодо вагітності позивача, за результатом чого була складена довідка від 08.04.2022, базувались виключно на результатах візуального гінекологічного огляду пацієнта. При цьому, як було встановлено судами попередніх інстанцій, лікар не проводив жодних додаткових аналізів та досліджень для підтвердження встановленого діагнозу, а будь-які інші докази, окрім вищевказаної довідки, на підтвердження факту вагітності на момент її звільнення стороною позивача надані не були та в матеріалах справи відсутні.
71. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що довідка від 08.04.2022, видана акушером-гінекологом ОСОБА_16, не є безумовним та достатнім доказом підтвердження вагітності позивача на момент її звільнення.
72. Аналізуючи положення Методичних рекомендацій щодо організації надання амбулаторної акушерсько-гінекологічної допомоги та Графіку візитів вагітної до лікаря, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15.07.2011 №417, Клінічного протоколу «Комплексна медична допомога під час небажаної вагітності», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.12.2010 №1177, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що документальними доказами вагітності жінки (перші 12 тижнів), окрім довідки лікаря про гінекологічний огляд, є результати відповідних лабораторних досліджень та результати УЗД.
73. Суд першої інстанції зазначав, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження проведення нею вищевказаних досліджень, а лише довідка з діагнозом «вагітність 4-5 тижнів», встановленим за допомогою виключно візуального огляду, навіть з урахуванням багаторічного досвіду лікаря, не може бути достатнім доказом вагітності позивачки на момент її звільнення, без надання додаткових доказів підтвердження цього факту.
74. Отже, на переконання судів попередніх інстанцій, факт вагітності ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ) залишився недоведеним.
75. Колегія суддів звертає увагу, що Верховний Суд, в силу вимог частини другої статті 341 КАС України, позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. А тому, суд касаційної інстанції не здійснює переоцінки зібраних у справі доказів та встановлених на підставі них обставин.
76. Верховний Суд також відхиляє доводи сторони позивача, викладені в судовому засіданні в суді касаційної інстанції, про те, що суди попередніх інстанцій встановили обставини у справі на підставі недопустимих доказів, як підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і направлення справи на новий розгляд, оскільки вказані доводи не були підставою для відкриття касаційного провадження.
77. Окрім цього, колегія суддів відхиляє посилання позивача на порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції, вважаючи, що суддя Аліменко В.О. не приймав участь у цій справі.
78. Судом установлено, що Розпорядженням Керівника апарату Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2023 №3342, у зв'язку із перебуванням судді Бєлової Л.В. у відпустці, зобов'язано здійснити заміну судді - члена колегії Бєлової Л.В. (том 2, а.с. 227). Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2023 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Аліменко В.О., Кучма А.Ю. (том 2, а.с.228). Отже заміна судді - члена колегії суддів в суді апеляційної інстанції відбулася на законних підставах.
79. Постановлення ухвали про продовження розгляду справи на розумний строк та ухвалення постанови по суті спору в один день (10 серпня 2023 року), на переконання колегії суддів, на правомірність оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції не впливає.
80. Відповідно до частин першої-п'ятої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
81. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
82. Враховуючи наведене, перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, колегія суддів не знаходить підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень. А тому, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
83. Колегія суддів уважає, що Судом надано відповідь на всі доводи, які можуть вплинути на правильність вирішення справи на цій стадії судового розгляду, в контексті заявлених підстав касаційного провадження і доводів сторін.
84. Судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 242, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359, КАС України, Верховний Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року у справі №320/4237/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і не оскаржується.
В повному обсязі судове рішення складено 16 березня 2026 року.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
А.Г. Загороднюк
Судді Верховного Суду