Провадження № 22-ц/803/1852/26 Справа № 182/626/24 Суддя у 1-й інстанції - Кобеляцька-Шаховал І. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 32
03 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Макарова М.О., Пищиди М.М.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року у складі судді Кобеляцької-Шаховал І.О.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У лютому 2024 року ТОВ «Глобал Спліт» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 26 листопада 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8/3151520, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 320000,00 грн. строком на 75 місяців, тобто до 25 листопада 2027 року.
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» було укладено договір про відступлення прав вимог № 4-2023, за умовами якого ТОВ «Глобал Спліт» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8/3151520 від 26 листопада 2021 року.
15 вересня 2023 року до ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором до ТОВ «Глобал Спліт», яке стало новим кредитором та має право вимагати погашення кредитної заборгованості.
В зв'язку невиконанням взятих на себе зобов'язань, станом на 25 січня 2024 року, загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 8/3151520 від 26 листопада 2021 року становить 402161,95 грн., який складається з: строкової заборгованості - 252868,59 грн.; простроченої заборгованості - 35554,84 грн.; нарахованих процентів - 29459,09 грн.; прострочених процентів - 34999,43 грн.; комісії - 3520,00 грн.; простроченої комісії - 45760,00 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Заочним рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року позов ТОВ «Глобал Спліт» задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» заборгованість за кредитним договором у розмірі 402161,95 грн., яка складається з: строкової заборгованості - 252868,59 грн.; простроченої заборгованості - 35554,84 грн.; нарахованих процентів - 29459,09 грн.; прострочених процентів - 34999,43 грн.; комісії - 3520,00 грн.; простроченої комісії - 45760,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Глобал Спліт» судові витрати в розмірі 6032,43 грн.
Рішення суду мотивовано наявністю підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості, оскільки в добровільному порядку боржник не повернув фактично отримані та використані надані кошти, що свідчить про порушення прав позивача, як нового кредитора.
Не погодившись з рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції було ухвалено внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитним договором як і доказів надіслання та одержання письмового повідомлення про відступлення прав вимоги, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову.
У відзиві апеляційну скаргу ТОВ «Глобал Спліт» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 26 листопада 2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 8/315152, за умовами якого, остання отримала кредит у розмірі 320000,00 грн. строком на 75 місяців, з 26 листопада 201 року по 25 листопада 2027 року та зобов'язалася щомісячно погашати кредит згідно з графіком платежів по кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
29 серпня 2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» укладено договір про відступлення прав вимог № 4-2023, за умовами якого ТОВ «Глобал Спліт» набуло статус нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 8/3151520 від 26 листопада 2021 року.
15 вересня 2023 року до ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором до ТОВ «Глобал Спліт», яке стало новим кредитором та вимагає погашення заборгованості за кредитним договором.
Станом на 25 січня 2024 року, загальний залишок заборгованості за кредитним договором № 8/3151520 від 26 листопада 2021 року становить 402161,95 грн., який складається з: строкової заборгованості - 252868,59 грн.; простроченої заборгованості - 35554,84 грн.; нарахованих процентів - 29459,09 грн.; прострочених процентів - 34999,43 грн.; комісії - 3520,00 грн.; простроченої комісії - 45760,00 грн.
Згідно ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували момент переходу цих прав.
Частиною 1 ст.1078 ЦК України встановлено, що предмет договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
За змістом положень ст. ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором.
Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами у справі укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти, комісію у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраного ним банку, отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи, відповідачем не спростовано факту укладання кредитного договору від 26 листопада 2021 року й доказів на погашення заборгованості скаржник суду не надав, а матеріали справи, як такового не містять.
Таким чином, наявні підстави стверджувати про порушення позичальником права позивача, як нового кредитора на повернення йому грошових коштів, наданих у кредит.
З урахуванням вищезазначеного та на підставі належним чином оцінених доказів, суд першої інстанції, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав нового кредитора, який вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення грошових коштів.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність заборгованості за кредитним договором, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи, а саме наявною випискою по рахунку, що є належним та допустимим доказом у справі.
Аргументи апеляційної скарги про те, що в порушення вимог ст.1082 ЦК України позивачем не надано доказів надіслання та одержання письмового повідомлення про відступлення прав вимоги, на що суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов до помилкового висновку про задоволення позову, не можуть бути прийнятими до уваги та спростовується матеріалами справи, оскільки 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 було направлено повідомлення про те, що відбулось відступлення прав вимоги за кредитним договором до ТОВ «Глобал Спліт», яке стало новим кредитором та має право вимагати погашення кредитної заборгованості (а.с.36,37).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позов, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст. 141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду без змін, не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 03 березня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида