Провадження № 33/803/991/26 Справа № 185/12465/25 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Крот С. І.
12 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Крот С.І., розглянувши апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Букура М.Є. на постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.,
за участю:
захисника особи, що притягується
до адміністративної відповідальності
в режимі відеоконференції Букура М.Є.,
Згідно постанови Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 29.09.2025 року о 00.40 год. по вул. Григорія Сковороди, буд.15 в м. Тернівці керував транспортним засобом КІА EV6, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Drager 6810», результат огляду 1,33‰ (проміле). Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9 "а" ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вказану постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою було порушено правила територіальної підслідності та зазначено, що справа буде розглядатися у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області, тому протокол не може бути беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 , що залишилося поза увагою суду. Зазначає, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, востаннє проходив калібрування 12.11.2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку, а відтак результат проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного за допомогою приладу, термін калібрування якого закінчився, не може бути належним та допустимим доказом. Також вказує, що вбачається суттєва різниця між реальною температурою та температурою, зазначеною у результаті тестування, що додатково свідчить про несправність та невідкаліброваність приладу, яким проводився огляд на стан сп'яніння. Зауважує, що уповноваженою особою при складанні протоколу не зазначено у якості доказів відеозаписи, на які здійснювалась фіксація правопорушення, а тому вважає, що даний доказ не може бути взятий судом до уваги. Зазначає, що уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не вказала ознаки алкогольного сп'яніння в ньому. До того ж, ОСОБА_1 патрульний не зазначив ознаки алкогольного сп'яніння, не роз'яснив права, обов'язки та наслідки проходження або відмови від огляду на стан сп'яніння. Вказує, що особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, в судове засідання не з'явився, своїх пояснень не надав, тому суд був позбавлений можливості встановити додаткові обставини справи, зокрема той факт, чи дійсно зупинявся автомобіль під керуванням ОСОБА_1 чи стояв на узбіччі. Звертає увагу, що працівниками поліції не доведений факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час сп'яніння. Матеріали справи не містять жодного доказу, окрім слів ОСОБА_1 , про те, що автомобіль рухався та був зупинений працівниками поліції, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, на долученому до протоколу відеозаписі автомобіль не перебував в стані руху. Посилається на те, що свідки, які могли підтвердити зазначені обставини, відсутні.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Суд апеляційної інстанції вважає викладений в постанові суду першої інстанції висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до вимог ч.2 ст.9 КУпАП адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Положеннями ч.1 ст.130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови суд першої інстанції в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 467940 від 29.09.2025 року, який підписаний водієм без зауважень;
- результат тестування на алкоголь за допомогою приладу «DRAGER Аlcotest № 6820» (прилад № АRHК 0034, тест 2904, калібрування 12.11.2024 від 29.09.2025 J-0294, результат тесту 1,35 ‰), про незгоду з яким ОСОБА_1 не заявляв;
- акт огляду на стан алкогольного сп'янння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд проведений у зв'язку із виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, тремтіння пальців рук, результат огляду позитивний, 1,35‰, огляд зафіксовано відео реєстраторами 469360, 471506, 470488, акт огляду підписаний водієм ОСОБА_1 ;
- рапортом працівника поліції, з якого вбачається, що 29.09.2025 року близько 00.40 год. працівниками поліції був зупинений автомобіль КІА, д.н.з НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , що рухався містом під час комендантської години. Під час спілкування з водієм у нього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (характерний запах з рота, виражене тремтіння рук, нечітка мова). Зі згоди водія на місці було проведено тест за допомогою технічного засобу «DRAGER». Результат огляду на стан сп'яніння: позитивний, 1,33 ‰. Водія усунено від керування транспортним засобом. Подію зафіксовано відео реєстраторами 469360, 470488;
- диск з відеозаписом події за участі ОСОБА_1 , який долучений до матеріалів справи.
Надані докази були досліджені апеляційним судом.
Дослідивши вказані матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Об'єктивних підстав ставити під сумнів достовірність і належність доказів, наданих під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, по справі не вбачається.
В апеляційній скарзі захисник Букура М.Є. посилається на те, що матеріали справи не містять жодних належних, достовірних та допустимих доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, зважаючи на наступне.
Так, ч.1 ст.130 КУпАП передбачає дві форми об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, а саме: керування особою транспортним засобом у стані сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Пунктом 27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні» визначено, що керування транспортним засобом - це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі №404/4467/16-а зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Розглядаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд виходить із того, що під керуванням транспортним засобом розуміється умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Обставина керування особою транспортним засобом обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Долучений до матеріалів справи відеозапис хоча і не містить фіксування керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що сталося 29.09.2025 року о 00.40 год. по вул. Григорія Сковороди, буд.15 в м. Тернівці, проте містить інформацію про те, що під час розмови з інспектором поліції Блінов Є.В. жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі ЕПР1 №467940 від 29.09.2025 року.
Таким чином, відеозапис об'єктивно містить обставини адміністративного правопорушення в обсязі, достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
На думку апеляційного суду, долучений до матеріалів справи відеозапис за своїм обсягом та повнотою відповідає критерію достатності, та містить фіксацію подій, що підтверджує обставини, викладені та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення. За допомогою засобів відеозапису поліцейськими зафіксовані обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що спростовує твердження захисника.
Доводи адвоката Букура М.Є. щодо не роз'яснення працівниками поліції ОСОБА_1 його прав, обов'язків та наслідків проходження або відмови від огляду на стан сп'яніння, щодо не зазначення ознак алкогольного сп'яніння спростовані матеріалами справи.
Так, з відеозаписів з бодікамер вбачається, що працівником поліції було повідомлено ОСОБА_1 виявлені в нього ознаки алкогольного сп'яніння,роз'яснено його права та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у визначеному законом порядку із роз'ясненням процедури проходження такого огляду, на що останній погодився та пройшов такий огляд із дотриманням процедури на місці зупинки транспортного засобу.
Апеляційним судом встановлено, що поліцейськими було дотримано вимоги Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року №1452/735, що також підтверджується наявним в матеріалах справи відеозаписом.
Окрім того, у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП у випадку незгоди із обставинами, зазначеними у протоколі, ОСОБА_1 міг скористатися своїм правом та вказати у протоколі свої зауваження та заперечення, проте останній підписав протокол без будь-яких зауважень.
До того ж, безпідставними є доводи захисника про те, що при складанні протоколу не зазначено у якості доказів відеозаписи, на які здійснювалась фіксація правопорушення, оскільки в пункті 10 протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №467940 від 29.09.2025 року зазначені технічні засоби відеозапису: 469360, 471506, 470488.
З приводу тверджень захисника щодо відсутності свідків варто зауважити, що згідно ст.266 КУпАП наявність свідків не є обов'язковою, якщо ведеться повна відеофіксація огляду.
Також не заслуговують на увагу посилання захисника на те, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою було порушено правила територіальної підслідності та зазначено, що справа буде розглядатися у Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області, оскільки справу розглянуто з дотриманням правил територіальної підсудності Тернівським міським судом Дніпропетровської області за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Надаючи оцінку посиланням захисника, що газоаналізатор «Drager Alcotest 6820», за допомогою якого проводився огляд на стан алкогольного сп'яніння, востаннє проходив калібрування 12.11.2024 року, тобто з порушенням встановленого в інструкції шестимісячного строку, суд апеляційної інстанції зауважує на наступному.
На підставі аналізу матеріалів справи вбачається, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 працівниками поліції проводився на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу газоаналізатора Drager Alcotest 6820, останнє градуювання (калібрування) проводилось 12 листопада 2024 року.
Пунктом 6 Розділу I Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року передбачено, що огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» №1314-VII від 05.06.2014 року (далі - Закон) термін періодична повірка засобів вимірювальної техніки вживається в такому значенні - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал).
Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихується» встановлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016 року та становить 1 рік. Максимальний інтервал між «Сервісним технічним обслуговуванням», «Градуюванням» та міжповірочний інтервал вказаних приладів, у тому числі Drager Alcotest, становить 1 рік. У пам'яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).
Із аналізу вищевикладеного вбачається, що калібрування є синонімом слова градуювання.
При цьому, п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону дано визначення терміну «калібрування» - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм не визначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов'язаними з ними не визначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу.
Водночас, ст. 27 Закону врегульовує питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки. Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.
Враховуючи те, що калібрування (градуювання) даного приладу «Drager Alcotest 6820» було проведено, відповідно до роздруківки результатів тесту 12 листопада 2024 року, то станом на дату проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп'яніння з його використанням, тобто станом на 29 вересня 2025 року, інтервал калібрування даного приладу, який становить 1 рік, не закінчився.
Будь-які інші доводи апелянта сприймаються судом, як спроба уникнути відповідальності, оскільки об'єктивних доказів, які могли б спростувати причетність ОСОБА_1 до вказаного правопорушення та його винуватість, суду не надано.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В матеріалах справи відсутні та під час апеляційного перегляду не надано достатньо доказів на підтвердження факту істотних порушень працівниками поліції вимог закону під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дії працівників поліції відповідали вимогам Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.
Наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності об'єктивно і в повній мірі свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними і такими, що не впливають на законність прийнятого по суті рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При розгляді справи судом порушень ст.ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Спираючись на встановлені фактичні обставини даного адміністративного провадження, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 є доведеною поза розумним сумнівом.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без зміни.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 адвоката Букура М.Є. - залишити без задоволення.
Постанову Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2026 року року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду С.І.Крот