Провадження № 11-кп/803/559/26 Справа № 173/1426/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
19 лютого 2026 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021041430000167 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 та прокурора Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року, ухвалений щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кам'янка Красноградського району Харківської області, громадянин України, освіта базова середня, не працевлаштований, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2019 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.
Вироком Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років.
Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.
Цим вироком дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
За встановлених судом обставин та викладених у вироку Приблизно о 14.00 годині 20 червня 2021 року, ОСОБА_7 разом з співмешканкою ОСОБА_10 , знаходився за адресою: АДРЕСА_3 , де разом з власником зазначеного домоволодіння ОСОБА_11 та знайомою їм ОСОБА_12 , на подвір'ї розпивали спиртні напої.
Близько 17.00 години цього ж дня, між ОСОБА_13 та ОСОБА_14 виник словесний конфлікт, який переріс у бійку, і ОСОБА_15 керуючись почуттям помсти, діючи протиправно, наніс останній удар кулаком в обличчя.
Приблизно о 23.00 годині цього ж дня, ОСОБА_13 діючи з мотивів особистої неприязні до ОСОБА_14 , поскаржилась на неї перебуваючому у стані алкогольного сп'яніння
ОСОБА_16 , внаслідок скарги ОСОБА_13 прийшовши в агресивний стан, маючи умисел направлений на заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень невизначеної тяжкості, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання, діючи цілеспрямовано, наніс потерпілій не менше п'яти ударів кулаками обох своїх рук в обличчя від яких та впала на землю.
Продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на заподіяння ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, ОСОБА_15 наніс лежачій на землі потерпілій не менше десяти ударів ногами взутими у взуття в область грудної клітини та ребер.
Скориставшись тим, що ОСОБА_14 не чинить будь-який опір, ОСОБА_15 реалізовуючи свій раптово виниклий умисел, спрямований на позбавлення потерпілої життя, взяв зі столу кухонний ніж та підійшовши до останньої, присів над нею, притиснув її лівим коліном у живіт, після чого, утримуючи ніж у правій руці,
цілеспрямовано наніс їй ним один удар в область грудної клітини зліва, чим заподіяв ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з сліпим ушкодженням тканини лівої легені, яке супроводжувалось внутрішньоплевральною кровотечею, що призвело до розвитку явищ малокрів'я та шоку і відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб, яке знаходиться в прямому причинному зв'язку з причиною її смерті.
Переконавшись у заподіяння смерті ОСОБА_14 , яка настала через короткий проміжок часу, ОСОБА_17 , з метою приховування трупу від сторонніх осіб та уникнення відповідальності за вчинення умисного вбивства людини, діючи з винятковим цинізмом, скинув тіло потерпілої до колодязю розташованого на території домоволодіння, після чого переломив ніж навпіл і викинув ці частини у вищевказаний колодязь.
Короткий зміст вимог апеляційих скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, внаслідок неповноти судового розгляду. Так, захисник зазначає, що суд не надав належної оцінки показам обвинуваченого та свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 , які суперечать показам наданим ними під час досудового розслідування та між собою. Крім того, обвинувачений та свідок ОСОБА_13 під час досудового розслідування надавали покази під примусом. Про застосування примусу до обвинуваченого свідчить і те, що матеріали провадження містять розбіжності в частині отримання обвинуваченим тілесних ушкоджень, які в нього були виявлені при прибутті до ДУ ДУВП№4, й за вказаними обставинами було внесено відомості до ЄРДР за ст. 365 КК України, та на цей час в провадженні Центрального районного суду м. Дніпра перебуває справа за скаргою на постанову слідчого 3-го відділу ТУ ДБР м. Полтава про закриття кримінального провадження.
Крім того, захисник вказує і про те, що прокурором у цьому провадженні не подано перелік матеріалів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, й судом не досліджувалися безпосередньо такі речові докази як зразки крові обвинуваченого на марлі, залишки змиву та витяжки на марлі, вирізи зі слідами РБК, змив з бетонної поверхні та футболка обвинуваченого, що свідчить про неповноту судового розгляду.
Захисник також звертає і на суперечності висновків суду стосовно часу настання смерті загиблої, оскільки як видно з висновку експерта №121-Е її смерть могла настати за кілька діб від моменту проведення експертизи, а враховуючи час проведення експертизи, на переконання захисника, смерть потерпілої могла настати в період з 26.06.2021 по 28.06.2021, тобто не в інкримінований обвинуваченому період.
Зазначає захисник і про те, що виявлене у загиблої ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення могло утворитися незадового до смерті від не менше ніж однократної дії плоского колючо-ріжучого предмету з шириною клинка на рівні поринутої частини не більше 20мм., який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 0.1 см., в той час як згідно з висновку експерта №513, довжина фрагмента клинка на якому виявлено наявність крові людини, походження якої не виключається від ОСОБА_14 , по обуху -14,5 см., ширина 2,5 см., товщина обуху 0,1см. При цьому, ДНК експертизу крові не проводили.
В апеляційній скарзі з доповненнями до неї обвинувачений просить вирок суду першої інстанції скасувати повністю.
Обгрнутовуючи свої вимоги обвинувачений посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Так, обвинувачений зазначає, що суд не надав належної оцінки тому, що на території домоволодіння знаходилося декілька людей. Крім того, він не заперечує факт конфлікту між ним та власником домоволодіння, в ході якого відбулася штовханина, однак вказує, що конфлікт вони швидко загладили, та через деякий час спочатку пішла ОСОБА_13 , а потім він. При цьому, коли він залишав домоволодіння там залишалися ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , з яким до речі у загиблої також був конфлікт. Вказує обвинувачений і на те, що судом не було встановлено наявності у нього умислу на вбивство ОСОБА_14 .
Обвинувачений звертає увагу на те, що всупереч зазначеного працівниками поліції не перевірялася версія причетності до загибелі потерпілої інших осіб, а навпаки до нього та ОСОБА_13 були застосовані недозволені методи слідства, внаслідок чого їх змусили обмовити себе, й його допит, як затриманої особи, відбувався без захисника та йому не було роз'ясненно його прав. До того ж, не дивлячись на те, що його допит проводився із відеофіксацією, однак до суду такої надано не було. За аналогічних обставин відбувався і допит свідка ОСОБА_13 . Зазначає обвинувачений і про те, що особа загиблої не була офіційно ідентифікована.
Крім того, обвинувачений зазначає, що працівниками поліції не було вилучено запис з камер спостереження на барі, про який він зазначав, який міг підтвердити час коли він залишив домоволодіння.
Вказує обвинувачений і про те, що слідчий експеримент зі свідком, якого змусили давати покази про нього, всупереч вимогам ст. 223 КПК України, проводився у темну пору доби, після 22 години.
Зазначає, що свідки у провадженні та працівники поліції між собою знайомі, що ставить під сумнів об'єктивність та неупередженість їх показів, а свідок ОСОБА_19 , є зацікавленої особою, й той факт, що він не звернувся до органів поліції з приводу зникнення своєї співмешканки, свідчить про його упередженість та ставить під сумнів достовірність його показів, до того ж під час його допиту в суді він постійно змінював свої покази, й суд безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про повторний допит цього свідка.
Також обвинувачений звертає увагу на те, що на місці скоєння злочину не було виявлено жодних слідів крові або інших слідів, які б свідчили про вчинення злочину за обставин, викладених стороною обвинувачення. При цьому, плями крові були знайдені не біля колодязя, як про це зазначає орган досудового розслідування, а у приміщенні літньої кухні й матеріалах провадження відсутня експертиза з приводу приналежності виявленої крові в літній кухні.
Обвинувачений зазначає і про те, що тілесні ушкодження, час настання смерті та обставини отримання травм загиблою, не були належним чином встановлені, а висновок СМЕ з його приводу є неповним та містить істотні суперечності, а також не встановлено походження ножа, який слідство вважає знаряддям злочину, й на ньому не виявлено його відбитків.
Так само обвинувачений звертає увагу і на те, що стан алкогольного сп'яніння також не підтверджується жодними доказами.
Також обвинувачений наводить доводи з приводу часу смерті загиблої, знаряддя вчинення злочину та недозволених методів слідства, які є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі захисника.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років.
Обгрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що призначене судом обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості. На переконання прокурора, суд не надав належної оцінки тому, що обвинувачений вчинив вбивство з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, оскільки оскільки перед отримання смертельного поранення, потерпіла вже перебувала в в стані, що виключає можливість спротиву та боротьби за життя, після вбивства обвинувачений вжив заходів для приховування злочину, в ході судового слідства надавав суперечливі покази, намагаючись ухилитися від справедливого покарання, жодним чином не виразив негативного ставлення до своїх дій, за місцем мешканням характеризується негативно, а також наявності обставини, що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та відсутності жодних обставин, що пом'якшують покарання.
Позиції учасників судового провадження.
Обвинувачений та його захисник підтримали свої апеляційні скарги, і з викладених у них підстав, просили їх задовольнити, а вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували.
Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення, просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок. Проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував.
Інші учасники судового провадження, належним чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного перегляду до зали суду не зв'явилися.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Стаття 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Перевіривши доводи апеляційних скарг обвинуваченого та захисника, матеріали кримінального провадження, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вищезазначених вимог кримінального процесуального закону суд першої інстанції дотримався в повній мірі, з огляду на наступне.
Як видно з матеріалів цього провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є законним і обґрунтованим та з ним погоджується апеляційний суд з огляду на таке.
Суд першої інстанції, установивши фактичні обставини кримінального провадження, оцінивши всі зібрані докази відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності й допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку, здійснивши судовий розгляд у межах пред'явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні умисного вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 115 КК.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 370, п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК рішення суду ґрунтується на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджено доказами, безпосередньо дослідженими під час судового розгляду й оціненими судом згідно зі ст. 94 цього Кодексу. Зміст обставин і доказів докладно наведено у вироку.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину зроблені судом першої інстанції на підставі показів самого обвинуваченого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , а також письмових доказів у провадженні.
Так, з показів обвинуваченого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_10 видно, що 20.06.2021 року вони приїхали в с. Павлівка до ОСОБА_25 , яка на той час мешкала у ОСОБА_19 . Перебуваючи на території домоволодіння ОСОБА_19 , вони всі разом вживали алкогольні напої, в ході чого між присутніми були конфлікти.
При цьому, свідок ОСОБА_10 вказувала, що вона пішла раніше, через те, що їй зателефонував син, коли вона пішла було ще світло і там залишилися ще ОСОБА_15 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та ОСОБА_25 , ОСОБА_15 повернувся додому приблизно через півгодини - годину й був вдягнений в футболку з плямами крові.
Свідок ОСОБА_11 вказував, що 20.06.2021 ОСОБА_25 , яка на той час проживала з ним, прийшла до домоволоління разом з ОСОБА_29 та обвинуваченим, вони біля літньої кухні святкували Трійцю, в ході розпивання спиртних напоїв між обвинуваченим та потерпілою був конфлікт, в ході якого ОСОБА_7 почав бити ОСОБА_25 , й після того, як свідок за неї заступився обвинувачений наніс ударів і йому, він яких він втратив свідомість, й прийшов до тями наодинці у будівлі літної кухні, а через декілька днів працівники поліції в колодязі знайшли тіло ОСОБА_25 та ніж.
З показів свідка ОСОБА_21 видно, що 20.06.2021 її сусіди святкували свято «Трійці», й в цей період вона чула крики та сварки. Також вона бачила у сусіда молодого хлопця з оголеним торсом, віком десь біля 30-ти років, який бив когось ногами, але кого саме не бачила, оскільки була висока трава.
З показів свідка ОСОБА_23 видно, що станом на червень 2020 року він мешкав в с. Бородаївка, зокрема разом з обвинуваченим та ОСОБА_10 й сидячи на лавці біля літньої кухні де проживали обвинувачений з ОСОБА_29 він почув їх розмову, в якій шлося про ніж, колодязь та жінку. Ця розмова викликала у нього занепокоєння, через що він наступного дня зателефонував дільничному. Після чого працівники поліції в колодязі в с. Павлівка знайшли жінку та ніж.
Свідок ОСОБА_22 вказував, що ОСОБА_30 розповів йому, що чув розмову ОСОБА_29 та ОСОБА_15 , у якій останній зазначив, що вбив людину та викинув її тіло у колодязь. Дану інформацію вони повідомили дільничному. Для перевірки, разом з дільничним прийшли до домоволодіння ОСОБА_19 . Взявши мотузку з гаком, спустили її у воду. Гак став за щось чіплятися, і потягнувши вони почули хрускіт. Посвітили в колодязь ліхтариком і виявили тіло. Дали викликали наряд поліції. З криниці витягнули тіло вбитої та ніж. Здається, що ОСОБА_19 про тіло нічого не знав і пив з криниці воду.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 пояснила суду, що у 2021 році, за проханням працівників поліції була понятою під час проведення слідчих дій з ОСОБА_10 . Остання в їх присутності розповідала про події, що відбулися. Зазначала, що було свято та вони пили компанією. У ОСОБА_15 та загиблою стався конфлікт, на підставі якого обвинувачений почав бити ОСОБА_25 . Пізніше схопивши ніж завдав удару по тілу ОСОБА_14 . ОСОБА_13 сама все розповідала та показувала, все було добровільно. Її ніхто не заставляв, тиску не чинив.
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.06.2021 року, свідок ОСОБА_19 впізнав обвинуваченого ОСОБА_15 як чоловіка, який 20.06.2021 року, приходив до нього на подвір'я за адресою: АДРЕСА_3 . Вони вживали горілку. Виник конфлікт, в ході якого сталася бійка.
Протоколом огляду місця події від 30.06.2021 року зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину - подвір'ї будинку АДРЕСА_3 , де в колодязі виявлено та вилучено труп ОСОБА_12 , й на виступі, розташованому на середині глибини колодязя вилучено частини леза ножа, виявлено та вилучено виріз рядна із РБК, змив із поверхні РБК, й протоколом огляду трупа ОСОБА_12 зафіксовано загальний зовнішній вигляд, виявлені тілесні ушкодження тіла у вигляді синців нижніх та верхніх повік, правої щоки та ножового проникаючого поранення в області грудної клітини.
Як видно з протоколу огляду від 01.07.2021 року, в ході якого було оглянуто добровільно видані ОСОБА_7 джинсові шорти чорного кольору з плямою на поверхні лівої штанини не правильної форми, невідомої речовини в засохлому виді, які в подальшому були вилучені.
Згідно з висновками судово-медичних експертиз № 476 від 16.07.2021 року, № 476/1 від 05.07.2021 року, № 476/2 від 12.07.2021 року, № 513 від 23.07.2021 рокувідповідно до яких встановлена групова належність крові ОСОБА_12 та ОСОБА_7 за ізосерологічною системою АВО, на шортах вилучених у ОСОБА_15 знайдена кров, й не виключається можливість її походження від ОСОБА_12 та на фрагменті клинка ножа, представленому на дослідження, встановлена наявність крові людини, що не виключають можливість походження цих слідів від потерпілої ОСОБА_12 , враховуючи групову приналежність її крові.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа № 121-Е від 01.07.2021 року смерть ОСОБА_12 настала від проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені, яке супроводжувалось внутрішньоплевральною кровотечею та призвело до розвитку явищ малокрів'я та шоку. Встановити точний час настання смерті не виявляться можливим внаслідок тривалого перебування тіла покійної в воді, але враховуючи дані, отримані при проведенні судово-медичної експертизи трупа (трупне заклякання відсутнє в усіх звичайно досліджуваних м'язах, трупні плями острівчаті, синюшно-багряного кольору, розташовані по задньо-бічним поверхням поверхням тулубу та кінцівок. при трикратному трьохсекундному натискуванні на них динамометром з силою 2 кг.на кв.см. трупні плями свого забарвлення не змінюють, ознаки гниття виражені у вигляді брудно-зеленого забарвлення шкіри в обох клубових ділянках) можна вважати, що смерть її могла настати за кілька діб від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа.
Як видно з протоколу проведення слідчого експерименту від 01.07.2021 року, ОСОБА_7 на місці вчинення кримінального правопорушення, розповів та показав обставини, які відбувалися 20.06.2021 року, за адресою: АДРЕСА_3 .
Зокрема в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_7 розповів та показав обставини розпивання алкогольних напоїв на території домоволодіння, виникнення конфліктів з ОСОБА_25 , розвиток конфлікту, в ході якого ОСОБА_25 почала тікати в напрямку криниці, де він наздогнав та штохнув у спину, від чого потерпіла впала на землю. Після того як потерпіла встала, в ході продовження словесного кофлікту, він наніс їй ще декілька ударів, та поваливши її на землю, він продовжив наносити їй ударів по тілу, й потім він пішов до столу де взяв ніж та повернувся до ОСОБА_25 , став лівим коліном на її живіт, утримуючи ножа у правій руці, лезом до низу, наніс удар в область грудної клітини спереду в серце. Після чого встав з тіла, вийнявши ніж, зламав його на дві частини. Крім того, обвинувачений розповів та показав, як вони разом з ОСОБА_29 , яка спостерігала на подіями, ОСОБА_29 взявши тіло ОСОБА_25 за ноги, а він під руки, піднесли тіло до криниці, у яку він кинув дві частини ножа та тіло ОСОБА_25 .
Аналогічні обставини повідомляла і свідок ОСОБА_10 в ході проведення з нею слідчого експерименту (протокол від 30.06.2021), зокрема в ході якого розказала та показала те, що в ході сумісного вживання алкоголю за столом, між ОСОБА_15 та ОСОБА_19 виник словесний конфлікт, в ході якого ОСОБА_15 почав бити ОСОБА_26 руками в область голови. Швець впав на землю, потім встав та пішов до будинку. Через зроблене ОСОБА_25 зауваження ОСОБА_7 щодо побиття ОСОБА_19 . ОСОБА_15 почав кричати та лізти битися до ОСОБА_25 , вдарив її в область живота не менше 5-ти разів, в грудну клітину не менше 10-ти разів, в область шиї не менше 1-го разу, по рукам не менше 5 разів. Приблизно о 22 годині ОСОБА_25 хотіла піти додому, але ОСОБА_15 її не відпускав, вона відбігла до криниці, де її наздогнав ОСОБА_15 та повалив на землю, де наніс їй більше 10 ударів ногами. Удари були надто сильні, вона почала сопіти та кричати, він продовжував бити. Потім побіг до столу, взяв ніж та пішов до ОСОБА_25 , сівши на неї зверху, наніс один удар лівою рукою. Після чого встав, кинув додолу ножа та перевірив чи не жива вона. Далі підійняв тіло на руки та кинув до криниці, те сама зробив і з ножем.
Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 13.07.2021 року, в свідок ОСОБА_10 знаходячись у приміщенні ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, пояснила механізм заподіяння тілесних ушкоджень та обставини подій, зокрема за допомогою статиста вказала, як ОСОБА_7 кулаками обох рук став наносити удари ОСОБА_12 в область обличчя, нанісши не менше 15 ударів. Після чого ОСОБА_10 на манекені людини вказала, як ОСОБА_7 , знаходячись біля криниці, своєю правою ногою наніс стоячій до нього обличчям до обличчя ОСОБА_12 один удар в область живота, від якого остання впала на землю на спину, а ОСОБА_7 своїми ногами став наносити лежачій на землі ОСОБА_12 удари в область тулубу, а саме ребер від яких остання втратила свідомість. Далі, ОСОБА_10 , на манекені людини вказала, як ОСОБА_7 утримуючи ніж у своїй лівій руці, який він взяв перед цим зі столу, за яким вони вживали спиртне, підійшов до лежачої на спині на землі ОСОБА_12 , присів над нею з верху притиснувши вагою свого тіла до землі, в цей момент переклав ніж у свою праву руку та утримуючи останній у за рукоятку у своїй руці, його клинком наніс ОСОБА_12 один удар в область грудної клітини декілька зліва. Після даного удару ОСОБА_12 будь-яких ознак життя не подавала.
Згідно з висновком додаткової судово-медичної експертизи № 121-Е-Д від 19.07.2021 року, з урахування додаткових методів дослідження, відомих обставин справи та питань винесених на вирішення експерт зазначив, що виявлене у Воловенкіної ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з сліпим ушкодженням тканини лівої легені та скупченням рідкої крові в лівій плевральній порожнині є прижиттєвим, могло утворитися незадовго до смерті від не менш ніж однократної дії плоского колючо-ріжучого предмету з шириною клинка на рівні поринулої частини не більш 20,0 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,0 мм. знаходиться в прямому причинному зв'язку з причиною смерті та згідно п.п. 2.1.3. літера «й» «Правил судово -медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя стосовно до живих осіб.
Виявлена при проведенні судово-медичної експертизи трупа закрита тупа травма грудної клітини з прямими переломами 3-8-го ребер по правій лопатковій лінії з крововиливами на навколишні м'які тканини навколо переломів без пошкодження пристінкової плеври є прижиттєвою, могла утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), в причинному зв'язку з причиною смерті не знаходиться та згідно п.п. 2.2.1.в. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р. відносяться в сукупності до середньої тяжкості тілесним ушкодженням за критерієм тривалості розладу здоров'я на більш ніж 21 добу стосовно до живих осіб.
Виявлені при проведенні судово-медичної експертизи трупа синці на шкірі верхніх та нижніх повік обох очей, на шкірі задньої поверхні лівої половини грудної клітини в проекції лівої лопатки, на шкірі в ділянці лівого надпліччя, на шкірі лівого плеча по зовнішній поверхні є прижиттєвими, могли утворитися від дії тупого твердого предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею або при співударі о такий (такі), в причинному зв'язку з причиною смерті не знаходяться та згідно п.п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995р. відносяться до легких тілесних ушкоджень стосовно до живих осіб.
Раньовий канал, виявлений при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 розпочинається з вищеописаної рани на шкірі лівої половини грудної клітини, має напрямок ззовні-досередини, зверху-вниз, спереду-назад, дещо -зліва-направо і проходе скрізь шкіру, під шкірно-жирову клітковину, проникає в порожнину грудної клітки через четверте міжребер'я, далі проникає в ліву плевральну порожнину і сліпо закінчується в верхній долі лівої легені щілино подібним дефектом тканини. По ходу раневого каналу в навколишніх м'яких тканинах маються блідо-червоного кольору крововиливи. Загальна довжина раньового каналу по зонду 10,5 см.
Смерть Воловенкіної настала від проникаючого колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки з ушкодженням лівої легені, яке супроводжувалось внутрішньоплевральною кровотечею та призвело до розвитку явищ малокрів'я та шоку, що підтверджується відповідними даними, отриманими під час проведення судово-медичної експертизи трупа та даними додаткових методів досліджень.
Встановити точний час настання її смерті не виявляться можливим внаслідок тривалого перебування тіла покійної в воді, але враховуючи дані, отримані при проведенні судово-медичної експертизи трупа (трупне заклякання відсутнє в усіх звичайно досліджуваних м'язах, трупні плями острівчаті, синюшно-багряного кольору, розташовані по задньо-бічним поверхням поверхням тулубу та кінцівок. при трикратному трьохсекундному натискуванні на них динамометром з силою 2 кг. на кв.см. трупні плями свого забарвлення не змінюють, ознаки гниття виражені у вигляді брудно-зеленого забарвлення шкіри в обох клубових ділянках) можна вважати, що смерть її могла настати за кілька діб від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа, що може відповідати даті, вказаній в описовій частині постанови, тобто 20 червня 2021 року.
Виявлені при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 ушкодження могли бути утворені з силою, достатньо для спричинення даних ушкоджень.
Для спричинення виявлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 ушкоджень необхідно було спричинити, як мінімум, 15-16 травматичних дій.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 тілесних ушкоджень можна вважати, що за вказаним в наданому протоколі слідчого експерименту за участі свідка ОСОБА_10 механізмом можливість утворення виявлених у ОСОБА_12 ушкоджень не виключається.
Враховуючи характер та локалізацію виявлених при проведенні судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_12 тілесних ушкоджень можна вважати, що за вказаним в наданому протоколі слідчого експерименту за участі підозрюваного ОСОБА_7 механізмом, можливість утворення виявлених у загиблої ушкоджень не виключається.
Згідно з усталеною судовою практикою, доказування тих чи інших обставин злочину, як правило, ґрунтується не на одному чи кількох прямих доказах, а на сукупності всіх, у тому числі непрямих, доказів. Саме з урахуванням такого аналізу та оцінки всіх доказів і робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно із цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою (постанови Верховного Суду від 7 грудня 2020 року у справі № 728/578/19, від 26 травня 2023 року у справі № 737/641/17, від 15 квітня 2024 року у справі № 587/102/18).
Суд першої інстанцій, надавши оцінку вказаним вище доказам з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, взаємодоповнюють один одного і є достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_7 складу інкримінованого кримінального правопорушення та доведеність його винуватості та спростовують доводи сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_7 до умисного вбивства ОСОБА_12 та з такими висновками погоджується також і апеляційний суд. Будь-яких порушень, які б свідчили про неповноту судового розгляду апеляційним судом не встановлено.
При цьому, підстав сумніватися в показах свідків, колегія суддів не вбачає, оскільки всі допитані свідки були приведені до присяги та їх було попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдих свідчень.
Ті обставини, що ОСОБА_19 близько 10 днів не помітив труп ОСОБА_14 в колодязі на встановлення об'єктивної дійсності у цьому провадженні не впливають, а відповідна позиція сторони захисту колегією суддів розцінюється як стратегія захисту.
Що стосується доводів апеляційної скарги про порушення права на захист, то колегія суддів зазначає таке.
Стаття 20 КПК України визначає забезпечення права на захист як загальну засаду кримінального провадження та закріплює право підозрюваного, обвинуваченого, виправданого, засудженого на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення; право збирати і подавати докази; брати особисту участь у кримінальному провадженні; користуватись правовою допомогою захисника; реалізовувати інші процесуальні права, передбачені КПК України.
Відповідно до ст. 49 КПК України слідчий, прокурор, суд зобов'язані забезпечити участь захисника у кримінальному провадженні у випадках, якщо відповідно до вимог ст. 52 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника. Крім того, обов'язкова участь захисника залежить від тяжкості кримінального правопорушення, щодо якого здійснюється кримінальне провадження.
Згідно з положеннями частини 1 статті 52 КПК України участь захисника є обов'язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів. У цьому випадку участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного. При цьому стаття 42 цього Кодексу визначає підозрюваного як особу, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особу, яку затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особу, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вказані вимоги процесуального закону органом досудового розслідування дотримано та забезпечено обвинуваченого ОСОБА_7 захисником з моменту повідомлення його підозру, що підтверджується дорученням для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 004-0073329, виданого від 30.06.2021 року.
30.06.2021 року ОСОБА_7 в присутності захисника ОСОБА_31 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та 01.07.2021 за клопотанням клопотання слідчого СВ ВП № 3 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_32 , погодженого з прокурором Жовтоводської окружної прокуратури в Дніпропетровській області ОСОБА_33 , за участю підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_34 , які не заперечували проти задоволення клопотання, ухвалою слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області до ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
При цьому, матеріалами провадження підтверджується що ОСОБА_7 було роз'яснено його права та обов'язки, як підозрюваного
А тому доводи обвинуваченого про порушення права на захист через його затримання без захисника, не роз'яснення йому його прав, не заслуговують на увагу, й матеріалами провадження підтверджується, що обвинуваченого в порядку ст. 208 КПК України, як про це ним стверджується, затримано не було.
Що стосується тверджень про неналежну перевірку інформації про незаконні дії працівників правоохоронних органів під час затримання засудженого, колегія суддів бере до уваги таке.
У цій справі сторона захисту стверджує про недопустимість протоколів проведення слідчих експериментів з обвинуваченим ОСОБА_7 та свідком ОСОБА_10 , через здійснення стосовно них фізичного і психічного насильства з боку працівників поліції.
У контексті допустимості відомостей, отриманих від особи, яка заявляє про факт поганого поводження з боку представників держави, необхідно враховувати відповідну практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Особа, яка робить таку заяву, має повідомити фактичні обставини поводження з нею і надати їм певне підтвердження або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, інформацію, яка дасть можливість її перевірити й отримати підтвердження заяви. Хоча на заявника не може покладатися надмірний тягар обґрунтування заяви, однак він має надати інформацію, яка хоча б prima facie (з першого погляду) давала підстави для висновку про те, що погане поводження могло мати місце (див., наприклад, рішення від 15 жовтня 2019 року у справі «Dmitriy Valentinovich Goryanoy against Ukraine» № 54630/13, § 27-29).
Водночас, виходячи зі змісту ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства, у поєднанні із загальним обов'язком держави за ст. 1 Конвенції, необхідно провести ефективне офіційне розслідування (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Kobets v. Ukraine» № 16437/04, § 51).
Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатися з'ясувати те, що трапилося, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки, а тим більше обґрунтовувати ними свої рішення.
Забезпечення перевірки заяви про застосування недозволених методів шляхом проведення уповноваженим органом офіційного розслідування щодо можливих порушень прав людини, гарантованих статтями 27, 28 Конституції України, є обов'язковим.
Перевірка доводів щодо застосування недозволених методів ведення слідства має суттєве значення, і формальний підхід до їх перевірки є неприпустимим.
Як видно з оскарженого вироку доводи сторони захисту про недозволені методи слідства стосовно обвинуваченого та свідка були предметом належної перевірки суду першої інстанції.
Так, спростовуючи відповіді доводи судом було досліджено висновки судово-медичних експертиз № 49-Е від 30.06.2021 року, № 50-Е від 01.07.2021 року, акт №149 від 01.07.2021 року та покази свідків, на підставі, яких судом було встановлено, що тілесні ушкодження за давністю їх утворення, були отримані до проведення з ними будь-яких слідчих дій, а саме виявлені у ОСОБА_7 ушкодження у вигляді саден на шкірі по зовнішнім поверхням обох передпліччь, по тильним поверхням обох кистей рук, й виявлені у ОСОБА_10 ушкодження у вигляді синців на шкірі по зовнішнім поверхням обох передпліччь, в ділянках обох колінних суглобів, давність утворення яких можуть відповідати 20.06.2021, а виявлених у ОСОБА_10 синців на шкірі по зовнішнім поверхням обох плечей - 28.06.2021 року.
Вказане узгоджується і з показам свідка ОСОБА_13 , яка вказувала, що в день загиблі ОСОБА_14 , після того повернення обвинуваченого додому між ними виник конфлікт на груті, якого вона штовхала, била та дряпала останнього та показами свідка ОСОБА_22 , який зазначав, що прийшовши до ОСОБА_10 , він бачив ОСОБА_15 з ножем в руках й ОСОБА_29 ( ОСОБА_13 ) в синцях.
При цьому, суд зауважив і на тому, що відповідно до акту №149 від 01.07.2021 року при прийомі ОСОБА_15 до ізолятора у нього були виявлені тілесні ушкодження у виді подряпин на щоці, брові, спині на верхніх та нижніх кінцівках, які за його свідченнями обвинуваченого виникли внаслідок падіння з дерева. Вказане власноруч засвідчено обвинуваченим, і за даним фактом проведено службове розслідування.
Також, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що з матеріалів провадження видно, що труп ОСОБА_35 було виявлено 30.06.2021 року о 13.05 годині, про що було повідомлено правоохоронні органи, якими цього ж дня було проведено огляд місця події в період часу з 15:40 по 17:33 години, після чого о 18:08 годині цього ж дня було внесено відомості до ЄРДР з правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 115 КК України.
Після чого працівниками поліції в період часу з 18:30 до 20:35 було допитано ряд свідків, які вказували на можливу причетність ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_14 . В той час, як допит свідка ОСОБА_10 було розпочато о 21:20 годині та закінчено о 22.25 годині 30.06.2021.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав визнавати обгрутованими ствердження обвинуваченого про те, що його та свідка ОСОБА_10 незаконно було затримано близько 11:00 години 30.06.2021 та з цього часу до них застосовувалися фізичний та психологічний тиск, оскільки на цей час, працівникам поліції ще не було відомо про вбивство потерпілої та не встановлено причетність ОСОБА_7 до його вчинення.
До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що інтереси свідка ОСОБА_10 представляв адвокат ОСОБА_36 , однак ні вона ні її захисник не зверталися до правоохоронних органів із заявами про недозволені методи слідства у цьому провадження, у зв'язку з тиском на неї та примушування давати викривальні покази.
Крім того, перевірка заявлених обвинуваченим фактів було здійснено і компетентними правоохоронними органами, а саме 10.11.2023 року до ЄРДР внесена інформація за № 42023042040000044 про незаконні методи досудового розслідування, з правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 365 КК України, й за наслідком проведеного досудового розслідування, вказане провадження постановою слідчого 3го слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпро) ТУ ДБР , розташованого у м. Полтаві від 17.07.2024 закрито у зв'язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення.
Відтак, суд дійшов висновку, що заяви ОСОБА_13 та обвинуваченого про незаконні методи досудового розслідування не підтверджуються будь-якими доказами, так як отримання свідком та обвинуваченим тілесних ушкоджень передувало будь-яким розшуковим чи слідчим діям.
Дійсно як обгрунтовано звертає увагу сторона захисту, постанову слідчого 3-го слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпро) ТУ ДБР, розташованого у м. Полтаві від 19.07.2024 про закриття кримінального провадження №42023042040000044 ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Дніпра від 13.08.2025 року було скасовано та направлено кримінальне провадження № 42023042040000044, відомості про яке внесено до ЄРДР 10.11.2023 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України до третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, для продовження досудового розслідування.
Між тим вказане рішення було постановлено слідчим суддею після ухвалення оскаржуваного вироку.
В той же час, на стадії апеляційного перегляду, третім слідчим відділом (з дислокацією у м. Дніпрі) ТУ ДБР, розташованого у місті Полтаві, за наслідками досудового розслідування у провадження №42023042040000044 18.12.2025 було прийнято рішення про закриття вказаного кримінального провадження, у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб правоохоронного органу складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, й копії постанови слідчого про закриття кримінального провадження було отримано апеляційним судом 04.02.2026 року.
Мотивуючи своє рішення про закриття провадження, слідчий послався на покази свідка ОСОБА_32 , в провадженні якого перебувало кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України, пояснення ОСОБА_7 щодо виявлених у нього тілесних ушкоджень під час поміщення його до ІТТ №1 ГУНП, згідно з якими під час проведення досудового розслідування за фактом вбивства до обвинуваченого, який був забезпечений захисником, недозволених методів слідства не застосовувалося. При цьому, як видно з цієї постанови, ОСОБА_7 на підставі ст. 63 Конституції України, відмовився від надання показів.
За послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 02 березня 2021 року справа № 737/641/17 провадження № 51-6562км18; від 27 травня 2020 року у справі № 317/2389/17 провадження № 51-4935км19; від 26 травня 2020 року у справі № 234/9575/19 провадження № 51-5690км19; від 19 листопада 2020 року у справі № 640/9837/18 провадження № 51-1539км20; від 29 жовтня 2019 року у справі № 515/2020/16-к провадження № 51-2904км18), для того, щоб у компетентних органів виник обов'язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це неможливо з об'єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов'язку проведення розслідування такої заяви.
Беручи до уваги, що кримінальне провадження №42023042040000044 постановою слідчого від 18.12.2025 було закрито, й сторона захисту будь яких переконливих аргументів, які б підтверджували факти неправомірних дій працівників правоохоронних органів, які б ставили під сумнів законність згаданої постанови не надала, на переконання колегії суддів, відсутні підстави для скасування вироку суду у зв'язку неналежною перевіркою інформації про незаконні дії працівників правоохоронних органів, а так само і не вбачає підстав визнавати фактичні дані, викладені в протоколах проведення слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_13 та обвинуваченим ОСОБА_15 , недопустимими доказами.
До того ж, колегія суддів погоджується з висновками суду що вказані протоколи відповідають вимогам кримінального процесуального закону, зокрема статей 104, 105 КПК України, а самі слідчі дії проведені за правилами та в порядку, передбаченими ст. 240 цього Кодексу, з дотриманням встановленої кримінальним процесуальним законом процедури проведення слідчого експерименту та процесуальних гарантій, зокрема їх було проведено за участю понятих та захисника ОСОБА_7 , про що свідчить і досліджені судом першої інстанції фото і відеоматеріали слідчих експериментів.
Обставини спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, про які зазначали при слідчих експериментах ОСОБА_15 та свідок ОСОБА_13 , перевірені під час проведення судово-медичної експертизи, і експертом зроблено висновок про можливість утворення виявлених у потерпілої ушкоджень за механізмом, саме який ті зазначили.
Крім того, всупереч твердженням обвинуваченого про порушення вимог ч. 4 ст. 223 КПК України, при проведені слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_10 , вказану слідчу дію було розпочато о 21:40 годині та закінчено о 22:00 годині 30.06.2021.
До того ж, причетність обвинуваченого до вбивства ОСОБА_14 , окрім фактичних даних зафіксованих в протоколах проведення слідчих експертів, підтверджується і іншими доказами, зокрема показами обвинуваченого та свідків, які вказували про те, що в день інкримінованої події, ОСОБА_7 був на території домоволодіння де тимчасово проживала потерпіла, мав з нею конфлікти на побутовому грунті, протоколом огляду добровільно виданих ним шортів на яких, згідно з висновками експертів встановлена наявність крові людини, яка може походити від ОСОБА_14 .
При цьому, приналежність цих шортів саме обвинуваченому, підтверджується протоколом огляду від 01.07.2021, який було проведено в присутності ОСОБА_7 , й в ході огляду на цих шортах було виявлено сліди речовини бурого кольору, й обвинувачений зауважень та заперечень не мав, про що свідчить його підписи в цьому протоколі.
Що стосується доводів сторони захисту з приводу неналежного встановлення органом досудового розслідування часу смерті ОСОБА_35 та її особи, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи трупа № 121-Е від 01.07.2021 року, встановити точний час настання смерті не виявляться можливим внаслідок тривалого перебування тіла покійної в воді, але враховуючи дані, отримані при проведенні судово-медичної експертизи трупа (трупне заклякання відсутнє в усіх звичайно досліджуваних м'язах, трупні плями острівчаті, синюшно-багряного кольору, розташовані по задньо-бічним поверхням поверхням тулубу та кінцівок. при трикратному трьохсекундному натискуванні на них динамометром з силою 2 кг. на кв.см. трупні плями свого забарвлення не змінюють, ознаки гниття виражені у вигляді брудно-зеленого забарвлення шкіри в обох клубових ділянках) можна вважати, що смерть її могла настати за кілька діб від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа.
Використане у висновку експерта формулювання “кілька діб», є оціночним та невизначеним поняттям, яке не містить чіткого часового критерію, та не дозволяє встановити конкретний момент чи проміжок часу настання смерті та може охоплювати різні часові інтервали, а відтак твердження сторони захисту про те, що вказане може свідчить про те, що смерть потерпілої могла настати в період часу з 26.06.2021 по 28.06.2021, що свідчить про непричетність обвинуваченого, є нічим іншим ніж припущеннями та спростовуються дослідженими судом доказами, зокрема показами свідків, які вказували що в останнє бачили потерпілу 20.06.2021, а також висновком додаткової судово-медичної експертизи № 121-Е-Д від 19.07.2021 року згідно з яким смерть потерпілої могла настати за кілька діб від моменту проведення судово-медичної експертизи трупа, що може відповідати даті, вказаній в описовій частині постанови, тобто 20 червня 2021 року.
Що стосується посилань сторони захисту на те, що згідно з висновками № 121-Е від 01.07.2021 року та від № 121-Е-Д від 19.07.2021 року виявлене у Воловенкіної ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення лівоїполовини грудної клітки з сліпим ушкодженням тканини лівої легені та скупченням рідкої крові в лівій плевральній порожнині є прижиттєвим, могло утворитися незадовго до смерті від не менш ніж однократної дії плоского колючо-ріжучого предмету з шириною клинка на рівні поринулої частини не більш 20,0 мм, який мав гостре лезо та обух, товщиною біля 1,0 мм, що на її переконання не відповідає виявленому та вилученому клинку ножа, який виходячи з висновку експертизи №513 від 23.07.2021 мав довжину по обуху 14,5 см., ширину 2,5 см., товщину обуху 0,1 см., то колегія суддів зазначає, що вказані доводи грунтуються на хибному трактуванні доказів у провадженні, оскільки у зазначеному висновку експерта було зазначено загальний опис та виміри фрагмента клинка ножа, при цьому на фрагменті клинка накладення бурого кольору було лише на частині, а саме зправа - 8,5 см., й зліва -10,0 см., що відповідає загальній довжині раньового каналу по зонду 10,5 см., виявленого у ОСОБА_14 . При цьому, як видно з висновку експертизи №513 від 23.07.2021 ширина клинка ножа вимірювалася в найширшій його частині, а сам клинок від вістря до його закінчення має різну ширину.
Стосовно твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_7 не мав умислу на вбивство, необхідно зазначити таке.
Умисне вбивство (ст. 115 КК України) з об'єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на життя людини, наслідками у вигляді смерті та причинним зв'язком між зазначеними діяннями та наслідками, а із суб'єктивної сторони - умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти смерть особі, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання.
За змістом ст. 24 КК України наявність вини у формі умислу передбачає, що особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала або свідомо припускала їх настання.
Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень, причин припинення злочинних дій, поведінки винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунків. Про намір на позбавлення життя свідчить умисне спричинення ушкоджень у життєво важливі органи потерпілого, в результаті чого настає його смерть.
Спосіб відображає насамперед причинний зв'язок між діяннями і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинених діянь.
У цьому кримінальному провадженні суд чітко встановив наявність у діях обвинуваченого умислу на заподіяння смерті потерпілому, що виключає можливість характеризувати дії засудженого як необережні.
Згідно з установленими судом першої інстанції обставинами, ОСОБА_7 цілеспрямовано й усвідомлено завдав потерпілій зі значною силою численних тілесних ушкоджень ножем у життєво важливі органи, що свідчить про те, що він не міг не передбачити, що в результаті цих дій потерпіла помре.
Спосіб і засіб вчинення злочину були обрані ним відповідно до поставленої цілі, характер, кількість та локалізація заподіяних ушкоджень беззаперечно вказують на те, що він через сварку бажав настання смерті ОСОБА_12 і діяв з прямим умислом на її вбивство.
Твердження обвинуваченого про відсутність у вироку посилань на мотив і мету вчинення вбивства є необґрунтованими.
Як убачається зі змісту вироку, суд першої інстанції, дослідивши під час судового розгляду надані стороною обвинувачення докази з дотриманням приписів ст. 337 КПК України, мотивуючи свої висновки, констатував, що умисел обвинуваченого виник на ґрунті побутового конфлікту, під час вживання спиртних напоїв, а потім як помста потерпілій за начебто образи ОСОБА_13 , а саме з особистих спонукань, з метою умисного протиправного спричинення смерті потерпілій.
У зв'язку з цим, твердження обвинуваченого спростовуються змістом вироку, оскільки судом встановлено внутрішні спонукання обвинуваченого до вчинення злочину.
Крім того, колегія суддів зазначає, що метою є уявлення про бажаний результат, досягнути якого прагне обвинувачений, і цією метою було бажання спричинити смерть потерпілої. З урахуванням наведеного, вчинений ОСОБА_7 злочин обґрунтовано отримав юридично-правову кваліфікацію за ч. 1 ст. 115 КК України.
Водночас мотив злочину як ознака суб'єктивної сторони на кваліфікацію діяння за ч. 1 ст. 115 КК України не впливає.
Разом з умислом і мотивом вчинення цього злочину, під час судового провадження було з'ясовано всі передбачені ст. 91 КПК України обставини, що належать до предмета доказування.
Надані суду докази, зокрема ті, на які вказує сторона захисту досліджені в повному обсязі, їх було достатньо для вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованого правопорушення поза розумним сумнівом, а тому твердження сторони захисту про те, що в цьому провадженні безпідставно не було проведено ДНК експертизу крові, виявленої на клинку ножа та на шортах, вилучених у ОСОБА_7 , не було вилучено відеозапису з бару, та інші не заслуговують на увагу. До того ж, колегія суддів звертає увагу на те, що в ході досудового розслідування та судового розгляду стороною захисту не заявлялося відповідних клопотань про призначення вказаних експертних досліджень чи здійснення тимчасового доступу до речей та документів.
На думку колегії суддів, аргументи сторони захисту про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_7 скоїв інкриміноване йому кримінальне правопорушення зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданню власної оцінки доказам та обставинам справи
Твердження обвинуваченого щодо відсутності доказів, які б підтверджували його перебування у стані алкогольного сп'яніння під час вчинення злочину, колегія суддів вважає безпідставними.
З матеріалів кримінального провадження видно, що орган досудового розслідування при формулюванні пред'явленого обвинувачення, яке в подальшому суд першої інстанції визнав доведеним, інкримінував ОСОБА_7 вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. Цю ж обставину було зазначено в обвинувальному акті як таку, що обтяжує покарання відповідно до п. 6 ч. 2ст. 291 КПК України.
Вчинення ОСОБА_7 злочину в стані алкогольного сп'яніння, підтверджується показами самого обвинуваченого та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які зазначали що 20.06.2021 на території домоволодіння вони всі святкували свято Трійці та вживали спиртні напої.
Покази обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 в цій частині узгоджуються з фактичними даними зафіксованими в протоколах проведення слідчих експериментів, проведених з ними.
Отже, на переконання колегії суддів, оцінивши показання обвинуваченого, свідків та наявні в матеріалах провадження письмові докази в цій частині, суд першої інстанції, відповідно до ст. 94 КПК України, дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому злочину у стані алкогольного сп'яніння і правильно визнав цю обставину такою, що обтяжує його покарання.
Крім того, колегія суддів наголошує, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають, необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК України.
Що стосується доводів сторони захисту про неповноту судового розгляду внаслідок відмови в задоволенні клопотань сторони захисту про повторний допит свідків, проведення експертиз та недослідження всіх речових доказів у кримінальному провадженні, колегія суддів зазначає таке.
Системне тлумачення норм процесуального закону свідчить про те, що безпосередній огляд речових доказів у судовому засіданні не є тотожним безпосередньому дослідженню доказів, наданих сторонами кримінального провадження, які підтверджують або спростовують винуватість особи.
При цьому питання необхідності огляду речових доказів під час судового розгляду належить до компетенції суду, який за наявності відповідних підстав, зокрема, для вирішення питання допустимості доказів, може дійти висновку про можливість проведення такого огляду за власної ініціативи або ж за мотивованим клопотанням сторін.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2023 року у справі № 573/1689/16-к (провадження № 51-5039 км 19).
Разом з цим, оскаржуючи вирок, сторона захисту не зазначає, яким саме чином безпосередній огляд у судовому засіданні речових доказів впливає на їх допустимість та допустимість інших доказів, що були покладені в основу обвинувального вироку, з урахуванням того, що біологічні зразки, речі обвинувачених та потерпілого були використані для проведення судових експертиз, які були предметом дослідження суду першої інстанції та визнані належними і допустимими доказами.
При цьому захисник не наводить обґрунтованих доводів на підтвердження факту того, що не здійснення огляду судом речових доказів впливає на правильність та законність прийнятого рішення.
За таких обставин колегія суддів вважає, що посилання сторони захисту на те, що судом не було оглянуто речові докази як на підставу для скасування оскаржуваних судових рішень, є необґрунтованими.
Також, як видно, з матеріалів провадження ухвалою суду від 10.02.2025 року було відмовлено в задоволенні клопотання обвинуваченого про проведення його судово-психологічної експертизи з використанням поліграфу. Відмовляючи в задоволенні вказаного клопотання суд виходив з того, що що чинним законодавством не передбачено перевірки показань із застосуванням спеціального технічного засобу - поліграфу та використання отриманих даних як доказу у розумінні вимог ст. 84 КПК України, та того, що правдивість або неправдивість показань, носить етичний та юридичний характер і відноситься до сфери понять, прояв яких неможливо зафіксувати фізичними приладами, а поліграф лише об'єктивно реєструє фізіологічні функції організму, дозволяє зафіксувати емоційну напругу, пов'язану з питаннями тесту. На підставі цього суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність призначення зазначеної експертизи, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Аналогічної позиції послідовно дотримується і Верховний Суд (постанови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2024 року (справа № 463/11851/21; провадження № 51-508км24), 05 вересня 2024 року (справа № 991/2197/22; провадження № 51-140км24), 25 березня 2025 року (справа № 127/2822/18; провадження № 51-2129км23)).
Крім того, обвинувачений з аналогічним клопотанням звертався і до апеляційного суду, в задоволені якого, протокольною ухвалою 19.02.2026 було відмовлено з аналогічних підстав.
Також стороною захисту не наведено переконливих аргументів, за яких не проведення повторного допиту свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_19 міг потягнути неповноту судового розгляду та неможливість судом першої інстанції ухвалити обґрунтоване судове рішення, враховуючи, що свідки були раніше допитані, надавали змістовні свідчення, у тому числі щодо запитань сторони захисту без обмежень.
Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора.
Перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого внаслідок його м'якості, апеляційний суд дійшов висновку, що вони є безпідставними, а вирок суду в цій частині є законним, обґрунтованим та ухваленим у відповідності до зазначених вище вимог закону, які суд першої інстанції виконав належним чином, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Вказане положення закону повністю кореспондується з вимогами ч. 2, 3 ст. 65 КК України, відповідно до якого, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
При призначенні покарання, окрім зазначеного, враховуються також й обставини, що пом'якшують та обтяжують його, у відповідності до ст. 66 - 67 КК України.
Як встановлено апеляційним судом, вказані вимоги закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Так, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції належним чином врахував ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином та карається безальтернативним покаранням у виді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, суспільну небезпечність вчиненого особливо тяжкого умисного злочину,особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, скарг на його поведінку за місцем мешкання не надходило, є осудною особою, позицію державного обвинувачення, відсутість обставин, що пом'якшують покарання та наявність тих, що обтяжують покарання, а саме скоєння злочину особою, яка перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідним та достатнім у даному випадку, для досягнення мети покарання, буде призначити покарання обвинуваченому в межах санкції статті ч. 1 ст. 115 КК України.
Доводи прокурора щодо неврахування обставин вчинення кримінального правопорушення, ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, не ґрунтуються на матеріалах справи та спростовуються змістом вироку та рішенням суду про вид і міру покарання, яке призначене з дотриманням вимог ст. 50, 65 КК.
Статтею 414 КПК України, як одну з підстав зміни вироку визначено невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Так, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
На переконання колегії суддів, прокурор не навів в апеляційній скарзі належних доводів та аргументів, чому, на його думку, покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років не може забезпечити досягнення цілей покарання та внесення корективів в соціально-психологічні властивості обвинуваченого, нейтралізувати негативні настанови та змусить додержуватись положень закону і тільки покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років є необхідним для досягнення таких цілей.
Будь-яких інших доводів, які б свідчили про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та вказували на необхідність зміни або скасування вироку суду апеляційні скарги сторони захисту та обвинувачення не містять.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни або скасування оскарженого судового рішення, при розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції не встановлено.
З огляду на вищезазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційних скарг обвинуваченого, захисника та прокурора слід відмовити, а вирок суду - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 , його захисника ОСОБА_8 та прокурора Жовтоводської окружної прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Заводського районного суду міста Кам'янського Дніпропетровської області від 18 липня 2025 року, ухвалений щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4