Справа № 948/1062/25 Номер провадження 33/814/428/26Головуючий у 1-й інстанції Косик С. М. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.
16 березня 2026 року м. Полтава
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем Плаксюк І.Ю.,
за участі:
захисника - адвоката Мар'яш Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Мар'яш Л.В. на постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2026 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, не працююча, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн. в дохід держави.
Постановою судді Колісник С.І. визнана винуватою у тому, що вона 13.11.2025 року, о 23.00 год., по вул.Незалежності в с.Базилівщина Полтавського району Полтавської області керувала автомобілем «Audi A4», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального приладу. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п.2.9(а) ПДР України та скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.
В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Зазначає, що ПДР України ОСОБА_1 не порушувала, а тому у працівників поліції були відсутні законні підстави для зупинення транспортного засобу.
При цьому, з наявного в матеріалах справи відеозапису не вбачається зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення ознак алкогольного сп'яніння.
Під час експлуатації алкотестера «Alcotest 6810 Drager» можлива наявність похибки у його результатах.
Під час складення протоколу поліцейські не роз'яснили ОСОБА_1 передбачені законом права та обов'язки.
Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями положень ст.256 КпАП України, зокрема, не вірно зазначено час вчинення адміністративного правопорушення.
При накладенні стягнення суддя не врахував, що ОСОБА_1 правом на керування транспортним засобом не наділена, тобто посвідчення водія не має.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про місце, дату та час слухання, в судове засідання не з'явилась. Про причини своєї неявки апеляційний суд не повідомила.
Заслухавши думку захисника Мар'яш Л.В., яка підтримала подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об'єктивних даних, що маються у справі та були досліджені у судовому засіданні.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці за допомогою спеціального технічного засобу.
Факт сп'яніння ОСОБА_1 встановлено Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 13.11.2025 року, та підтверджено роздруківкою газоаналізатора «Drager 6810». Результат вимірювання вказав про наявність етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 0,43 %.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі відображається момент, коли працівники поліції зупинили транспортний засіб «Audi A4» та виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. На вимогу поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 погодилась. Результат проходження огляду виявився позитивний. При цьому, як вбачається із відео, ОСОБА_1 факт вживання алкогольних напоїв не заперечувала, а результати огляду не оскаржувала, їхати для проходження огляду до медичного закладу не бажала. Зауважень та заперечень щодо некоректної роботи газоаналізатора від ОСОБА_1 не надходило.
Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об'єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.
Доводи ОСОБА_1 щодо порушення її прав, передбачених ст.268 КпАП України, є непереконливими.
Своїми правами у відповідності до вимог ст.ст. 268, 271 КпАП України ОСОБА_1 могла скористатись під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, де була присутня запрошена нею захисник Мар'яш Л.В.
Твердження захисника про те, що результат огляду перебуває у межах цифрового діапазону можливої похибки, що є допустимою нормою, спростовуються таким.
Відповідно до п.п. 1, 7 Розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09.11.2015 року, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом. Установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Тобто, національним законодавством України чітко визначено граничний показник наявності алкоголю в організмі людини, при перевищенні якого для водіїв, які керують транспортними засобами, настає адміністративна відповідальність.
Крім того, відповідно до інструкції з експлуатації газоаналізатора «Drager Alcotest 6810» граничне значення допустимої похибки в робочих умовах для масової концентрації алкоголю у видихуваному повітрі (у діапазоні від 0 до 0.5 мг/л) складає 0,05 проміле.
Після продування ОСОБА_1 спеціального технічного засобу, результат вимірювання вказав про наявність етилового спирту у видихуваному повітрі в кількості 0,43%, що перевищує визначене технічною документацією спеціального технічного засобу значення допустимої норми абсолютної похибки.
Даних про некоректну роботу приладу, похибки у вимірюванні та порушення процедури огляду, про що вказується у апеляційній скарзі, матеріали справи не містять. Не вказувала про такі обставини і сама ОСОБА_1 під час огляду.
Керування транспортним засобом особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння, саме по собі є самостійним складом правопорушення і доведеність факту вчинення цього правопорушення не залежить від того, чи були у поліцейських підстави зупиняти транспортний засіб. Тому доводи апелянта і в цій частині є необґрунтованими.
Протокол про адміністративне правопорушення складено у відповідності до вимог ст.256 КпАП України уповноваженою на те особою. Фактичні обставини правопорушення конкретизовано, викладено вірно і в правильній формі, вказано всю необхідну інформацію. Під час складання протоколу істотних порушень, що тягли б за собою визнання доказів недопустимими, працівниками поліції допущено не було.
Крім того, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 про її права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КпАП України та повідомлено про місце, дату та час розгляду справи, про що свідчить її особистий підпис у відповідних графах.
Тому посилання щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та розгляду справи в місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Разом з тим, вирішуючи питання про накладення додаткового адміністративного стягнення, суддя місцевого суду допустився помилки.
Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Положеннями ч.2 ст.30 цього ж Кодексу визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.
Санкція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Однак, як вбачається із наявної в матеріалах справи довідки інспектора САП Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 17.11.2025 року, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримувала.
Тобто, ОСОБА_1 є особою, яка на момент вчинення адміністративного правопорушення не була наділена спеціальним правом на керування транспортними засобами, а отже, за змістом ч.2 ст.30 КпАП України, її не можна такого права позбавити.
Залишивши поза увагою дані обставини, суддя безпідставно застосував до правопорушника додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.
З урахуванням викладеного, вважаю, що в даному випадку до ОСОБА_1 необхідно застосувати лише основне адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ч.1 ст.130 КпАП України.
За наведених обставин, постанову судді необхідно змінити в частині накладення адміністративного стягнення, виключивши із резолютивної частини постанови необхідну вказівку.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -
Апеляційну скаргу захисника Мар'яш Л.В. задовольнити частково.
Постанову судді Машівського районного суду Полтавської області від 16 січня 2026 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.
Вважати ОСОБА_1 притягнутою до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, до штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
В іншій частині постанову судді залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Л.В. Нізельковська