Справа № 527/3108/25 Номер провадження 11-сс/814/252/26Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
12 березня 2026 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого суддіОСОБА_2
суддів: за участю: секретаря судового засідання прокурора захисника ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року,
Цією ухвалою в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2025 року за №12025170510000614, задоволено частково клопотання слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором Глобинської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_6 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю с. Зибкове Онуфріївського р-ну Кіровоградської обл., зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , у силу ст.89 КК України не судимому,
обрано запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний період доби за вказаною вище адресою з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України: не відлучатися з місця свого проживання за наведеною вище адресою в період часу з 23 до 06 години без дозволу слідчого, прокурора, суду, крім випадків, необхідних для явки до органу досудового розслідування, прокурора, суду, лікування та проведення процесуальних дій; прибувати до слідчих СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області, які здійснюють досудове розслідування в даному кримінальному провадженні, прокурорів Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, які здійснюють процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні, суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну місця свого проживання; не спілкуватися зі свідками та потерпілим по даному кримінальному провадженню, строком на 2 місяці.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, особу підозрюваного, дійшовши висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби з урахуванням обставин провадження в їх сукупності.
В апеляційних скаргах підозрюваний ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_9 просять скасувати ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про обрання ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту й застосувати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання з покладенням на нього відповідних обов'язків строком до 01 березня 2026 року. Свої вимоги мотивують тим, що слідчий суддя не врахував те, що: оголошена ОСОБА_8 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, є необґрунтованою та не підтверджена належними й допустимими доказами; стороною обвинувачення не було доведено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, та неможливість застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу, щоб забезпечити його належну процесуальну поведінку; ОСОБА_8 має: двох дітей, матір, яка має хронічні захворювання. Також апелянти посилаються на те, що: підозрюваний не порушував покладені на нього у зв'язку із застосованим слідчим суддею запобіжним заходом обов'язки; в оскаржуваній ухвалі безпідставно не наведено виключень необхідності отримання медичної допомоги, прямування до зони укриття від надзвичайних ситуацій техногенного, природного та воєнного характеру.
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ заслухала суддю-доповідача, позицію захисника на підтримку апеляційної скарги, заперечення прокурора проти задоволення апеляційної скарги, вивчила матеріали провадження, обговорила доводи апеляційної скарги та дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України унормовано, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За змістом ч.ч.1, 2 ст.181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що ВП №1 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23 жовтня 2025 року за №12025170510000614 (а.п.3).
Досудовим розслідуванням установлено, що 21 жовтня 2025 року приблизно о 20 годині ОСОБА_8 в умовах воєнного стану, з метою вчинення крадіжки проник через незачинену хвіртку на огороджену територію домогосподарства ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 , і, скориставшись ключем, який знаходився біля вхідних дверей вказаного домоволодіння, шляхом відмикання замка через вхідні двері проник у приміщення житлового будинку, де, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, таємно викрав належні ОСОБА_11 грошові кошти в сумі: 540 Євро, що еквівалентно 26 728 гривням; 3 800 доларів США, що еквівалентно 158 674 гривням 70 копійкам; 30 000 гривень; злиток сріблястого кольору, виготовлений зі срібла, вміст якого становить 99, 9%, масою 250, 35 г, вартістю 15 096 гривень 10 копійок, спричинивши ОСОБА_11 майнової шкоди на загальну суму 230 498 гривень 80 копійок.
31 грудня 2025 року слідчим ОСОБА_10 за погодженням із прокурором ОСОБА_12 повідомлено ОСОБА_8 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України - таємного викрадення чужого майна (крадіжки), поєднаного з проникненням у житло, в умовах воєнного стану (а.п.65-69).
Затим слідчий ОСОБА_10 за погодженням із прокурором ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області з клопотанням про застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці, мотивуючи подане клопотання наявністю: обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ризиків, визначених у п.п.1, 3, 4 ч.1 ст.177 КПК України, та неможливістю інших більш м'яких запобіжних заходів запобігти встановленим вище ризикам.
Слідчий суддя частково задовольнив клопотання слідчого та застосував ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, строком на 2 місяці.
Необхідність же застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу в апеляційних скаргах не оспорюється.
За практикою Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає існування фактів або інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 року у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).
Розглядаючи ж клопотання про застосування підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя врахував: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яка підтверджується вагомими доказами, ризиків, визначених у п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, особу підозрюваного, дійшовши висновку про необхідність застосування ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби з урахуванням обставин провадження в їх сукупності.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначеного вище злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, підтверджується зібраними в кримінальному провадженні вагомими доказами, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_11 , що містяться в протоколі його допиту від 23 жовтня 2025 року, який підтвердив факт викрадення з його помешкання за адресою: АДРЕСА_2 , 21 жовтня 2025 року приблизно о 20 годині належних йому грошових коштів і злитку срібла 999 проби (вміст срібла 99, 9%), масою приблизно 250 г (а.п.27-28); даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 від 07 листопада 2025 року, відповідно до якого підозрюваний на вимоги поліції відмовився відчиняти двері та в подальшому в нього було виявлено й вилучено, зокрема, викрадений у потерпілого металевий злиток сірого кольору з написом «… 999 250g», який відповідно до висновку експертизи №СЕ-19/117-25/25531-ФХД від 01 грудня 2025 року з фототаблицею є злитком сріблястого кольору, виготовленим зі срібла, із вмістом срібла 99, 9%, масою 250, 35 г (а.п.33-38, 40-48); висновком експертизи №3181/25 від 22 грудня 2025 року про те, що вартість вказаного вище злитку зі срібла з урахуванням зносу становить 15 096 гривень 10 копійок (а.п.49-53), та іншими доказами в кримінальному провадженні.
При цьому, колегія суддів зауважує, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів правильно визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину, підозра в якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.
Ураховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження в кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. За практикою Європейського суду з прав людини, недостатньо аби правоохоронні органи «добросовісно підозрювали особу». Повинні бути надані принаймні деякі факти чи інформація на підтвердження того, що особа підозрюється у вчиненні злочину обґрунтовано (рішення «Ільгар Маммадов проти Азербайджану» і рішення «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства»), що має місце в досліджуваній ситуації.
У свою чергу, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та даних про особу підозрюваного в їх сукупності, колегія суддів погоджується з доводами клопотання слідчого в частині наявності ризиків, передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, наявні у справі факти та обставини, на які посилається орган досудового розслідування в клопотанні та доведені прокурором у судовому засіданні, давали стороні обвинувачення достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може: переховуватись від органу досудового розслідування, суду, незаконно впливати на потерпілого й свідків, що, в свою чергу, дає підстави для застосування до нього одного із запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_8 у силу ст.89 КК України не судимий, разом з тим, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень проти власності (а.п.56-58), не працює, має малолітню і неповнолітю дітей (а.п.80-82), матір, яка має хронічні захворювання (а.п.84-96), перетнув державний кордон України, порушив обов'язки, покладені на нього слідчим суддею у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби, оголошений слідчим у розшук і 10 березня 2026 року слідчим суддею Глобинського районного суду Полтавської області йому було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в порядку ч.6 ст.193 КПК України.
Відповідно до ст.178 КПК України колегія суддів, ураховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому тяжкого злочину проти власності, поєднаного з порушенням недоторканності житла потерпілого, в умовах воєнного стану, що має підвищений ступінь суспільної небезпеки, дані про особу підозрюваного та його поведінку в їх сукупності, вважає безпідставними доводи сторони захисту про можливість запобігти вказаним вище ризикам і забезпечити його належну процесуальну поведінку шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж був застосований слідчим суддею.
Що стосується посилань в апеляційних скаргах на обставини, які становлять крайню необхідність, то за умови їх дійсності наявності та існування ознак крайньої необхідності, вони не становлять порушення визначених слідчим суддею обов'язків, адже мають елементи крайньої необхідності в умовах воєнного стану, а тому доводи апелянтів у цій частині про невідповідність ухвали вимогам КПК України є неспроможними. При цьому, як зазначено вище, в даному кримінальному провадженні 10 березня 2026 року слідчим суддею Глобинського районного суду Полтавської області йому було застосовано ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави в порядку ч.6 ст.193 КПК України, а тому оскаржувана ухвала втратила свою дію та процесуальну актуальність.
Ураховуючи наведене вище, зазначені апелянтами доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної ухвали, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що слідчий суддя, застосувавши ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби строком на 2 місяці, допустив технічну описку при обрахунку кінцевого дня цього строку. Зазначена вище описка може бути виправлена в порядку ст.379 КПК України слідчим суддею за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи, та сама по собі, з огляду на технічний і редакційний характер, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_9 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Глобинського районного суду Полтавської області від 20 січня 2026 року щодо ОСОБА_8 - без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4