Справа № 552/1458/25 Номер провадження 22-ц/814/638/26Головуючий у 1-й інстанції Чуванова А. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
10 березня 2026 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
Суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 червня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Чуванової А.М., повний текст судового рішення складено - дати не вказано
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
Зміст позовних вимог
У лютому 2025 року представник ТОВ «Фінпром Маркет» через систему «Електронний суд» звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року у розмірі 27288,33 грн., а також витрат на правову допомогу в розмірі 3500,00 грн. і судового збору в сумі 2 422,40 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 19.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем був укладений договір позики №75661868, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання договору позики №75661868 від 19.07.2021 року. Відповідно до умов договору позики позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит, на наступних умовах: сума кредиту 8 500,00 грн., строк кредитування 30 днів, 1,99% від суми кредиту за кожний день користування ним.
Позивач стверджував, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договором позики, перерахувавши суму позики на банківську картку відповідача. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань відповідно до умов укладеного договору позики шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідач не повернув в повному обсязі кредит ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» за договором позики після спливу строку кредитування, встановленого умовами договору позики.
21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року.
31.03.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, заборгованість за договором становить 27288,33 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 8500,00 грн, заборгованості за процентами у сумі 18788,33 грн, судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 3500 грн.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28 лютого 2025 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики передано до Октябрського районного суду м. Полтави.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 червня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9а, офіс, 204, заборгованість за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року у розмірі 27288,33 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9а, офіс, 204, судові витрати, що складаються із судового збору в сумі 2 422,40 гривень та 3 500,00 гривень витрат на правничу допомогу.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог. Ухвалити нове рішення яким стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8500 грн.
Також було надано суду апеляційної інстанції клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до розміру в 500 грн.
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що позивачем у підтвердження заявлених вимог про стягнення заборгованості за позикою не долучено документів, передбачених ст.ст. 41, 49 ЗУ «Про платіжні послуги», ст. 13 ЗУ «Про електронну комерцію», які підтверджують зарахування коштів на рахунок відповідача, а також те, що такий переказ є завершеним.
Зазначає, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування заборгованості.
Сума заборгованості по відсотках у розмірі 18788,33 грн. нарахована з порушенням вимог закону, оскільки відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право стягнути заборгованість по нарахованим та несплаченим процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість кредиту. Доказів того, що в подальшому пролонговано вказаний договір, матеріали справи не містять.
Разом з тим, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому нараховані відсотки за кредитним договором є незаконними та підлягають списанню, оскільки на нього поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
ТОВ «Фінпром Маркет» надіслало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 червня 2025 року залишити без змін.
Відзив обґрунтований тим, що судом першої інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права, а дана справа в цілому розглянута з повним з'ясуванням фактичних обставин справи.
Щодо нарахування процентів, то у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак в самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Водночас, зобов'язання не виконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб. Закінчення строку дії договору не є підставою для відхилення від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення.
Щодо пільг військовослужбовцям та членам їх сімей, на які посилається апелянт, то проценти за користування кредитом/позикою дійсно не нараховуються на час проходження військової служби, проте відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів, які підтверджують проходження військової служби в період з 20.07.2021 року по 16.11.2021 року (період нарахування процентів за договором позики № 75661868), а отже на думку позивача доводи апелянта не заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В повній мірі зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 19.07.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №75661868, шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор, для підписання договору позики №75661868 від 19.07.2021 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів, яким він скористався для укладення договору.
Відповідно до умов договору позики ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит, на наступних умовах: сума кредиту 8500 грн. 00 коп., строк кредитування 30 днів, 1,99% від суми кредиту за кожний день користування ним.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного договором позики. Відповідач підтвердив виникнення своїх зобов'язань, відповідно до умов укладеного договору позики шляхом прийняття виконання зобов'язання ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», а саме, отримавши кредитні кошти.
21.12.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» уклали договір факторингу №2112, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року.
31.03.2023 року ТОВ «Фінансова Компанія Управління Активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого останній набув право грошової вимоги за договором позики №75661868 від 19.07.2021 року.
Згідно з реєстром боржників до договору факторингу №310323-ФМ від 31.03.2023 року, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 27288,33 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу 8500,00 грн, заборгованості за процентами у сумі 18788,33 грн.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно із частиною першою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до вимог частини першої ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка може бути фіксованою або змінною. Тип процентної ставки визначається договором.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин третьої, четвертої, шостої статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За нормою ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Отже, договір позики № 75661868 від 19.07.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Зазначений правочин вчинено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відтак, доведеним є факт укладення між первісним кредитором та відповідачем позики № 75661868 від 19.07.2021 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) - 18.08.2021 року.
ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_2 відповідача позику в розмірі 8500,00 грн, згідно з договором позики № 75661868 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19.07.2021 року.
Як вбачається із договору позики № 75661868 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 19.07.2021 року сторони врегулювали у договорі відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, відповідно до 2.3 договору, у розмірі 1,99 %.
Сторонами було погоджено строк дії позики (строк договору), відповідно до п. 2 договору - по 18.08.2021 року (30 днів).
Позивач, нараховуючи заборгованість після 18.08.2021 року, а саме з 19.08.2021 року по 16.11.2021 року, стверджував, що згідно з умовами договору позики, строк користування позикою (пролонгація) був продовжений.
Так, відповідно до п. п. 5, 5.1, 5.2 договору позики від 19.07.2021 року підписанням цього договору позичальник підтверджує, що до моменту підписання договору вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Суд першої інстанції вважав правильним нарахування заборгованості за відсотками у розмірі 18788,33 грн, що нарахована за період з 19.08.2021 року по 16.11.2021 року з урахуванням автопролонгації
З таким висновком суду першої інстанції колегія суду не може погодитися, оскільки долучені до позовної заяви Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», на які посилається ТОВ «Фінпром Маркет» не містять підпису позичальника ОСОБА_1 , тому їх не можна розцінювати як частину договору позики, укладеного 19.07.2021 року шляхом підписання електронним підписом.
Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість пролонгації і відповідно нарахування відсотків протягом довшого строку, ніж 30 днів з дня укладення договору позики і до 16.11.2021 року включно.
У постанові від 05.04.2023 року в справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» мало право на стягнення процентів за користування позикою за вказаним договором за 30 днів, тобто з 19.07.2021 року по 18.08.2021 року, що виходячи з передбаченої договором процентної ставки складає 5074,50 грн.
Наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором позики № 75661868 від 19.07.2021 року суперечить вищевказаним умовам договору позики. В даному розрахунку зазначена заборгованість станом на 24.02.2025 року у сумі 27 288,33 грн., однак порядок її нарахування та строки в розрахунку не вказані.
Суд першої інстанції на вказане належної уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про наявність заборгованості за договором позики № 75661868 від 19.07.2021 року в розмірі 27 288,00 грн., яка складається з 8500,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу та 18 788,33 грн. сума заборгованості за відсотками, оскільки докази цього в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині вирішення питання щодо стягнення заборгованості за нарахованими відсотками із зменшенням суми, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача з 18 788,33 грн. до 5074,50 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас, цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13.
Колегія суддів зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.
Посилання представника відповідача Сакало О.В. на те, що відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» проценти за користування кредитом не нараховуються, колегія суддів не бере до уваги, оскільки доказів про проходження служби в період строку дії кредитного договору (19.07.2021 року по 18.08.2021 року) апелянтом не було надано.
Що стосується судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
При подачі позовної заяви ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу надану в сумі 3500,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2024 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір про надання правничої допомоги № 01-11/24. Відповідно до умов договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбаченими цим договором (п. 1 договору).
Обсяг повноважень адвоката визначений у п. 2 договору.
П. 4 договору встановлена винагорода адвоката за надання правничої допомоги.
Відповідно до акту приймання-передачі справ на надання правничої допомоги від 01.11.2024 року адвокат Ткаченко Ю.О. прийняв на себе зобов'язання надати правничу допомогу ТОВ «Фінпром Маркет» на складання позовної заяви та представництво в суді у справах ТОВ «Фінпром Маркет», зокрема по справі за позовом до ОСОБА_1 ..
У витягу з акту №7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року сторони вищевказаного договору детально описали зміст послуг, які були надані адвокатом, і оцінили послуги у 3500 грн.
Надані ТОВ «Фінпром Маркет» документи є належними, тому заявлені витрати на правничу допомогу підлягають до задоволення у співвідношенні до задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1740,90грн., що становить 49,74 %.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на викладене з ТОВ «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір з подання апеляційної скарги в сумі 621,30 грн.
Керуючись ст.ст. 141, 258, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд ,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 04 червня 2025 року - змінити.
Зменшити суму нарахованих відсотків за договором позики № 75661868 від 19.07.2021 року, яка підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» з 18788,33 грн до 5074,50 грн.
Зменшити загальну суму заборгованості за договором позики № 75661868 від 19.07.2021 року, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» з 27 288,00 грн. до 13574,50 грн
Зменшити суму стягуваних витрат на правничу допомогу, яка підлягає підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» з 3500 грн до 1740,90 грн.
В частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» судових витрат (судового збору) - скасувати.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 621,30 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 10 березня 2026 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль