Номер провадження 22-ц/821/602/26Головуючий по 1 інстанції
Справа №705/3830/25 Душин О. В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Новіков О. М.
12 березня 2026 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів: Новікова О.М., Василенко Л.І., Карпенко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» Борзова Ярослава Едуардовича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2025 задоволено позов частково та стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕКОКЛІНЕР» заборгованості в розмірі 6182 (шість тисяч сто вісімдесят дві) гривні 82 копійки, до складу якої входить: 4310 (чотири тисячі триста десять) гривень 58 копійок заборгованості по оплаті послуг з поводження побутовим відходами; 392 (триста дев'яносто дві) гривні 98 копійки - 3% річних; 1479 (тисяча чотириста сімдесят дев'ять) гривень 26 копійок - інфляційних втрат. Стягнуто понесені судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2307 (дві тисячі триста сім) гривень 09 копійок.
Вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЕКОКЛІНЕР» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п'ятсот) гривень 00 коп.
Рішення в частині витрат мотивовано тим, що предмет спору відноситься до незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ТОВ «Екоклінер» Борзов Я. Е. оскаржив його в апеляційному порядку та просив суд змінити рішення в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, збільшивши суму витрат на правничу допомогу адвоката з 500,00 грн до 3000,00 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.12.2025 року по справі №705/3830/25 суд першої інстанції зменшив витрати на правничу допомогу до 500,00 грн. за відсутності належного обґрунтування та відсутності правових підстав для ухвалення оскаржуваного судового рішення.
Матеріали даної справи не містять заперечення ОСОБА_1 щодо зменшення витрат на правову допомогу. Отже, суд самостійно, з власної ініціативи, зменшив розмір витрат понесених у зв'язку із розглядом цієї справи з 3 000,00 грн. до 500,00 грн. Заявлені витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції є співмірним з результатом розгляду цієї справи та важливими для ТОВ «ЕКОКЛІНЕР», оскільки вирішувалось питання щодо подальшого стягнення боргу з ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Підстав для застосування положень ч. 3 ст. 369 ЦПК України встановлено не було.
Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи ціну позову, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, що викладений в постанові від 16.11.2022 в справі № 922/1964/21, який, в силу положень частини 4 статті 263 ЦПК України, підлягає врахуванню апеляційним судом слідує, що, згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, крім інших, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 26 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Так, договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону № 5076-VI).
Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст. 627 ЦК України.
Частинами 1 та 2 ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).
В силу положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Встановлено, що відповідно до Договору про надання правничої допомоги від 11.09.2024 № 10-09/24-Е, адвокат Борзов Я.Е. надає правничу допомогу ТОВ «Екоклінер». В договорі сторонами погоджена сума гонорару в 3000,00 грн за надання таких послуг, які включають в себе: підготовку, оформлення і надсилання позовної заяви до суду щодо стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у своїй Постанові від 13.03.2025 по справі № 275/150/22.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року вимога по суті спору, а саме про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Екоклінер» заборгованості в розмірі 6491,70 грн задоволена частково на 95,24% - 6182, 82 грн.
Відповідач заперечень щодо не співмірності розміру заявлених вимог до стягнення судових витрат на адвоката не подавала, тому суд мав би розрахувати суму судових витрат на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам, яка б складала 2857,20 грн. (це 95,24% від 3000,00 грн.)
Враховуючи вищевикладені обставини справи, апеляційний суд дійшов висновку, що стороною позивача в процесі розгляду справи судом першої інстанції, у відповідності до положень процесуального закону, надано достатньо доказів в підтвердження витрат на правничу допомогу, а враховуючи відсутність заперечень відповідача та задоволення вимоги по суті спору є підстави для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Екоклінер» 2857,20 грн витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 35, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» - Борзова Ярослава Едуардовича задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 грудня 2025 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу змінити.
Збільшити розмір витрат на правничу допомогну, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоклінер» з 500,00 грн до 2857,20 грн.
В решті рішення не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Судді: