17 березня 2026 року
м. Київ
справа №420/29096/25
адміністративне провадження № К/990/11637/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №420/29096/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не здійсненні ОСОБА_1 нового розрахунку матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку отримував під час проходження військової служби;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014-2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки ОСОБА_1 , яку отримував під час проходження військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди під час проходження військової служби з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2014- 2017 роки та грошової допомоги на оздоровлення за 2014-2017 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату недоплачених частин.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2014 - 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань у 2014 - 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року по справі №420/29096/25 залишено без руху. Надано військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків, а саме для надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Роз'яснено апелянту, що вразі невиконання вимог ухвали суду у встановлений строк, апеляційна скарга буде повернута.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року задоволено клопотання військової частини НОМЕР_1 . Продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк для усунення недоліків апеляційної скарги у справі №420/29096/25 на 15 днів з дня отримання ухвали. Роз'яснено, що у разі не усунення недоліків в зазначений строк апеляційну скаргу буде повернено апелянту.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відмовлено в задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №420/29096/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298, пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з невиконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху.
13 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року та ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №420/29096/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів зазначає таке.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Щодо рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Оскільки оскаржуване рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, то воно не може бути оскаржене до суду касаційної інстанції.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року необхідно відмовити.
Щодо ухвали П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року.
Частиною третьою статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Так, зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції від 16 лютого 2026 року, якою апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом установлено, що відповідачем не наведено жодної підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, не зазначено у чому полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального чи матеріального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
Фактично відповідачем у касаційній скарзі викладено незгоду із судовим рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене, касаційна скарга військової частини НОМЕР_2 правопорядку підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року.
Керуючись статтею 248, 328, 330, пунктом 4 частини п'ятої статті 332, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2025 року у справі №420/29096/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №420/29096/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко