про відмову у відкритті касаційного провадження
17 березня 2026 року
м. Київ
справа №560/6860/25
адміністративне провадження № К/990/9509/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Стародуба О.П., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (суддя Божук Д.А.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (колегія у складі суддів Гонтарука В.М., Моніча Б.С., Білої Л.М.)
у справі № 560/6860/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі - ГУ ПФ України в Хмельницькій області, відповідач, скаржник), в якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФ України в Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» (далі - Постанова № 713);
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачці з 01.07.2021 з урахуванням доплати до пенсії у розмірі 2000 грн згідно з Постановою № 713, з урахуванням виплачених сум.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 28.05.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, позов задовольнив.
02.03.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ПФ України в Хмельницькій області, в якій відповідач з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними приписів процесуального права просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2026, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Перевіряючи наявність підстав для відкриття касаційного провадження, Суд виходить з такого.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Частиною шостою ст. 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Згідно з п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
При цьому згідно з положеннями ч. 4 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років»; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У цій справі оскаржуються дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо відмови у нарахуванні та виплаті особі з 01.07.2021 доплати до пенсії згідно з Постановою № 713.
Хмельницький окружний адміністративний суд в ухвалі від 30.04.2025 про відкриття провадження вирішив питання про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження.
У такому разі ухвалені у цій справі судові рішення відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
У контексті наведеного Суд звертає увагу скаржника на те, що для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проте ГУ ПФ України в Хмельницькій області у касаційній скарзі не обґрунтовує, у чому саме полягає фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, не вказує приклади неоднакового застосування судами в інших справах у подібних правовідносинах норм матеріального чи процесуального права.
Що ж до покликань відповідача на наявність у цьому випадку підстав для касаційного оскарження за п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України та не врахування судами під час розгляду спору висновків Верховного Суду з правозастосування приписів ст. 122 КАС України, наведених у постановах від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24, від 08.10.2025 у справі № 560/12997/24, від 08.10.2025 у справі № 560/11402/24, від 08.10.2025 у справі № 560/15025/24, то такі вчинені без доведення подібності правовідносин.
У контексті наведеного Суд зазначає, що у кожній справі висновки зроблені виходячи з конкретних, встановлених судами обставин справи за результатами розгляду справи, та ґрунтуються на їх аналізі та оцінці у межах конкретних правовідносин сторін. Тобто, результат вирішення у кожній справі зумовлений конкретними обставинами та оцінкою доказів.
Посилання ж на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Одночасно Верховний Суд, переглядаючи в порядку касаційного оскарження судові рішення у справах за позовами пенсіонерів (колишніх військових) до органів Пенсійного фонду України щодо відмови останніх у проведенні перерахунку пенсії за вислугу років за наслідком отримання від уповноваженого органу/пенсіонера оновленої довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, зауважив про відсутність обмеження строком перерахунку пенсій у таких випадках (постанова від 25.11.2025 у справі № 380/23724/24, від 13.05.2025 у справі № 380/28215/23, від 07.05.2025 у справі № 640/8914/22), а саме:
«…15. За змістом частини третьої статті 51 Закону № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.
16. Таким чином, перерахунок пенсій у зв'язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.».
У іншій своїй постанові від 21.12.2023 у справі № 380/12872/23 Верховний Суд зазначив, що неправомірні дії відповідача (у разі встановлення судовим рішенням) щодо невидачі довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії впливають на соціальне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Тому застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, матиме наслідком неможливість реалізації позивачем права, передбаченого ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною видів грошового забезпечення у межах визначених ст. 51 цього Закону строків.
Крім того, Верховний Суд зазначив, що обмеження права пенсіонера, що отримує пенсію на підставі норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на перерахунок належної йому пенсії, який проведено несвоєчасно через ненадання довідки про розмір грошового забезпечення відповідними державним органом, з якого позивач звільнився на пенсію, будь-яким строком є неприпустимим з огляду на приписи ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
У постанові від 05.02.2026 Верховний Суд з покликанням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2024 у зразковій справі № 380/19324/23 зауважив, що: «…перерахунок пенсії, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або органів, уповноважених видавати довідки про розмір грошового забезпечення, здійснюється без обмеження строком, а застосування процесуальних строків звернення до суду у таких спорах є неприйнятним.
56. При цьому Велика Палата Верховного Суду у цій справі чітко розмежувала:
спори щодо призначення або обчислення пенсії, у яких підлягають застосуванню загальні процесуальні строки, та
спори щодо невиконання державою обов'язку з перерахунку пенсії, коли право особи вже існує, але не реалізоване з вини суб'єкта владних повноважень.
57. У справах останньої категорії звернення особи до суду є способом відновлення порушеного триваючого права, а не оскарженням разового управлінського рішення, що виключає можливість застосування шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.
58. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що застосування процесуальних строків звернення до суду у спорах щодо перерахунку пенсії у зв'язку зі зміною складових грошового забезпечення відповідних категорій осіб, зокрема внаслідок збільшення прожиткового мінімуму, суперечило б прямій нормі частини третьої статті 51 Закону № 2262-XII.».
Суд апеляційної інстанції у свою чергу, переглядаючи рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.05.2025, виходив з мотивів, що фактично кореспондуються із наведеною вище правовою позицією Верховного Суду.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ГУ ПФ України в Хмельницькій області слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись ст.ст. 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 560/6860/25.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Кравчук
Суддя О.П. Стародуб
Суддя С.М. Чиркін