Житомирський апеляційний суд
Справа №277/1421/25 Головуючий у 1-й інст. Заполовський В. В.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
17 березня 2026 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Григорусь Н.Й.
суддів Галацевич О.М., Панкеєвої В.А.
розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу № 279/6682/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
на заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Заполовського В.В. у селищі Ємільчине,
У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 08.06.2025 було укладено кредитний договір (оферти) № 03.06.2025-100002835.
Відповідно до названого договору від 08.06.2025 та квитанції про видачу коштів, ОСОБА_1 08.06.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн.
Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 28930,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11000,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 10780,00 грн; комісія 1650 грн; неустойка 5500 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Посилаючись на вказані обставини, просив задовольнити позовні вимоги.
Заочним рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №03.06.2025-100002835 від 08.06.2025 у розмірі 12650 грн та понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1059,31 грн. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
В апеляційній скарзі ТОВ «Споживчий центр» просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором за процентами скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у відповідній частині.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції неналежним чином дослідив докази, порушуючи норми матеріального та процесуального права, визнаючи надану довідку-розрахунок заборгованості неналежним доказом наявності заборгованості за кредитним договором. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 08.06.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №03.06.2025-100002835, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та заявки від 08.06.2025, які підписано шляхом застосування цифрового підпису та одноразового ідентифікатора (а.с. 18-24).
Сторони уклали договір на наступних умовах: сума кредиту -11000 грн; строк на який надається кредит - 98 днів з дати його надання; фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,0 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту - 1650 грн; неустойка -110 грн, що нараховується за кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання; розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку) (пункти 2, 3, 6, 7, 15, 16 Заявки кредитного договору).
Договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором Е771.
08.06.2025 відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 11000 грн, що підтверджується листом ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» (а.с. 12).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості заборгованість відповідача становить розмір 28930 грн, що складається з:
- 11000 грн (основний борг);
- 10780,00 грн проценти;
- 1650,00 грн комісії;
- 5500,00 грн неустойка (а.с. 13).
Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).
За приписами ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені договором щодо повернення суми позики в розмірі 11000,00 грн, процентів за користування позикою та комісії не виконала, внаслідок чого у останньої виникла відповідна заборгованість.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом підписанням кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Кредитор свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, перерахувавши на картковий рахунок відповідача кредитні кошти в розмірі 11000,00 грн., а з боку відповідача по відношенню до позивача має місце свідоме порушення зобов'язання, визначеного в кредитному договорі, що відповідно до статті 611 ЦК України тягне за собою правові наслідки, встановлені кредитним договором або законом, а саме на користь позивача слід стягнути тіло кредиту у розмірі 11000 грн та 1650 грн комісії.
Разом з тим, місцевий суд вважав, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом, оскільки відсутня виписка по особистому кредитному рахунку позичальника, а із долученої до позову довідки-розрахунку неможливо встановити відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Так, відповідно до п. 4.4 Пропозиції про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) та п. 6 Заявки даного кредитного договору, які підписані електронним підписом позичальника, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за наступною ставкою: фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 %.
Тобто сторонами було погоджено процентну ставку, яку має сплатити відповідач у межах строку кредитування.
Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу (частина 1 статті 1050 ЦК України).
Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Доказів повернення відповідачем всієї суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними грошима матеріали справи не містять.
Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження розміру заборгованості за кредитним договором №03.06.2025-100002835 від 08.06.2025 позивачем надано довідку-розрахунок (а.с. 13), зі змісту якої вбачається, що заборгованість по процентам, які нараховані за період з 08.06.2025 по 13.09.2025, становить 10780 грн.
Перевіривши розрахунок відсотків відповідно та в межах строку дії кредитного договору, колегія суддів встановила, що вони дійсно складають 10780 грн (98 днів х (11000 / 100 х 1) за процентною ставкою 1%, що відповідає п.п. 1-4,6 договору.
Оскільки позивачем надано достатні та належні докази на підтвердження істотного порушення відповідачем умов кредитного договору та існування заборгованості, зазначеної в позовній заяві, апеляційний суд вважає, що місцевий суд необґрунтовано відмовив у стягненні з відповідача відсотків за користування кредитом. За таких обставин, оцінивши надані позивачем докази, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду в означеній частині підлягає скасуванню із ухваленням нового - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за відсотками за кредитним договором №03.06.2025-100002835 від 08.06.2025 у сумі 10780,00 грн.
В решті рішення суду не оскаржується, а відтак не є предметом судового розгляду.
Виходячи з положень ст.ст. 141, 382 ЦПК України, з урахуванням принципу пропорційності при розподілі судових витрат між сторонами (позов задоволено на 81%), суд вважає, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума у розмірі 1962,14 грн (2422,40 х 81:100) судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.
Заочне рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 грудня 2025 року, в частині відмови у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за процентами скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у цій частині.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОЛПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за відсотками за кредитним договором №03.06.2025-100002835 від 08.06.2025 у розмірі 10780 (десять тисяч сімсот вісімдесят) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОЛПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1962 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят дві) грн 14 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складено 17 березня 2025 року.