Провадження № 22-ц/803/1660/26 Справа № 173/1258/25 Суддя у 1-й інстанції - Петрюк Т. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
03 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Макарова М.О., Пищиди М.М.,
при секретарі - Карпенко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у складі судді Петрюк Т.М.
у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», -
У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О., якою не було знято арешт з коштів на рахунку боржника у банківській установі.
Скарга мотивована тим, що 12 лютого 2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 7717289, за виконавчим листом №173/2518/24, виданого 14 січня 2025 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, в межах якого накладено арешт на її рахунки, як боржника, відкритті в банківських установах, в тому числі на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в AT «ПУМБ», на який зараховується заробітна плата від АТ «ДТЕК Дніпровські електромережі».
28 квітня 2025 року звернулася до приватного виконавця з письмовою заявою про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 , на який зараховується заробітна плата, проте, приватним виконавцем у знятті арешту з вказаного рахунку було відмовлено.
Враховуючи викладене, просила визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. щодо не зняття арешту з грошових коштів у вигляді заробітної плати, що знаходяться (зараховуються) на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий у AТ «ПУМБ»; та зобов'язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецьку О.О. зняти арешт з картковому рахунку НОМЕР_1 , відкритого в AТ «ПУМБ».
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована відсутністю підстав для задоволення скарги, оскільки заявником не доведено, а матеріали справи не містять, що рахунок, на який накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки банк його таким не визнав, а тому приватний виконавець й не мав достатніх підстав згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що приватним виконавцем безпідставно накладено арешт на рахунок із спеціальним режимом використання, звернення на який, заборонено законом. Крім того, зроблені висновки суду першої інстанції суперечать правовим висновкам Верховного Суду, а тому наявні підстави для задоволення скарги.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект Центр» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька О.О. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду без змін, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької О.О. перебуває виконавче провадження ВП № 77172289, відкрите 12 лютого 2025 року на підставі виконавчого листа № 173/2518/24, виданого 14 січня 2025 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області.
Постанови про відкриття виконавчого провадження, виклик боржника та постанову про арешт коштів боржника від 12 лютого 2025 року направлені сторонам виконавчого провадження.
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 направила приватному виконавцеві заяву про зняття арешту з карткового рахунку НОМЕР_1 , проте, отримала відмову з посиланням на те, що до заяви не додано документального підтвердження, що рахунок має виключно спеціальний режим використання, тобто такий, на який зараховуються лише соціальні виплати, заробітна плата, пенсія, аліменти і нічого іншого.
На підставі положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Згідно статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
За умов частини третьої статті 52 «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Не підлягають арешту кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
У розумінні положень статті 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Статтею 73 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягнення не може бути звернено на такі виплати: 1) вихідну допомогу, що виплачується з разі звільнення працівника; 2) компенсацію працівнику витрат у зв'язку з переведенням, направленням на роботу до іншої місцевості чи службовим відрядженням; 3) польове забезпечення, надбавки до заробітної плати, інші кошти, що виплачуються замість добових і квартирних; 4) матеріальну допомогу особам, які втратили право на допомогу по безробіттю; 5) допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами; 6) одноразову допомогу у зв'язку з народженням дитини; 7) допомогу при усиновленні дитини; 8) допомогу на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 9) допомогу на дітей одиноким матерям; 10) допомогу особам, зайнятим доглядом трьох і більше дітей віком до 16 років, по догляду за дитиною з інвалідністю, по тимчасовій непрацездатності у зв'язку з доглядом за хворою дитиною, а також на іншу допомогу на дітей, передбачену законом; 11) допомогу на лікування; 12) допомогу на поховання; 13) щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства громадян, які проживають на території, що зазнала радіоактивного забруднення; 14) дотації на обіди, придбання путівок до санаторіїв і будинків відпочинку за рахунок фонду споживання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) зазначила про те, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі №756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) вказано, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження»).
Враховуючи вищевикладене, Велика Палата Верховного Суду дійшла до висновку, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника-фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалось виявити правову природу (статус) цих грошових коштів, як коштів на які накладення арешту заборонено законом, то арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів.
Під час винесення постанови про накладення арешту на грошові кошти на рахунках боржника, приватний виконавець Русецька О.О. діла в межах своїх повноважень, постанова про арешт коштів містить застереження стосовно накладення арешту на кошти боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Більш того, саме банк, який виконує відповідну постанову, повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться.
Судом встановлено, що рахунок боржника НОМЕР_1 , на кошти якого приватним виконавцем накладено арешт, є поточним рахунком боржника, на якій остання отримує будь-які виплати. З копії виписки по рахунку вбачається, що із певною періодичністю нею отримувалися зарахування, що не є виплатами заробітної плати, зокрема, перекази між власними рахунками та поповнення рахунку через термінали самообслуговування, що свідчить про те, що рахунок використовуєтеся не тільки для отримання заробітної плати.
За таких обставин, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволені скарги, з яким погоджується колегія суддів, оскільки заявник не довів, що рахунок, на який приватним виконавцем накладено арешт, є рахунком із спеціальним режимом використання, оскільки банк його таким не визнав, тому приватний виконавець не мав підстав згідно з частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» зняти арешт.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що приватним виконавцем безпідставно накладено арешт на рахунок із спеціальним режимом використання, звернення на який заборонено законом, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки приватний виконавець при винесенні відповідної постанови про накладання арешту діяв в межах своїх повноважень. У разі, якщо банк, не повідомив приватного виконавця, що рахунок на якому знаходяться кошті зі спеціальним режимом використання, то дії приватного виконавця щодо накладання арешту, не можна вважати протиправними.
Посилання скаржника на те, що ухвала суду першої інстанції не відповідає висновкам Верховного Суду щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах, а отже підлягає скасуванню, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду та застосовані під час розгляду даної справи.
Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому ухвалу суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08 вересня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 03 березня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 17 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида