Провадження № 11-кп/803/816/26 Справа № 204/16775/23 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора на вирок Чечелівського районного суду м. Дніпро від 28 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_8 ,
Вироком Чечелівського районного суду м. Дніпро від 28 жовтня 2025 року,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Миколаївка Волноваського району Донецької області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима
визнано винуватою та засуджено за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1, ч. 1 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 10 (десять) років. Стягнуто з неї судові витрати.
Згідно вироку суду першої інстанції, Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно-територіальний устрій та порядок утворення національно-адміністративних одиниць.
Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України - Конституції України.
Зокрема, положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до Рішень Конституційного Суду № 6-рп/2005 від 05.10.2005,
№ 6-рп/2008 від 16.04.2008 зазначені норми визначають, що влада народу є первинною, єдиною і не відчуженою та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, референдум, інші форми безпосередньої демократії у порядку визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Конституції та законів України. Тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україні, який закріплюється Конституцією України, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII.
Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов'язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
Статтями 69, 72 та 73 Конституції України передбачено, що народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдум та інші форми безпосередньої демократії. Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених цією Конституцією. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
У березні - квітні 2014 року в м. Донецьку та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія Російської Федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств Російської Федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
Так, 07.04.2014 у м. Донецьку Донецької області видано «Акт о провозглашении государственной самостоятельности Донецкой народной республики», яким публічно закликано місцеве населення до проведення 11.05.2014 так названого «загального обласного референдуму» на території Донецької області з питання визнання державної самостійності «ДНР» та вчинення збройного опору державній владі України, військовим підрозділам Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. При цьому протягом квітня-травня 2014 року в окремих містах Донецької області організовано та проведено низку мітингів з метою привернення уваги та схилення громадян України з числа місцевих мешканців до визнання державної самостійності «ДНР».
За таких обставин 11.05.2014 в окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України проведено так названий «загальний обласний референдум», за результатами якого 12.05.2014 проголошено про суверенітет «ДНР» на території Донецької області.
Надалі представниками самопроголошеної «ДНР», які контролюються окупаційною адміністрацією Російської Федерації, з числа своїх громадян та місцевого населення області сформовано політично-управлінські (т. зв. «органи державної влади ДНР») та силові органи.
Так, на учасників органів силового блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, зокрема шляхом:
- систематичної організації та здійсненні актів застосування збройної сили проти держави України в особі Збройних Сил України, інших військових формувань, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, зокрема шляхом ведення збройного опору, незаконної протидії та перешкоджання виконанню їх службових обов'язків, обстрілів населених пунктів тощо;
- створення не передбачених законом озброєних підрозділів та участь у їх діяльності;
- вербування нових учасників до складу силового блоку «ДНР» та, організація їх у групи, навчання, озброєння та керівництво їхніми діями;
- захоплення населених пунктів, будівель, військових частин та інших об'єктів на території Донецької області з метою їх виводу з-під контролю органів державної влади України та їх включення до самопроголошеного псевдодержавного утворення «ДНР»;
- захоплення чи заволодіння у інший спосіб зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами, військовою технікою, транспортними засобами з метою оснащення незаконних збройних формувань, які вчиняють дії, направлені на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- координації та узгодження своїх дій з діями регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням;
- блокування виконання правоохоронними органами та підрозділами Збройних Сил України передбачених Конституцією та законодавством України функцій на тимчасово окупованій території України;
- силового подолання опору цивільного населення окупаційній адміністрації шляхом фізичної розправи та незаконного позбавлення волі;
- силової підтримки учасників органів політичного та управлінського блоку незаконних утворень «ДНР», захопленні, укріпленні та охороні зайнятих ними будівель та споруд.
Водночас, на учасників органів політичного блоку покладено обов'язки підтримки збройної агресії російської федерації та вчинення дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, шляхом:
- створення та участі в діяльності окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях Донецької області;
- видачі нормативно-правових актів від імені окупаційної адміністрації російської федерації та самопроголошених органів влади «ДНР»;
- проведення агітаційної роботи серед населення щодо діяльності псевдо державного утворення «ДНР» з метою схиляння їх до участі у вказаній організації, приховування факту збройної агресії російської федерації проти України, отримання підтримки власної діяльності серед мешканців східних регіонів України;
- організація збору, отримання матеріальної і фінансової допомоги від інших учасників організації та осіб, лояльно налаштованих до їх діяльності, а також її розподілу;
- налагодження взаємодії з незаконним псевдо державним утворенням «ДНР» та її лідерами з метою координації дій, спрямованих на насильницьку зміну конституційного ладу України;
- налагодження взаємодії з прихильниками злочинної діяльності, що перебувають за кордоном з метою координації дій, отримання матеріальної і гуманітарної допомоги та озброєння, а також залучення іноземних громадян для протидії правоохоронним органам та Збройним Силам України;
- координація та узгодження своїх дій з радниками та інструкторами Російської Федерації, з метою спільного та ефективного протистояння Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, та вчинення умисних дій, спрямованих на зміну меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України;
- налагодження взаємодії з місцевими та закордонними засобами масової інформації з метою їх використання для агітації, висвітлення діяльності «ДНР», дискредитації діяльності органів державної влади України та осіб, задіяних у ході проведення антитерористичної операції і заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, та формування думки серед населення про законність власних дій;
- надання матеріальної та організаційної допомоги учасникам силового блоку «ДНР» для забезпечення їх протиправної діяльності;
- забезпечення учасників «ДНР» транспортом, символікою, агітаційними матеріалами тощо.
При цьому, кожний учасник органів політичного та силового блоків «ДНР» (у т. ч. які долучалися в подальшому до їх складу) усвідомлював, що головним їх завданням є підтримка збройної агресії Російської Федерації та зміна меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України.
В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації на території Донецької області, які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» № 254-VIII від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-VII від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями.
Одночасно, з метою зміни меж території та державного кордону України в порушення порядку, встановленого Конституцією України, на тимчасово окупованій частині Донецької області з числа представників політичного блоку «ДНР» створено органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, які узурпували виконання владних функцій, та, згідно з Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18.01.2018, є органами окупаційної адміністрації російської федерації.
21 лютого 2022 року керівники російських окупаційних адміністрацій на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей звернулися до президента Російської Федерації з проханням визнати незалежність так званих Донецької та Луганської народних республік.
У цей же день, президент російської федерації скликав позачергове засідання ради безпеки російської федерації, де обговорено питання щодо доцільності визнання незалежності Донецької та Луганської народних республік.
Службові особи з числа вищого керівництва РФ, які входять до складу ради безпеки РФ, публічно підтримали звернення державної думи РФ та заявили про необхідність визнання президентом РФ незалежності «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки», а одним із основних аргументів для прийняття такого рішення членами Ради безпеки РФ було проживання на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей громадян російської федерації, у кількості понад 800 тисяч осіб, а також понад 1,2 мільйонів осіб, котрі подали документи на громадянство РФ.
Цього ж дня президент Російської Федерації підписав указ про визнання незалежності Донецької народної республіки та Луганської народної республіки.
У подальшому, президент Російської Федерації (далі - РФ), а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ (далі по тексту - ЗС РФ) на територію України.
24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці ЗС РФ шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об'єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об'єкти та здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово був продовжений.
Як наслідок, агресія ЗС РФ та інших військових формувань, що діють на їх боці, призвела до тимчасової окупації частини території Донецької області.
19.09.2022 головою так званої «громадської палати ДНР» (стосовно якого досудове розслідування триває в рамках іншого кримінального провадження) з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, направлено звернення до так званого «голови ДНР» (стосовно якого досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні) з ініціативою проведення на тимчасово окупованій території Донецької області так званого «референдуму» з питання приєднання до Російської Федерації на правах адміністративно-територіальної одиниці рф (далі за текстом - референдум).
На підставі вказаного звернення, 20.09.2022 так званою «народною радою ДНР» прийнято так званий «Закон «О референдуме Донецкой Народной Республики по вопросу о вхождении в составе Российской Федерации на правах субъекта РФ» (далі - «закон»), який підписаний т. зв. «головою ДНР» (стосовно якого досудове розслідування проводиться в іншому кримінальному провадженні).
Відповідно до вищевказаного документу, з метою підготовки та проведення «референдуму», забезпечення реалізації так званого «права» на участь в «референдумі» здійснюють наступні комісії, у зазначеному порядку:
1) «центральна виборча комісія ДНР» (далі - «ЦВК ДНР»);
2) «територіальні комісії «референдуму» (далі за текстом - «територіальні комісії»);
3) «дільничні комісії «референдуму» (далі за текстом - «дільничні комісії»).
При цьому порядок і строки формування, і діяльності територіальних та дільничних комісій, число їх членів - визначає «ЦВК ДНР». Повноваження дільничної комісії можуть бути покладені на вищу територіальну комісію відповідно до рішення територіальної комісії. У цьому випадку такі дільничні комісії не формуються.
Згідно із вказаним «законом», голосування проводиться:
1) в приміщенні для голосування, яке безоплатно надається «дільничним комісіям» так званими «органами державної влади», «державними органами», «органами місцевого самоврядування», командиром НЗФ т. зв. «ДНР»;
2) поза приміщенням для голосування, у тому числі на територіях, придатних до обладнання для проведення голосування (на прибудинкових територіях, на територіях загального користування та інших місцях); у населених пунктах, де відсутні приміщення для голосування.
Відповідно до вказаного «закону» на «дільничні комісії» також покладаються наступні обов'язки:
1) члени комісії уповноважені видавати бюлетень для голосування на «референдумі» учасникам такого «референдуму»;
2) у разі виникнення на дільниці «референдуму» у день (дні) голосування ситуації, яка може призвести до заподіяння шкоди життю та здоров'ю членів комісії «референдуму», учасників «референдуму», дільнична комісія може призупинити голосування на цій ділянці «референдуму» до моменту, коли така ситуація буде усунена, про що негайно має бути поінформовано відповідну територіальну комісію;
3) здійснювати підрахунок голосів відразу після закінчення часу голосування у день голосування (якщо голосування проводиться протягом кількох днів - в останній день голосування);
4) голова, заступник голови та секретар повинні складати та підписувати протокол дільничної комісії про підсумки голосування (форма якого затверджується «ЦВК ДНР»), у ньому зазначаються дата та час (години та хвилини) його підписання, ставиться печатка дільничної комісії;
5) комісія повинна негайно передати протокол дільничної комісії про підсумки голосування з іншими доданими до нього документами до «територіальної комісії»
Громадянка України ОСОБА_8 , усвідомлюючи вищенаведені обставини, діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України у невстановлений час, але не пізніше 23.09.2022, увійшла до складу так званої «Дільничної виборчої комісії № 11 Територіальної виборчої комісії № 4 (Волноваський район)», котра розташовувалась у колишній будівлі Бугаської сільської ради, за адресою: Донецька область, Волноваський район, с. Бугас, вул. Центральна (колишня назва - Леніна), буд. 35, як «член комісії».
Зокрема, у не встановлений період часу, але не пізніше 23.09.2022, ОСОБА_8 діючи умисно, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою у групі з іншими невстановленими особами, перебуваючи на території тимчасово окупованого с. Бугас Волноваського району Донецької області, прийняла участь у проведенні голосування у вказаному населеному пункті поза приміщенням для голосування.
З цією метою ОСОБА_8 разом із іншими невстановленими на даний час членами комісії, 23.09.2022 отримала від невстановлених осіб бланки бюлетенів для голосування, переносну скриню для таємного голосування, списки виборців і здійснила подомовий обхід жителів с. Бугас Волноваського району Донецької області та забезпечила голосування ними на вказаному «референдумі», шляхом видачі бюлетенів для голосування та збору заповнених бюлетенів до переносної скрині для таємного голосування, а у подальшому здійснила підрахунок голосів.
За результатами «референдуму» представники «ЦВК ДНР» оголосили, що референдум пройшов на усіх утворених виборчих дільницях, а за приєднання тимчасово окупованої території Донецької області до РФ проголосувало 99,23 % виборців.
Як наслідок 30.09.2022 президент РФ ініціював зустріч із так званими «головами республік», а фактично тимчасово окупованих території Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі з так званим «головою ДНР», у м. Москва РФ (більш точні місце та час не встановлені), у ході якої публічно визнав результати так званих «референдумів», у тому числі на тимчасово окупованій території Донецької області.
Під час вказаної зустрічі 30.09.2022, перебуваючи у м. Москва РФ (більш точні час та місце не встановлено), так званий «голова ДНР» та президент рф підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Донецкой народной республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов» чим порушили територіальну цілісність України, у кордонах, визначених Конституцією України.
Крім того, за вищевказаних обставин, у не встановлений період часу, але не пізніше 23.09.2022, ОСОБА_8 діючи умисно, з метою організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою у групі з іншими невстановленими особами, перебуваючи на території тимчасово окупованого
с. Бугас Волноваського району Донецької області, прийняла участь у проведенні голосування у вказаному населеному пункті поза приміщенням для голосування, як «член ДВК № 11 ТВК № 4 (Волноваський район)».
Для цього ОСОБА_8 діючи умисно з метою організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, за попередньою змовою групою осіб, разом із іншими невстановленими членами комісії, 23.09.2022 отримала від невстановлених осіб бланки бюлетенів для голосування, переносну скриню для таємного голосування та списки виборців. Із вказаними предметами ОСОБА_8 здійснила подомовий обхід жителів с. Бугас Волноваського району Донецької області та забезпечила голосування ними на вказаному «референдумі», шляхом видачі бюлетенів для голосування та збору заповнених бюлетенів до переносної скрині для таємного голосування, а у подальшому здійснила підрахунок голосів.
За результатами «референдуму» представники «ЦВК ДНР» оголосили, що референдум пройшов на усіх утворених виборчих дільницях, а за приєднання тимчасово окупованої території Донецької області до РФ проголосувало 99,23 % виборців.
Як наслідок 30.09.2022 президент РФ ініціював зустріч із так званими «головами республік», а фактично тимчасово окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей, у тому числі з так званим «головою ДНР», у м. Москва РФ (більш точні місце та час не встановлені), у ході якої публічно визнав результати так званих «референдумів», у тому числі на тимчасово окупованій території Донецької області.
Під час вказаної зустрічі 30.09.2022, перебуваючи у м. Москва РФ (більш точні час та місце не встановлено), так званий «голова ДНР» та Президент РФ підписали так званий «договор между Российской Федерацией и Донецкой народной республикой о принятии в Российскую Федерацию Донецкой народной республики и образовании в составе Российской Федерации нових субъектов» чим порушили територіальну цілісність України, у кордонах, визначених Конституцією України.
Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_8 (in absentia), яка показань суду не надавала, та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
ЄСПЛ визнає, що хоча право обвинуваченого бути судимим у його присутності в Конвенції прямо не згадується, воно має «першорядне значення». Під час слухання людина володіє таким процесуальним правом як право фізично постати перед судовим посадовцем («Мулен проти Франції» (3710/406), (2010) §118; «Оджалан проти Туреччини» (46221/99), Велика палата (2005) §103; «Медведєв проти Франції» (3394/03), Велика палата (2010) §118). Право обвинувачених на особисту присутність вимагає, щоб влада досить завчасно інформувала їх самих (а також їх захисників) про дату і місце слухань, викликала їх до суду.
Водночас, обвинувачений може добровільно відмовитися від здійснення свого права бути присутнім на судових слуханнях, […]; супроводжуватися дотриманням гарантій, відповідних важливості такого рішення; і не повинна вступати в протиріччя з громадським інтересом («Колоцца проти Італії» (9024/80), (1985) §28; «Пуатрімоль проти Франції» (14032/88), (1993) §31; «Ермі проти Італії»(18114/02), Велика палата (2006) §73).
На вказане рішення прокурором подана апеляційна скарга, в якій він не оспорюючи фактичні обставини справи, просить вирок суду відносно ОСОБА_8 скасувати та призначити за ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 111-1 КК України покарання у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна та з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 15 (п'ятнадцять) років. Просить, виключити обставину, яка обтяжує покарання «вчинення кримінального правопорушення в період воєнного стану», та визнати такою обставиною «вчинення злочину з використанням умов воєнного стану».
Вказує, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_9 покарання не врахував в повній мірі, що вона переслідувала злочинну мету, як «член ДВК «11 ТВК №4 Волноваський район», організувала процес проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Донецької області. Дії обвинуваченої вирізняються своєю системністю, цілеспрямованістю, узгодженістю та підтверджують умисел на порушення порядку встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, а ще й на участь у проведені незаконного референдуму на тимчасово окупованій території.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Висновки суду про доведеність вини обвинуваченої та кваліфікація дій ОСОБА_8 ніким не оскаржуються, а тому на підставі ч. 1 ст. 404 КК України апеляційним судом не перевіряються.
Призначене обвинуваченій ОСОБА_8 покарання в повному обсязі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нею нових злочинів.
Так, ОСОБА_8 раніше не судима, скоїла злочини, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів проти національної безпеки України, є особою пенсійного віку.
Таким чином, суд першої інстанції дослідивши всі обставини справи, за своїм внутрішнім переконанням, призначив обвинуваченій покарання, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу ОСОБА_9 , обставин що пом'якшують та обтяжують покарання.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги правову позицію, викладену в постанові ККС ВС від 11.05.2021 по справі №336/4259/18 (провадження №51-6029км20), відповідно до якої при визначенні поняття обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд повинен виходити з того, що вказаний чинник має оціночний характер та залежить від індивідуальних особливостей встановлених обставин конкретного кримінального правопорушення у взаємозв'язку з системним тлумаченням положень ст.ст. 65, 66, 69 КК України та з урахуванням ролі, яку виконувала особа, визнана винною у вчиненні кримінального правопорушення, її поведінки та характеру дій під час його вчинення, негативних наслідків спричинених кримінальним правопорушенням та вжитих заходів по їх усуненню, іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та особу винного.
Судова дискреція у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 раніше не судима, дійсно скоїла кримінальні правопорушення, які відносяться до категорії тяжких злочинів, на дату скоєння злочину їй було 63 роки, а зараз 67 років, тобто вона є особою пенсійного віку.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно визначив розмір покарання в межах санкцій інкримінованих статей скориставшись своїм дискреційним повноваженням, тому доводи прокурора в цій частині не є слушними та не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Колегія суддів не вбачає підстав для призначення ОСОБА_9 найсуворішого строку покарання передбаченого санкціями інкримінованих статтей 110 та 111-1 КК України.
Крім того, обговорюючи доводи сторони обвинувачення, щодо неправильного визначення судом першої інстанції обставини, яка обтяжує покарання, колегія суддів вважає їх не слушними з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 408 - 409 КПК України є вичерпний перелік підстав для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції, а саме неповнота судового розгляду; невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичних обставин кримінального провадження; істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Таким чином, запропоновані прокурором зміни не є суттєвими та не можуть свідчити про істотність допущеної судом першої інстанції помилки, що було б підставою для зміни судового рішення.
Колегія суддів вважає, що визначене судом покарання є справедливим та співмірним вчиненому злочину, підстав для застосування більш суворого покарання не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407 КПК України, колегія суддів,
Вирок Чечелівського районного суду м. Дніпро від 28 жовтня 2025 року відносно ОСОБА_8 залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора без задоволення.
Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді