17 березня 2026 року
м. Київ
справа №560/11005/25
адміністративне провадження №К/990/10238/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Желєзного І.В., Радишевської О.Р.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №560/11005/25 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)", в якому просив:
1. визнати протиправними дії адміністрації Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" щодо систематичного, безпідставного та багаторазового застосування команди "лицем до вікна, руки за спину" під час щоденних візуальних перевірок у камерах, без входження працівників до камер та належного правового обґрунтування;
2. зобов'язати адміністрацію Державну установу "Замкова виправна колонія (№58)" припинити застосування вказаної команди у випадках, коли:
- не здійснюється фізичне входження до камери;
- не відкриваються внутрішні двері або решітки;
- не існує конкретних індивідуальних ризиків або безпекових підстав щодо особи, яка утримується;
- відсутній письмовий нормативний акт, який би прямо передбачав таку процедуру.
3. зобов'язати адміністрацію установи надати інформацію про:
- наявність або відсутність внутрішніх наказів, розпоряджень, інструкції щодо застосування вказаної команди;
- реквізити, дати, підписантів і погоджувальні органи, відповідних актів;
- правову, природу та підставу для застосування цієї команди в контексті візуального огляду камер.
4. визнати порушення адміністрацією установи прав позивача, а саме:
- статті 28 Конституції України (право на повагу до гідності);
- частин 1, 2, 8, 9, 102 Кримінально-виконавчого кодексу України;
- статей 3, 6, 8, 13 та 14 Європейської конвенції з прав людини.
5. стягнути з державного бюджету України компенсацію моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень, завданої внаслідок:
- системного принизливого поводження у формі щоденних примусових команд;
- багаторічного психологічного тиску, дегуманізації та емоційного виснаження;
- повної відсутності ефективного національного захисту та правової реакції на звернення.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 03.03.2026 ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 06.03.2026.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.
Аналіз матеріалів касаційної скарги свідчить про її невідповідність вимогам статті 330 КАС України, в зв'язку з неналежним викладенням підстав касаційного оскарження.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, на момент звернення до суду касаційної інстанції скаржник повинен зазначити конкретний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, конкретну підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену частиною четвертою статті 328 КАС України та навести відповідне обґрунтування зазначених підстав.
Дослідивши касаційну скаргу щодо її відповідності наведеним вище вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень у касаційному порядку. Так, скаржник лише зазначає про свою незгоду із ухваленими рішеннями судів попередніх інстанцій.
У касаційній скарзі скаржник зазначає про те, що касаційна скарга подається на підставі підпунктів "а", "в" ,"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, за правилами пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), не підлягають касаційному оскарженню крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас, Верховний Суд зауважує, що у випадку подання касаційної скарги у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, до такої скарги застосовуються загальні вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги передбачені пунктом четвертим частиною другою статтею 330 КАС України.
Тобто, посилання у касаційній скарзі на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у цій справі.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
За таких обставин Суд уважає, що скаржник не навів належного обґрунтування можливості касаційного оскарження судових рішень з підстави, передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України.
Також під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що в матеріалах справи відсутній документ про сплату судового збору.
Підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 цього Закону ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, зокрема, фізичною особою встановлена на рівні 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив: 3028 грн.
Встановлено, що позов у цій справі заявлено у 2025 році фізичною особою, який містив одну немайнову вимогу та похідні від неї.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 2422,40 грн.
Разом з тим встановлено, що скаржник заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивоване тим, що він відбуває покарання у ДУ «Замкова виправна колонія (№58)» та перебуває на повному державному утриманні; постійного заробітку не має, можливості отримувати дохід немає. Скаржник покликається на довідку бухгалтерії установи від 04.02.2026 №20, відповідно до якої залишок коштів на його особовому рахунку станом на 04.02.2026 становить 277,18 грн, що є недостатнім для сплати судового збору.
При розгляді та вирішенні вказаного клопотання суд виходить з таких міркувань.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або
2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або
4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Аналіз вказаної норми дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Поряд з цим, на підставі наданої скаржником довідки Державної установи "Замкова виправна колонія (№58)" №20 від 04.02.2026, за змістом якої залишок коштів на особовому рахунку ОСОБА_1 станом на 04.02.2026 становить 277,18 грн, немає можливості пересвідчитись у розмірі отриманого доходу позивачем за повний 2025 рік, що передував року подання касаційної скарги (2026), а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вказаного клопотання.
Оскільки позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували обставини, наведені ним в обґрунтування заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору (таким доказом може бути, зокрема, довідка органу доходів і зборів про відсутність інших доходів за попередній (2025) календарний рік, довідка органу Пенсійного фонду України про розмір виплаченої пенсії за попередній (2025) календарний рік), зазначене клопотання з наведених в ньому підстав задоволенню не підлягає.
При цьому, Суд роз'яснює, що відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду касаційної інстанції: 1) касаційної скарги в новій редакції та її копії відповідно до кількості учасників справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1- 4 частини четвертої статті 328 КАС України, у взаємозв'язку із обґрунтуванням підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 цього Кодексу; 2) документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі або документів, які підтверджують підстави для звільнення скаржника сплати судового збору відповідно до закону.
Керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України,
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.12.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №560/11005/25 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
І.В. Желєзний
О.Р. Радишевська ,
Судді Верховного Суду