Справа № 991/2795/24
Провадження № 11-п/991/8/26
13 березня 2026 року місто Київ
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду у складі колегії суддів:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ,
секретар судового засідання ОСОБА_6 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 про направлення з Вищого антикорупційного суду до іншого суду кримінального провадження № 12014030160000065 за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України,
за участю:
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_10 ,
Суть питання та встановлені судом обставини
У Вищому антикорупційному суді (далі - суд першої інстанції) на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014030160000065 за обвинуваченням директора ДП «Волиньторф» ОСОБА_7 та директора ТОВ «Пром-Газ-Інвест» (ТОВ «Сетерус») ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 вважає, що це кримінальне провадження не підсудне Вищому антикорупційному суду, а тому звернулася до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з відповідним клопотанням.
На думку сторони захисту, це кримінальне провадження не відповідає жодній з умов, визначених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Потенційно релевантною для визначення підсудності цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду могла б бути лише умова, передбачена пунктом 2, яка пов'язує підсудність із розміром предмета кримінального правопорушення або завданої шкоди, однак і ця умова відсутня. За твердженням захисту, інкриміновані обвинуваченим дії були вчинені у лютому 2014 року, коли прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1 218 грн. А отже поріг, визначений законом для підсудності справи Вищому антикорупційному суду за ст. 191 КК України, становив 6 090 000 грн (1 218 грн ? 5 000 п.м.). Разом із тим, згідно з обвинувальним актом, розмір шкоди, який інкримінується обвинуваченим, становить 5 570 068,49 грн, що є меншим за встановлений законом поріг. Навіть інша сума, на яку посилається прокурор під час судового розгляду в суду першої інстанції (6 038 700 грн), також не досягає зазначеного порогу. Отже, розмір предмета кримінального правопорушення або завданої шкоди не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України.
Крім того, адвокат переконана, що факт здійснення досудового розслідування НАБУ та процесуального керівництва прокурорами САП сам по собі не визначає підсудність справи Вищому антикорупційному суду.
Позиції учасників судового провадження
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні, посилаючись на непідсудність кримінального провадження Вищому антикорупційному суду, підтримала своє клопотання, просила задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 адвокат ОСОБА_10 підтримав позицію захисника ОСОБА_7 .
Прокурор у судове засідання не прибув. Подав до суду клопотання з проханням вирішувати питання за його відсутності. Заперечує щодо заявленого клопотання, адже справа підсудна Вищому антикорупційному суду.
Інші учасники судового провадження, повідомлені про дату, час та місце розгляду належним чином, у судове засідання не прибули. Свої позиції суду не надали.
Відповідно до ч. 4 ст. 34 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) неприбуття учасників судового провадження не перешкоджає розгляду клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача щодо суті клопотання, вислухала учасників судового провадження, дослідила матеріали кримінального провадження, перевірила доводи клопотання, та дійшла таких висновків.
У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими КПК України (ч. 1 ст. 30 цього Кодексу).
Вищий антикорупційний суд здійснює кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень, що вчинені на території України й віднесені до його предметної підсудності (абз. 2 ч. 1 ст. 32 КПК України).
Водночас Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних кримінальних правопорушень, передбачених в примітці ст. 45 КК України, ст. 206-2, 209, 211, 366-2, 366-3 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України (ч. 1 ст. 33-1 КПК України).
Приміткою до ст. 45 КК України до корупційних кримінальних правопорушень віднесено кримінальні правопорушення, передбачені ст. 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 цього Кодексу, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем, а також кримінальні правопорушення, передбачені ст. 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 цього Кодексу. Кримінальними правопорушеннями, пов'язаними з корупцією, відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями 366-2, 366-3 цього Кодексу.
Зокрема п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції чинній на день складання та затвердження обвинувального акта) встановлює таку умову: розмір завданої шкоди у кримінальному правопорушенні, зокрема передбаченому ст. 191 КК України, у 2 000 і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на час вчинення кримінального правопорушення (якщо кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного органу, правоохоронного органу, військового формування, органу місцевого самоврядування, суб'єкта господарювання, у статутному капіталі якого частка державної або комунальної власності перевищує 50 відсотків);
Як убачається з обвинувального акта, складеного та затвердженого 04.04.2024 у кримінальному провадженні № 12014030160000065, обвинуваченим інкримінується, зокрема, вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що інкриміноване кримінальне правопорушення вчинено службовою особою державного підприємства, а саме директором ДП «Волиньторф», яке засноване на державній власності та належало до сфери управління відповідного центрального органу виконавчої влади.
Розмір шкоди, за версією сторони обвинувачення, становить 5 570 068,49 грн, що у понад 2 000 разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на час вчинення кримінального правопорушення (1218 грн ? 2000 = 2 436 000 грн).
Таким чином, на момент направлення обвинувального акта до суду були наявні умови, передбачені п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України (у редакції, чинній на той час), що зумовлювало підсудність цього кримінального провадження Вищому антикорупційному суду.
Разом із тим, як убачається з матеріалів судової справи, питання підсудності вже було предметом розгляду суду першої інстанції під час підготовчого судового засідання, за результатами якого кримінальне провадження призначено до судового розгляду у Вищому антикорупційному суді.
Доводи сторони захисту про те, що у зв'язку зі змінами до п. 2 ч. 5 ст. 216 КПК України це кримінальне провадження більше не підсудне Вищому антикорупційному суду, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Підсудність кримінального провадження визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення та норм закону, чинних на момент направлення обвинувального акта до суду, а також вирішується судом на стадії підготовчого судового засідання.
Кримінальний процесуальний закон не передбачає можливості повторного вирішення питання підсудності після призначення судового розгляду виключно з підстав подальших змін законодавства.
Інше тлумачення призвело б до порушення принципу правової визначеності та стабільності судового провадження.
За таких обставин підстав для висновку про відсутність у Вищого антикорупційного суду юрисдикції щодо розгляду цього кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, клопотання сторони захисту про направлення кримінального провадження за підсудністю задоволенню не підлягає
Керуючись ст. 33-1, 34, 216, 369-372, 376, 532 КПК України, колегія суддів
Клопотання залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Головуюча суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5