Провадження № 22-ц/803/591/26 Справа № 417/9710/19 Головуючий у першій інстанції: Чорна О. В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
04 березня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Гапонова А.В.,
за участю секретаря Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на заочне рішення Марківського районного суду Луганської області у складі судді Чернік А.П. від 28 січня 2020 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У січні 2025 року АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ТОВ «Брайт Інвестмент», звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 25.06.2013 року між АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №454/06/2013/1, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у сумі 380000,00 грн на строк до 23.06.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 25.06.2013 року був укладений договір поруки №312/454-1 з ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель поручилась за своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором. Відповідач зобов'язався здійснювати щомісячно погашення суми кредиту та процентів, але зобов'язання не виконав, в зв'язку з чим має заборгованість у сумі 397407,78 грн, а саме: 346633,67 грн - борг за кредитом, 50774,11 грн - заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року. Тому позивач просив стягнути на свою користь солідарно з відповідачів вказану заборгованість за кредитним договором №454/06/2013/1 від 25.06.2013 у загальному розмірі 397407,78 грн (а.с. 213-214 т.1).
Заочним рішенням Марківського районного суду Луганської області від 28 січня 2020 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 397407,78 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» судові витрати в сумі по 2980,56 грн, з кожного (а.с. 64-70 т.1).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та направлення справи на розгляд за встановленою підсудністю - до Вінницького міського суду Вінницької області, виходячи з наступного.
Місцевим судом було встановлено, що 25.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №454/06/2013/1, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 380000,00 грн на строк до 23.06.2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 16 % річних.
Для забезпечення виконання зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, 25.06.2013 року Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» був укладений договір поруки №312/454-1 з ОСОБА_2 , відповідно до якого поручитель поручилась за своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням позичальником зобов'язань за кредитним договором №454/06/2013/1 від 25.06.2013, станом на 18.11.2019 року позивачем нарахована заборгованість у сумі 307306,62 грн, а саме 346633,67 грн - борг за кредитом, 50774,11 грн - заборгованість по несплачених процентах за користування кредитом за період з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року.
14 січня 2026 року між Публічним акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» укладено договір купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги, за умовами якого банк відступив ТОВ «Брайт Інвестмент» шляхом продажу право вимоги до відповідача за кредитним договором №454/06/2013/1 від 25.06.2013, що також підтверджується копією Реєстру прав вимоги, копією платіжної інструкції від 16.01.2026 та копією протоколу електронного аукціону від 25.12.2025 (а.с. 63-76 т.2). У зв'язку з цим, до участі у справі в якості правонаступника позивача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент».
Також установлено, що розпорядженням ВССУ від 02.09.2014 №2710/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" територіальну підсудність справ Куйбишевського районного суду міста Донецька визначено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду №1/0/9-22 від 06.03.2022 року, підсудність справ Марківського районного суду Луганської області змінено на Покровський районний суд Дніпропетровської області.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 10 липня 2025 року №1449/0/15-25 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Марківського районного суду Луганської області, Міловського районного суду Луганської області» підсудність судових справ Марківського районного суду Луганської області змінено шляхом її передачі до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області.
Відповідачі в апеляційній скарзі посилаються на те, зокрема, що суд першої інстанції не повідомив їх належним чином про дату судового розгляду справи, що позбавило їх можливості реалізувати своє право на захист.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою (п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення апелянтів про слухання справи судом першої інстанції заслуговують на увагу. Матеріали справи не містять доказів спростування наведеного твердження апелянтів, не містять доказів належного своєчасного виконання місцевим судом положень статей 128-130 ЦПК України та повідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про слухання справи судом першої інстанції 28 січня 2020 року.
Враховуючи неналежне повідомлення апелянтів про розгляд даної справи в суді першої інстанції; керуючись положенням п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України про те, що вказане порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, - апеляційний суд дійшов висновку про скасування заочного рішення Марківського районного суду Луганської області від 28 січня 2020 року.
Разом з тим, частиною 1 статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача (ч. 15 ст. 28 ЦПК України).
Згідно відповідей з Єдиного державного демографічного реєстру №1032388 та №1032406 від 14.01.2024, відповідачі з 19.07.2013 зареєстровані за адресою по АДРЕСА_1 , що також підтверджується копіями їхніх паспортів (а.с. 35, 36, 84, 85-86 т.1).
Однак, згідно копій довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.10.2014 №509-620150 та №509-620151, фактичне місце проживання/перебування відповідачів за адресою по АДРЕСА_2 (а.с. 88). Це також підтверджується відповідями щодо отримання інформації про ВПО з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери №2414033 та №2412986 від 03.03.2026.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.
Зазначені норми права вказують на те, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на певний період.
Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року за №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв'язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року за №265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), п. 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
У постанові від 29 липня 2019 року у справі №409/2636/17 Верховний Суд вказав на те, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, необхідно також враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», згідно зі ст. 5 якого довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у ст.1 цього Закону.
Отже, на час пред'явлення даного позову (06.12.2019 року) місцем проживання відповідачів була АДРЕСА_2 ; на час розгляду справи місцевим судом (28.01.2020 року) місцем проживання відповідачів також було за вказаною адресою у місті Вінниці, що не відноситься до територіальної підсудності Марківського районного суду Луганської області (підсудність справ якого з 06.03.2022 року змінено на Покровський районний суд Дніпропетровської області, а з 10 липня 2025 року змінено шляхом її передачі до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області).
Необхідно також зауважити, що у позовній заяві позивач зазначив місцем проживання відповідачів - АДРЕСА_3 (а.с. 213 т.1).
Однак, на час подання позовної заяви (06.12.2019 року), відкриття провадження у справі (19.12.2019) та на час розгляду справи місцевим судом (28.01.2020) зареєстроване місце проживання відповідачів було по АДРЕСА_1 , що також не відноситься до територіальної підсудності Марківського районного суду Луганської області, адже розпорядженням ВССУ від 02.09.2014 №2710/38-14 "Про визначення територіальної підсудності справ" територіальну підсудність справ Куйбишевського районного суду міста Донецька визначено Павлоградському міськрайонному суду Дніпропетровської області.
Частиною 1 ст. 378 ЦПК України передбачено, що судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Згідно ч. 2 ст. 378 ЦПК України справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв'язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.
Колегія приймає до уваги доводи апелянтів, що вони не були належним чином повідомлені про слухання справи судом першої інстанції; матеріалами справи такі твердження відповідача не спростовані. Тому відповідачі були позбавлені можливості надати суду відзив на позовну заяву та, зокрема, заявити про непідсудність справи Марківському районному суду Луганської області.
Враховуючи викладене, зміст апеляційної скарги; встановивши, що на час пред'явлення позову у даній справі та на час розгляду справи судом першої інстанції зареєстрованим місцем проживання/перебування відповідачів, відповідно до довідок про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.10.2014 №509-620150 та №509-620151, є АДРЕСА_2 , - колегія дійшла висновку про наявність підстав для застосування положення ч. 1 ст. 378 ЦПК України, скасування оскаржуваного рішення, яке прийнято з порушенням правил територіальної юрисдикції, та направлення справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області, за зареєстрованим місцем проживання відповідачів.
Суд апеляційної інстанції зауважує про недопущення перешкоджання (обмеження) доступу до правосуддя внутрішньо переміщеним особам, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, враховуючи також імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», та можливість розгляду справи за зареєстрованим місцем свого тимчасового проживання/перебування.
Отже, колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 378, 381-383 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.
Заочне рішення Марківського районного суду Луганської області від 28 січня 2020 року - скасувати.
Цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - направити на розгляд за встановленою законом підсудністю до Вінницького міського суду Вінницької області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
А.В. Гапонов